Планувальна організація тур.комплексу "Буковель"

ЗМІСТ

 

 

	ВСТУП………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ 1.
	Види і класифікація туристично-рекреаційних комплексів……………………..……………………………...	5
	Умови розміщення туристично–рекреаційних комплексів………………...…………………………………….	10
РОЗДІЛ 2.
	2.1. Загальна характеристика туристичного комплексу «Буковель»……………………………………………………...	17
	2.2. Планувальна організація та транспортне забезпечення ТК «Буковель»……………………………..…………………..	23
	2.3. Перспективи розвитку ТК «Буковель»….........................	27
	ВИСНОВКИ…………………………………………………….	31
	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….......................	33
	ДОДАТКИ……………………………………….……………...	35

 

 

 

ВСТУП

 

 

Туризм, як соціально-економічне явище, поєднує в собі ринкові  аспекти економічних зв'язків  і соціально орієнтовані цілі розвитку суспільства. Сьогодні туризм є високоприбутковою галуззю, що динамічно розвивається, одним з провідних секторів світового господарства. Це пов'язано багато в чому з підвищенням мобільності населення та розвитком міжнародних зв'язків.

Рекреаційний комплекс є  найбільш перспективною формою планувальної організації рекреаційної території.

Основною метою розвитку курортно-рекреаційного та туристичного комплексу є формування конкурентоспроможності на світовому и національному рівнях туристичного продукту на основі ефективного використання рекреаційного потенціалу.

Галузь туризму – одна з найбільш перспективних сфер економіки Івано-Франківщини. Для розвитку туризму сьогодні є всі можливості : наявний природнокліматичний потенціал, мальовничі ландшафти, чисте повітря гірських лісів, цілющі мінеральні води, туристичні маршрути, збережені національні традиції і фольклор, архітектурні пам’ятки, рекреаційні заклади. Протягом декількох років тут успішно функціонує і розвивається цілісний туристично-рекреаційний комплекс «Буковель» в с.Поляниця. Він став справжньою «перлиною» Карпатського туризму і є популярним не тільки в Україні, але й далеко за її межами.

Найбільший і найсучасніший  в Україні, значимістю європейського  рівня, цей грандіозний за розмахом та якістю послуг гірськолижний курорт, спроектований з нечуваною швидкістю на основі світового досвіду та найсучасніших технологій.

Об’єктом  дослідження  є планувальна організація туристичного комплексу «Буковель».

Предмет дослідження –  архітектурно-планувальна композиція ТК«Буковель».

Мета даної роботи –  дослідити особливості сучасної архітектури туристичних комплексів, в тому числі гірськолижного курорту «Буковель».

Завдання:

1. Визначити види і класифікацію туристично - рекреаційних комплексів.
2. Розкрити умови розміщення туристично–рекреаційних комплексів.
3. Розглянути планувальну організацію та транспортне забезпечення туристичного комплексу «Буковель.
4. Проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку курорту «Буковель».

Архітектурним рішенням посвячені  праці таких вчених: Буйнової Б. П., Билинкина Р. П., Георгиєвського A. M., Киселевич Л. Н., Лобанова Ю. Н., Максимова О. Г., Орлова М. А.

Методи дослідження: порівняльні  методи, методи синтезу, індукції та дедукції, статистичні методи.

Курсова робота скаладається із змісту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ 1

 

 

1. Види і класифікація туристично - рекреаційних комплексів

 

 

Туристично-рекреаційний комплекс (ТРК) - це система, що включає суб’єкти господарювання туристично-рекреаційної сфери, суміжні та обслуговуючі їх підприємства інфраструктури, які мають тісні виробничо-господарські зв’язки, спільно використовують економічні ресурси з метою задоволення різноманітних пізнавальних, культурних, оздоровчих потреб споживачів.

Рекреаційний комплекс є  найбільш перспективною формою планувальної організації рекреаційної території. Критерії класифікації рекреаційних комплексів групують на основі містобудівних і  соціально-економічних факторів. Містобудівні фактори безпосередньо визначають місце розташування, композицію і  величину рекреаційного комплексу; опосередковано пов'язані з видами рекреаційних ресурсів та рівнем розвитку інфраструктури. Соціально-економічні фактори впливають на формування рекреаційного комплексу через  структуру рекреаційних потреб, якісні та кількісні характеристики рекреаційного  потоку, економічну можливість і доцільність  організації рекреаційного комплексу. Містобудівні фактори групують за функціональним профілем, місцерозташуванням, щільністю та капітальністю забудови; соціально-економічні фактори - за типом рекреантів, складом функціональних груп приміщень, місткості, рівнем комфорту, сезонності експлуатації. Всі критерії класифікації рекреаційних комплексів знаходяться між собою в складній залежності і співпідпорядкованості. Функціональний профіль, місцерозташування і контингент рекреантів визначають призначення рекреаційного комплексу. Від призначення комплексу залежать склад функціональних груп і площі приміщень, які, в свою чергу, визначаються рівнем комфорту. Рівень комфорту відбивається на об'ємних і планувальних рішеннях будівель і споруд рекреаційних комплексів, на ступінь благоустрою їх ділянок (рис.1).

Містобудівні фактори

Соціально-економічні фактори

функціональний профіль, місцерозташування, щільність,

капітальність забудови

тип рекреантів,

склад функціональних груп приміщень,

місткість,

рівень комфорту,

сезонність.

 

Туристично – рекреаційні  комплекси 

Рис. 1. Класифікація туристично- рекреаційних комплексів

 

Основним критерієм, що визначає вид рекреаційного комплексу, є  його функціональний профіль. За функціональним профілем розрізняють санаторні комплекси, комплекси відпочинку та туристські комплекси. Санаторні комплекси, призначені для відновного лікування, складаються з санаторних закладів: санаторії для дорослих, санаторії для дітей, дитячі санаторні табори, санаторії-профілакторії. Комплекси відпочинку складаються з установ, призначених для масового відпочинку: будинки відпочинку (пансіонати), бази відпочинку, дитячі табори, молодіжні табори, курортний готель. Туристські комплекси складаються з установ, призначених для обслуговування туристів: туристичні бази, туристські готелі, мотелі, кемпінги, ротелі, флотелі, ботели, притулки, хатини. Місткість рекреаційного комплексу визначається кількістю постійних спальних місць - понад 1000. Місткість до 1000 місць визначає градацію різних видів рекреаційних установ: малої місткості - від 25 до 120 місць; середньої - від 160 до 300; великої - від 400 до 1000. Так, великими і середніми по місткості можуть бути санаторії, пансіонати, курортні готелі, туристські готелі, кемпінги; малими - притулки, хатини місткістю 25, 50, 100 місць. Місткість рекреаційного комплексу залежить від його функціонального профілю, складу рекреаційних установ і місцерозташування в певному географічному ландшафті. З функціональним профілем рекреаційних комплексів пов'язаний критерій капітальності забудови (капітальність будівель і споруд визначається вимогами міцності, вогнестійкості і довговічності). За критерієм капітальності всі рекреаційні комплекси можна розділити на наступні групи: капітальні (цілорічні, сезонні); некапітальні (стаціонарні, тимчасового типу); мобільні (на землі - стоянки автопричепів, туристські потяги; на воді - стоянки катерів, яхт, туристських суден, плавучих будинків відпочинку). Капітальними є всі типи санаторних закладів, пансіонати, курортні і туристські готелі, мотелі, ботелі; некапітальні стаціонарні - будинки відпочинку типу літніх будиночків, бази відпочинку, дитячі табори, туристські бази літнього типу, кемпінги, ботокемпінги, притулки, хатини; некапітальні тимчасового типу - молодіжні, туристсько-спортивні табори наметового типу; мобільні - автотранспортні (караван, кемпер, Ротель), воднотранспортні (яхта, катер, судно), збірно-розбірні, переносні, пересувні споруди. З критерієм капітальності пов'язаний критерій стаціонарності. Стаціонарні будівлі і споруди розраховують на постійну експлуатацію на даному місці до повної амортизації; нестаціонарні можуть бути переміщені на інше місце. Стаціонарними є всі капітальні будівлі, зведені на фундаментах; нестаціонарні бувають стабільними (будинки відпочинку, туристичні бази літнього типу) та мобільними (туристський потяг, туристське судно). Капітальність будівлі впливає на сезонність експлуатації, яка може бути цілорічної та сезонної. Всі капітальні будівлі є цілорічними; всі сезонні мають полегшені конструкції будівель і можуть бути як стаціонарними, так і нестаціонарними.

Відсутність обліку сезонності при формуванні рекреаційних комплексів призводить до недовантаження цілорічних рекреаційних закладів в зимовий період на 30 -40%. Критерій сезонності пов'язаний з рівнем комфорту рекреаційних закладів. Рівень комфорту впливає на об'ємно-планувальне рішення будівель і споруд, склад функціональних груп приміщень, якість номерного фонду та його інженерно-технічне оснащення, ступінь благоустрою ділянки, набір надаваних послуг. Так, у літній сезон в цілорічних установах набір надаваних послуг ширший, ніж у зимовий сезон або міжсезоння. Рівень комфорту залежить від типу рекреаційної установи, площі приміщень, співвідношення між різними типами номерів. Дані умови, які є архітектурно-будівельними ознаками, впливають на стійкі (статичні) вимоги до рівня комфорту. Динамічні вимоги до рівня комфорту визначаються набором надаваних послуг, також залежать від складу і площі приміщень рекреаційних закладів, їх місткості і місцерозташування. Рівень комфорту рекреаційних установ залежить в основному від стану матеріальної бази. Неоднозначність розвитку матеріальної бази в різних країнах вимагає уніфікації критерію рівня комфорту для забезпечення міжнародних туристських зв'язків. Наприклад, для готелів міжнародне позначення рівня комфорту прийнято символом * (зірка). Кількість зірок збільшується з підвищенням рівня комфорту. Вищий рівень комфорту - *****, нижчий - *. Така класифікація прийнята і в Україні. У нормативних документах визначено обов'язкові вимоги до будівель готелів і прилеглих територій, інженерно-технічного устаткування будівель, до номерного фонду, типів номерів та їх технічної та меблевої оснащеності; до складу громадських приміщень; до набору туристських і готельних послуг; до підготовки персоналу.

 

2. Умови розміщення туристично – рекреаційних комплексів

 

 

Планувальна організація  туристичних комплексів залежить від природно-кліматичних і містобудівних умов розміщення туристських установ. Розміщення туристичних комплексів відповідно до містобудівних (в місті, передмісті і в міжселищній зоні) і туристських умов (розташування на маршруті: головні і проміжні) визначає типологічні відмінності туристичних установ.

Планувальна організація  туристичних комплексів представлена на рисунку 2.

Планувальна організація  туристичних комплексів

Типи туристичних закладів

Ботель,флотель

Туристичний табір

Мотель,кемпінг 

Притулок

Туристична база

Туристський готель

Мобільні засоби

Архітектурно-планувальна композиція туристичних баз

Архітектурно-планувальна композиція автотуристських комплексів

Архітектурно-планувальна композиція мобільних споруд туризму

За умовами розміщення

Природно-кліматичні

Туристичні

Архітектурно-планувальна композиція туристського готелю

Архітектурно-планувальна композиція туристичного табору

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Структура планувальної організації туристичних комплексів

Для прийому та обслуговування автотуристів, які подорожують з  використанням мобільних туристських  засобів організовуються трейлерний парк і караванінг. Туристські притулки і хатини розраховані на короткочасний відпочинок туристів різних видів маршрутів і розташовані у важкодоступних міжселищних зонах туризму. У малонаселених місцях в проміжних пунктах спортивних туристських маршрутів розміщують туристські станції з терміном перебування в них від трьох до п'яти діб. У важкодоступних і малоосвоєних туристських районах розташовують мобільні туристські установи: пересувні, збірно-розбірні, наметового типу. Останнім часом набув популярності водний туризм, для якого розроблені нові типи туристських установ: ботель (цілорічний готель на березі водойми), акватель (готель на воді або на березі водойми для аквалангістів), флотель (сезонний готель на воді), ботокемпінг (установа типу кемпінгу на березі водойми), флотокемпінг (сезонна туристська база на воді). У зарубіжній практиці отримали розвиток туристські установи, призначені для обслуговування власників особистих літаків - флайтелі. Вибір типу туристської установи визначається розміщенням її на туристському маршруті.

Для пішохідного маршруту головною туристською установою є туристська база, проміжною - притулок і хатина; для автомобільного маршруту головними служать мотелі і кемпінги, проміжними можуть бути трейлерні парки; для водного маршруту головні - ботелі, проміжні - флот-кемпінги., Так, на автобусному лінійному маршруті «Львів-Ужгород» головні туристські готелі розміщуються у Львові та Ужгороді, в проміжних пунктах маршруту розташовані турбази (Ясіня, Рахів, Хуст, Мукачево); на лижному кільцевому маршруті «За високими Карпатами» Ясіня - Рахів - Ясіня головними є туристські бази в Ясіні та Рахові, проміжними - туристські притулки «Драгобрат», «Едельвейс», «Брецкул».

Останнім часом стали  популярними тривалі транспортні  маршрути. Класифікація тривалих транспортних маршрутів визначає взаємозв'язок транспортної та стаціонарної складових туристського маршруту: