Види трудових договорів

1. Види  трудових договорів

 

Трудові договори відрізняються між собою різними критеріями (рис. 1). Треба зазначити, що трудові договори можуть одночасно відрізнятися між собою і формою, і строком, і змістом, і суб’єктом.

Рис. 1 Види трудових договорів

Зауважимо, що умови  трудових договорів членів кооперативів та їх об’єднань, працівників підприємств  з іноземними інвестиціями та деяких інших категорій працівників визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Розглянемо особливості  окремих видів трудових договорів.

Трудовий  договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, і строковим. Більшість трудових договорів укладається на невизначений строк. Цей договір звичайний і він укладається між роботодавцем і найманим працівником. З таким договором пов’язана постійна робота, не обмежена певним строком.

При переході до ринкових відносин розповсюдилась практика укладення строкових трудових договорів. Умова щодо строку трудового договору визначається угодою його сторін. У наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається строк трудового договору. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний роз’яснити працівникові його права і обов’язки та поінформувати під розписку про умови праці, строковий характер роботи. У трудовій книжці при прийнятті на роботу запис про строковий характер роботи не робиться.

Строкові трудові  договори не є типовими і укладаються:

• у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк  з урахуванням характеру подальшої  роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника;

• в інших  випадках, передбачених законодавчими  актами. Строковий трудовий договір  укладається на визначений строк,

встановлений  за погодженням сторін та на час  виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП).

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним строком, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Зауважимо, що трудовий договір на час виконання певної роботи також обмежений часом його дії, але не конкретним строком, а характером і часом виконання роботи. Договір на час виконання певної роботи є різновидом строкового трудового договору. Такі договори укладаються, якщо час завершення роботи неможливо точно визначити.

Строк, як умова  трудового договору, передбачений у  разі укладення трудового договору:

• з тимчасовими  та сезонними працівниками (ст. 7 КЗпП);

• між працівником  та фізичною особою (ст. 24-1 КЗпП);

• у формі  контракту (ч. 3 ст. 21 КЗпП);

• в порядку  організованого набору робітників та оплачуваних громадських робіт  та інших випадках, передбачених чинним законодавством про працю.

Серед строкових  договорів поширені трудові договори з тимчасовими та трудові договори з сезонними працівниками.

Тимчасовими працівниками є прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців1. Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими працівниками, обов’язково попереджають про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що працівник приймається на тимчасову роботу або зазначається термін його роботи. При прийманні на роботу тимчасовим працівникам випробування з метою перевірки їх відповідності роботі, яка їм доручається, не встановлюється. Тимчасові працівники мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні.

Трудовий договір з тимчасовими працівниками може розриватися з ініціативи роботодавця також у випадках:

• припинення роботи на підприємстві, в установі, організації  на строк більше одного тижня з  причин виробничого характеру, а  також скорочення роботи в них;

• нез’явлення  на роботу протягом більше двох тижнів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

В разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або  професійного захворювання, а також  коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за тимчасовими працівниками місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором;

• невиконання  працівниками без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Трудовий договір  з тимчасовими працівниками вважається продовженим на невизначений строк  у таких випадках:

• коли тимчасовий працівник пропрацював відповідно понад зазначені строки і жодна зі сторін не вимагала припинення трудових відносин;

• коли звільненого  тимчасового працівника знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в  установу, організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при цьому термін його роботи до і після перерви загалом відповідно перевищує два або чотири місяці.

У зазначених випадках працівники не вважаються тимчасовими  з дня першого укладення трудового  договору.

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців1. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278.

Осіб, яких приймають  на сезонні роботи, обов’ язково попереджають про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що цей працівник приймається на сезонну роботу. Трудовий договір при прийманні на сезонні роботи можна укладати на строк, що не перевищує тривалості сезону. При прийманні на сезонні роботи випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, не встановлюється.

Працівники, зайняті  на сезонних роботах, мають право  розірвати трудовий договір, попередивши  про це роботодавця письмово за три дні.

Трудовий договір  з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, може розриватися з ініціативи роботодавця на підставах, передбачених законодавством про працю, а також  у випадках:

• припинення робіт  на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них;

• нез’явлення  на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за працівниками, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше як до закінчення строку роботи за договором.

Направлення працівників  на сезонні роботи здійснюється центрами зайнятості за прямими договорами з  підприємствами, установами та організаціями  усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили, і здійснюється на добровільних засадах1. Державною службою зайнятості на сезонні роботи направляються громадяни, які звернулися до цієї служби за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні.

Трудовий  договір у порядку  переселення та організованого набору працівників. Територіальний перерозподіл робочої сили у порядку переселення в сільську місцевість та організованого набору провадиться державною службою зайнятості відповідно до договорів з підприємствами, установами, організаціями, які мають потребу в працівниках, і здійснюється на добровільних засадах.

В місцях організованого набору працівників державна служба зайнятості за дорученням підприємств, установ і організацій укладає з особами, які направляються на роботу, трудові договори на визначений строк.

Працівникам, які  прибули в сільську місцевість у  порядку переселення, установлено пільги та компенсації. Усі витрати, пов’язані з наданням зазначених пільг і компенсацій, несуть господарства, що приймають цих працівників.

Зауважимо, що при  розірванні працівниками договору про  переселення внаслідок невиконання  роботодавцем узятих зобов’язань, їм відшкодовуються за рахунок коштів підприємств, установ і організацій місць вселення витрати, пов’язані з переїздом і перевезенням майна до попереднього місця проживання або нового місця вселення, а також виплачуються добові за час перебування в дорозі.

При організованому наборі працівників додержання письмової форми трудового договору обов’язкове. Організований набір працівників як одна з форм розподілу трудових ресурсів спрямований на забезпечення потреби в робочих кадрах підприємств.

У законодавстві  і на практиці під організованим набором працівників розуміється набір кадрів через спеціалізовані органи, що здійснюють трудове посередництво між громадянами, які бажають одержати нову роботу, і підприємствами, що мають потребу в кадрах. Такими органами є служби зайнятості.

Трудовий договір  щодо організованого набору (оргнабору) із громадянином укладають служби зайнятості за дорученням роботодавців від їхнього  імені (з попередньою, у разі необхідності, професійною підготовкою). Однак  сторонами трудового договору є  громадянин і роботодавець місця роботи.

Як уже зазначалося, крім умов про трудову функцію, місце  роботи і час початку роботи, до змісту трудових договорів, що укладаються  в порядку організованого набору працівників, включаються дві групи  умов.

Першу групу  становлять умови договору, пов’язані безпосередньо з переїздом працівника до нового місця роботи (гарантії та компенсації).

До другої групи  належать основні та додаткові умови  праці, які визначаються за угодою сторін трудового договору.

Варто врахувати, що працівникам у зв’язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов’язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), надаються гарантії та компенсації1.

Трудовий  договір у порядку  оплачуваних громадських  робіт. Оплачувані громадські роботи — це загальнодоступні види тимчасової трудової діяльності громадян, що не потребують спеціальної кваліфікації і виконуються на договірній основі2. Оплачувані громадські роботи організовуються з метою надання тимчасової роботи громадянам:

• які втратили роботу і заробіток, у першу чергу безробітним, а також молоді у період до призову на військову службу, випускникам загальноосвітніх шкіл до направлення їх центром зайнятості на професійну підготовку, учнівській та студентській молоді у вільний від навчання час;

• які проходять  перенавчання за направленням державної  служби зайнятості у вільний від  навчання час;

• зайнятим трудовою діяльністю, які виявили бажання  працювати у вільний від основної роботи час;

• передпенсійного  віку, пенсіонерам, інвалідам.

Не можуть використовуватися під оплачувані громадські роботи вакантні робочі місця. Оплачувані громадські роботи є підходящою роботою для осіб, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності).

З громадянами, які бажають брати участь в  оплачуваних громадських роботах, підприємства укладають строкові трудові договори з правом їх продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх працевлаштування на підходящу роботу.

Громадянам, зайнятим на оплачуваних громадських роботах, тривалість робочого часу встановлюється відповідно до законодавства України про працю. До оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається дві години на тиждень, призначені для пошуку підходящої роботи та відвідування центру зайнятості. За бажанням громадян може проводитися підсумований облік робочого часу безробітного, використовуватися гнучкі форми організації робочого дня і робочого тижня, а також запроваджуватися скорочений режим роботи з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу.