Адміністративне право

Цивільне зобов'язання — це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити  на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Різноманітність цивільних зобов'язань  потребує відповідної їх класифікації, яку може бути проведено за різними  критеріями:

1) Залежно від спрямованості:

• регулятивні зобов'язання — зобов'язання, що спрямовані на регулювання відносин між суб'єктами в нормальному (непорушеному) стані, наприклад, договірні відносин, які здійснюються без їх порушення;

• охоронні зобов'язання — зобов'язання, які спрямовані на регулювання відносин між суб'єктами в анормальному (порушеному) стані та спрямовані на їх відновлення, наприклад деліктні зобов'язання.

2) Залежно від підстав виникнення  зобов'язальних правовідносин:

• зобов'язання, що виникають з  правочинів, до них, зокрема, належать договірні зобов'язання та зобов'язання, що виникають з односторонніх  правочинів;

• зобов'язання, що виникають із неправомірних  дій, до яких слід відносити зобов'язання, що виникають з деліктів, кондикційні  зобов'язання;

• зобов'язання, що виникають з  інших юридичних фактів, які охоплюють  собою зобов'язання, в основі виникнення яких лежать юридичні вчинки та події.

3) Залежно від співвідношення  прав та обов'язків учасників:

• односторонні зобов'язання — в  яких одну сторону наділено виключно правами стосовно іншої сторони, а іншу сторону — лише обов'язками, наприклад, за деліктними зобов'язаннями одну сторону наділено виключно правом вимагати відшкодування шкоди, а  інша — зобов'язана здійснити  таке відшкодування;

• двосторонні (взаємні) зобов'язання — в яких кожну зі сторін наділено взаємними (кореспондуючими) правами  та обов'язками щодо одна одної, наприклад, за договором купівлі-продажу кожну  із сторін наділено стосовно іншої  правами та обов'язками.

4) Залежно від характеру правових  зв'язків між їх суб'єктами:

• прості — в яких сторони наділені лише по одному взаємопов'язаному праву  та обов'язку, наприклад договір  позики;

• складні — в яких у осіб є по декілька взаємопов'язаних прав та обов'язків, наприклад у договорі підряду.

5) Залежно від визначення об'єкта  зобов'язання:

• зобов'язання з конкретно визначеним об'єктом;

• альтернативні зобов'язання —  в яких боржник повинен учинити  на користь кредитора за власним  вибором одну з декількох дій, які передбачено в зобов'язанні, або відмовитися від учинення однієї з передбачених дій, наприклад, за договором особа повинна або  передати певну річ, або оплатити її вартість. Логічна конструкція  цього виду зобов'язань опосередковується  алгоритмом: або — або. Причому  вважаються, що боржник має право  вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ст. 539 ЦК України);

• факультативні зобов'язання —  в яких боржник повинен учинити  на користь кредитора конкретну  дію чи відмовитися від її вчинення, а у разі невиконання цього  зобов'язання — вправі замінити його іншим конкретно визначеним зобов'язанням, наприклад, за зобов'язанням особа  повинна передати певну річ, а  у разі невиконання цього зобов'язання особа повинна передати іншу річ. Логічна конструкція цього виду зобов'язань опосередковується алгоритмом: якщо ні — то.

6) Залежно від значимості цивільних  зобов'язань:

• основні зобов'язання — які  можуть існувати самостійно, наприклад  договір купівлі-продажу;

• додаткові (акцесорні) — які забезпечують належне виконання основного  зобов'язання та виникають і існують  лише за умови існування основного, наприклад, зобов'язання із застави, яке  забезпечує виконання зобов'язання за кредитом.

7) Залежно від того, наскільки  їх виконання залежить від  персоніфікації суб'єктів:

• неперсоніфіковані зобов'язання — в яких для виконання зобов'язання не має значення суб'єкт зобов'язання;

• фідуціарні (особистісні) зобов'язання — в яких зобов'язання повинно  бути виконано конкретною особою чи перед  конкретною особою, а у разі відсутності  цієї особи вони не переходять у  правонаступництво та припиняються, наприклад, зобов'язання із відшкодування  шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров'я або смертю.

9) Суб'єкти зобов'язання. Суб'єктами зобов'язання, як і будь-яких цивільних правовідносин, можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Правомочна сторона у зобов'язальних правовідносинах дістала назву кредитора, а зобов'язана — боржника. У деяких зобов'язаннях один із суб'єктів виступає виключно як кредитор, інший — виключно як боржник. Наприклад, у зобов'язанні із заподіяння шкоди потерпіла особа завжди є тільки кредитором, а заподіювач шкоди — завжди боржником. Однак здебільшого кожен з учасників зобов'язання є водночас і кредитором, і боржником, зокрема продавець і покупець у договорі купівлі-продажу, замовник і підрядчик у договорі підряду, орендар і орендодавець у договорі оренди. 

Об'єкти зобов'язання. Юридичним  об'єктом зобов'язання, як і будь-яких цивільних правовідносин, визнається певна поведінка зобов'язаної особи. Однак характерною рисою зобов'язання є те, що на перший план у зобов'язанні виступають позитивні дії боржника, а чисто негативна поведінка (утримання  від вчинення певних дій), як правило, виступає лише доповненням або наслідком  активної функції, яку виконує боржник. Крім того, якщо обидва суб'єкти водночас виступають як кредитор і боржник, то в такому зобов'язанні можна виділити два юридичні об'єкти — дії кожного учасника, які вчиняються ним при виконанні функцій боржника. Наприклад, у договорі купівлі-продажу і продавець, і покупець водночас виступають боржниками, а саме: продавець зобов'язаний передати майно, а покупець зобов'язаний його оплатити. Таким чином, юридичними об'єктами водночас виступають дії по передачі майна (які здійснює продавець) та дії по оплаті майна (які здійснює покупець).

Що стосується матеріального  об'єкта, то в ряді зобов'язань за наявності двох юридичних об'єктів  існує тільки один матеріальний об'єкт. Наприклад, у безоплатному договорі зберігання майна буде один-єдиний матеріальний об'єкт — майно, яке  здане на зберігання. Якщо ж ми звернемося до юридичних об'єктів, тобто до тих  дій, які сторони повинні вчинити, то в цьому випадку буде також  два юридичні об'єкти:

1) збереження майна зберігачем;

2) своєчасне одержання  майна поклажодавцем.

Зміст зобов'язань. Зміст  зобов'язальних правовідносин, як і  будь-яких інших цивільних правовідносин, утворюють суб'єктивні права та обов'язки його учасників. Разом з  тим із ст. 151 ЦК України випливає особливість змісту зобов'язальних правовідносин, яка виявляється  в тому, що правомочність кредитора  набуває форми права вимоги, а  обов'язок боржника має форму боргу, як обов'язку виконання вимоги кредитора.