Конституційний лад України. Засади та принципи

       Надзвичайно суттєвою засадою конституційного  ладу України є принцип правової держави. Ідея правової держави зародилась досить давно, ще в античні часи, хоча сам термін не вживали. На думку  античних філософів і юристів, правова  держава це така держава, в якій правда, справедливість, право, закон традиційно вважались Божественними настановами, необхідними атрибутами космічних  і земних порядків, антиподами насильства, свавілля і хаосу.

       Традиційно, під правовою державою розуміють  демократичну державу, де забезпечується принцип верховенства права, проводиться  розподіл влад та визнаються і гарантуються права і свободи кожної людини.

       Конституцією  України наша держава проголошується правовою і закріплюються наступні ознаки, які характеризують Україну, як правову державу:

       1) Верховенство права. Даний принцип  закріплений в ч.1 ст.8 Конституції і передбачає:

       - пріоритет права щодо держави,  політики, економіки, культури та  інших інститутів держави, а  також щодо інших соціальних  норм (моралі, звичаїв тощо);

       - пов'язаність законодавчої влади  природним правом (держава може  видавати лише такі закони, які  відповідають приписам природного  права);

       - верховенство закону, що означає,  по-перше, визнання за Конституцією  України найвищої юридичної сили (ч.2 ст.8); по-друге, віднесення до  предмету законодавчого регулювання  ключових суспільних відносин  в усіх сферах життєдіяльності  суспільства (ст. 92); по-третє, панування  закону, безумовне підпорядкування  закону всіх членів суспільства  та держави в цілому.

       Слід  підкреслити, що термін закон вживається у загальному розумінні цього  слова, як будь-який нормативно-правовий акт, а не акт, який приймається Верховною  Радою України.

       2) Здійснення державної влади на  засадах її поділу на законодавчу,  виконавчу і судову (ч.1 ст.6) Три  гілки влади діють відносно  самостійно і незалежно одна  від одної таким чином, щоб  не допустити домінування однієї  з них та узурпації внаслідок  цього всієї повноти влади  в одних руках. Сама Конституція  передбачає певний механізм «ваг  і стримувань» у системі розподілу  влади.

       3) Вищий пріоритет прав і свобод  людини і громадянина, які визнаються  і гарантуються в Україні (ст. 22), Конституцією сформульовано принцип  «ніхто не може бути примушений  робити те, що не передбачено  законодавством»,

       4) Незалежність суду (ч.1 ст.126). В правовій  державі суд відіграє роль  головного елементу механізму  гарантій прав і свобод людини. І тільки незалежний суд може  ефективно захистити людину від  свавілля органів виконавчої  влади та їх посадових осіб.

       5) Законність управління (ч.2 ст.19). Згідно  Конституції України органи державної  влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у  спосіб, що передбачені Конституцією  та Законами України.

       6) Правовий захист людини від  порушення її прав. Такий захист  здійснюється судом, Уповноваженим  Верховної Ради України з прав  людини; міжнародними судовими установами  або органами міжнародних організацій,  членом яких є Україна; кожною  людиною за допомогою засобів, не заборонених законом.

       Визначення  України правовою державою ще не відображає абсолютну реальність сьогодення, але  є одним із першочергових завдань, яке необхідно вирішувати найближчим часом.

       Завершуючи  розгляд даного питання можна  сказати, що перелік принципів конституційного ладу  не може бути вичерпним. Тому вони не завжди бувають закріплені в розділі про засади, а можуть міститися й в інших розділах (наприклад, принцип судового контролю). Такими принципами засад конституційного ладу є: народовладдя, державний суверенітет; політична, економічна та ідеологічна багатоманітність; верховенство права; пріоритет прав і свобод людини і громадянина; рівність перед законом, право на рівний захист з боку закону; поділ влади; унітаризм; суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; принцип забезпечення своїх національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із зарубіжними країнами за загальновизнаними принципами І нормами міжнародного права 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       4.ЗАХИСТ  КОНЯТИТУЦІЙНОГО  ЛАДУ УКРАЇНИ.  ГАРАНТІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО  ЛАДУ УКРАЇНИ

       Українська  держава захищає конституційний лад і забезпечує його стабільність.

       Гарантіями  конституційного ладу України є  такі положення Конституції України:

       а)  неможливість зміни Конституції, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і  громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення  територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157);

       б)  неможливість зміни Конституції  в умовах воєнного або надзвичайного  стану (ч. 2 ст. 157);

       в)   ускладнений порядок внесення змін до першого розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного  ладу України;

       г)  конституційне визначення статусу  Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 102) та встановлення відповідальності Президента України у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);

       д)  заборону утворювати політичні партії та громадські організації, програмні  цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким  шляхом (ч. 1 ст. 37);

       є) присягу народних депутатів України  щодо додержання Конституції України  та законів України (ч. 2 ст. 79);

       ж) конституційний обов'язок Кабінету Міністрів  України забезпечувати державний  суверенітет України, виконання  Конституції і законів України (п. 1 ст. 116);

       з) діяльність спеціального органу захисту  конституційного ладу - Конституційного  Суду України,- який вирішує питання  про конституційність чинного законодавства, актів Президента України та актів Кабінету Міністрів України (ст. 150).

       Екстраординарним  засобом захисту конституційного  ладу є правовий режим надзвичайного  стану1, що може бути введений в Україні  або в окремих її місцевостях  Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України  протягом двох днів од моменту звернення  Президента України, з метою усунення загрози та якнайшвидшої ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізації обстановки, відновлення  правопорядку за спроб захоплення державної  влади чи зміни конституційного  ладу шляхом насильства, для відновлення  конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів  юридичних осіб, створення умов для  нормального функціонування органів  державної влади та органів місцевого  самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

       Згідно  з Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні  чи в окремих її місцевостях із виникненням надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру  не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють  загрозу життю і здоров'ю громадян, або в разі спроби захоплення державної  влади чи зміни конституційного  ладу України шляхом насильства, і  передбачає надання відповідним  органам державної влади, військовому  командуванню та органам місцевого  самоврядування відповідно до цього  закону повноважень, необхідних для  відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального  функціонування національної економіки, органів державної влади та органів  місцевого самоврядування, захисту  конституційного ладу, а також  допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.⁵

       Отже, конституційний лад держави зберігає свою непорушність і належним чином функціонує й розвивається лише тоді, коли він має надійні відповідні гарантії (нормативно-правові, організаційно-правові та ін.). Вони передбачаються зазвичай конституціями та законами. Природно, що й Конституція України передбачила й закріпила цілісну систему гарантів конституційного ладу. Основними з них є такі: народ України, Конституція України та закони України, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, політичні партії та громадські організації, територіальні громади та органи місцевого самоврядування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВИСНОВОК

       На  основі вище викладеного, можна зробити  наступні висновки :

       Основи  конституційного ладу України —  це основоположні принципи організації  та діяльності держави, які визначають форму і засоби організації Української  держави, забезпечують людині та громадянину  права і свободи та характеризують її як конституційну державу.

       Основні принципи конституційного ладу України:

       - принцип, згідно з яким, людина, її життя і здоров'я, честь  і гідність, недоторканність і  безпека визнаються в Україні  найвищою актуальною цінністю (ч. 1 ст. З Конституції);

       - принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм  суверенітету і єдиним джерелом  державної влади (ст. 5 Конституції);

       - визначення форми Української  держави як унітарної, суверенної  і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави з республіканською  формою правління (статті 1, 2 та 5 Конституції);

       - організація і діяльність державної  влади будується на засадах  її поділу на законодавчу, виконавчу  і судову (ст. 6 Конституції);

       - визнання і гарантування місцевого  самоврядування (ст. 7 Конституції);

       - принцип верховенства права, згідно  з яким закріплюється загальна  підпорядкованість праву, пряма  дія і безпосереднє застосування  норм Конституції (статті 8 і 19 Конституції);

       - визнання і гарантування основ  громадянського суспільства, його  саморозвитку, свободи його інститутів (статті 11, 13 та 14 Конституції);

       - принцип, згідно з яким суспільне  життя в Україні ґрунтується  на засадах політичної, економічної  та ідеологічної багатоманітності, заборони цензури, свободи політичної  діяльності, не забороненої Конституцією  і законами України (ст. 15 Конституції);

       - принцип визнання української  мови державною (ст. 10 Конституції);

       - визнання плюралізму форм власності  і гарантування захисту прав  усіх суб'єктів права власності  і господарювання, соціальної спрямованості  економіки (ст. 13 Конституції);

       - принцип, згідно з яким норми  міжнародного права, за умови  згоди на обов'язковість яких  надано Верховною Радою України,  становлять частину національного  законодавства (ст. 9 Конституції);

       - визначення основних функцій  держави: захисту суверенітету  і територіальної цілісності  України, забезпечення її економічної  та інформаційної безпеки, забезпечення  екологічної безпеки і підтримання  екологічної рівноправності України,  оборона держави, здійснення зовнішньополітичної  діяльності (статті 16, 17 та 18 Конституції);

       - принцип, згідно з яким правовий  порядок в Україні здійснюється  на засадах, відповідно до яких  ніхто не може бути примушений  робити те, що не передбачено  законом.