Виробничий травматизм

   -відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань;

   -профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

   -відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

   Розслідування проводиться комісією зі спеціального розслідування, яка призначається керівником територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. Підлягають розслідуванню всі випадки хронічних професійних захворювань

   Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

   Наслідком нещасного випадку може бути:

   -переведення потерпілого на легшу роботу;

   -одужання потерпілого;

   -встановлення потерпілому інвалідності;

   -смерть потерпілого. 

   2. Складові частини економічних збитків у разі виробничого травматизму, аварії, вибуху, професійного захворювання

   Виробничий  травматизм та профзахворювання спричиняють  не тільки моральні, соціальні, а й  значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні  як держави, так і виробництва

   Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи:

   - загальнодержавні витрати і збори;

   - втрати і збитки виробничих  підприємств.

   Загальнодержавні  витрати (витрати, які несе суспільство) включають:

• втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;
• суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;
• суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;
• суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);
• суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв'язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

   Економічні  збитки виробничих підприємств та організацій  при тимчасовій чи довготривалій  непрацездатності працівників колективу  включають:

   - втрати кількості виробленої  продукції за період непрацездатності.

   - середньоденний виробіток продукції,  що припадає на один відпрацьований  людино-день у розрахунковому  періоді;

   - допомога по тимчасовій непрацездатності  з Фонду соціального страхування.

   За  економічними елементами збитки формуються відповідно до їх економічного змісту. На їх основі складається кошторис затрат на виробництво.

   Елементи  збитків включають:

   - матеріальні затрати;

   - оплата праці;

   - відрахування на соціальні потреби;

   - амортизація основних фондів;

   - інші грошові затрати.

   На  основі цього групування затрат державні підприємства кожної конкретної галузі визначають статті витрат виробництва  і реалізації продукції при плануванні, обліку й калькуляції собівартості з урахуванням характеру й  структури виробництва. Стаття «матеріальні затрати» включає затрати на матеріали  за цінами придбання, а також відсотки за кредит, який дає постачальник цієї продукції, націнки, надбавки, комісійні  винагороди, виплачені постачальниками, витрати на транспортування, зберігання й доставку продукції силами сторонніх  організацій. У статтю «інші витрати» включаються: відсотки за кредити банків, платежі за обов'язкове страхування  майна, витрати на відрядження, підйомні, плата за пожежну й сторожову  охорону, витрати на гарантійний  ремонт й обслуговування, оплата послуг зв'язку й обчислювального центру, плата за оренду, витрати на рекламу. При цьому дуже важливо «очистити» собівартість від невластивих її економічній природі елементів  і їх оплати за рахунок прибутку.

   До  основних елементів, які складають  матеріальні наслідки травматизму  належать:

• вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму;
• вартість недоданої продукції в результаті травматизму;
• інші матеріальні витрати, в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

                                                    ВИСНОВОК

   Впродовж  останніх трьох років виробничий травматизм, як загальний, так і зі смертельним наслідком, в Україні  знижується. Відрадно, що це відбувається за зростаючих обсягів виробництва  та активізації підприємницької  діяльності. Незважаючи на зниження в  Україні рівня як загального, так  і смертельного виробничого травматизму, він залишається неприпустимо високим  і перевищує показники європейських країн.

   Шляхи зменшення його рівня на вітчизняних  підприємствах це по-перше, істина робітники  повинні чітко дотримуватися  вимог норм безпеки, а власник - жорстко  виконувати законодавство про охорону  праці. Знизити травматизм, нещасні  випадки на виробництві можна  винятково завдяки підвищенню рівня  технології та контролю за дотриманням  інженерно-технічними працівниками своїх  обов’язків, модернізації виробництва, підвищенню рівня промислової безпеки  шляхом економічного стимулювання роботодавців для забезпечення ними безпечних  умов праці.

   Проблема  виробничого травматизму є дуже гострою - щорічно на виробництві  травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують  професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 млн. людино-днів, середня важкість кожної травми досягла 25,1 людино-дня непрацездатності. Однак  і ці показники не дають достатньо  об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що їх ми маємо за умов систематичного спаду виробництва. За статистичними  даними, протягом останніх років в народному господарстві в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам, працюють понад 3 млн. чоловік, з них-близько 1 млн. - жінок. Практично кожний третій, а в окремих виробництвах (вугільна, металургійна, легка промисловість, сільське господарство) - кожний другий працює у шкідливих умовах. Зайнято майже 22 тис. неповнолітніх та жінок на заборонених для них роботах. Близько 800 тис. машин, механізмів, транспортних засобів експлуатуються, не відповідаючи вимогам безпеки і гігієни праці, а понад 40 тис. виробничих будівель і споруд є аварійними. 

   Список  використаної літератури. 

   1. Гандзюк М. Основи охорони праці : Підручник для студ. вуз./ Ми-хайло Гандзюк, Євген Желібо, Модест Халімовський, За ред. Михайла Гандзюка. -2-е вид.. -К.: Каравела, 2004. -405 с.

    2. Геврик Є. Охорона праці : Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. -К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003. – 279 с.

    3. Грищук М. Основи охорони праці : Підручник/ Микола Гри-щук,; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Острозька академія". -К.: Кондор, 2005. -238 с.

    4. Лапін В. Основи охорони праці  : Навчальний посібник/ Віктор Лапін,; М-во освіти і науки України,  НБУ, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004. -142 с.