Кваліфікація злочинів

Важливе значення для кваліфікації злочинів має його предмет та об’єкт. Так, якщо особа виявила у стіні  будинку, що був призначений на злам і в якому ніхто не жив, схованку, де зберігалися невідомо ким заховані зливки золота, і привласнила цей  скарб, вона відповідає за ст. 193, тому що об'єктом цього злочину є відносини  власності. Але якщо в цій схованці винний знайшов пістолет, придатний  для використання, і не здав його в органи влади та переховує у  себе в сараї, то кваліфікація настає за ч. 1 ст. 263, тобто за незаконне зберігання вогнепальної зброї, тому що об'єктом  тут виступають відносини громадської  безпеки [10; С. 273].

Для визначення об'єкта злочину  в ряді випадків істотне значення мають ознаки особи, яка потерпіла  від злочинного посягання. Так, потерпілим від розпусних дій може бути тільки підліток, який не досяг 16-ти років, статева  недоторканість якого і виступає об'єктом злочину, передбаченого  ст. 156. Потерпілими в злочині, передбаченому  ст. 345, є робітники правоохоронних органів у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків. Об'єкт цього злочину — авторитет органів державної влади, а також безпека та здоров'я цих осіб.

Для кваліфікації злочину  важливо встановити ті ознаки, що визначають об'єктивну сторону його складу. Вони в переважній більшості прямо  вказані в диспозиціях відповідних  статей ККУ. Так, щоб визнати наявність  об'єктивної сторони контрабанди (ст. 201), слід встановити, що винний переміщав  певні предмети, зазначені в цій  статті ККУ, через митний кордон України  поза митним контролем або з приховуванням  від митного контролю. Для кваліфікації злочину як крадіжки необхідно встановити, що особа вчинила таємне викрадення чужого майна. Важливе значення має  також з'ясовування того, чи є злочин закінченим або діяльність особи  перервана на стадії готування чи замаху на злочин. Так, затримання особи, яка намагається вирвати у  потерпілої сумку з грошима, кваліфікується як замах на грабіж, а змова про  вчинення вбивства — як готування  до цього злочину. У таких випадках крім кваліфікації дій за відповідною  статтею Особливої частини необхідне  посилання і на статті 14 та 15, що визначають караність незакінченого злочину. Для кваліфікації дій організаторів, підбурювачів і пособників крім статті Особливої частини, що передбачає злочин, вчинений виконавцем, необхідне посилання  і на ст. 27.

Для визначення об'єктивної сторони істотне значення має  встановлення суспільно небезпечних  наслідків, які впливають на кваліфікацію злочину. Адже, наприклад, заподіяння потерпілому  внаслідок порушення правил безпеки  руху тяжкого тілесного ушкодження слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286, де передбачені саме ці наслідки. У  злочинах із матеріальним складом необхідно  також встановлювати і причинний  зв'язок між суспільно небезпечним  діянням і наслідками, що настали.

У ряді випадків об'єктивну  сторону злочину характеризують спосіб вчинення діяння, місце, час  і обстановка його вчинення. Так, доведення  особи до самогубства чи до замаху на самогубство може бути кваліфіковане  за ч. 1 ст. 120, якщо воно вчинене внаслідок  жорстокого поводження з потерпілим, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження його людської гідності. Для кваліфікації злочину за ст. 331 — незаконне перетинання державного кордону — слід встановити, що діяння мало місце поза пунктами пропуску через державний кордон України чи навіть у пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів або дозволу.

Для правильної кваліфікації слід також встановити ознаки суб'єктивної сторони злочину: вину, мотив і  мету діяння. Наприклад, якщо тяжке  тілесне ушкодження вчинене умисно, воно кваліфікується за ст. 121, а при  необережному його заподіянні — за ст. 128. Службове зловживання може бути кваліфіковане за ст. 364, якщо воно вчинене  з корисливих мотивів чи в інших  особистих інтересах або в  інтересах третіх осіб. Для складу розбою необхідно встановити, що напад  на особу відбувався з метою заволодіння  чужим майном. Якщо такий напад  мав на меті подавити опір особи  і зґвалтувати, то це буде замах на зґвалтування. Якщо ж той, хто нападав, мав на меті познущатися над потерпілою, показати свою зухвалість — це хуліганство, а, якщо він напав і побив потерпілу  з ревнощів — злочин проти особи.

Нарешті, правильна кваліфікація передбачає чітке встановлення ознак  суб'єкта злочину. Так, за крадіжку може бути притягнута до відповідальності особа, яка досягла 14-ти років. За одержання  хабара відповідає лише службова особа, ознаки якої описані в примітці до ст. 364, а за злочини проти встановленого  порядку несення військової служби — військовослужбовці та військовозобов'язані  під час проходження ними відповідних  зборів (ч. 1 ст. 401).

Також для кваліфікації злочинів важливе значення має класифікація складів злоченів за певними ознаками, наприклад, за ступенем суспільної небезпечності.

Склади злочинів за ступенем суспільної небезпечності поділяються  на такі види:

а) основний склад злочину;

б) кваліфікований чи особливо кваліфікований склад злочину (склад  злочину з обтяжуючими чи особливо обтяжуючими обставинами);

в) привілейований склад  злочину (склад злочину з пом'якшуючими  обставинами).

Основний склад злочину - це юридичний склад, що фіксує різновид злочину певного виду без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин. У переважній більшості випадків "специфічна" частина основного складу злочину  передбачена в частині першій відповідної статті Особливої частини  кримінального закону. Є, однак, і  винятки. Так, основний склад умисного вбивства (ст. 115) - в своїй "специфічній" частині передбачений окремою статтею; "специфічна" частина основного  складу зараження венеричною хворобою міститься не в ч. 1, а в ч. 2 ст. 133. Здебільшого такі винятки пояснюються  певними традиціями законодавчої техніки - інколи виправданими, а інколи, очевидно, ні [15; С. 392].

Кваліфікований (особливо кваліфікований) склад злочину - юридичний склад, що фіксує різновид злочину певного  виду з обтяжуючими (особливо обтяжуючими) обставинами. У переважній більшості  випадків "специфічна" частина  кваліфікованого (особливо кваліфікованого) складу злочину міститься в диспозиції частини другої (третьої, четвертої) тієї ж статті Особливої частини  кримінального закону, що передбачає і "специфічну" частину основного  складу (у главі XI Особливої частини  КК - це, відповідно, пункти "в" або "г", інколи - пункт "б"). Загальним  орієнтиром того, що це кваліфікований (особливо кваліфікований) склад злочину  є санкції відповідних частин (пунктів) - кваліфікований склад "має" суворішу санкцію, ніж основний, особливо кваліфікований - ще суворішу, ніж кваліфікований. Винятки приблизно такі самі, як і наведені вище, - іноді "специфічну" частину кваліфікованого чи особливо кваліфікованого складу злочину  передбачають окремі статті Особливої  частини КК , але санкції в них  завжди також суворіші, ніж ті, що "прив'язані" до основного складу, наприклад: кваліфікуючою ознакою хуліганства, що передбачена ч. 4 ст. 296 КК, є застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень. Таке застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета полягає у фактичному їх використанні для спричинення шкоди здоров’ю та заподіяння тілесних ушкоджень, використанні бойових властивостей вогнепальної зброї, направленні такої зброї на особу, здійсненні пострілу в сторону потерпілого, намаганні завдати ударів ножем потерпілому, киданні ножа з метою ураження потерпілого, приставлянні ножа (його колото-ріжучої частини) до тіла потерпілого. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Останній вид юридичних  складів злочинів при класифікації їх за ступенем суспільної небезпечності - привілейований склад.

Привілейований склад  злочину - юридичний склад, що фіксує різновид злочину певного виду з  пом'якшуючими обставинами. У чинному  КК таких складів небагато, їх "специфічні" частини передбачені в статтях  ч. 1 ст.266, ч. 1 ст.344, ч. 3 ст.390, ст.434. Механізм утворення привілейованих складів  злочинів такий само, як і механізм утворення кваліфікованих складів (у його типових варіантах). Загальний  орієнтир того, що це привілейований склад, - санкції зазначених вище статей. Вони завжди менш суворі, ніж санкції, що "прив'язані" до відповідного основного  складу: наприклад, санкція ч.1 ст.109 передбачає позбавлення волі на строк  від п'яти до десяти років, а санкція  ст. 391 передбачає позбавлення волі на строк до трьох років.

Кримінально-правове значення поділу юридичних складів злочинів на основні, кваліфіковані (особливо кваліфіковані) та привілейовані полягає в тому, що він дозволяє законодавчим шляхом зафіксувати "рівні" суспільної небезпечності  злочинів одного і того самого виду, пов'язати з ними різноманітні кримінально-правові наслідки і тим самим посилити нормативні начала в механізмі кримінально-правового регулювання. Крім того, зазначений поділ є одним із дієвих засобів законодавчої техніки, за допомогою якого в кримінальному праві забезпечується належний рівень системності [6; С. 742].

Список використаних джерел та літератури

 

1. Конституція України  від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної  Ради України вiд 23.07.1996 – 1996. - № 30 – 53 с.      

2. Кримінальний кодекс  України: Чинне законодавство  зі змінами та допов. станом  на 15 груд. 2008 р.: (відповідає офіц. текстові). – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. – 188 с.

3. Кодекс України про  адміністративні правопорушення (зі  змінами та доповненнями станом  на 28 серпня 2008 року). – Х.: ТОВ “Одиссей”, 2009. – 272 с.

4. Постанова № 10 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. Про судову практику у справах про хуліганство. – Е-ресурс: http://www.rada.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=49888912&cat_id=2251617

5. Постанова № 5 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи – Е-ресурс: http://www.rada.gov.ua/control/uk/publis/article?art _id=49888912&cat_id=2251483

6. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 1036 с.

7. Коржанський М. Про  принципи уголовного права України  // Право України. — 1995. — №  11. — С. 71.

8. Коржанский II И. Обьект  носягательства и квалификация  пре-ступлений. — Волгоград, 1976. —  С. 90—91.

9. Кримінальне право і  законодавство України. Частина  Загальна. Курс лекцій / За ред.  М. Й. Коржанського. – К: Атіка, 2001. – 247с.   

10. Кримінальне право України:  Загальна частина: Підручник для  студентів юрид. спец. вищ. закладів  освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація.  – К. - Х.: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 562 с.

11. Кримінальний кодекс  України: Науково-практичний коментар/ Ю. В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б.  Гаврик та ін.; За заг. ред.  В. В. Сташиса, В. Я. Тація.  – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 1184 с. 

12. Кримінальне право України:  Загальна частина: Підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов,  Л. М. Кривоченко та ін.; За  ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.

13. Кримінальне право України.  Загал. Частина / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський  та ін.; За ред. П. С. Матишевського  та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 438 с.

14. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. П.С. Матишевського. – К.: Юрінком Інтер, 1997р. – 376 с.

15. Матишевський П. С.  Кримінальне право України: Загальна  частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 422 с.

16. Михайленко П.П. Кримінальне  право, кримінальний процес та  кримінологія України. – К.: Велес, 1999. – 678 с.

 17. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка, 2001. – 500 с.

18. Науково-практичний коментар  до Кримінального кодексу України.  Під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка / Загальна частина.  – К.: Форум, 2001. – 787 с.

19. Науково-практичний коментар  Кримінального кодексу України  від 5 квітня 2001 року / За ред. М.  І. Мельника, М. І. Хавронюка.  – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 663 с.

20. Науково-практичний коментар  до Кримінального кодексу України.  Відп. ред.: В.Ф. Бойко та інші. –  6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. – 1120 с.

21. Панов М.І., Тихий В.П.  Актуальні дослідження проблем  вчення про злочин // Кримінальне  право України. – 2006. – №  3.

22. Панов М. І., Тихий  В. П. Поняття злочину // Вісник  Конституційного Суду України.  – 2004. – № 1.

23. Пинаев А. А. Уголовное  право Украины. Общая часть.  – Х.: „Харьков юридический”, 2005. – 664 с.