Окремі аспекти взаємодії слідчих з оперативними підрозділами під час досудового розслідування

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Декабря 2014 в 21:44, контрольная работа

Краткое описание

Будь-яка діяльність, що виконується групою або колективом людей, потребує вирішення питань про належну організацію процесу взаємодії між членами групи або колективу. Проблема удосконалення взаємодії між слідчими та оперативними підрозділами набуває ще більшої актуальності, адже пов’язані з нею питання вимагають нового вирішення у зв’язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, в якому запроваджено багато новел, зокрема щодо взаємодії слідчих та оперативних підрозділів.

Файлы: 1 файл

Стаья.docx

— 18.75 Кб (Скачать)

Окремі аспекти взаємодії слідчих з оперативними підрозділами під час досудового розслідування                

 

Будь-яка діяльність, що виконується групою або колективом людей, потребує вирішення питань про належну організацію процесу взаємодії між членами групи або колективу. Проблема удосконалення взаємодії між слідчими та оперативними підрозділами набуває ще більшої актуальності, адже пов’язані з нею питання вимагають нового вирішення у зв’язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, в якому запроваджено багато новел, зокрема щодо взаємодії слідчих та оперативних підрозділів.

Проблема виявлення та розслідування злочинів є однією з нагальних проблем, що стоять перед правоохоронними органами нашої держави. Ефективність боротьби зі злочинністю значною мірою залежить від згуртованості правоохоронних органів та зближення різних напрямів їх функціонування. У першу чергу, це стосується оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Адже проблеми взаємодії оперативно-розшукових та слідчих підрозділів є однією з причин недостатнього виявлення, розкриття та розслідування злочинів [7].

Питанням щодо поняття, форм і принципів взаємодії слідчих та оперативних підрозділів займалися К.В. Антонов, Р. С. Бєлкін, Б. А. Вікторов, О.Ф. Долженков, В.П. Дробот, В.В. Іванов, І.П. Козаченко, В.П. Корж, А.Г. Лєкарь, Є.В. Лизогубенко, Є.Д. Лук’янчиков, Д.Й. Никифорчук, М.А. Погорецький,       І.В. Сервецький, В.Ф. Усенко, В.П. Хомколов, М.Є. Шумило та інші вчені.

Стосовно поняття «взаємодія» проведено чимало досліджень. У філософії поняття «взаємодія» розглядається як категорія-принцип, яка відображає процеси впливу різних об’єктів один на одного, їх взаємну зумовленість, зміни стану, а також породження одного об’єкта іншим, що передбачає існування і структурну організацію (координацію) будь-якої матеріальної системи [9]. Ці ознаки також відображаються у взаємній діяльності слідчих та оперативних підрозділів.

Відомо, що ефективність розкриття і розслідування кримінальних правопорушень значною мірою залежить від злагодженості, узгодженості в діяльності слідчого та оперативних працівників. В юридичній літературі така погоджена за цілями, завданнями, силами, засобами, методами, місцем і часом діяльність, у процесі розслідування і встановлення істини в кримінальному провадженні, одержала назву «взаємодії». Багато вчених і практичних працівників у періодичній і науковій літературі звертаються до розгляду як самого терміну «взаємодія» так і принципів, етапів, форм і видів такої діяльності. При  цьому уважне вивчення робіт, присвячених проблемам взаємодії, свідчить, що єдиного підходу до розуміння цієї діяльності в науці дотепер не існує.

Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів полягає в їхній погодженій діяльності по забезпеченню успішного розкриття і розслідування злочинів, здійснюваній кожною зі сторін у рамках своєї компетенції властивими їй силами і методами. Добре налагоджена і раціональна взаємодія слідчих та оперативних підрозділів є однією з важливих умов, що забезпечують успішне розкриття і розслідування кримінальних правопорушень. Відомо, що слідчі та оперативні підрозділи мають специфічні, тільки їм властивими сили і методи розкриття злочинів, тому надзвичайно важливо, щоб ці можливості були використані не розрізнено, а в комплексі [7]. З такого ж боку визначає взаємодію І.Ф. Герасимов. На його думку, під взаємодією органів, покликаних протидіяти злочинності, треба розуміти такий взаємозв’язок у діяльності цих органів, який забезпечує розумне поєднання і найбільш ефективне використання повноважень, методів і засобів, властивих кожному із взаємодіючих органів, спрямований на запобігання, розкриття і розслідування злочинів [3, с. 106], що ми і підтримуємо.

Значну роль у кримінальному провадженні відіграє взаємодія слідчих з оперативними підрозділами. Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, що має на меті, з одного боку, прискорення розслідування у кримінальному провадженні: слідчий не відволікається на проведення нескладних слідчих дій, а з іншого – залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій фахівців з оперативних підрозділів, які мають певний досвід і спеціальну техніку для проведення оперативно-розшукових заходів [4, с. 136-137]. Згідно з Інструкцією, затвердженою Наказом МВС України від 14.08.2012 року № 700 «Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими  органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень», слідчий під час досудового розслідування кримінальних правопорушень надає відповідним оперативним підрозділам внутрішніх справ, а в разі створення слідчо-оперативної групи  – конкретним співробітникам оперативного підрозділу, включеним до її складу, письмові доручення про проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, які є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.

Форми взаємодії слідчих та оперативних підрозділів можуть бути різними, але вони мають відповідати ряду таких загальних вимог: усі слідчі та оперативні підрозділи мають єдину мету; кожний слідчий і оперативний підрозділ діє в межах своєї компетенції, кожний слідчий і оперативний підрозділ керується своїми відомчими нормативними актами, а працівники – функціональними обов’язками (посадовими інструкціями); взаємодія супроводжується взаємним інформуванням слідчих і оперативних підрозділів; слідчі та оперативні підрозділи проводять взаємні інструктажі, службові наради, засідання, конференції, аналізи й підбиття підсумків. Усі підрозділи взаємодіють у межах законів і підзаконних нормативних актів [9]. Під формами взаємодії розуміють способи узгодженої діяльності оперативних і слідчих підрозділів, які забезпечують доцільне поєднання властивих для них можливостей у виконанні завдань, що виникають під час розслідування. Форми взаємодії слідчих й оперативних працівників зазвичай класифікують на процесуальні, врегульовані кримінальним процесуальним законом, і не процесуальні, врегульовані відомчими нормативними актами (наказами, інструкціями, вказівками), а також нормами службової етики, що вироблені практикою [8].

Кукушин В. М. зазначає: «Необхідно відрізняти взаємодію процесуальну й організаційну. Перша  передбачена кримінальним процесуальним законодавством і обумовлюється наявністю чітко визначених кримінальним процесуальним законом правовідносин, а друга – відомчими нормативними актами» [6, с.47].

На нашу думку,  до процесуальних форм взаємодії, прямо передбаченим КПК України можна віднести: здійснення досудового розслідування органом досудового розслідування або слідчою групою, до складу якої входять оперативні підрозділи ( ст. 38 КПК України) проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділам за дорученням слідчого (п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України); сприяння слідчому при проведенні  слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових ) дій (ст. 41 КПК України). До не процесуальних (організаційних) форм взаємодії відносяться: погоджене планування; спільний аналіз і оцінка результатів діяльності слідчими оперативного працівника; взаємний обмін інформацією; спільна діяльність у складі слідчо-оперативної групи.

Конкретний зміст взаємодії з розслідування кримінальних правопорушень між працівниками оперативних підрозділів та слідчим, на нашу думку, повинна полягати в такому:

- своєчасна передача один  одному письмової та усної  інформації, що має суттєве й  важливе значення для використання  її під час здійснення запланованих  заходів;

- взаємна допомога у  здійсненні як першочергових, передбачених  планом, так і подальших оперативно-розшукових  та слідчих заходів;

- взаємне орієнтування  щодо результатів виконання отриманих  доручень.

До взаємодії слідчого та оперативного працівника, що бере участь у розслідуванні кримінального правопорушення, висувається ряд вимог, сутність яких зводиться до таких положень:        

 а) взаємодія має бути  активною, ефективною та здійснюватися  доти, доки не буде досягнуто  основної мети – розкриття  й розслідування злочину;

б) під час взаємодії кожен із учасників розслідування кримінального правопорушення має повною мірою використовувати всі наявні можливості;

в) кожен працівник, що бере участь у розкритті й розслідуванні злочину, несе конкретну й повну відповідальність за свої дії в зазначеному напрямку роботи, за їх відповідність загальному плану проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні [8]. 

 

Отже, з огляду на вище викладене, можна дійти висновку, що досягнення завдань, зазначених у ст. 2 КПК України,  буде найбільш ефективним за умови організації та здійснення належної взаємодії між працівниками оперативних підрозділів та слідчими, як учасниками кримінального провадження.  

 

<="" span="" style="font-size: 14pt;">Список використаних джерел:       

1. Кримінальний процесуальний  кодекс України. – К.: «Центр учбової  літератури», 2012. – 292 с.

2. Інструкція з організації  взаємодії органів досудового  розслідування з іншими органами  та підрозділами внутрішніх справ  у попередженні, виявленні та  розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої Наказам МВС України  від 14.08.2012 року № 700.

3. Герасимов И.Ф. Некоторые  проблемы раскрытия преступлений / И.Ф. Герасимов. – Свердловск : Средне-Уральское  книжное узд-во, 1975. – 184 с.

4. Долженков О.Ф. Взаємодія  як чинник оптимізації правоохоронної  діяльності / О.Ф. Долженков / / Вісник  Луганської академії внутрішніх  справ МВС. – 2002. - № 4. – С. 229-236.

5. Кримінальний процесуальний  кодекс України. Науково-практичний  коментар. – Харків: Право, 2012. – 844 с.

6. Кукушин В. М. Твоя профессиональная  этика / Кукушин В. М. – М. : МП “Кодекс”, Объединенная редакция МВД РФ, 1994. – 209 с.

7. Лизогубенко Є.В. Взаємодія  оперативних та слідчих підрозділів  у розкритті та розслідуванні  злочинів / / Науково-практичний журнал. – 2009. - № 20. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/bozk/2009_20/20text/g20_36.htm

8. Обшалов С.В. Взаємодія  оперативних працівників та слідчих  під час проведення невідкладних  слідчих дій. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vamsu_pravo/2012_1/Obshalov.htm

9. Юхно О.О. Окремі аспекти  взаємодії слідчих та інших  підрозділів органів внутрішніх  справ під час розслідування  злочинів. – [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhnuvs/2012_57/57/29.pdf

 


Информация о работе Окремі аспекти взаємодії слідчих з оперативними підрозділами під час досудового розслідування