Войти    Поиск   Связаться с нами

Функціонально - стилістичні особливості лексики на позначення кольору у творах О.Гончара

Дата: 27 Марта 2012 в 16:08
Автор: s************@email.ua
Тип: курсовая работа
Скачать в ZIP (49.04 Кб)
Файлы: 1 файл
курсова О.Гончар Функц.-стил. особл. лексики на позн.кольору.doc (195.50 Кб)   —   ОткрытьСкачать

Слова зі значенням кольору, з одного боку, відрізняються однозначністю та емоціональною однотипністю, а з іншого - вони можуть поступово ускладнювати свою семантичну структуру. При цьому пряме значення кольороназв, підпорядковуючись задачі ідейно-естетичного задуму поета чи прозаїка, може трансформуватися в загально-символічне значення, яке розглядається дослідниками художньої мови як вищий ступінь розвитку номітативного значення.

Кольороназви, як правило, використовуються при описі природи, людини (її зовнішності, одягу), предметів побуту і в художній мові можуть виконувати такі функції, як [14:30]:

-              особово-номітативна (слова зі значенням кольору називають
предмет за його фарбою);

-   образно-експресивна (лексика на позначення кольору виступає як яскравий образний засіб, який реалізує, як правило, свої переносні значення;

-   емотивна (кольороназви, вступаючи у взаємодію з іншими елемен­тами образної системи художнього твору, семантично трансформуються, набуваючи нового емоційного значення;

-   ідеолейтмотивна ( кольороназви виконують функцію ідеообразу, який включає в себе складну гаму почуттів, настрій письменника, визначає індивідуальність авторського світосприйняття, специфіку його ідеостилю);

-   архітектонічна (в цьому випадку структура твору ґрунтується на активному використанні кольороназв);

-   характерологічна (кольороназви виконують функцію характерис­тики персонажу - створення його портрету, опис особливої поведінки, образа думок і т. д.).

Назви кольорів почали з'являтися ще у давнину і виникають й тепер. Виділяють декілька основних лексико-семантичних груп, які є джерелами виникнення кольороназв [14:31]:

1)    нежива природа (димчастий, небесний, сніжний);

2)    флора (трав'яний, салатний, бузковий, лимонний, вишневий);

3)    фауна (вороний, мишиний, тигровий);

4)    дорогоцінне каміння, метали (золотий, бронзовий, срібний);

5)    харчові продукти (кавовий, молочний, медовий, шоколадний);

6)    речі людської діяльності (чорнильний, стальний, вугільний).

 

1.2. Категоріальне вираження слів на позначення

кольору та зору в українській мові

Відомо, що значення слова залежить від предметів та явищ об'єктивної дійсності, так званих реалій, назвою яких слово виступає , а також від стосунків слова з іншими словами в системі лексики.

Також відомо, що назви кольорів та зорових відчуттів тісно пов'язані між собою, бо кольори, в деякій мірі є відображенням зорових відчуттів. Назви кольору належать до таких слів у мові, які позначають не предмети об'єктивної дійсності, а їх якості, тобто певні фізичні властивості різноманітних предметів.

Назви кольору, як і назви смаку та інших властивостей предметів, виражаються в українській мові граматичною категорією прикметника в першу чергу, і категоріями дієслова, іменника і прислівника у другу чергу. Семантичні особливості прикметника як лексико-граматичної категорії зумовлюються характером означуваних реалій і, насамперед, кольорових та інших властивостей предметів.

До особливостей кольорових назв української мови належить те, що вони часто і легко набувають дієслівних форм, наприклад, сірий - сіріти, чорний — чорніти. При цьому деякі з назв кольору вживаються переважно або виключно в дієслівній формі, наприклад, соловіти „бліднути - про очі", а дієслова кольору шаріти і полотніти прикметникової форми не мають, пор. також гоголіти „блищати, світитися", зоріти „світити" (про зорі), поночіти „темніти".

Легкість, з якою в українській мові назви основних кольорів замінюють прикметникову форму дієслівною, свідчить про семантичну близькість категорій прикметника і дієслова в тому плані, що обидві вони означають не предмет, а властивості предмета, які можуть перебувати і в стані спокою, і в стані розвитку, руху. У зв'язку з цим виникає важливе питання, до якої міри червоний, червоніти, червоно і червоність складають єдність.   Л.В.Щерба   визнавав   російські   веселый,   веселье,   веселиться

різними словами, але вважав, що зміст цих слів до певної міри тотожний і тільки сприймається через призму різних загальних категорій - якості, субстанції і дії [11:101]. Формально-граматична сторона у слові підпорядкована семантиці. З погляду семантики вищеназвані слова становлять єдність; корінь червон-, носій семантики цих слів, означає тут одне й те саме: якість червоного. Ця якість виражається у прикметнику й прислівнику статично, у дієслові - динамічно, а в іменнику у вигляді предметності, і з цього погляду можна вважати червоний, червоніти, червоно і червоність різними словами.

Необхідно згадати і про функцію назв кольору в іменниковій формі. Іменники означають, як відомо, два роди предметів, конкретні і абстрактні. Такі конкретні іменники, як сніг, молоко, печінка, кров, сажа, небо, відповідають реальним предметам природи, а такі абстрактні, як погода, гепатит, космологія, природознавство означають предмети нашої уяви, яким об'єктивно відповідають у природі не самі предмети, а сукупність їх ознак і властивостей. Цілком очевидно, що основу категорії іменників утворюють назви предметів першого роду, тобто іменники конкретні як більш прості члени категорії, в порівнянні з якими назви предметів другого роду виступають як більш складні, виведені від інших категорій [15:102].

Серед іменників кольору слід розрізняти такі іменники, які означають колір незалежно від предметів - конкретних носіїв кольору, наприклад, блакить, синява (синь, синизна), білизна, зелень і т. д., і імен­ники, які колір свій позначають через конкретний кольоровий предмет, наприклад бірюза, сапфір, рубін, янтар, золото, глина, молоко тощо. Перші виводяться від відповідних прикметників кольору {жовтий -> жов­тизна) і є властивими іменниками кольору. А другі, навпаки, служать основою для утворення прикметників кольору {золото -> золотий).

Конкретні предмети з характерними кольоровими ознаками можуть називатися також абстрактними іменниками кольору, пор. зелень „рослин­ність", зелень „зелена фарба" і зелень „зелений колір". Незважаючи на

деякі семантичні зв'язки поміж цими словами, вони - очевидні синоніми [15:101].

Назви кольору, що виражають ознаку дії, стану, іншої ознаки відносяться до категорії прислівників. Такі слова утворюються від прикметників суфіксальним {червоний -^ червоно) або префіксально-суфіксальним {чорний -> дочорна) способом. Прислівники на позначення кольору мають прості й складені форми вищого й найвищого ступенів порівняння {чорно — чорніше - найчорніше — більш чорно, найбільш чорно).

Тобто, найчисленнішу групу складають прикметники, які являють собою:

1)              прості слова:

а)              з непохідною основою: білий, сірий, синій;

б)              з непохідної основи в сучасній мові, але етимологічно похід­
ною основою: ліловий, оранжевий, рожевий;

в)              утворені шляхом суфіксації: зеленуватий, красненький, сріб­
лястий;

2)   складні слова: біло-синій, світло-сірий, темно-жовтий;

3)   словосполучення: колір морської хвилі, колір кави з молоком та ін.

Іменники зі значенням кольору походять від прикметників, як правило, суфіксальним чи безафіксальним способом: білизна, синь, зелень, темінь. Дієслова та прислівники на позначення кольору також виникають на базі прикметників суфіксальним та префіксально-суфіксальним способом: білити, жовтіти, позеленіти; срібно, добіла, сіро.

Тобто, роль відчуттів у нашому житті настільки значна, що існує потреба у підтриманні інформаційного балансу з середовищем, порушення якого веде до дезорганізації особистості. Відчуття є результатом довго­тривалого розвитку людини у процесах праці і взаємодії з довкіллям. Серед усіх відчуттів, властивих людині, особлива роль належить зору.

У багатьох видах діяльності найбільше значення мають саме зорові відчуття, без яких дана діяльність узагалі неможлива, тому що головне джерело інформації в ній око. Усі види фізіологічної, психічної дії зорових органів відбиваються у мові, у її одиницях, які виступають виражальними засобами.

Різноманітність барв навколишнього світу своєрідно відображається і в мові. Колоративи, як правило, виражені прикметниками, рідше -іменниками, дієсловами, прислівниками та словосполученнями.

Склад лексики зі значенням кольору істотно залежить від культурно-історичного розвитку суспільства: чим вище його рівень, тим більша ймовірність появи нових слів.

Кольоративна лексика може бути реалізована у мові та мовленні в таких значеннях, як: 1) пряме, не ускладнене ніякими додатковими смисловими відтінками; 2) переносне та загальномовне символічне значен­ня, зв'язане в деякій мірі з екстралінгвістичними факторами (зокрема, культурно-історичними традиціями народу); 3) узагальнено-естетичне значення, яке слово набуває безпосередньо в тексті на основі якогось нового образу чи відомого мовного символу, який піддався складним емоціонально-змістовим змінам в умовах конкретного ідейно-художнього контексту.

Слова зі значенням кольору утворюють особливу лексико-семантичну групу, в якій набір елементів, їх семантика та співвідношення історично змінні, що зумовлює мінливість реалій немовної дійсності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. СТИЛІСТИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЕКСИКИ, ЩО

ВКАЗУЄ НА КОЛІР ТА ЗІР У ТВОРАХ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

2.1. Кольороназви у ролі тропів

Сьогодні питання поетики художнього твору у літературознавчій науці набуло особливої актуальності, недостатньо висвітленою залишається поетика романів О. Гончара, його художньої палітри. Саме художні засоби, вживані митцем, створюють неповторну своєрідність його романів.

Для творчості багатьох українських письменників характерна посилена метафоричність мови. Вона наявна і у творах Олеся Гончара.

Поширеним способом збагачення мови новими значеннями слів є метафоричне перенесення, при якому метафора цінна як підкресленням спільної ознаки, так і розкриттям нових відтінків, моментів, сторін. За допомогою асоціацій, що з'являються при перенесенні, відкриваються нові зв'язки між явищами природи, відбувається наближення віддалених понять явищ. Метафоричні перенесення найменувань можуть відбуватися за схожістю ознак (зовнішніх або внутрішніх), за подібністю функцій або емоційного враження від явища [21:70].

Л.Ф.Тарасова з цього приводу пише: характер відношень між прямим і переносним метафоричним значенням, а також деякі особливості умов реалізації метафори, компонентом якої є кольороназви, дозволяють класифікувати її таким чином: власне метафора, метафора-порівняння, метафора-перифраз, метафора-символ [19:75]. Власне метафора виникає, коли деякі розрізнювальні ознаки прямого значення або безпосередньо складають зміст метафоричного значення, або викликають асоціації, які зумовлюють його зміст: „ Наступного дня бурю пронесло, і втишне море засвітилось сонцем" [7:228]. Метафору-порівняння виділяють, коли окремі розрізнювальні ознаки прямого значення є основою для зближення й зіставлення двох різних предметів, причому обидва вони названі: „Ось на

мені сивина, зима мого життя" [7:224]. Метафора-перифраз утворюється, коли ознаки прямого значення служать ознакою для називання даним словом іншого предмета: ,JJpuuuuiu цього разу пізньої ночі, коли на просвітлілому небі зоря вранішня зайнялась" [7:242].

Одним із засобів метафоризованого вживання слова у творах О.Гончара є антропоморфізація, яка олюднює, оживляє природу, змальовує небуденний світ краси, де місяць бреде у хмарах", а „Дніпро заграву замигтів ".

Своє бачення предметного світу митець передає влучними метафоричними висловами різного морфологічного вираження, які несподівано освітлюють семантику конкретної та абстрактної лексики: „виплив місяць", „зорі мигтіли, тріпотіли по обрію". Не лише іменники традиційного поетичного народного словника небо, місяць, зорі, ніч та ін. входять в індивідуально-авторські метафори, а й дієслова на позначення кольоровідчуттів: „щось інше світилось з глибини очей", „раптом його осяяло" [7:245].

Уживання градації дієслівних метафор робить розповідь письменника зримішою, емоційнішою, вагомішою в художньо-естетичному сприйманні читачем: „Літо горить, шаленіє".

У творенні образності авторові служать дієприслівники та іменники на позначення кольору. Наприклад, в оповіданні „Соняшники" зустрічаємо таке речення: ,$трачаючи свій царський дрімотний спокій, вони (соняшники) зненацька оживали, золоте тарілля, здавалось, само роз­гнівавшись, летіло стрімголов назустріч одне одному, і, возз 'єднавшись на мить в поцілункові, знову розліталось врізнобіч, пустотливо погойду­ючись, сяючи розімлілим золотом до сонця ".

У романі „Твоя зоря" метафора-елемент, утворений за допомогою кольороназв, естетичний, елемент художньої системи і служить не для прикраси, а для вираження ідеї твору в яскравій образній формі. Так, яблука в садку „сміються до сонця", „освічують степ", „спалахують жарким рум'янцем", а бджоли в тому садку „несуть свою золоту варту". Гончарові метафори являють собою образ, створення і сприймання якого є актом свідомості, що несе в собі емоційний заряд, сприяє художньому пізнанню дійсності.

Олесь Гончар за допомогою лексики на позначення кольору створює замальовки, де природа повністю гармонує з почуттями і думками героїв: „Назон не міг безтривожно заглиблюватись у їхні степи, вражений красою цієї варварської весни, морем червоних квітів" [5:222], „З досвітку на ногах, туге, на вітрах обсмагле обличчя все літо пашить польовою свіжістю" [5:259]. Тобто в цих реченнях відбувається зіставлення думок: життя природи і фрагменти людського життя. Природа в Олеся Гончара живе і діє так само, як люди. У контексті метафори відтворюють рухи і дії природи: ,^(оли сходить місяць і поволі виникає вона із перламутрів нічної води, із тьми й мерехтіння, дівчата ще більше туляться до своїх водолазів, погляди їхні в задумі вбирають місячні марева" [5:225]. Виділені нами слова дають можливість створити ефективне сприйняття описів у природі, життя людей, відтворити реально-романтичну картину зображуваного.

Описи природи, як показує дослідження, займають чинне місце в романах Олеся Гончара. Особливу роль у створенні пейзажу відіграють кольороназви: ,Доміж вечірніх курганів, що імляться, сивіють на видно­колі, здіймається один курган особливий, вишнево-червоний..." [6:230], „ / день був чудесний, сонячний, і за вікном експреса пролітали сліпучо-білі березові гаї" [6:232], „ / здавалось, що то мовби сама земля вивертає з себе оті оранжеві, червоно-бурі, якихось марсіанських кольорів вулкани " [6:237].

Краткое описание
Мета роботи полягає у виявленні та з'ясуванні стилістичного функціонування лексики на позначення кольору та зорових відчуттів у індивідуально-авторському використанні та в дослідженні семантичних особливостей використання цієї лексики.
Відповідно до поставленої мети, перед нами постає ряд завдань:
1) здійснити семантичну класифікацію лексики на позначення кольору та зорових відчуттів, виявлених у текстах романів О. Гончара;
2) простежити функціонування лексики на позначення кольору та зорових відчуттів у творах О. Гончара;
Оглавление
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Семантика і граматична структура лексики на позначення
кольору та зорових відчуттів у сучасній українській
літературній мові 5
1.1. Семантична класифікація лексики на позначення кольору та зорових відчуттів у сучасній українській мові 5
1.2. Категоріальне вираження слів на позначення кольору та зору в українській мові 12
РОЗДІЛ 2. Стилістичне функціонування лексики, що вказує на колір та зір у творах Олеся Гончара 16
2.1. Кольороназви у ролі тропів 16
2.2. Назви зорових відчуттів як засіб створення стилістичних
прийомів у творах Олеся Гончара 23
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………30
ДОДАТОК А …………………………………………………………………………...33