Функції фінансів та їх сутність

План.

Вступ.

1. Соціально-економічна сутність фінансів.
2. Економічний зміст фінансів.
3. Функції фінансів.

Висновки.

Джерела використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера охоплюваних ними товарно-грошових відносин і роль у процесі суспільного відтворення визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави.

Фінанси — історична категорія. Вони з'явилися одночасно з виникненням держави при розшаруванні суспільства на класи. В часи первіснообщинного ладу не було класів, не було держави.

Різкий розвиток фінансових відносин відбувся в XX ст., особливо після Другої світової війни. Обсяги державних бюджетів стали виражатися в мільярдах національних валют. В усіх країнах відбулося одержавлення значної частини національного доходу (від 30 до 50%). Маючи величезні фонди коштів, держави стали робити істотний вплив на процес відтворення. Розширилася сфера фінансових відносин. Держава стала акумулювати не тільки ресурси бюджетної системи, а й численних позабюджетних фондів.

Фінанси являють собою  економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання функцій і завдань держави та суб'єктів господарювання і забезпечення умов розширеного відтворення.

Фінанси — невіддільна  частина грошових відносин, тому їх роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини  займають в економічних відносинах. Проте не кожні грошові відносини  виражають фінансові відносини. Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями. Гроші - це загальний еквівалент, за допомогою якого насамперед вимірюються витрати праці асоційованих виробників, а фінанси — економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів коштів.

Головне їх призначення в  тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити  не тільки потреби держави і підприємств у коштах, а й контроль за витратою фінансових ресурсів.

 

1. Соціально-економічна  сутність фінансів.

Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера охоплюваних ними товарно-грошових відносин і роль у  процесі суспільного відтворення  визначаються економічним ладом  суспільства, природою і функціями  держави.

Фінанси — історична категорія. Вони з'явилися одночасно з виникненням держави при розшаруванні суспільства на класи. В часи первіснообщинного ладу не було класів, не було держави.

В докапіталістичних формаціях  велика частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення різноманітного роду натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте тільки в армії.

В умовах капіталізму фінанси  стали виражати економічні відносини  у зв'язку з утворенням, розподілом і використанням фондів коштів у процесі розподілу і перерозподілу національного доходу.

Різкий розвиток фінансових відносин відбувся в XX ст., особливо після Другої світової війни. Обсяги державних бюджетів стали виражатися в мільярдах національних валют. В усіх країнах відбулося одержавлення значної частини національного доходу (від 30 до 50%). Маючи величезні фонди коштів, держави стали робити істотний вплив на процес відтворення. Розширилася сфера фінансових відносин. Держава стала акумулювати не тільки ресурси бюджетної системи, а й численних позабюджетних фондів.

Значний розвиток одержали фінанси підприємств різноманітних форм власності. У промислово розвинутих країнах основною організаційно-правовою формою стали акціонерні товариства. Чому ж акціонерна форма власності набула такого широкого поширення в країнах з розвинутою ринковою економікою. Випуск акцій — одна з потужних форм мобілізації капіталу. Вона дозволяє трансформувати грошові заощадження у виробничі інвестиції. Без акцій, облігацій, кредитів банків і інших елементів фінансового ринку корпорації повинні були б забезпечувати зростання за рахунок самофінансування, що різко обмежило б можливості їх зростання.

Фінансова сторона діяльності акціонерних товариств і підприємств інших форм власності набуває дедалі більшого значення. Сучасні умови відтворення, загострення конкурентної боротьби різко підвищили питання управління фінансами підприємств. У країнах з розвинутою ринковою економікою рішення кардинальних питань розвитку підприємств здійснюється під суворим контролем її фінансового управління. Успіх діяльності акціонерних товариств і підприємств інших організаційно-правових форм багато в чому визначається знанням усіма співробітниками основ фінансово-економічного аналізу. Фінанси підприємств обслуговують кругообіг величезних фондів коштів. Тому питання фінансового менеджменту (тобто найбільш ефективного управління фінансовими ресурсами підприємств) набувають винятково важливого значення.

Фінансові відносини  охоплюють дві сфери:

• економічні грошові відносини, пов'язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів держави, що акумулюються в державній бюджетній системі й урядових позабюджетних фондах;

• економічні грошові відносини, що опосередковують кругообіг децентралізованих  грошових фондів підприємств.

Фінанси являють собою  економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання функцій і завдань держави та суб'єктів господарювання і забезпечення умов розширеного відтворення.

Фінанси — невіддільна  частина грошових відносин, тому їх роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини  займають в економічних відносинах. Проте не кожні грошові відносини  виражають фінансові відносини. Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями. Гроші - це загальний еквівалент, за допомогою якого насамперед вимірюються витрати праці асоційованих виробників, а фінанси — економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів коштів.

Головне їх призначення в  тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити  не тільки потреби держави і підприємств у коштах, а й контроль за витратою фінансових ресурсів.

Фінанси виражають грошові  відносини, що виникають між: підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції і послуг; підприємствами і вищестоящими організаціями при створенні централізованих коштів та їх розподілу; державою і підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему і фінансуванні витрат; державою і громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів; окремими ланками бюджетної системи; страховими організаціями і підприємствами та населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку при настанні страхового випадку, а також грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.

Головним матеріальним джерелом грошових фондів виступає національний дохід країни — нова вартість, або вартість валового внутрішнього продукту за відрахуванням спожитих у процесі виробництва знарядь і засобів виробництва.

Обсяг національного доходу визначає можливості задоволення загальнодержавних  потреб і розширення суспільного  виробництва. Саме з урахування розмірів національного доходу і його окремих частин — фонду споживання і фонду накопичення — визначаються пропорції розвитку економіки її структури. Отчому у всіх країнах надається важливого значення статистиці національного доходу.

Без участі фінансів національний дохід не може бути розподілений. Фінанси - невіддільна сполучна ланка між створенням і використанням національного доходу. Фінанси впливають на виробництво, розподіл і споживання і носять об'єктивний характер. Вони виражають визначену сферу виробничих відносин і належать до базисної категорії.

За своїм матеріальним змістом фінанси — це цільові  фонди коштів у сукупності з фінансовими ресурсами країни. Головна умова зростання фінансових ресурсів — збільшення національного доходу. Фінанси і фінансові ресурси — не тотожні поняття.

Фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінансів, не розкривають їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансова наука вивчає не ресурси як такі, а суспільні відносини, що виникають на основі утворення, розподілу і використання ресурсів; вона досліджує закономірності розвитку фінансових відносин.

Хоча фінанси відносяться  до базисної категорії, вони багато в чому залежать від фінансової політики, яку здійснює уряд.

Фінанси - це насамперед розподільча  категорія. З їх допомогою здійснюється повторний розподіл або перерозподіл національного доходу. У 1960-1990 pp. частка національного доходу, що перерозподіляється через усі ланки фінансової системи, різко зросла: з 9-18% напередодні Першої світової війни до 35-50% і більш у даний час.

Соціально-економічна сутність фінансових відносин полягає в дослідженні за рахунок кого держава одержує фінансові ресурси й у чиїх інтересах використовує ці кошти.

 

2. Економічний  зміст фінансів.

Фінанси – це економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих  і децентралізованих грошових фондів з метою виконання функцій  і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення.

Під централізованими фінансами  розуміються економічні грошові  відносини, пов'язані з формуванням  і використанням фондів коштів держави, що акумулюються в системі державних фінансів. Під децентралізованими – грошові відносини, що опосередковують кругообіг коштів підприємств.

Фінанси – невід'ємна частина  грошових відносин, тому їхня роль і  значення залежать від того, яке  місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Однак  не всі грошові відносини виражають  відносини фінансові. Фінанси відрізняються  від грошей як за змістом, так і  за виконуваними функціями. Гроші –  це загальний еквівалент, за допомогою  якого, насамперед, виміряються витрати  праці виробників, а фінанси –  економічний інструмент розподілу  й перерозподілу внутрішнього валового продукту (ВВП) (вартість кінцевих товарів  і послуг, зроблених резидентами  даної країни на її території за певний період часу) і національного  доходу (НД), інструмент контролю за утворенням і використанням грошових фондів. Головне їх призначення полягає  в тому, щоб шляхом утворення грошових фондів і доходів забезпечити  не тільки потреби держави і підприємств  у коштах, а й контроль за витратою фінансових ресурсів.

Фінанси виражають грошові  відносини, що виникають між підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції і  послуг; підприємствами й вищими організаціями  при створенні централізованих  фондів коштів і їхньому розподілі; державою й підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему  і фінансуванні витрат; державою й  громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами й позабюджетними фондами  при внесенні платежів і одержанні  ресурсів; окремими ланками бюджетної  системи; органами майнового та особистого страхування, підприємствами й населенням при сплаті страхових внесків  і відшкодуванні збитку, при настанні страхового випадку; а також грошові  відносини, що опосередковують кругообіг  фондів підприємств.

Але не всі грошові відносини, котрі функціонують у суспільстві, належать до фінансових. Грошові ресурси, що обслуговують роздрібний товарообіг, оплату побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, а також купівлю-продаж між окремими членами суспільства, так само, як і гроші, що виступають об'єктом дарування або спадщини, не вважаються фінансами. Іншими словами, фінансові відносини не містять у собі обслуговування особистого споживання.

Головним матеріальним джерелом грошових доходів і фондів є національний доход країни – знову створена вартість або вартість ВВП за винятком спожитих у процесі виробництва  засобів виробництва. Обсяг НД визначає можливості задоволення загальнодержавних  потреб і розширення суспільного  виробництва. Саме з урахуванням  розмірів НД і його окремих частин – фонду споживання і фонду  нагромадження – визначаються пропорції  розвитку економіки та її структура. От чому у всіх країнах надається  важливе значення статистиці НД.

Без участі фінансів НД не може бути розподілений. Фінанси – невід'ємна сполучна ланка між створенням і  використанням НД. Фінанси, впливаючи  на виробництво, розподіл і споживання, носять об'єктивний характер. Вони виражають  певну сферу виробничих відносин і відносяться до базисної категорії.

За своїм матеріальним змістом фінанси – цільові  фонди коштів у сукупності країни, що представляють фінансові ресурси. Головною умовою зростання фінансових ресурсів є збільшення НД. Фінанси  та фінансові ресурси – не тотожні  поняття. Фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінансів, не розкривають їхнього внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансова наука вивчає не ресурси  як такі, а суспільні відносини, що виникають на основі утворення, розподілу  і використання ресурсів; вона досліджує  закономірності розвитку фінансових відносин.