Прискорюючі фактори впровадження інновацій на підприємствах промисловості

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Фінанси інноваційної діяльності»

на тему: «Прискорюючі фактори впровадження

 інновацій  на підприємствах промисловості»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ПРИСКОРЮЮЧІ ФАКТОРИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ В ПІДПРИЄМСТВА ПРОМИСЛОВОСТІ...4
2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ  ПІДПРИЄМСТВ………………………………………………6

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….8

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………9

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На  сьогодні основним завданням України  є глибоке коригування економіки, мета якого - не просто економічне зростання, а набуття ним соціальної природи  як основи стабільного економічного росту. Труднощі становлення ринкових відносин пов’язані з процесами  зниження рівня НТП в Україні, який повинен бути головним фактором підвищення інноваційної активності вітчизняних  підприємств. Обговорюючи проблему необхідності активізації інноваційного  сектора економіки, слід зазначити, що в останні роки урядом прийнято багато постанов та рішень, державних  програм, спрямованих на підвищення інноваційної результативності підприємств, однак більшість з них не вдалося  реалізувати в повному обсязі в реальній економіці. В цих умовах виникають економічні суперечності між інтересами держави та підприємствами, орієнтованими на інноваційний шлях розвитку, розв’язання яких потребує ґрунтовних досліджень [9].

В інвестиційній сфері  економіки України триває затяжна  криза, що не дає змоги підприємствам  вирішити поточні виробничі проблеми та виконувати програми реалізації інноваційних проектів. Без суттєвого покращання інвестиційного клімату в Україні  активізація інноваційної діяльності промислових підприємств, а разом  з нею і перехід економіки  на інноваційну модель розвитку не можливі.

На даний час на промислових підприємствах України склалася ситуація, коли більшість з них не мають можливості конкурувати на світовому ринку у галузі високотехнологічної продукції [6].

Тому метою даної роботи є визначення факторів, що стимулюють впровадження інновацій та сприяють активізації інноваційної діяльності на промислових підприємствах.

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.  ПРИСКОРЮЮЧІ ФАКТОРИ ВПРОВАДЖЕННЯ  ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Актуальність переходу на інноваційний шлях розвитку вітчизняної  промисловості підсилюється ресурсними обмеженнями, особливостями сучасної економіки України. Тому, можна говорити про назрілість проблеми реальної оцінки чинників, які впливають на інноваційну діяльність промислових підприємств [4].

Факторів, які здійснюють суттєвий вплив на інноваційну активність промислових  підприємств, є досить багато. Узагальнення аналітично-статистичних джерел інформації дозволяє нам виділити такі групи факторів інноваційного розвитку підприємств: законодавчі;  організаційно-управлінські; фінансово-економічні; техніко-технологічні; соціальні; екологічні; гуманітарні; інформаційні [1].

В умовах дефіциту державного бюджету України, що призводить до інноваційного застою, вкрай потрібно вжити низку заходів  з метою підтримки інноваційної активності промислових підприємств, а саме:

• здійснювати ефективнішу антимонопольну політику;
• провадити пільгову політику оподаткування підприємств, які ведуть інноваційну діяльність;
• підтримувати пільгове кредитування інноваційно активних підприємств;
• створювати умови для розвитку малого інноваційного бізнесу;

Можна виділити такі головні види податкового стимулювання інновацій: 1) відрахування витрат на дослідження та експерименти, пов`язані з виробничою та торгівельною діяльністю платника податку із суми оподатковуваного доходу;  2) податкова знижка на приріст витрат, спрямованих на дослідницькі розробки, порівняно із попередніми роками; 3) звільнення від податків частини прибутків, які інвестують у дослідження і впровадження інноваційних технологій; 4) введення податкових пільг для науково-дослідних бібліотек, інститутів і центрів науково-технічної інформації.

Також, можна виділити наступні фактори стимулювання інноваційної діяльності у промисловій галузі:

• мотивація працівників до інноваційної діяльності (розширення повноважень кваліфікованого персоналу у прийнятті рішень; гнучкі режими роботи;  довіра в розпорядженні матеріальними й інформаційними ресурсами; створення умов для заняття дослідницькою роботою);
• законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів;
• розширення джерел фінансування;
• тісна співпраця з іноземними підприємствами, обмін досвідом;
• активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки;
• розширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів із зниженням процентної ставки [8].

Також, активізація інноваційного розвитку підприємств повинна бути пов’язана, по-перше, з оновленням основних виробничих фондів, які мають стати головним джерелом збільшення обсягів виробництва та створення умов для виготовлення вітчизняної продукції на рівні кращих світових зразків. По-друге, розвиток інноваційної діяльності має бути органічно пов’язаним з ресурсозбереженням і приводити до суттєвого зменшення витрат матеріалів на одиницю продукції. По-третє, виходячи з сучасних умов, інноваційний розвиток, повинен мати соціальну спрямованість, де саме людина, якість та безпека її життя матимуть забезпечити пріоритети інноваційного розвитку [5].

Ціноутворення є важливим методом активізації інноваційної діяльності.   Встановлення реальної ринкової ціни на нововведення сприятиме  швидкому впровадженню інновацій у  виробничу діяльність промислових  підприємств. У свою чергу ціни на нові вироби, які виготовлені із використанням інновацій повинні  відповідати ринковим вимогам [7].

Таким чином, головною метою  інноваційного процесу в Україні  є підвищення соціально-економічної  ефективності виробничої сфери на базі системного удосконалення всіх елементів  та матеріалізації наукових знань і  підвищення соціального забезпечення.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

У 2011 році інноваційною діяльністю в промисловості займалися 1679 підприємств, або 16,2% загальної кількості обстежених промислових підприємств (у 2010 р.- 1462 підприємства, або 13,8%). Вищою за середню в Україні частка інноваційних підприємств була серед підприємств із виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (34,9%), машинобудування (24,5%), а також хімічної та нафтової промисловості (24,0%); у розрізі регіонів – на промислових підприємствах Запорізької, Івано-Франківської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Тернопільської областей, міст Києва та Севастополя (додаток А).

Порівняно з 2010 роком кількість  підприємств, що витрачали кошти  на інноваційну діяльність, зросла більш ніж на 20%. Обсяг інноваційних витрат у 2011 році становив 14,3 млрд. грн. (у 2010 році – 8 млрд. грн.) [2].

Слід зазначити, що на придбання  машин, обладнання та програмного забезпечення було витрачено майже три чверті загального обсягу інноваційних витрат. На дослідження і розробки (далі – НДР) витрачено 1,1 млрд. грн., понад 70% яких на проведення НДР власними силами. На інші роботи, пов`язані зі створенням і впровадженням інновацій, було витрачено 2,4 млрд. грн., на придбання нових технологій, необхідних для здійснення технологічних інновацій, - 0,3 млрд. грн. [7].

У 2011 році основним джерелом фінансування інноваційної діяльності були власні кошти підприємств, обсяг  яких становив 7,6 млрд. грн. (проти 4,8 млрд. грн. у 2010 р.). Кредити у розмірі 5489,5 млн. грн. (626,1 млн. грн. у 2010 р.) отримало 50 підприємств. Коштами іноземних  інвесторів в обсязі 56,9 млн. грн. (2411,4 млн. грн. у 2010 р.) скористалися 11 підприємств, вітчизняних інвесторів в обсязі 45,4 млн. грн. (31,0 млн. грн.) – 14 підприємств. Підтримку держави у розмірі 161,4 млн. грн. (92,7 млн. грн.) отримало 51 підприємство (додаток Б).

У 2011 році 731 підприємство впровадило 3238 найменувань інноваційної продукції, що на 34,5% більше, ніж у 2010 році. З  них нові види машин, устаткування, апарати тощо – 897 найменувань. Новими виключно для ринку були 900 найменувань, або 27,8% загальної їхньої кількості (357, або 39,8%).

У 2011 році 1043 підприємства реалізували  інноваційну продукцію в обсязі 42,4 млрд. грн. (у 2010р. – 964 і 33,7 млрд. грн.), або 3,8% загального обсягу промислової  продукції [2].

Частка реалізованої інноваційної продукції, що була новою для ринку  України, становила 41,1% загального обсягу реалізованої інноваційної продукції, або 1,6% - промислової (у 2010р. – 32,6% і 1,3%).

На експорт інноваційну  продукцію поставили 378 підприємств  в обсязі 12,6 млрд. грн. (проти 13,7 млрд. грн. у 2010р.), 64,9% якої було реалізовано  в країни СНД (у 2010р. – 58,8%) [7].

Протягом останніх трьох  років машини, обладнання та програмне  забезпечення придбали 77,1% загальної  кількості інноваційно активних підприємств (78,3% за період 2007-2009рр.), витратили  кошти на навчання та підготовку персоналу  для інноваційної діяльності – 22,6% (26,5%), придбали внутрішні НДР – 17,2% (22,7%), зовнішні НДР – 10,3% (12,7%), були задіяні  у ринковому запровадженні нових  або вдосконалених продуктів  та процесів 9,7% (13,0%), придбали зовнішні знання – 8,8% (12,6%), іншими видами діяльності, пов`язаними зі створенням та впровадженням інновацій, займалися 18,3% (22,7%) (додаток В).

У період 2009-2011рр. інновації  впроваджували 1692 підприємства (1590 протягом 2007-2009рр.), у тому числі нові або  вдосконалені види товарів – 1184 (1186), нові або значно поліпшені способи  виробництва, доставки  продукту – 1195 (1181), нові або вдосконалені методи логістики, доставка або розповсюдження продукції – 176 (219) та нову або вдосконалену діяльність із підтримки процесів, таких як система матеріального обслуговування або операцій щодо закупівель, обліку або розрахунків – 307 (331) підприємств (додаток Г).

ВИСНОВКИ

 

Узагальнюючи вищесказане, виділимо основні стримуючі фактори  інноваційного розвитку промислових  підприємств: низький рівень державного фінансування інноваційного розвитку та недостатність власних коштів підприємств; низька інвестиційна активність вітчизняних, зарубіжних інвесторів; недосконалість податкового законодавства; відсутність  мотивації вітчизняних підприємств  до впровадження НДДКР та реалізації їх результатів; послаблення взаємозв’язків науки та виробництва.

Багато вчених вважають, що ефективне впровадження інновацій у виробництві є неможливим без добре побудованої ефективної організаційної системи управління їх впровадженням, яка відповідає найсуворішим вимогам з огляду на її роль у процесі стратегічного управління підприємством [5].

Підсумовуючи вищевикладене, можна  зробити такі висновки:

• інноваційна діяльність є визначальною у досягненні країною успіху;
• українська промисловість гостро потребує масштабного та швидкого впровадження інновацій;
• при цьому державна допомога зводиться до мінімуму через недосконалу законодавчу базу та брак бюджетних коштів;
• підприємства змушені самостійно займатися пошуком коштів на розробку та впровадження нововведень;
• на заваді розвитку підприємств стоїть застаріла система менеджменту, яка не відповідає вимогам стратегічного управління;
• необхідним є удосконалення організаційних систем управління та підготовка професійних кадрів з прогресивним міркуванням [3].

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 8 (74). - С.107.
2. Державний комітет статистики України. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
3. Зятковський І. В. Державна підтримка нових форм інноваційної діяльності промислових підприємств. // Актуальні проблеми економіки. – 2011.- № 6. – С. 73-81.
4. Карпіщенко О. О. Організаційні зміни в системі управління інноваціями на підприємстві як шлях виходу із кризи // Механізм регулювання економіки. – 2011. - №3. – ст. 173-178.
5. Литвиненко Є.О. Податкове стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств // Проблеми науки. – 2010. – № 4. – С. 42-47.
6. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України: наукова доповідь / За ред. канд. екон. наук Я. Жаліло. – К.: НІСД, 2009. – 24 с.
7. Статистичний збірник «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» за 2011 р.
8. Фактори інноваційного розвитку підприємств: [Електронний ресурс] / О. Кузьмін, Т. Кужда. - Режим доступу: www.experts.in.ua/ua/baza/analitic/index.
9. Федулова Л. І. Інноваційний розвиток промисловості України: тенденції та закономірності // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – №3. – С. 82-97.