1. ЗНАЧЕННЯ, ЗАДАЧІ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНАЛІЗУ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

    Одним із найважливіших показників, що характеризують роботу підприємства, є операційні витрати [12, с 144]. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [2].

    За  типовим положеннями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 р. №473, собівартість продукції (робіт, послуг) – це грошове вираження операційних витрат підприємства на  її виробництво та збут [1].

    Як  економічна категорія собівартість:

    1) є основою для обліку та  контролю за рівнем затрат  на випуск та реалізацію продукції;

    2) слугує базою ціни товару та  її нижньою межею, «обмежувачем»  для виробника (підприємство не  може встановлювати ціну нижчу  за собівартість, оскільки воно матиме збитки);

    3) визначає прибуток і рентабельність;

    4) відображає ефективність використання  виробничих ресурсів, впровадження  нових технологій та нововведень,  удосконалення системи організації  та управління підприємством;

    5) є важливим елементом економічного обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень.

    Від рівня собівартості залежать фінансові  результати діяльності підприємства, його фінансовий стан[22, с. 166].

    Собівартість  реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат.

    До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) входять:

    1) прямі матеріальні витрати;

    2) прямі витрати на оплату праці;

    3) інші прямі витрати;

    4) загальновиробничі витрати.

    До  собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) не включаються такі витрати, пов’язані з операційною  діяльністю: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати [12].

    Слід  розрізняти поняття «витрати виробництва» та «витрати підприємства». Останнє  поняття є ширшим і, крім витрат виробництва (їм в термінології положень (стандартів)бухгалтерського  обліку відповідають витрати операційної діяльності підприємства) містить витрати, пов’язані з надзвичайними подіями, фінансові витрати, втрати від участі в капіталі (інвестиційні витрати), інші витрати. Узагальнену інформацію про витрати підприємства відображено на рахунках бухгалтерського обліку класу 8 «витрати за елементами» та класу 9 «Витрати діяльності». Основні вимоги до визнання, складу та оцінки цих витрат викладено в П(С)БО 16 «Витрати»[2].

    Операційні  витрати підприємства є важливим фактором формування цін на продукцію, впливу на рівень ефективності виробництва, визначення фінансових результатів діяльності підприємства. Систематичне зниження операційних витрат підприємства дає змогу при стабільних ринкових цінах збільшувати прибуток на одну гривню витрат, підвищувати конкурентоспроможність продукції, зміцнювати фінансовий стан підприємства.

    Економічний аналіз операційних витрат підприємства є важливим інструментом управління ними, який дає змогу цілеспрямовано здійснювати формування витрат за їх видами, місцем виникнення та носіями за умов постійного контролю за рівнем витрат і стимулювання їх зниження.

    Метою аналізу операційних витрат є  оцінка їх рівня, виявлення можливостей  раціонального використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, здійснення ефективного управління ними[12].

    Задачами  аналізу витрат операційної діяльності є:

    1) загальна оцінка виконання планових  завдань по витратах на виробництво  і збут продукції і зміни  їх рівня відносно попередніх  звітних періодів;

    2) визначення і аналіз непродуктивних  витрат, причин їх виникнення;

    3) виявлення і визначення факторів зміни рівня витрат, пошук резервів їх подальшого зменшення;

    4) забезпечення центрів відповідальності  по витратах необхідною інформацією для оперативного управління витратами[14].

    5)перевірка  обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо витрат підприємства;

    6) оцінка виконання прийнятих рішень, під час якої виявляють відхилення  фактичних витрат від планових (нормативних).

    Результати  аналізу витрат використовуються менеджерами  підприємства для пошуку внутрішньогосподарських резервів їх зменшення, усунення нераціонального використання ресурсів та непродуктивних витрат, для оцінки витрат на одиницю продукції, визначення відхилень фактичних витрат від нормативних (стандартних) з виявленням причин та винуватців таких відхилень тощо.

    Для проведення аналізу використовують такі джерела інформації:

    1) планові та звітні калькуляції;

    2) норми та нормативи споживання  ресурсів, дані про відхилення  від норм;

    3) рахунки бухгалтерського обліку ( 23 «Виробництво», 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати», 90 «Собівартість реалізації» ,91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та деякі інші);

    4) регістри бухгалтерського обліку (облікові відомості та журнали)  – журнал 5 або 5А, відомість  5.1 обліку руху запасів;

    5) фінансова звітність (форма №1 «Баланс», форма №2 «звіт про фінансові результати», форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності»);

    6) статистичну звітність (форма  №1 – підприємництво (річна) «Звіт  про основні показники діяльності  підприємства», форма №1 –  ПВ «Звіт з праці»);

    7) первинні документи[12];

    8) матеріали ревізій та обстежень;

    9) результати аналізу операційних  витрат за попередні роки [22];

    10) інші джерела.

    2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

    Для цілей економічного аналізу має  значення групування витрат за статтями калькуляції і економічними елементами та окремими ознаками[14].

    Класифікація  витрат за економічними елементами та за статтями калькуляції наведена на рисунку 1.

    

                         Рисунок 1. – Групування витрат  за економічними елементами та за пппппппппппппппппппппп  статтями калькуляції.

    Під економічними елементами розуміють  сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами. Це групування дозволяє відповісти на запитання, що саме витрачено на даний  об’єкт.

    Статті  калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні витрати показують  за їх видами (елементами), інші – за комплексними статтями. При цьому  один елемент витрат може бути присутнім  в кількох статтях калькуляції.

   

                    Рисунок 2. – Групування витрат за певними ознаками

    Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом. Непрямі витрати  не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.

    До  змінних належать витрати, абсолютна  величина яких зростає зі збільшенням  обсягу випуску продукції і зменшується із його зменшенням. Постійні витрати – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється.

    Продуктивні витрати – це витрати, що передбачені  технологією і організацією виробництва. Непродуктивні – необов’язкові  витрати, що виникають в результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо[14].

    3. АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ОДНУ ГРИВНЮ  ВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

    Аналіз  витрат операційної діяльності зазвичай розпочинають з аналізу узагальнюючого показника цих витрат – витрат операційної діяльності на одну гривню вартості виробленої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг). Використання цього показника для аналізу витрат операційної діяльності зумовлене насамперед його універсальністю: його можна визначати для підприємств усіх галузей [12] (що дуже важливо для порівняльного аналізу між підприємствами, оцінки їх конкурентоспроможності [14]) і на всіх рівнях управління та застосовувати для продукції, яка уже вироблялась (порівнянної), і для продукції, яку лише передбачається виробляти (не порівнянної); він дає змогу відстежувати динаміку відносних витрат операційної діяльності за декілька років. Крім того, показник витрат на одну гривню продукції наочно відображає зв'язок між витратами і прибутком (різниця між одиницею і значенням цього показника є, по суті, рентабельністю продукції) [5]; характеризує ефективність господарської діяльності підприємства:чим менше ці витрати, тим вища рентабельність.

    Зниження  витрат на одну гривню товарної продукції характеризує успішність роботи підприємства по впровадженню нової техніки, підвищенню продуктивності праці, раціональному використанню ресурсів.

    Аналіз  витрат на гривню товарної продукції  в порівнянні з попереднім періодом, а по можливості, за ряд періодів показує, наскільки успішно ведеться робота на підприємстві по зниженню витрат[14].

    Аналіз  витрат на одну гривню продукції проводять  за двома основними напрямами:

    1) оцінка динаміки;

    2) факторний аналіз.

    Динаміка  витрат на одну гривню продукції аналізується удвох оцінках: в цінах, що діяли  у звітному році (у діючих цінах), і в середньорічних цінах попереднього року. В результаті аналізу визначається рівень зниження або зростання величини витрат на одну гривню продукції.

    Результати  аналізу динаміки витрат на одну гривню реалізованої продукції ЧФ «Галс» подано в таблиці 1.

                                                                      Таблиця 1.

  Аналіз  динаміки витрат на одну гривню реалізованої продукції.