Дисциплінарна і матеріальна відповідальність в адміністративному праві. Проблема розмежування відповідальності

Оглавление

 

 

 

Запровадження 3

 

Глава 1. Поняття й ті види адміністративної відповідальності ще_ 5

 

>Глава2. Адміністративне правопорушення. 11

 

1. Поняття та ознаки  адміністративного правопорушення 11

 

2. Проблема розмежування  кримінальної й адміністративної відповідальності за правопорушення 14

 

Глава 3. Дисциплінарна і  матеріальна відповідальність в  адміністративному праві. Проблема розмежування відповідальності_ 18

 

Укладання 22

 

Список використовуваної літератури_ 23

 

 

Запровадження

 

Немає такої суспільства, чи держави, які були зацікавлені  у успішному управлінні своїми соціальними справами. Саме соціальні справи відбивають загальний інтерес й суспільства, держави й громадян до самозбереження і забезпечення життєдіяльності. Аби вирішити цього необхідно організувати, впорядкувати й постійно регулювати поведінка людей, діяльність державні органи, посадових осіб, соціальних інститутів, і навіть підтримувати суспільний лад.

 

Якщо говорити про актуальність обраної мною тематики, можна зазначити  таке. На погляд, сьогодні далеко ще не нові такі поняття, як хабарництво й  корупція, порушують державні інтереси у області економіки, а й іншій системі життя. Недбалий чиновник, приймаючи ту чи іншу рішення, іноді навіть передбачає які можуть наступити наслідки. Так, часто не стосуються галузі кримінального права, отже, і тягнуть найжорстокішого, мій погляд, кримінального покарання, що часто дає правопорушникові зайвий привід для розслабитися, і переступити закон. Але інтересів держави повинні відстоюватися всіх рівнях, і всіх галузях російського законодавства, і особливо у адміністративному. Проблематика відповідальності посадових осіб довгий час назрівала, доки досягла найвищих меж на етапі.

 

Ця курсова робота присвячена одного з пекучих питань сучасності, що стосуються адміністративного управління – адміністративної відповідальності ще посадових осіб. Робота складається з запровадження, трьох глав, розділених на підпункти, і укладання.

 

У першій главі розглядає  питання про поняттях і видах  адміністративної відповідальності ще.

 

У другій главі описується адміністративне правопорушення.

 

Дисциплінарна і матеріальна  відповідальність в адміністративному праві, і навіть проблема розмежування відповідальності наведені у третьої главі.

 

Метою згаданої курсової роботи є підставою отримання необхідних знань про виконавчої влади і механізмі правовим регулюванням відносин, що складаються у процесі організації і діяльності виконавчої.

 

Під час написання даної курсової роботи було поставлені такі:

 

1.         Вивчити загальні характеристики, і навіть особливості відповідальності  посадових осіб, у Російської Федерації.

 

2.         Проаналізувати вивчений матеріал, розглянути цю проблематику з кількох позицій.

 

3. Запропонувати власні  шляху виходу, рішення знайдених правових прогалин.

 

Глава 1. Поняття і різноманітні види адміністративної відповідальності ще

 

Адміністративна відповідальність – особливий вид юридичну відповідальність. У той самий час вона є частиною адміністративного примусу й володіє усіма її якостями (здійснюється суб'єктами функціональної влади у рамкахвнеслужебного підпорядкування та інших.)

 

адміністративної відповідальності притаманні бачимо всі ознаки юридичну відповідальність. Її регулюють нормами права, полягає у офіційному засудженні за правопорушення обличчя і застосування до йому у процесуальної формі санкцій правових норм уповноваженими те що суб'єктами влади.

 

Адміністративна відповідальність характеризується такими ознаками::

 

1) вона врегульована нормами  адміністративного права, які  уФедеральних законах і законах суб'єктів РФ;

 

2) підставою застосування сили є адміністративне правопорушення;

 

3) плані вона складається  стосовно винним адміністративних покарань;

 

4) до неї залучаються  фізичні особи (громадяни, посадові  особи, індивідуальні підприємці та інших.), і навіть юридичні;

 

5) вона застосовується  посадовими особами виконавчих  органів структурі державної влади;

 

6) порядок притягнення  до адміністративної відповідальності ще врегульованеадминистративно-процессуальними нормами.

 

Будь-яка реальна юридичну відповідальність має три підстави:

 

нормативне (систему регулюючих її правових норм);

 

фактичне (неправомірні діяння суб'єктів права);

 

процесуальне (акти суб'єктів  влади про застосування санкцій  правових норм до конкретних суб'єктам)

 

Наявність норми, встановлює відповідальність, і події, названий у цієї нормі, - це тільки нормативна і фактична передумови юридичну відповідальність. Багато правопорушення не виявляються, часто вже не знаходять винних тощо.

 

Якщо з факту правопорушення з урахуванням норми права (статті кодексу) винесено акт (вирок, постанову, наказ, рішення) про притягнення особи до відповідальності, лише після введення його з настає реальна відповідальність.

 

Для наступу реальної відповідальності необхідно щоб було все три  її підстави. Насамперед, мусить бути норма, що встановлює обов'язок і санкцію до її невиконання. Потім може виникнути фактичне підставу- правопорушення. За наявності норми і події, її порушує, уповноважений суб'єкт у встановленому законом порядку вправі призначити покарання адміністративне правопорушення шляхом винесення постанови (рішення).

 

Багато років роль адміністративної відповідальності ще боротьби з правопорушенням поступово підвищувалася, а із другої половини 80-х рр. ця тенденція проявилася ще активніше. Зросло фактичне використання багатьох складів адміністративних проступків. Різко розширено перелік дій, скоєння яких винні можуть бути піддані адміністративним санкціям, і навіть коло суб'єктів, котрі мають накладати адміністративні санкції. Адміністративна відповідальність стало основним формою застосування державою каральних санкцій до юридичних осіб.

 

          Адміністративна відповідальність, як і кримінальна, дисциплінарна – кара і має мети приватної і загальноїпревенции правопорушень. Але оскільки багато адміністративні правопорушення є триваючими (стати на облік, виконати розпорядження іт.п.),важна також мета адміністративної відповідальності ще – стимулювати виконання суб'єктами права їхобязанностей.3Под складом адміністративного правопорушення слід розуміти, встановлену правової нормою сукупність ознак, за наявності яких протиправне діяння визнається провиною.

 

Склад адміністративного правопорушення, як і склад злочину, обов'язково ділиться чотирма ознаки: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивний бік.

 

Коли б одне із чотирьох зазначених вище ознак складу відсутня, то діяння може бути покликаним провиною чи злочином.

 

Об'єктом правопорушення є ті суспільні відносини, які  охороняються адміністративним правом. Форми висловлювання конкретних об'єктів можуть бути різні: порядок управління, власність, принципи і правил господарювання, суспільний лад тощо.

 

Об'єктивний бік проступку - це діяння, що виражається порушення  встановлених адміністративно-правовими нормами правил.

 

Наявність об'єктивної боку адміністративного правопорушення законодавець у часто ставить за залежність від часу, місця, способу, характеру скоєння діяння,наступивших його шкідливих наслідків, скоєння протиправного діяння у минулому, його систематичності.

 

Зміст об'єктивної боку може включити характер дії чи бездіяльності:

 

неодноразовість – вчинення двох чи більше однорідних адміністративних правопорушень;

 

повторність – вчинення у  тому ж обличчям протягом року однорідної правопорушення, протягом якого його вже залучалося адміністративного стягненню;

 

котре триває правопорушення – діяння, пов'язана з наступним  тривалим невиконанням обов'язків, покладеного  на винного законом під загрозою адміністративної відповідальності ще. Воно є єдиним незалежно від тривалості.

 

Суб'єктами адміністративного правопорушення є тверезо мислячі, досягли певного віку фізичні особи, й обличчя, які мають спеціальним адміністративно-правовим статусом, наприклад водії чи посадові особи; організації, а до них прирівняні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.

 

 Існує дві виду суб'єктів  адміністративного правопорушення:

 

Індивідуальний - громадяни  та інші категорію осіб, які мають  адміністративно-правовим статусом, котрі вчинили адміністративне правопорушення. До даному виду суб'єктів ставляться громадяни і спеціальні особи, тобто особи, які мають спеціальним адміністративно-правовим статусом, з урахуванням їхньої правового становища, виконуваних професійних функцій.

 

Колективний – юридичні й  інші колективні освіти, які здійснили  адміністративне правопорушення. Організації зізнаються суб'єктами адміністративного правопорушення нормами таких галузей права, як земельне, фінансове, податкове, правоохоронний тощо.

 

Існує дві виду ознак суб'єкта адміністративного правопорушення:

 

Загальні – ознаки, якими  має мати будь-яка особа,привлекаемое до адміністративної відповідальності ще – свідомість і досягнення на даний момент скоєння, 16-річного віку;

 

Спеціальні – ознаки, відбивають особливості праці, службове становище; наприклад, посадова особа, водій автомобіля, працівник підприємства торгівлі; минуле протиправне поведінка, наприклад, обличчя тримав під адміністративним наглядом, ранішепривлекавшееся до адміністративної відповідальності ще; інші особливості правового статусу, наприклад, іноземним громадянам чи військовослужбовці.

 

Відповідно до ч.4 ст.2 Кодексу  про адміністративні правопорушення «адміністративної відповідальності підлягає посадова особа у разі вчинення їм адміністративного правопорушення у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням своїх службовихобязанностей»2

 

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення – це сукупність ознак, характеризуючих психічне ставлення особи до протиправному дії чи бездіяльності та її наслідків. Її основу становить вина, яка можливо, у формі наміру чи необережності.

 

Намір – навмисне діяння. Обличчя, скоїла його, розуміло протиправний характер свого діяння,

 

>предвидело його шкідливі  наслідки і на бажала їх  або свідомо допускало наступ цих наслідків.

 

>Неосторожность – адміністративне правопорушення визнається досконалим необережно, коли особа, яка скоїла,предвидело наступ шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувало з їхньої запобігання абопредвидело можливість настання таких наслідків, хоча повинно Могло, був їхній передбачити.

 

Розрізняють дві форми  необережною провини:

 

>Легкомислие – це  передбачення обличчям можливість  настання шкідливих наслідків  свого дії чи бездіяльності,  сполучене з самовпевненим розрахунком  їх запобігти;

 

Недбалість – не передбачення такої можливості за умови, емоційне обличчя мало й могло передбачити наступ вказаних у законі наслідків.

 

Від необережною провини  слід відрізняти невинне заподіяння шкоди, так званий казус, чи випадок, у якому обличчя несе відповідальності. З невинним заподіянням шкоди інколи доводиться зустрічатися під час розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті. При скоєнні адміністративного правопорушення очевидна шкода. Щоправда, в повному обсязі вони пов'язані з реальними шкідливими наслідками від кожної такого діяння. Нерідко, вони містять лише можливість їх наступу. Але всяке адміністративне правопорушення несе шкода в тому сенсі, що порушує встановлений державний правопорядок, зазіхає на інтереси держави таличности.4

 

 

>Глава2. Адміністративне правопорушення. 

 

1. Поняття та ознаки  адміністративного правопорушення

 

Адміністративне правопорушення є необхідною підставою адміністративної відповідальності ще. Стаття 2.1 Кодексу про адміністративні правопорушення визначає її так «Адміністративним правопорушенням, визнається протиправне, винна дію (бездіяльність) фізичного чи юридичної особи, протягом якого встановлено адміністративнаответственность».2

 

У визначенні адміністративного правопорушення вживаються такі поняття, як дію або бездіяльність.

 

Дія – це активну форму  поведінки правопорушника, яка з  невиконанням обов'язків законних вимог, порушенням заборони.

 

Бездіяльність – це пасивна  форма поведінки правопорушника, яка з невиконанням обов'язків  і законних вимог.

 

Для адміністративного правопорушення характерні наступні ознаки:

 

1. >Антиобщественность. Законодавством  визначено, яке діяння є антигромадських  у межах інституту адміністративної відповідальності ще, а який ні.

 

2. Протиправність – залежить  від скоєнні діяння, порушує норми  адміністративної та інших галузей права, охоронювані заходами адміністративної відповідальності ще.

 

3. Винність. Законодавство  розглядає протиправне діяння, досконале  обличчям, як адміністративного правопорушення в тому разі, коли він має місце вина даної особи, тобто скоєне було профінансовано свідомо чи необережно.

 

4.Наказуемость. Адміністративним правопорушенням визнається тільки те діяння, протягом якого законодавством передбачити адміністративну відповідальність.

 

Під складом адміністративного правопорушення слід розуміти встановлену правової нормою сукупність ознак, за наявності яких протиправне діяння визнається провиною.

 

Під адміністративної відповідальністю розуміється така різновид юридичну відповідальність (поруч із кримінальної, дисциплінарної й матеріальної), що у застосуванні повноважним органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до обличчя, яке здійснило адміністративне правопорушення.