Анализ джерел финансування инвестицийной дияльности

2. Кон'юнктурний бум - різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об'єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об'єкти інвестування, зростають доходи інвесторів та посередників;

3. Послаблення кон'юнктури - зниження інвестиційної активності в цілому, відносно повне насичення попиту на об'єкти інвестування та певний надлишок їх пропозиції. Спостерігається поступове зниження цін на об'єкти інвестування і, відповідно, доходів інвесторів та посередників;

4. Кон'юнктурний спад - найнижчий рівень попиту та скорочення обсягів пропозиції об'єктів інвестування. Суттєво знижуються ціни на всі об'єкти інвестування, інвестиційні товари і послуги.

Вивчення  кон'юнктури інвестиційного ринку  охоплює наступні три етапи:

- поточне  спостереження за інвестиційною  активністю, у першу чергу у  тих сегментах ринку, де планувалося  здійснення інвестиційної діяльності;

- аналіз  поточної кон'юнктури інвестиційного  ринку та виявлення тенденцій  її розвитку;

- прогнозування  кон'юнктури інвестиційного ринку  для вибору основних напрямків  стратегії інвестування та формування  інвестиційного портфелю.

Тенденції розвитку інвестиційного ринку

На сучасному  етапі в науковій літературі приділяється значна увага питанням визначення пріоритетних напрямків інвестування, формування інвестиційної привабливості, оцінки ефективності реалізації інвестиційних  проектів тощо. Однак нестабільність внутрішніх інвестицій, що пов'язана  в першу чергу з фінансовими  обмеженнями бюджету, призводить до того, що великі надії покладаються на надходження зовнішніх інвестицій. Особливу актуалізацію ці питання для  України набувають в умовах євроінтеграції.

Важливою  умовою успішної ринкової трансформації  економіки України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається  з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів.

З цією метою  необхідно виявити складові інвестиційної  привабливості, основні тенденції інвестиційного ринку України та основні пріоритети на майбутнє.

Економіка України має значну ресурсну привабливість. Особливо варто відзначити земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра  та ґрунти. Більше 60% сільськогосподарських  угідь - це високоякісні родючі чорноземи. В більшості регіонів України  достатня кількість опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дозволяє вести господарську діяльність з  обмеженими затратами у будь-якій галузі економіки.

Людські ресурси є найбільшою конкурентною перевагою економіки України. Країна має один з найбільш сприятливих  серед держав світу показників щільності  населення. Можна сказати, що сучасні  тенденції на Українському ринку  повинні відповідати тенденціям світовому ринку інвестицій, що ґрунтуються  на таких положеннях:

• заохочення окремих, важливих для економіки країни видів діяльності, включаючи експорт конкурентоспроможної продукції та імпорт нових технологій;
• галузеві пріоритети: залучення ПІІ (1) у високотехнологічні галузі (інформаційні технології, аерокосмічна й атомна промисловість);
• пріоритети стосовно компаній: нині країни ще не відмовляються від стимулювання інвестицій великих компаній, проте водночас звертають увагу на залучення інвестицій дрібних і середніх іноземних компаній;
• пріоритети регіонального розвитку: замість практики штучного створення сприятливих умов інвестиційної діяльності шляхом надання їм статусу вільних економічних зон розвинені країни використовують нову стратегію, спрямовану на використання ресурсного потенціалу своїх регіонів з урахуванням розвитку інфраструктури та адміністративних інститутів, необхідних для цільового залучення перспективних інвесторів;
• державні пріоритети: активізація процесу залучення ПІІ в економіку країни поєднується з диверсифікацією країн-походження інвестицій як за рахунок економічно розвинених країн, так і країн з динамічно розвиненими ринками.

Важливою умовою успішної ринкової трансформації економіки  України є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного  та економічного факторів. Сучасні  тенденції розвитку інвестиційного ринку України повинні відповідати  світовому механізму роботи ринку  інвестицій [9, с.115].

Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку  є первинним і найскладнішим  етапом його вивчення. Першим його етапом є формування переліку первинних досліджуваних показників. Воно відбувається в процесі побудови системи моніторингу інвестиційного ринку.

Система моніторингу  може будуватися за наступними розділами:

- показники,  що визначають макроекономічні  показники розвитку інвестиційного  ринку в цілому;

- показники  розвитку ринку капітальних вкладень;

- показники  розвитку ринку об'єктів приватизації;

- показники  розвитку ринку нерухомості;

- показники  розвитку фондового ринку;

- показники  розвитку грошового ринку.

Кожен з  розділів моніторингу включає ряд  первинних показників, які дозволяють в залежності від цілей аналізу  розробляти цілу систему вторинних  аналітичних показників. Інформаційною  базою здійснення моніторингу є  статистичні дані, матеріали спостереження  за окремими сегментами ринку. За найважливішими показниками моніторинг відбувається щомісячно.

Другий  етап вивчення показників розвитку інвестиційного ринку є аналіз поточної ситуації. Він базується на системі аналітичних показників, що характеризують цей ринок в цілому та окремі ринки, що входять у його склад. На базі первинних показників, включених до моніторингу інвестиційного ринку, будуються показники динаміки, індекси, коефіцієнти співвідношення, коефіцієнти еластичності.

Третім  етапом макроекономічного дослідження  ринку є дослідження очікуваних змін факторів та умов, що впливають  на розвиток інвестиційного ринку. Особливу роль у прогнозних дослідженнях відіграє розгляд наступних умов та факторів:

- передбачувана  динаміка валового національного  продукту, національного доходу  та обсягу виробництва промислової  продукції;

- зміна  частки національного доходу, що  витрачається на накопичення;

- розвиток  приватизаційних процесів;

- зміна  податкового регулювання інвестиційної  та іншої підприємницької діяльності;

- зміна  облікової ставки Національного  банку та умов одержання довго  - і короткотермінових кредитів;

- розвиток  фондового ринку.

Макроекономічне дослідження розвитку інвестиційного ринку є базою подальшої оцінки та прогнозування інвестиційної  привабливості регіонів та галузей  народного господарства.

Діапазон  досліджень інвестиційного ринку на основі методів фундаментального аналізу  найбільш широкий. Основними напрямами  такого дослідження є:

• аналіз і прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому у зв'язку із загальноекономічним розвитком країни;
• аналіз і прогнозування кон'юнктури окремих видів і сегментів інвестиційного ринку;
• аналіз та оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих галузей економіки;
• аналіз і оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих регіонів країни;
• аналіз і прогнозування інвестиційної позиції підприємств;
• порівняльний аналіз інвестиційних якостей окремих реальних проектів фінансових інструментів та відповідне прогнозування динаміки рівня цін на них.

Фундаментальний аналіз заснований на дослідженні окремих  факторів, що впливають на динаміку показників, що вивчаються, і визначенні можливої зміни цих факторів у  майбутньому періоді.

Отже, ступінь  активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури. При її аналізі важливо виявити  загальну динаміку та зв'язок із фазами розвитку економіки країни в цілому [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 2

Таким чином інвестиційний ринок - це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцем  та покупцем інвестиційних товарів  та послуг, а також об'єктів інвестицій в усіх його формах.

Найважливішою складовою ринку  інвестицій є ринок інвестиційних  товарів. Виробництво і рух цих  товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвинутою ринковою економікою мережа таких елементів  є надзвичайно широкою. Головне  завдання інвестиційної інфраструктури - обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром  є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних  ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес.

На інвестиційному ринку діють  різноманітні учасники, функції яких визначаються цілями їх діяльності та ступенем участі у здійсненні окремих  угод. Склад основних учасників інвестиційного ринку варіюється в залежності від  форм здійснення угод. Загалом основні  учасники інвестиційного ринку диференціюються  на дві групи:

1) Продавці і покупці інвестиційних  товарів, інструментів і послуг;

2) Інвестиційні (фінансові) посередники.

Окрім основних учасників інвестиційного ринку, що приймають безпосередню участь у здійсненні угод, до складу його суб'єктів  відносяться численні учасники, що здійснюють допоміжні функції.

Стан інвестиційного ринку в  цілому та окремих його складових  сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури.

Важливою умовою успішної ринкової трансформації економіки України  є реалізація її інвестиційного потенціалу, який складається з ресурсного, інфраструктурного, фіскального, регуляторного та економічного факторів. Сучасні тенденції розвитку інвестиційного ринку України повинні  відповідати світовому механізму  роботи ринку інвестицій.

Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є  первинним і найскладнішим етапом його вивчення.

Процес вивчення інвестиційного ринку  в цілому складається з ряду послідовних  етапів. Така послідовність вивчення інвестиційного ринку дозволяє одержати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю.

Отже, ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон'юнктури. При її аналізі  важливо виявити загальну динаміку та зв'язок із фазами розвитку економіки  країни в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ І РЕЗЕРВИ  ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КАПІТАЛОВКЛАДЕНЬ ТА ІНВЕСТИЦІЙ

 

          На рівень  ефективності використання капітальних  вкладень, їхню результативність (віддачу)  впливає велика сукупність різноманітних  організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких  у практиці сучасного господарювання  неможливо досягти максимальної  прибутковості інвестування виробництва  та інших сфер діяльності підприємств,  Найбільш істотний вплив на  ефективність капітальних вкладень  справляють групи чинників, що  визначають структуру і тривалість  інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних  методів управління ними з  боку відповідних суб'єктів господарювання (рис. 3.1). 

 

Поліпшення  структури капітальних вкладень

 

Удосконалення проектно-кошторисної справи

Скорочення  стадій інвестиційного циклу

Чинники підвищення ефективності інвестицій

 

 

Запровадження економічних методів управляння інвестиційним проектом

 

 

 

 

Рис3.1. Основні організаційно-економічні чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень.

 

          Високий рівень ефективності  виробничих інвестицій значною  мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обгрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань: