Крім зазначених в таблиці 2.4. комісійних винагород, «Укрексімбанк» має практику застосовувати додаткові комісії, а саме: за аналіз та розробку платіжних умов зовнішньоекономічного контракту, складання проекту акредитива, відстеження платежу за акредитивом (особливо за акредитивами, що передбачають відстрочку платежу), перевірку великої кількості документів та перевірку документів за акредитивом зі складними умовами тощо. Таким чином, акредитив є найдо­рожчим методом розрахунків у зовнішній торгівлі. Така його велика вартість пояснюється високим ризиком для банків, значними витратами часу на проведення таких операцій, необхідністю утримання кваліфікованого у цій сфері персоналу тощо. Враховуючи це, хотілося б детальніше зупинитися на характеристиках основних комісій, тобто визначити, які ризики бере на себе банк, яку саме роботу він здійснює при проведенні тієї чи іншої операції за документарними акредитивами [10].

      Однією з основних комісій є комісія за відкриття акредитива. Вона передбачає, що банку необхідно надати відповідні консультації клієнту щодо можливостей відкриття акредитива та правильності заповнення для цього заяви. Цьому може передувати робота з надання консультацій щодо оформлення зовнішньоекономічного контракту (чітке відображення платіжних умов) клієнта з іноземним партнером. Також вирішується питання щодо відкриття акредитива з покриттям або без покриття — у першому випадку дії банку спрощуються, він відкриває спеціальний рахунок, на якому депонуються кошти клієнта на проведення розрахунків за цим акредитивом, натомість другий випадок передбачає процедуру узгодження умов фінансування і в самому банку (у разі фінансування за рахунок власних коштів банку), і з іншими банками (у разі фінансування за рахунок залучених коштів). Слід зазначити, що задепоновані кошти клієнта та фінансування клієнта за рахунок власних коштів для проведення акредитивної операції дає можливість банку отримати додатковий прибуток (у першому випадку за рахунок розміщення коштів на фінансових ринках, а у другому — отримання процентного доходу). Після цього банком складається текст акредитива відповідно до заяви клієнта на його відкриття, здійснюються відповідні бухгалтерські проводки, відкривається справа, передаються умови цього акредитива до банку експортера тощо. Як бачимо, ця комісія потребує від банку значних зусиль, витрат часу та операційних витрат [10].

      Однією з головних комісій в акредитивних операціях є комісія за перевірку документів, що встановлюється за класичною для банків операцією, яка є виключно ручною і потребує значних часових витрат кваліфікованих фахівців та передбачає здійснення відповідних записів у справі, підготовку супровідного листа на банк-емітент, листування з бенефіціаром та банком-емітентом з приводу розбіжностей у документах тощо. Для виконуючого (підтверджуючого) банку при здійсненні операції з перевірки документів за акредитивом існує ризик неплатежу з боку банку-емітента і документарний ризик (ризик перевірки документів). Необхідно розуміти, що ця комісія, яка встановлюється у вигляді фіксованого відсотка від суми документів, не включає телекомунікаційні, поштові витрати і комісії за кур'єрські послуги, які стягуються з клієнта окремо [10].

      Комісія за трансфер акредитива включає висококваліфіковану працю, що потребує також значних витрат часу на попереднє узгодження умов трансферу з першим бенефіціаром та іншими уповноваженими підрозділами банку, висновки яких необхідні для проведення такої операції. Рекомендовано встановлювати розмір цієї комісії або на рівні, або вище розміру комісії за авізування через значний обсяг і складність робіт, але менше ніж комісія за підтвердження акредитива [11].

      Підсумовуючи вищенаведене, хотілося б підкреслити, що акредитивні операції досить дорогі для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, та при цьому необхідно враховувати той високий рівень ризику, значні витрати, з якими стикається банк при проведенні таких операцій. Крім того, банк встановлює високу ціну за проведення акредитивних операцій, виходячи зі специфіки роботи за акредитивами, яка має свої особливості (це стосується насамперед виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтом, виконання певних технічних процедур під час обслуговування клієнтів за акредитивами, ключовими з яких є ретельна перевірка документів за акредитивом, надання висококваліфікованих консультацій тощо) [11].

2.3. Способи здійснення міжнародних платежів на сучасному етапі

      Перекази  за кордон в «Укрексімбанку» здійснюються різними способами:  поштовим, телеграфним, телетайповим переказами, через міжбанківські системи комунікацій тощо. Для письмових переказів є рекомендовані Міжнародною торговою палатою особливі типові формуляри, складені багатьма мовами. За змістом вони нагадують перекази всередині країни, оскільки тут також повинні бути зазначені замовник, бенефіціар з його даними про рахунок, грошова сума і причина платежу. Цей звичайний зміст переказу доповнюється даними банка-кореспондента, який отримав доручення. Для того, щоб сума рахунка не могла бути змінена заднім числом з метою зловживання, вона забезпечується знаками обмеження [13].

      Вибір валюти платежу залежить від погодження партнерів за контрактом торгової угоди. Якщо платіж проводиться у національній валюті, тоді кредитна установа, яка отримала доручення, записує суму в кредит рахунка «А-кореспондента», який ведеться у останньою. Якщо була досягнута домовленість про іноземну Валюту, тоді «А-кореспондента» просять дебетувати рахунок іноземної кредитної установи, яка отримала доручення. Якщо немає зв'язку через рахунок, тоді на бланку переказу помічається, яким Чином слід придбати грошову суму [13].

      Клієнта; який дає доручення, дебетують на суму переказу плюс тарифна плата. При платежах в іноземній валюті сума перераховується по курсу продавця, якщо клієнт не має рахунка у іноземній валюті. Приватний рахунок в іноземній валюті тільки тоді являє інтерес для клієнта, якщо йому регулярно доводиться здійснювати платежі в іноземній валюті у відповідних розмірах, а також якщо він їх отримує [14].

      Механізм  платежів поштовими переказами. Досить поширеним до останнього десятиліття видом переказів у міжнародній торгівлі був поштовий переказ, який являє собою письмове платіжне доручення, що надсилається одним банком іншому, підписане відповідною посадовою особою і є вказівкою іншому банку виплатити зазначену суму коштів вказаному бенефіціарові (або за розпорядженням вказаного бенефіціара). Поштовий переказ посилається банком, який видав розпорядження, у закордонний банк авіапоштою. На відміну від банківської тратти поштовий переказ висипається самим банком іншому банкові, а не клієнтом банку закордонному постачальникові [13].

      Наприклад, український покупець просить, «Укрексімбанк» перевести італійському продавцеві 100000 на його рахунок №9872-А/126790 в оплату інвойса №176-56 і дебетувати свій рахунок №0703457698012. «Укрексімбанк» по отриманні інструкцій від покупця перевіряє правильність заповнення заяви на переказ, відповідність реквізитів бенефіціара (покупця), банка бенефіціара, їх адреси, дізнається, чи дозволяє залишок на рахунку покупця сплатити поштово-телеграфні витрати російського банка і комісію за виконання переказу [14].

      Далі  «Укрексімбанк» дебетує у себе рахунок вітчизняного покупця у відповідності з його вказівками, а потім відсилає інструкції своєму банку-кореспонденту в Італії, зазначаючи всі подробиці платежу (рис. 2.2) [15].

Рис. 2.2. Розрахунок поштовим переказом

      Ці  інструкції повинні бути такі, щоб можна було перевірити їх вірогідність за допомогою підпису офіційної особи українського банка, уповноваженого завіряти документи. Італійський банк повинен мати список підписів уповноважених осіб, які можуть розпоряджатися виплатою за поштовими дорученнями. У цих інструкціях мають міститися розпорядження про дебетування рахунку українського банка, який ведеться в італійському банку. Італійський банк дебетує рахунок українського кореспондента і здійснює виплату грошей бенефіціарові [15].

      Оскільки  поштовий переказ в «Укрексімбанк» надсилається авіапоштою, це швидкісний метод Платежу, ніж банківська тратта. Однак, завжди існує ризик, що інструкції будуть затримані чи загублені. Крім того, за останні роки листи-розпорядження практично втратили своє значення через недостатню надійність, а також у зв’язку з досить високими затратами на обробку. На них припадає не більше 4% загального числа платіжних доручень [14].

    В умовах розвитку систем телекомунікацій поштовий переказ поступово поступається прогресивнішим і сучаснішим способам платежів, зокрема телеграфному переказу, телексу.

      Механізм  платежів телеграфними переказами та телексом. Процедура перевірки телеграфних переказів така ж сама, що й поштових переказів, тільки інструкції висипаються телеграфом або телексом, а не авіапоштою. Тому телеграфні перекази обходяться дещо дорожче клієнтові банка- платника, але вони прискорюють платежі. Крупні платежі доцільно виконувати за допомогою телеграфного переказу або системи SWFT, оскільки додаткові витрати на телеграфний переказ врівноважуються додатковими надходженнями від економії часу [13].

      Ще  одна перевага телеграфного переказу перед поштовим полягає у тому, що не існує небезпеки затримки чи загублення інструкції на пошті. Однак, дуже важливо перевірити вірогідність цих інструкцій. На відміну від інструкції поштового переказу вірогідність інструкції телеграфного переказу неможливо встановити за допомогою перевірки підпису; це роблять за допомогою «контрольного ключа» або «кодового слова» – спеціального цифрового коду, по якому банк-кореспондент ідентифікує відправника даного повідомлення, а також суму платежу, найменування валюти, дату відправлення та ін., вказані у цьому повідомленні [13].

      Після перевірки, як і у випадку з  поштовим переказом, банк-платник   відправляє телекс, який містить наступні основні позиції:

    – кому направляється платіж;

    – суму і валюту платежу;

    – дату валютування;

    – найменування продавця;

    – основні реквізити рахунку продавця;

    – якщо здійснюється покриття, то з якого банка;

    – найменування товару або інвойсу. Додатково можуть бути вказані і інші моменти [15].

      Банк  бенефіціара при отриманні телеграфного платіжного доручення від закордонного банку перевіряє деталі платежу і проводить наступні операції: дебетує рахунок закордонного банку; кредитує рахунок бенефіціара.

      Постачальник (бенефіціар) при отриманні кредитового  авізо (кредиторки або виписки стану рахунка), впевнений, що покупець виконав свої зобов'язання і приступає до виконання умов контракту.

      Ще у 2004 році клієнти — фізичні особи надавали перевагу телеграфним переказам (позаторік кількість вихідних телеграфних переказів становила 1277,5 тис. одиниць, електронних — 346,3 тис.), — розповідає заступник директора з питань технології надання послуг УДППЗ «Укрпошта» Лідія Клименко. — За підсумками 2005 року, кількість вихідних телеграфних переказів скоротилася майже вдвічі (їх відправили 686,4 тис. од.), а електронних — зросла майже утричі (від населення їх прийняли 976,3 тис. од.). Поштовикам доводилося частіше роз’яснювати відвідувачам, що електронний переказ вигідніший за телеграфний. Нині ж більшість клієнтів, які приходять до поштових відділень переказувати кошти, уже ознайомлені з цією послугою [14].

      Послугу «Електронний переказ» почали впроваджувати з травня 2000 року. За цей час кількість автоматизованих робочих місць «Приймання та передача ЕП» зросла з 28 до 715. Завдяки їм пересилання коштів електронним способом можна нині замовити в будь-якому із 14700 відділень поштового зв’язку (звідки його по телефону передадуть до пункту приймання з АРМ).

      Торік поштовики обробили більш як 976 тис. одиниць електронних переказів, одержавши понад 7851 тис. грн. доходу. Рік нинішній має стати новим етапом у впровадженні цієї послуги, оскільки характеризуватиметься боротьбою за збереження частки Укрпошти на ринку грошових переказів, а це можливо лише за якісного надання даної послуги. З цією метою наказом Генерального директора Укрпошти встановлено контрольні нормативи пересилання електронного переказу: термін проходження переказу між АРМ становить 3 роки, між населеними пунктами (місцями приймання і виплати) — 5 років.

      Питома  вага доходів в «Укрексімбанк» від переказів в (мається на увазі сумарний дохід від звичайного поштового, телеграфного й електронного) у структурі доходів Укрпошти за минулий рік становить 5,9 % від усіх доходів — немало, якщо врахувати кількість видів послуг, які пропонуються клієнтам. Торік доходи від переказів були вищими, ніж від посилок (3,1 %) і розрахунково-касового обслуговування (2,3 %) [16].