Зв’язок методики викладання іноземних мов з іншими науками

     Удосконалення умінь і навичок у рідній мові відбувається поза школою, під впливом масових засобів комунікації та навколишнього середовища. При вивченні іноземної мови нічого цього немає, тому учень не бачить достатніх стимулів для вивчення цього предмета. З цього випливає, що на уроках та в позакласній роботі слід відтворити умови реального спілкування.

     Специфіка предмету “іноземна мова” визначає застосування дидактичних принципів. За визначенням дидактиків, “принцип науковості навчання означає, що учням пропонуються для засвоєння встановлені в сучасній науці положення і при цьому використовуються методи навчання, які за своїм характером наближаються до методів науки, основи якої вивчаються”⁴. З цього положення випливає необхідність при доборі матеріалу дотримуватися логіки науки, створювати умови для утворення правильних уявлень і наукових понять у зв’язку з науковими теоріями. Подібне трактування зазначеного принципу зовсім не відповідає специфіці навчання іноземним мовам, бо об’єктом навчання в даному випадку є не наука про певну мовою, а мовленнєва діяльність в мові. Застосований опосередковано до навчання мовної діяльності принцип науковості означає, що навчальний процес повинен будуватися з урахуванням даних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, про закономірності розпізнавання і породження мовлення, мовних контактів.

     Аналогічне  опосередковане застосування знаходить  у навчанні іноземних мов і  принцип свідомості. Ефективність, міцність і гнучкість умінь і  навичок, що формуються, прямо залежать від усвідомлення автоматизованих дій. Принцип свідомості використовується опосередковано з урахуванням специфіки навчання іноземних мов. Перший напрямок опосередкованого застосування принципу свідомості виходить з того, що “школярі не тільки розуміють зміст мовлення, а й усвідомлюють одиниці, з яких воно складається, в період їх засвоєння”⁵.

     Оскільки  формування мовленнєвих умінь іноземної  мови відбувається під двояким впливом  рідної мови, то другий напрямок опосередкованого здійснення принципу свідомості можна визначити як свідоме й активне подолання інтерферуючих звичок рідної мови і всілякого використання досвіду у рідній мові.

     На  завершення слід зупинитися на сутності виховного і розвиваючого навчання у процесі викладання іноземної мови. Будь-яке навчання в середній і вищій школі має виховний та розвиваючий характер. Однак особливості впливу на виховання і розвиток учнів з боку тих чи інших навчальних предметів різні. Найбільш наочно проявляється виховний вплив навчання іноземних мов через підбір ідейно цілісних за змістом текстів і вправ. Цьому впливу сприяє і зміст бесід, оповідань на іноземній мові.

     Виховний  вплив мають і самі заняття мовою. Вивчення іноземної мови у порівнянні з рідною відкриває можливість розширити філологічну освіту учнів, сформувати в них правильне уявлення про мову як засіб спілкування.

     Навчання  є правильно організованим в  тому випадку, коли в його процесі  учні здобувають не тільки знання, вміння та навички, а й коли цей процес сприяє загальному розвитку учнів. Навчання повинне передувати розвитку і визначати його. Слід зазначити, що регульоване і скоректоване викладачем вивчення іноземної мови позитивно впливає на розвиток психіки. Так, Л.С. Виготський писав: “... вивчення кількох мов, що відхиляються одна від одної, не стільки веде до гальмування психічного розвитку, скільки сприяє йому”⁶. Особливо яскраво проявляється це в тому, що у людини розвивається узагальнене, абстрактне мислення.

     Вплив вивчення іноземних мов на вдосконалення  вищих психічних функцій досить різноманітний. Так, навчання цьому предмету сприяє розвитку логічного мислення школярів. Це виражається в процесі читання та аналізу текстів, коли важливу роль відіграють процеси аналізу і синтезу. Подібній меті сприяє робота над лексикою, коли зіставляються слова, різні за структурою, але які відображають схожі поняття, вагомий внесок робить і виконання граматичних вправ. Не можна, однак, забувати при цьому, що така робота займає мінімальний час і має поєднуватись з вправами, спрямованими на практичне оволодіння мовою.

     Таким чином, вивчення іноземних мов має великий вплив на розвиток учнів. 

3. Зв’язок методики з іншими науками.

     Розвиток  методики здійснюється в нерозривному зв’язку з іншими науками в основному гуманітарного профілю, зокрема, з філософією, логікою, педагогікою, з різними науками лінгвістичного циклу.

     Чому  саме ці науки в першу чергу  впливають на методику викладання і  безпосередньо з нею пов’язані? Це пояснюється не чим іншим, як сутністю самої методичної науки. Якщо мова йде про методику, то центр нашого інтересу зосереджений, по-перше, на процесі навчання, який не може здійснюватися без урахування педагогічних та психологічних закономірностей, що обумовлюють необхідну раціональність навчальної діяльності, а, по-друге, на матеріалі самого предмета, самого об’єкта вивчення, тобто іноземної мови, природу і закономірності розвитку якого пояснює лінгвістика.

     Методологічну основу навчання іноземним мовам  становить філософія. Методика враховує її положення про єдність мови і мислення, мови і суспільства, про  форми пізнання дійсності. Будь-яке явище мови й мовлення можна зрозуміти і засвоїти правильно, якщо воно розглядається у зв’язку з іншими, раніше усвідомленими і засвоєними елементами мови. Поетапне формування розумових дій засноване на тому, що кожна освоєна операція стає сходинкою для подальшої.

     Логіка - наука про загальні закони і  прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує оволодіння об’єктивною істиною. У процесі навчання мовлення іноземною мовою надзвичайно важливо враховувати ці закони, спиратися на них у пошуках нових методичних прийомів.

     Педагогіка  поширює на методику свої основні  положення теорії виховання, навчання і освіти, втілені у педагогічних принципах.

     Загальне  мовознавство становить наукову  основу методики, бо воно досліджує систему різних мов, їх взаємовплив, структуру мови. Приватне мовознавство надає в розпорядження методики дані про систему рідної і досліджуваної іноземної мов. Зіставлення систем мов і норми реалізації системи в мовленні дає можливість визначити конкретні труднощі в оволодінні тією чи іншою мовою. Завдяки досягненням мовознавства в методиці навчання стали по-різному підходити до навчання мовного матеріалу та мовленнєвої діяльності, стали мотивованими системи вправ, призначені для різних умов навчання та з різним контингентом учнів.

     Країнознавство  дає уявлення про соціально-економічний  стан народу, мова якого вивчається; про його історію, географію, етнографію та духовне багатство; про звичаї, традиції, які є властивими даному народу. Соціолінгвістика, що вивчає причинні зв’язки між мовою і явищами суспільного життя, виявляє функціональне навантаження мови в різних соціальних і професійних сферах її застосування, що служить підставою для вибору об'єктів вивчення. Соціолінгвістика описує екстралінгвістичні засоби, що використовуються носіями мови в різних ситуаціях спілкування. Математична лінгвістика - галузь мовознавства, що вивчає застосування математичних методів у дослідженні мови та мовлення. Дані математичної лінгвістики застосовуються при проведенні експериментів в методиці.

     Методика  викладання іноземних мов враховує дані фізіології вищої нервової діяльності про вхідні та вихідні системи  мозку, які забезпечують мовлення. Дані фізіології мають безпосереднє відношення до проблеми формування навичок і вмінь.

     Психолінгвістика - галузь мовознавства, яка вивчає процеси  мови з точки зору відповідності  змісту висловлювання комунікативному  задуму.

     В даний час методика все ширше  використовує дані природничих і  точних наук. Наукові дані інформатики  дозволяють визначити кількість відомостей у повідомленні, функціональне навантаження того чи іншого мовного матеріалу в певному виді мовленнєвої діяльності та усвідомити причини втрати інформації при мовному спілкуванні.

     Деякі положення кібернетики можуть бути використані в управлінні процесом навчання іноземних мов. Навчання іноземної мови слід будувати як цілісну систему, елементи якої ефективно функціонують при наявності постійного зворотного зв’язку.

     Велику  перспективу для практики навчання іноземних мов за допомогою навчальної техніки представляє зовсім нова галузь лінгвістики - інженерна лінгвістика.

     Слід  звернути увагу і на значення лінгвістики  тексту, що швидко розвивається, теоретичні рішення якої можуть зіграти важливу  роль в істотному підвищенні ефективності навчання читання літератури іноземною мовою різних стилів і жанрів.

      Інформатика вивчає структуру і загальні якості інформації, а також закономірності її створення, переробки, передачі й використання в різних сферах діяльності людини. Наукові дані інформатики дозволяють визначити кількість одиниць інформації у повідомленні, функціональну вагу того чи іншого мовного матеріалу в будь-якому виді мовленнєвої діяльності та з’ясувати причини зникнення певної інформації у процесі спілкування.

     Таким чином, без ретельно розробленої лінгвістичної основи не може бути створена жодна методика навчання іноземної мови. Завершуючи розгляд зв’язків методики навчання іноземних мов з іншими науками, можна ствердити, що як теоретична наука методика враховує дані інших наук в їх діалектичному зв’язку, проте, у свою чергу, формулює свої методичні закони. Урахування і творче використання досягнень інших наук сприяє створенню ефективної системи навчання іноземної мови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Навчання професійному мовленнєвому спілкуванню на міжпредметній основі дозволяє виявити потенційні можливості учнів, навчити їх підкріпляти тему бесіди фактами як дисциплін з профілю майбутньої спеціальності, так і суміжних дисциплін, а також знаннями з особистого досвіду.

     Реалізація  міжпредметних зв’язків сприяє більш  науковій організації навчально-виховного  процесу і є стимулюючим фактором навчання іноземної мови. Як відомо, якість навчання, у тому числі й  іноземної мови, залежить від того, наскільки воно мотивовано в очах учнів. Зараз у навчальних закладах України метою навчання іноземної мови є забезпечення практичним володінням іноземною мовою.

     Міжпредметні  зв’язки є, перш за все, опорою, фундаментом для повноцінного сприйняття і розуміння нових знань, формування навичок і розвитку умінь; по-друге, вони дозволяють узагальнювати і систематизувати наявний мовний і мовленнєвий досвід і, по-третє, забезпечують повноту знань. Міжпредметні (зовнішні) зв’язки характеризують логічний зв’язок різних дисциплін, наступність знань, а також і те, наскільки спеціальні дисципліни базуються на даних точних наук. Ці зв’язки мають властивості всезагальності, їх дія розповсюджується на всі навчальні дисципліни, і вивчення кожної теми може мати ті чи інші форми зв’язку з іншими предметами.

     Таким чином, проблема міжпредметних зв’язків дуже актуальна, бо взаємний зв’язок  предметів витікає із завдань  комплексного підходу до навчання та виховання, тобто тісної єдності  професійного, ідейного, трудового  і морального виховання. Міжпредметні зв’язки у певних межах враховують спільне між предметами як за змістом, так і в навчально-виховному процесі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Беляева А.С., Суходольская И.В. Использование внутрипредметных и межпредметных связей для специальных целей при изучении иностранного языка // Стратегії та методики навчання мовам для спеціальних цілей. – К. – 1997.

2.  Булаховский А.А. Введение в языкознание. М., 1953, ч. 11, с. 35.

3. Выготский Л.С. Умственное развитие детей в процессе обучения. М.-Л., 1935, с. 57.

4. Дидактика средне школы/Под ред. Данилова М.А. и Скаткина М.Н.. М., 1975, с.128.

5. Кульга Н.К. Використання інноваційних технологій навчання - запорука успіху якісної підготовки фахівців // Проблеми освіти. – 2000. - Вип. 22.

6. Методика обучения иностранным язикам в средней школе: Учебник/Гез Н.И., Ляховицкий М.В., Миролюбов А.А. и др. – М.: Высш. Школа, 1982

7. Общая методика обучения иностранным языкам в средней школе/Под ред. Миролюбова А.А., Рахманова И.В., Цетлин В.С.. М., 1967, с.65.

8. Щерба Л.В. Преподавание иностранных языков в школе, 2-е изд. М., 1976. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План