Конституційний статус Президента України як глави держави

Конституційний статус Президента України  як глави держави

                                    Зміст

 

 

 

Вступ 3

1. Конституційний статус  Президента України  як глави  держави 4

2. Усунення Президента  України з поста в порядку  імпічменту   11

Висновки    15

Список використаних джерел   16

 

 

 

 

 

                                    Вступ

 

 

 

      Конституція  України 1996 р. визначила, що  Президент України  є  главою

держави і виступає від  її імені.

      Світова  практика свідчить, що для стабільності  конституційного  ладу,

узгодженого функціонування державного  механізму,  вищого  представництва  в

міжнародних відносинах інститут глави держави є об'єктивно  необхідним.

      Визнання  Президента  України  главою  держави  має  суттєве   значення.

Конституція  виходить  з  того,  що  Президент  формально  не  належить   до

виконавчої гілки державної  влади. З  іншого  боку,  повноваження  Президента

України сформульовані в  Конституції таким чином, що  це  вимагає  від  нього

бути політично відповідальним за діяльність  державної  виконавчої  влади  в

країні,  адже  йому  за   Конституцією   підпорядковується   вся   виконавча

вертикаль.

      За Конституцією  України Президент має  широке  коло  повноважень,  які

допомагають йому здійснювати  керівництво нашою державою.

      Саме тому  дослідження проблеми інституту  глави  держави  є  актуальним

напрямком  сучасної  правової  науки.  Сукупність  зазначених   чинників   й

зумовили вибір даної  теми дослідження.

      В спеціальній  літературі  розгляд  питання   інституту  глави  держави,

зокрема  його  правовий  статус,  основні  завдання,  функції,  повноваження

Президента України, основні  його акти,  вибори  глави  нашої  держави   тощо

проводився у працях таких  дослідників як Авер”янов  В.Б.,  Альхименко  В.Р.,

Богатырев А.Г., Баглай М.В., Габричидзе Б.И., Головатенко  В.,  Грабильников

А.В., Козлова Е.И., Ковлер А.И., Колюшин Е.И., Крупчан О.Т.,  Кутафин  О.Е.,

Мишин А.А., Румянцев В.О., Страшун Б.А., Тодика Ю.Н., Фрицький О.Ф.,  Чиркин

В.Е., Яворський В.Д., та інших.

      Основна  мета курсової роботи полягає  у  визначенні  правового   статусу

Президента України та його основних завдань.

 

        1. Конституційний  статус Президента України   як глави держави

 

 

 

 

      Конституційно-правовий  статус Президента України виник  і  дістав  своє

нориативно-правове закріплення, після проголошення незалежності України.

      Законом  "Про Президента Української  РСР" від 5 липня 1991 р. в  Україні

було запроваджено посаду Президента України, який згідно  зі  ст.  1  Закону

визнавався  найвищою  посадовою  особою   Української   держави   і   главою

виконавчої влади.

      Згаданий  правовий статус  Президента  України  було  уточнено  ст.  19

Конституційного договору між  Верховною Радою України та Президентом  України

“Про  основні засади  організації та  функціонування  державної влади   і

місцевого самоврядування в  Україні на період до прийняття нової  Конституції

України” від 18 червня 1995 р., за якою Президент України визнавався  главою

держави і главою державної  виконавчої влади в Україні.

      Нарешті,  Конституція України 1996 р. визначила,  що Президент України є

главою держави і виступає від її імені.

      Світова  практика знає  численні  спроби  відмовитися  від  формального

визнання посади одноособового  глави держави і тлумачити  цю важливу офіційну

посаду  як  колегіальну,  що  нпосаду  як  колегіальну,  що  найчастіше  приймає форму регентської   або

федеральної ради. Водночас слід визнати,  що  в  більшості  сучасних  країн

функціонує інститут одноособового  глави держави,  яким  виступає  президент

або монарх. В Україні на певних етапах  її  політичного  розвитку  інститут

глави держави уособлювали  як висунуті на  вершину  політичної  піраміди  за

посередництва механізмів  військової  демократії  гетьмани  (наприклад,  Б.

Хмельницький, К. Розумовський, І. Мазепа), так і обрані в  межах  цивільних

процедур представницької  або прямої демократії президенти (М.  Грушевський,

Л. Кравчук, Л. Кучма).

      Главою держави  сучасних країн  є  особа,  яка  формально  чи  фактично

займає вище місце в  ієрархії державних інститутів і  здійснює функцію  вищого

політичного представництва  країни  як  у  внутрішній,  так  і  у  зовнішній

політиці.

      Глава держави  — це або  конституційний  орган,  або  водночас  і   вища

посадова особа держави.  У  першому  випадку  глава  держави  відповідно  до

Конституції  розглядається  як   невід'ємна   складова   парламенту,   тобто

законодавчої влади, тільки  без  його  підпису  закон  є  недійсним  (Велика

Британія). У другому  він  є  главою  виконавчої  влади  і  водночас  главою

держави (США). У третьому лише главою держави, який не входить  до  будь-якої

гілки влади: законодавчої, виконавчої та судової (ФРН).

      Главою держави  звичайно є особа, яка посідає  вище  місце  в  ієрархії

державних  інститутів  і  яка  здійснює  верховне   представництво   як   у

внутрішньоекономічному житті, так і на міжнародній арені.

      Правовий  статус  президента  визначається  республіканською   формою

правління.

      Роль глави   держави  в  президентських  республіках  досить  важлива,

оскільки він поєднує  повноваження глави держави і  глави уряду.

      Сутність  напівпрезидентської моделі зводиться  перш за  все  до  міцної

президентської влади, яка  здійснюється в умовах нежорсткого  поділу  влади,

як це спостерігається  у президентських республіках. Глава  держави  звичайно

відповідає за розв'язання загальних стратегічних  питань,  контролюючи  при

цьому певні сфери діяльності уряду,  в  той  час  чи  прем'єр-міністр  несе

безпосередню відповідальність за здійснення державного управління.

      Така модель  притаманна і правовому статусу  Президента України.

      При зв'ясуванні місця і ролі будь-якого органу  держави і посадової

особи,  які  визначаються  Конституцією,  принциповим  є:  визначення  його

функціонального призначення  і місце, яке орган або посадова особа посідає у

системі державних органів.

      Згідно з  Конституцією України  Президент   України  є  главою  держави.

Проте місце і роль глави  держави в системі органів  саме державної  влади  у

Конституції чітко не визначені.

      Теорія Ш.-Л.  Монтеск'є виявляється непридатною   для  розв'язання  цієї

проблеми, оскільки у його концепції розподілу влади главі  держави  (монарху)

ввірялася виконавчії  влада,  а Конституція України 1996  р.  не  включає

Президента України до жодної з тріад влад. На думку  деяких учених  у  даному

разі  слід  звернутися  до  теорії  “упокорюючої  (врівноважуючої)   влади”,

розвинутої  французьким   державознанцем   Б.   Констаном,   інтерпретованої

німецькими  мислителями  Г.  Гегелем  та  Л.  фон  Штейном   і   підтриманої

дореволюційнійми російськими конституціоналістами Ф. Ф. Кокошкіним і Н.  А.

Захаровим. Влада, здатна впорядкувати дії різним влад, повинна  бути  дійсно

незалежною,  авторитетною  і  нейтральною  щодо  всіх  їх,  і  цим   вимогам

найповніше відповідає глава  держави.

      Крім того, надання Президентові статусу  глави держави пояснюється перш

за все  необхідністю  підвищити  рівень  представництва  держави  всередині

країни і за її межами  в  період  проголошення  і  становлення  України  як

незалежної  держави,  а  здійснення  цих   функцій   у   всіх   країнах   з

напівпрезидентською формою правління завжди притаманне Президентові країни.

      Виходячи  з цього, слід  визнати,  що  здіснення  ним представницької

функції  і  функції   гаранта   державного   суверенітету,   територіальної

цілісності,  додержання  Конституції  України,  прав  і  свобод  людини   і

громадянина дає можливість Президентові України посідати особливе  місце  в

системі органів державної  влади і не входити до жодної з  її гілок.

      У  процесі   здійснення  представницької   функції   Президент   України

визначає  основні  напрями  внутрішньої  і  зовнішньої   політики   держави

відповідно до Конституції  і  законів  України,  виходячи  з  передвиборної

програми Президента, в  якій визначено стратегічні напрями  побудови держави,

суспільства, їх економічного, соціального і культурного розвитку.

      Він представляє  Україну всередині країни і  в міжнародних відносинах.

      Президент   вживає   відповідних   заходів,   пов'язаних   з   охороною

суверенітету України,  її  територіальною  цілісністю,  використовуючи  при

цьому лише визначені Конституцією його власні повноваження.айчастіше  приймає форму регентської   абоцьому лише визначені Конституцією його власні повноваження.

      Він  несе  персональну  відповідальність  за  додержання   Конституції

України, захистом прав і  свобод людини і громадянина.

      Повноваження  Президента  України  сформульовані   в  Конституції  таким

чином, що це вимагає від  нього бути політично відповідальним  за  діяльність

державної  виконавчої  влади   в   країні,   адже   йому   за   Конституцією

підпорядковується вся виконавча  вертикаль.

      Як свідчить  світова практика,  нормальному   представництву  держави  у

внутрішній політиці і  міжнародних  відносинах  більше  відповідає  ситуація,

коли президенту належить статус глави держави, а не просто  вищої  посадової

особи або  глави  виконавчої  влади.  Треба  врахувати  й  те,  що  важливим

завданням президента будь-якої країни є забезпечення функціонування  органів

державної влади,  держапарату  в  режимі  певного  спрямування,  конкретного

політичного  курсу.  Таким  чином,  президент  звичайно  не  може   належати

виключно  до  якоїсь  однієї  владної  структури.  Тому  політична   позиція

президента часто нагадує  роль політичного арбітра у взаєминах  між  окремими

гілками державної влади. У цілому ж визнання  президента  главою  держави  є

традиційним  у  конституціях  багатьох  країн  світу.  Така   характеристика

президентів  міститься,  наприклад,  у   конституціях   Росії,   Казахстану,

Республіки Молдова.

      Водночас  високий статус Президента України  не означає відсутності його

політичної та юридичної  відповідальності перед народом.  Його  повноваження

обмежені  п'ятирічним  терміном.  Одна  й  та  сама  особа  не  може   бути

Президентом  України  більше  ніж  два  строки  підряд.  Вибори  Президента

проводяться на альтернативній основі. У разі вчинення Президентом  державної

зради або іншого злочину  він може бути усунений зі  свого  поста  Верховною

Радою України в порядку  процедури імпічменту. Акти Президента  можуть  бути

визнані недійсними за рішенням Конституційного Суду України.

      Реалізуючи  свою політичну волю, Президент  України може вживати тільки

закріплені за чим Конституцією і законами Україаи повноваження, тобто діяти

виключно в межах її приписів. У тексті офіційної присяги  Президента України

є такі слова: “Зобов'язуюсь... додержуватися Конституції України і законів

України,  виконувати  свої  обов'язки  в  інтересах  усіх  співвітчизників,

підносити авторитет України  у світі”.

      Президент  України — гарант додержання  Конституції України. Відповідно

він  суттєво  впливає  на  режим  стабільності   закріпленого   в   Україні

конституційного ладу і законності, забезпечення прав людини і  громадянина,

утвердження конституціоналізму в  цілому.  Положення  ст.  102  Конституції

свідчать про те, що Президент  України несе персональну відповідальність  за

узгоджену безперервну роботу механізмів захисту конституції  України, прав і

свобод людини, вжиття заходів  щодо ефективного функціонування всіх  владних

державних груктур у конституційному режимі.

      Президент  України вступає на пост не  пізніше ніж через 10  днів  після

офіційного  оголошення  результатів  виборів,   після   складення   присяги

українському народові на урочистому засіданні Верховної  Ради України.

      Президент  України, обраний на позачергових  виборах, складає присягу у

п'ятиденний термін після  офіційного огодлошення результатів виборів. На час

виконання своїх повноважень  він  користується  правом  недоторканості.  За

посягання на честь і гідність Президента України винні особи  при-тягуються

до  відповідальності  на  підставі  закону.   Звання   Президента   України

охороняється законом  і зберігається за ним довічно, якщо тільки він не  був

усунений з поста в  порядку імпічменту.

      Президент   України  виконує  свої  повноваження  до  вступу  на  пост

 новообраного Президента  України.

      Вибори  Президента  України  здійснюються  громадянами   України   на

 підставі ст. 103  Конституції   на  основі  загального,  рівного   і  прямого