Організаційно – правові засади державного управління

 

Державні та недержавні форми власності підприємств

 

Державне управління промисловістю

2.Система органів  управління промисловістю складається з :

1. Промислових міністерств
2. Інші центральні органи державної виконавчої влади , які мають свої промислові об’єкти
3. Управління промисловості місцевих державних адміністрацій
4. Управління промисловості місцевих рад та їх виконавчих комітетів
5. Адміністрації промислових об’єднань та промислових підприємств

 

 

Загальне управління промисловістю України здійснює кабінет міністрів України

 

Центральне управління промисловістю належить міністерству промислової політики України

 

До промислових центральних органів виконавчої влади належать :

1. Міністерство палива та енергетики України
2. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва
3. Державні та недержавні утворення :
1. Міністерство економіки України
2. Міністерство транспорту та зв’язку
3. Інші міністерства за сферою діяльності
4. Товариства , утворення , профспілки , об’єднання (то , что бюджетом не финансируется )

 

До системи органів управління входять :

Органи міністерств , їх відомства та державні комітети , відомства та державні комітети на місцях , відповідні управління місцевих , обласних та районних , міських , міст Києва та Севастополя , та державні адміністрації

Міністерство – обласне управління – підприємство

 

Державне управління промисловістю

3.Місцеве самоврядування  і промисловість

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що відносини органів місцевого самоврядування з промисловими підприємствами, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Останні виконують всі функції власника таких підприємств, тобто розпоряджаються їх майном, призначають на посаду та звільняють з посади керівників підприємств, визначають стратегічний напрямок розвитку та діяльності підприємств та ін.

Відносини з промисловими підприємствами, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. З питань здійснення делегованих їм органами виконавчої влади повноважень органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на таких промислових підприємствах, передусім з питань додержання земельного, екологічного законодавства та ін.

Органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірній основі кошти промислових підприємств, розташованих на відповідній території, з коштами інших підприємств, установ, організацій, населення, а також бюджетними коштами для будівництва, реконструкції, ремонту та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; затверджувати для промислових підприємств ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля; залучати промислові підприємства некомунальної власності до участі в обслуговуванні населення відповідної території, координувати цю роботу та ін.

 

Державне управління промисловістю

4.Державний контроль  і нагляд в управлінні промисловістю 

 

Нормативні акти , в яких закріплено функції контролю державного контролю у сфері промисловості :

1. Господарський кодекс України
2. Положення про відповідні міністерства , відомства та державні адміністрації , та державні комітети

 

Над галузевий контроль здійснюють :

• Кабінет міністрів України
• Рада міністрів АРК
• Управління промисловістю місцевих державних адміністрацій

 

Спеціальні контролюючі органи :

1. Державна контрольно – ревізійна служба України ревізує і перевіряє правильність ведення грошової та бухгалтерської документації , а також звіти та інші документи , що підтверджують надходження та витрачання коштів
2. Державна податкова служба України – здійснює контроль за додержанням промисловими підприємствами законодавства про податки , обчисленням і сплатою інших обов’язкових платежів у бюджет , також – валютні операції , порядок розрахунків із споживачами , наявність свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на здійснення окремих видів підприємницької діяльності
3. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
4. Міністерство праці та соціальної політики України – здійснює контроль за виконанням органами управління промисловістю законодавства Про працю і соціальний захист населення
5. Державна інспекція праці , Міністерство праці та соціальної політики України

 

Державне управління промисловістю

5.Адміністративна відповідальність за правопорушення в промисловості

8 глава КУПаП

Відповідальність встановлюється за :

1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт в галузях промисловості
2. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання , використання та облік вибухових матеріалів в галузі промисловості
3. Марнотратне витрачання паливно – енергетичних ресурсів
4. Порушення правил охорони електричних мереж
5. Порушення , пов’язані з використанням газу
6. Непідготовленість до роботи резервного паливного ресурсу

Оскільки на промислові підприємства поширюються правила стандартизації, метрології та сертифікації, користування природними ресурсами, охорони природи та ін., то порушення цих правил можуть мати місце й у промисловості. Наприклад, випуск і реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168); випуск, реалізація продукції (товарів) без сертифіката відповідності (ст. 1701); порушення правил водокористування (ст. 60); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів (ст. 82) та ін.

Відповідальність несуть відповідні посадові особи  за поданням служби охорони цього підприємства

Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії, органи Мінпраці України, органи охорони водних ресурсів, органи Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України тощо.

 

Управління сільським господарством

1.Поняття , сутність  і принципи регулятивної діяльності  в сільському господарстві 

Під державним регулюванням господарських відносин у цілому і аграрних зокрема розуміють цілеспрямований вплив держави на ці відносини шляхом видання нормативно-правових актів, організації діяльності державних органів, які здійснюють це регулювання переважно економічними методами.

Органи державного управління у своїх відносинах з суб'єктами господарювання в умовах ринку впливають на їхні інтереси завдяки податковим і фінансово-кредитним важелям, коли встановлюють ставки відсотків за державними кредитами, податкові пільги, цільові дотації, розміри економічних санкцій; систему резервів, ліцензій, лізингу, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; програми економічного і соціального розвитку та інші загальнодержавні і регіональні програми; державні замовлення на виконання робіт і поставок для державних потреб

Держава забезпечує суб'єктам господарювання (незалежно від форм власності) однакові правові та економічні умови; сприяє розвитку ринку, здійснює його регулювання, використовуючи економічні важелі і стимули, реалізує антимонопольні заходи; забезпечує пільгові умови підприємствам, які застосовують прогресивні технології, створюють нові робочі місця; стимулює розвиток малих підприємств (ст. 3 Закону «Про підприємства в Україні», ст. 15 Закону «Про підприємництво»).

Принципи державного регулювання відносин в сфері виробничої та господарської діяльності :

1. Невтручання державних органів безпосередньо в діяльність суб’єктів господарювання , крім випадків , передбачених законодавством
2. Держава не може стояти осторонь організації у порядкуванні господарською діяльностю та контролю за нею
3. Державне регулювання господарських відносин – це цілеспрямований вплив держави на ці відносини шляхом видання нормативно – правових актів , організація діяльності державних органів , які здійснюють це регулювання , переважно економічними методами 

 

Органи державного управління у своїх відносинах з суб’єктами господарювання в умовах ринку впливають на їх інтереси завдяки :

• Податковим і фінансово – кредитним важелем , коли встановлюють ставки відсотків за державними кредитами, податкові пільги , цільові дотації , розмір економічних санкцій
• Система резервів , ліцензій , лізингу , соціальні , екологічні та інші норми і нормативи
• Програма економічного і соціального розвитку та інші загальнодержавні та регіональні програми
• Державні замовлення на виконання робіт і поставок для державних потреб

 

Держава забезпечує суб’єктам господарювання :

• Однакові правові та економічні умови
• Сприяє розвитку ринку , здійснює його регулювання , використовуючи економічні важелі і стимули
• Організує антимонопольні заходи
• Забезпечує пільгові умови підприємствам , які застосовують прогресивні технології і створюють нові робочі місця
• Стимулює розвиток нових підприємств

 

Управління сільським господарством

2.Форми і методи державної регулятивної діяльності

 

Державний вплив на господарську діяльність поділяється на :

1. Загальний – це те , що держава і її органи виступають від імені народу і в публічних інтересах вирішують різні завдання
2. Особливий – коли держава та її органи діють як власник , управляючи своїм майном

 

Завдання державного впливу :

1. Забезпечення державних і суспільних потреб
2. Забезпечення пріоритетів в економічному і соціальному розвитку
3. Формування державного бюджету
4. Захист навколишнього середовища і раціонального користування природними ресурсами
5. Забезпечення оборони країни
6. Реалізація свободи підприємництва і конкуренції , обмеження монополізму
7. Дотримання правопорядку як у внутрішній господарській діяльності , так і при здійсненні зовнішньо економічних зв’язків та іноземного інвестування

 

Усі методи державного регулювання сільським господарством традиційно поділяються на загальні і спеціальні. До загальних варто віднести економічні й адміністративні. Вони реалізуються на всіх рівнях державного регулювання, спрямовані безпосередньо на виробництво сільськогосподарської продукції, можуть застосовуватися до кожного об'єкта управління. 
   Спеціальні методи є складовою загальних методів, що їх конкретизують загальні методи, і разом з іншими методами сприяють здійсненню загального регулювання сільського господарства. 
   Найважливішим серед методів державного регулювання сільського господарства є: переконання, дозволяння, метод прямих вказівок, адміністративний, економічний, метод рекомендацій.

Метод переконання становить комплекс виховних, роз'яснювальних і заохочувальних дій, які здійснюються з метою забезпечення високої організованості й дисципліни, сумлінного виконання та дотримання соціальних і технічних норм.

Основа методу дозволення- посилення самостійності в діяльності господарств, значне підвищення кваліфікованості кадрів, зростання активності сільськогосподарських виробників в управлінні виробництвом.

Метод прямих вказівок полягає у підготовці актів, в яких визначається конкретне поводження, що не допускає будь-яких відхилень, і якими керується суб'єкт у своїй господарсько-виробничій діяльності. 

Метод рекомендацій полягає в тому, що державні органи пропонують той чи інший варіант рішення, а господарства самі визначають його прийнятність. 

Адміністративний і економічний методи є основними в діяльності державних органів, що регулюють сільське господарство. Вони взаємозумовлені й доповнюють один одного. Протиставляти їх не можна. Оптимальне регулювання сільським господарством досягається за умови нерозривної єдності економічних і адміністративних методів. 

Методом державного регулювання сільського господарства є й ціноутворення. Міністерство фінансів України розробляє і доводить до сільськогосподарських товаровиробників орієнтовні закупівельні ціни і порядок закупівель та розрахунків за зерно й іншу продукцію щорічно

Управління сільським господарством

3.Система та  правове становище органів , що  здійснюють державне регулювання 

 

Кабінет міністрів України

Функції :

– розробка і здійснення загальнодержавних прогнозів та програм економічного , науково – технічного , соціального і культурного розвитку

• Розробляє і здійснює державну програму економічного соціального розвитку на 1 рік

 

Міністерство аграрної політики і продовольчої політики України

Функції :

• Проводить державну політику у сфері сільського господарства (садівництво , рибництво і тд)
• Розробляє і запроваджує механізми її реалізації
• Розробляє та організовує реалізацію державних комплексних та цільових програм щодо сільського господарства та агропромислового комплексу
• Сприяє спеціалізації та концентрації , а також горизонтальній і вертикальній інтеграції агропромислового виробництва
• Бере участь у розробленні проектів державної програми економічного соціального розвитку , а також державного бюджету щодо діяльності

 

Місцеві органи влади щодо сільського господарства та агропромислового комплексу :