Трудовой договор

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Октября 2011 в 22:33, реферат

Краткое описание

Трудовий договір — основний інститут трудового права. Він охоплює правові норми, які визначають поняття, сторони й зміст трудового договору, а також порядок його укладення, зміни та припинення. На підставі трудового договору виникають трудові правовідносини. Трудовий договір — це основний спосіб реалізації права громадянина на працю, а також права на вибір професії, заняття та місця роботи. Конституційне право громадян на працю здійснюється і через укладення трудового договору

Оглавление

1. Поняття трудового договору
2. Трудовий договір на невизначений і певний строк.
3. Контракт.
4. Трудовий договір про тимчасову роботу.
5. Трудовий договір про сезонну роботу і трудящим-мігрантом.

Файлы: 1 файл

реф.doc

— 99.00 Кб (Скачать)

1. Поняття  трудового договору 

      Трудовий  договір — основний інститут трудового права. Він охоплює правові норми, які визначають поняття, сторони й зміст трудового договору, а також порядок його укладення, зміни та припинення. На підставі трудового договору виникають трудові правовідносини. Трудовий договір — це основний спосіб реалізації права громадянина на працю, а також права на вибір професії, заняття та місця роботи. Конституційне право громадян на працю здійснюється і через укладення трудового договору (рис. 8.1).

      

      Легальне  визначення поняття трудового договору як двосторонньої угоди дається  у ст. 21 КЗпП.

      

      У науці трудового права трудовий договір розглядається в трьох  аспектах (рис. 8.2).

      Як  юридичний факт трудовий договір  є підставою виникнення і формою існування трудових правовідносин у часі, а також передумовою виникнення й існування інших правовідносин, тісно пов’язаних з трудовими. Зауважимо, що трудовий договір — це угода сторін, а трудові правовідносини — це правовий зв’язок працівника й роботодавця.

      Трудовий  договір є також юридичним  фактом реалізації працівником інших трудових прав та обов’язку працювати чесно й сумлінно в обраній сфері діяльності.

      Як  інститут трудового права трудовий договір — це система правових норм щодо прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, зміни умов праці та звільнення з роботи. Інститут трудового договору є серцевиною системи трудового законодавства.

      Трудовий  договір є угодою між працівником  і роботодавцем, визначає правове  становище працівника. У ст. 21 КЗпП установлено зобов’язання сторін трудового договору.

      Працівник зобов’язується виконувати зазначену в угоді роботу, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку. А насамперед,

      звісно  — виконувати доручену йому роботу особисто, не передоручаючи її іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

      Роботодавець  зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати  необхідні умови праці, передбачені  законодавством про працю, колективним  договором та угодою сторін.

      Особливою формою трудового договору є контракт; його зміст, хоча й визначається угодою сторін, має відповідати законам та іншим нормативно-правовим актам про працю. Умови контракту, що погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, вважаються недійсними.

      З моменту укладення трудового  договору між працівником та роботодавцем виникають трудові правовідносини. Працівник підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку організації  і набуває прав, установлених для  працівників цієї організації.

      Зауважимо, що організаційно-правові форми  праці — це трудовий договір та договір цивільно-правовий, предметом якого є праця особи. Поняття трудового договору дає змогу виокремити основні ознаки трудового договору. Так можна розрізнити трудовий договір від цивільно-правових договорів, пов'язаних із застосуванням праці (рис. 8.3).

      Предметом трудового договору є процес праці; працівник зобов'язаний виконувати роботу (трудову функцію), визначену  угодою сторін; йдеться про роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

      

      У трудових правовідносинах роботодавець має дисциплінарну владу щодо працівника і за порушення трудової дисципліни може розірвати трудовий договір з працівником. Роботодавець має право притягти працівника до матеріальної відповідальності, якщо для цього є підстави та умови, у порядку, визначеному законодавством про працю. Роботодавець бере на себе й ризик втраченої чи зіпсованої продукції (без вини працівника).

      Роботодавець  регламентує процес праці працівника, який має виконати певний обсяг праці за певну частину робочого часу. Оплата праці працівників регулюється умовами трудового договору та законодавством про працю. 

2. Трудовий договір на невизначений і певний строк. 

      В законодавчих актах про працю  розрізняють загальну правову модель трудового договору і її модифікації в залежності від терміну, особливостей характеру роботи, що виконується, кількості трудових функцій, що виконуються, порядку виникнення трудових правовідносин.

        У статті 21 КЗпП передбачені види  трудового договору в залежності від терміну.

        Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий) укладається з дотриманням загальних положень. Цей договір звичайний і він укладається між роботодавцем і найманим працівником. Такий договір укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників.

        Трудовий договір на певний строк.

        При переході до ринкових відносин  розповсюдилась практика укладення  строкових трудових договорів.  Але Законом України від 19 січня 1995р. Були внесені зміни в ст.23 КЗпП. Законодавець чітко висловив свою позицію відносно звуження такої практики: ууказав, що строковий трудовий договір може укладатися лише у випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника. І так за загальним правилом трудовий договір повинен укладатися на невизначений час.

        Разом з тим слід відзначити, що формулювання в ст. 23 КЗпП випадків, коли може укладатися строковий трудовий договір, є незадовільним.

        Пленум Верховного Суду України  в постанові №9 від 6 листопада  1992р. (зі змінами і доповненнями) роз’яснений судам, що при укладенні трудового договору на певний строк, цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тілбки конкретним періодом, але також і настанням певної події, наприклад, повернення на роботу робітниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; працівника, який звільнився з роботи в зв’язку з призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; обранням народним депутатом або на виборну посаду (п. 7). Також строковий договір може укладатися для заміни тимчасово відсутнього працівника.

        Верховний Суд України висловив  свою позицію щодо строкових  трудових договорів з працівниками  орендних підприємств. Договір  колективного орендного підприємства  є формою організації та оплати  праці й не замінює собою  укладеного з працівником трудового договору.

        У КЗпП не міститься вказівки  на те, що строковий трудовий  договір повинен укладатися у  письмовій формі.

        Трудовий договір на час виконання певної роботи є різновидом строкового трудового договору, однак його припинення пов’язане із закінченням обумовленої договором роботи.

        Також не треба плутати даний  вигляд трудового договору з  цивільно-правовим договором, пов’язаним із застосуванням праці (відмінності були вказані вище).

        Даний договір отримав широке  розповсюдження у країнах з ринковою економікою і значно підірвав стабільність зайнятості мільйонів працівників.

        І так у багатьох країнах  прийняті спеціальні законодавчі  акти щодо врегулювання трудових  договорів на строк. Зокрема  , Французький Ордонанс від 5 лютого 1982 р. встановив, що договори на строк можуть укладатися обов’язково у письмовій формі й лише у визначених законом випадках, а саме: тимчасової відсутності працівника, що замінюється; неподіваного і тимчасового розширекння виробничої діяльності; виконання випадкової роботи, точно визначеної і не тривалої, коли такий договір укладається на виконання законодавства або урядової постанови, направленої на те, щоб сприяти прийому на роботу певних категорій працівників; коли підприємец зобов’язаний забезпечити завершення професійного навчання працівника; для виконання сезонних робіт. Такі договори як правило укладаються на 1 рік. У такий договір може бути включена умова про те, що він буде продовжений. Продовження може тривати не більше як на 1 строк. Випробувальний строк може бути встаповлений на строк не більше 2 тижнів.

        Шведський закон ‘Про забезпечення зайнятості’ від 24 лютого 1982 р. передбачив, що договір на строк може  укладений у тих випадках:

  • для виконання тимчасових робіт,
  • робіт, пов’язаних з навчанням, стажуванням працівника,
  • в зв’язку з неопхідністю тимчасово розширити виробництво,
  • на строк, що передує виконанню обов’язку працівника щодо несення військової служби,
  • з особами похилого віку після виходу їх на пенсію за віком або після досягнення ними 65 років.

       Також доцільним закріпити у законодавстві не тільки чітко визначенмй перелік випадків, при яких може укладатися строковий трудовий договір, а й випадки посад, робіт і галузей суспільного виробництва, де строкові договори повинні укладатися в обов’язковому порядну: радіо телебачення освіта, громадські роботи. 

3. Контракт. 

        Контракт на роботу широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В Україні контракт почав укладатися з керівнтками державних підприємств з 1990 р., коли була принята постанова Ради Міністрів СРСР “Про порядок наймк і звільнення працівника державного союзного підприємства”.

        Законом України від 20 березня  1991р. Були внесені істотні зміни  і доповнення в КЗпП, зокрема,  ст.21 була доповнена новою ч.3, в якій контракт визначається як особлива форма трудового договору, в якому термін його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Застосування контракту викладено багато питань. Після першого захоплення цим новим видом трудового договору з’ясуволося, що контракт несе не тільки  позитивні положення для працівника, скільки негативні. Головна соціальна небезпека контракту полягає у його строковому характері. В умовах економічної кризи в Україні ефективність контракту ставала дедалі сумнішою, його примусове застосування обмежувало права працівників. Таким чином, одним з найбільш суттєвих правових питань стало питання про сферу застосування контракту.

        Перша редакція ч. 3 ст. 21 КЗпП встановлювала:Сфера застосування контракту визначається законодавством”.

        В Україні було визначено сферу  обов’язкового  застосування контракту і сферу застосування контракту за угодою сторін.

        При обов’язковому застосуванні контракту виключаються укладення трудового договору іншого виду. В обов’язковому порядку укладається контракт з керівниками підприємств, що знаходяться в загальнодержавній власності (Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992р.” Про укладення майном, що знаходиться в загальнодержавній власності” ); керівниками підприємств, які за державною програмою приватизації підлягають перетворенню на відкриті акціонерні товариства на строк до моменту скликання перших загальних зборів акціонерів ( Указ Президента України від 19 травня 1995р. “ Про забезпечення управління иайном, що знаходиться в загальнодержавній власновті в процесі його приватизації”); керівники, науковими, творчими й іншими працівниками закладу (установи) України гуманітарної сферо, що мають статус національного (Погоження про національний заклад (установу) України від 16 червня 1995р.); керівниками закладів освіти, що знаходяться в загальнодержавній власності і підлеглих Міністерству освіти України й іншим міністерствам і відомствам (Закон України “Про освіту” від 25 травня 1991р. в редакції Закону Укрвїни від 23 резня 1996р.); працівниками АН України (в тому числі іноземними вченими) (постанова Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1991р.” Про статус Академії Наук УРСР”); керівниками і творчими рацівниками театральних і концертно-видовищних закладів, підприємств і організацій культури (постанова Кабінету Міністрів україни від 30 травня 1997р. №511); керівниками і деякими працівниками залізничного транспорту, які працнвлаштовуються за контрактною формою трудового договору ( постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997р. №764); спортсменами, тренерами й іншими фахівцями штатних національних збірних спортивних команд (постанова Кабінету міністрів України № 63 від 6 лютого 1992р. “Про упорядкування і матеріального забезпечення в галузі спорту”); помвчниками адвокатів (Закон України “ Про адвокатуру” від 10 грудня 1992р.) і деякими працівниками.

        Сфера застосування контракту за угодою сторін регламентується значною кількістю нормативно-правових актів. У цьому випадку роботодавць не має права вимагати від працівника укладення контракту. Якщо працівник вже займав посаду, то з прийняття відповідногонормативно-правового акта, що передбачає можливість укладення контракту, власник може запропонувати працівнику переукласти звичайний трудовий договір на контракт, але якщо працівник відмовився, трудові відносини тривають у звичайному правовому режимі.

Информация о работе Трудовой договор