Вікові психологічні та анатомо-фізіологічні особливості учнів, їх врахування у викладанні бального танцю

Вікові психологічні та анатомо-фізіологічні особливості  учнів, їх врахування у викладанні бального танцю 

Глобалізаційні  процеси, що відбуваються у світі, знаходять свій прояв у сфері культури, що, з одного боку, в творчих видах діяльності має позитивні результати, збагачуючи їх надбаннями людства. З другого боку, надмірно активне й механічне запозичення зарубіжного досвіду без врахування ментальності українського соціуму може привести до втрати національної самобутності вітчизняної культури, до розчинення у цих процесах духовних надбань українського етносу. Тому прилучення українського суспільства до загальнолюдських цінностей неможливо без виховання високої внутрішньої культури особистості, без формування у неї високих морально-етичних та естетичних поглядів і потреб, що дозволить зберегти унікальність та неповторність української культури.

Значну роль у вихованні внутрішньої культури особистості, у формуванні її художніх смаків та уподобань відіграє бальний танець. Він є одним із дієвих засобів музичного, ритмопластичного, фізичного, естетичного та етичного виховання індивідууму, сприяє формуванню його привабливого іміджу.

Враховуючи потребу  суспільства у вихованні висококультурної особистості, до програм багатьох навчальних закладів та поряд із музичним та ритмічним вихованням стали вводити навчання школярів бальним танцям .

Розширення міжнародних  контактів у сфері культури, ділового співробітництва, необхідність спілкування  із зарубіжними партнерами по бізнесу  обумовило потребу в опануванні різними верствами населення дозвіллєвими формами бального танцю .

Врахування природовідповідності в процесі художньо-естетичної й  творчої діяльності в сучасних соціокультурних умовах знайшло своє відображення в законах України: Про дошкільну освіту, Про загальну середню освіту, Про позашкільну освіту, Про вищу освіту; в Державних стандартах: початкової загальної, базової та повної середньої освіти, базової та повної вищої мистецької освіти; в Концепції та Комплексній програмі художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах; в Концепції державної політики в галузі культури на 2011-2012 роки, що спираються на кращий вітчизняний та зарубіжний досвід.

Мета  данного докладу спрямована на визначення специфіки викладання бального танцю в дитячо-юнацьких та дорослих колективах, особливостей диференціації репертуару та педагогічних прийомів залежно від віку учасників.

В практиці роботи з хореографічними колективами  різних вікових категорій необхідно  обов’язково враховувати індивідуальні особливості учнів , які при правильному їх застосуванні впливають на ефективність творчої діяльності. У вітчизняній педагогіці вік учнів поділяється на етапи: молодший шкільний (від 6-7 до 9рр.), підлітковий (від 10 до 14рр.), юнацький (від 15 до 18рр). Оскільки нас турбують саме ці вікові категорії , то дамо саме їм характеристику.

З точки зору психології дитячий вік характеризується добре розвиненим ейдетичним (образним) мисленням, тому діти не в змозі ефективно відтворювати рухи, для вивчення яких треба залучати абстрактне мислення. В роботі з дітьми треба використовувати асоціативні, ілюстративні прийоми.

Більшість танцювального  репертуару для дітей носить образний, ігровий , ілюстративний або змагальний характер. Для цього віку рекомендовані зразки, пов’язані із вивченням та закріпленням основ хореографічного мистецтва, які формують м’язову культуру, дають універсальну підготовку для сприйняття будь-якої лексики.

Особливість дитини заключається в тому, що будь-яку інформацію вона найбільш ефективно засвоює через гру. У грі дитина пізнає життя, ігрові прийоми загострюють в ній інтерес до занять, посилюють увагу, розумову діяльність, емоційну сферу. Своєчасно закріплена педагогом здібність ейдетичного мислення поряд з можливістю абстрактного, яке почне розвиватися в підлітковому віці, дасть можливість виховати не тільки танцюриста-професіонала, який органічно поєднує складність та координацію віртуозної техніки з її образним вирішенням, а й креативну особистість, здатну швидко пристосовуватись до нових інформаційних потоків і технологій.

Підлітковий вік. Фізіологічний розвиток підлітка характеризується важливими особливостями: його посиленим ростом дитини, значним приростом м’язової маси, статевим дозріванням та швидкою втомою.

Тому потрібно враховувати дані особливості, змінюючи види занять, роблячи різноплановими тренажі, чергуючи темпи і ритми танцювального репертуару, не допускаючи монотонності та довготривалих фізичних навантажень. Непропорційний зріст, велика гнучкість хребта приводять до недоліків в поставі і в рухах: одні підлітки скуті, малорухливі, з уповільненою реакцією, інші – метушливі. Такі недоліки у манері триматися (піднімання плечей, сутулість та ін.) необхідно виправляти за допомогою спеціальних тренувальних вправ і ні в якому разі не насміхатися над підлітком.

Не менш важливе  значення для педагога мають особливості  розвитку психіки та пізнавальної діяльності підлітків. У цей час іде вдосконалення їх нервової системи, у підлітків посилюється контроль над поведінкою, розвиваються вольові якості, абстрактне мислення, завдяки чому вони здатні запам’ятовувати складні танцювальні комбінації . Збільшується концентрація їх уваги, як психічно так і фізично підлітки в змозі витримувати 1,5-2 години занять, але зі зміною темпів і ритмів. Монотонність виконання рухів негативно впливає на психіку підлітка, викликає у нього дратівливість.

Підлітки намагаються бути дорослими, самостійними, у них пробуджується інтерес до іншої статі, з’являються симпатія та антипатія. Тому педагог повинен спрямувати свою діяльність, налагоджуючи стосунки між дівчатами та хлопцями на традиціях дружби і взаємодопомоги. Іноді підліткам треба дати можливість бути самостійними й дорослими, самим вирішуючи ту чи іншу проблему, яка виникла в колективі.

Завдяки можливостям  абстрактного мислення у підлітків  з’являється можливість вивчення танців міжнародної програми (європейських та латиноамериканських), які мають  складну координацію, ритмічні малюнки  і пластику, нехарактерні для вітчизняної  культури, і вимагають довготривалих  зусиль та зосередженості. В даному віці віддається перевага парним формам танцю на відміну від дитячого, де домінують колективно-парні.

Юнацький вік. У цьому віці завершується характерний  період бурхливого і нерівномірного розвитку організму. У юнацтва активно розвивається самосвідомість і самооцінка. Більшість з них хоче зрозуміти, на що вони здатні, наскільки їм властиві музично-хореографічні здібності, наскільки вони спритні, сміливі, пластичні та ін. Багато вчинків юнацтва пояснюється не стільки бажанням виділитися в очах однолітків, скільки бажанням перевірити себе та свої можливості.

У цьому віці юнаків та дівчат приваблює яскраве, бурхливе, нове, нетрадиційне в танцювальних рухах, у формах музики. Якщо художній смак не розвинений, естетичні почуття не сформовані, то подібні устремління можуть визначитися у перевазі низькохудожнього репертуару, зухвалості та грубості як у виконанні бальних танців, так і у взаємовідносинах між дівчатами та хлопцями. 

У 15-16 років у  юнацтва пробуджується інтерес  до бальної хореографії як форми  естетичної діяльності. Бальний танець для юнаків та дівчат стає важливим фактором формування взаємовідносин, накопичення досвіду у спілкуванні. Колективи бального танцю нерідко  сприяють виникненню дружніх стосунків  між юнаками та дівчатами, які  в майбутньому можуть перерости у формування сім’ї.

З точки зору фізичних можливостей юнацький вік  найбільш продуктивний для досягнення результатів в танцюванні, оскільки являється своєрідним піком фізичної форми у бальній хореографії, перевага надається парному танцюванню, хоча при початковому навчанні юнаки надають перевагу індивідуальним танцям..

Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що врахування вікових індивідуальних психологічних та анатомо-фізіологічних особливостей учнів суттєво впливатиме на результативність та ефективність не тільки занять, а і збереженню духовного і фізичного здоров’я