Порядок укладання трудового договору

     Вказані обмеження не поширюються на працівників, що обіймають виборні посади, спеціалістів сільського господарства, працівників  плавскладу судів річкового флоту, лікарів, наукових і педагогічних працівників, артистів, художників, музикантів державних театрів, спеціалістів лісового, водного господарства, працівників освіти, працюючих у сільській місцевості, і деяких інших категорій працівників. 

     Форма трудового договору 

     Трудовий  договір укладається, як правило, в письмовій формі. У певних випадках дотримання письмової форми є обов’язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров’я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітніми, при укладенні трудового договору з фізичною особою і в інших випадках, передбачених законодавством. 
У письмовій формі також укладається трудовий договір з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею.

       Трудовий договір, що містить  зобов’язання про нерозголошення  комерційної таємниці, також укладається в письмовій формі. Потрібно відмітити, що письмова форма трудового договору в сучасних умовах економічної нестабільності є найбільш оптимальною. Особливо її значення збільшується зі зростанням договірного регулювання праці, з розширенням прав підприємств як в регулюванні власне трудових відносин, так і відносин щодо додаткового соціального забезпечення працівників. Корисним у цьому питанні є зарубіжний досвід. Так, наприклад, за законодавством Великобританії роботодавець зобов’язаний не пізніше 13 тижнів від початку роботи надати працівникові письмовий текст трудового договору з вказівкою його сторін, дати початку договору, основних його умов.

     Переглянута Європейська соціальна хартія вимагає  від роботодавця протягом 2 місяців  надати працівникові основні умови трудового договору в письмовій формі. Доцільно подібну норму встановити й у КЗпП України. 
Письмова форма передбачає детальний виклад обов’язків як працівника, так і роботодавця щодо забезпечення трудового договору. Сюди можуть включатися, крім умов, встановлених за угодою сторін, також і умови, передбачені законодавством.

     Письмовий трудовий договір складається в  двох примірниках і підписується сторонами. Він може бути завірений  печаткою підприємства. Письмову форму  трудового договору не слід плутати з процедурою його оформлення. Ті обставини, що працівник пише заяву про прийом на роботу, власник видає наказ про прийом на роботу і т. ін., не означають письмової форми трудового договору. Це вже етапи оформлення укладеного трудового договору.

     Правильне оформлення трудового договору потрібно визначити як внесення власником або уповноваженим ним органом у відповідні документи, що мають правове значення для працівника, точних відомостей про нього і його роботу відповідно до чинного законодавства і досягнутої угоди, а також у встановлені терміни. Виділяються наступні етапи оформлення трудового договору: 
1) подача працівником заяви про прийом на роботу з представленням всіх необхідних документів;

2) візи  певних посадових осіб і резолюція  власника або посадової особи, що має право прийому на роботу;

3) видання  власником або уповноваженим  ним органом наказу про зарахування  працівника на роботу на основі  досягнутої угоди;

4) пред’явлення  наказу працівнику під розписку;

5) внесення  в трудову книжку запису про прийом на роботу, що містить всі необхідні елементи оформлення трудової книжки працівникам, що поступають на роботу уперше, видача робітникам, а також службовцям, праця яких оплачується відрядно, розрахункових книжок;

6) ознайомлення  власником або уповноваженим ним органом працівника з записом у трудовій книжці під розписку в особистій картці.

     Потрібно  відрізняти від письмової форми  трудового договору контракт, який завжди укладається в письмовій  формі. Контракт - особливий вид трудового  договору й укладається за спеціальними правилами.

         ВисновкИ 

       Аналіз  правових норм, що регулюють порядок укладання трудових договорів дозволяє зробити наступні висновки.

       Трудовий  договір у сучасній системі трудового  права України займає провідне місце, і його доцільно розглядати у декількох аспектах:

• як угоду про працю між працівником та роботодавцем;
• як юридичний факт, що є однією із головних підстав виникнення трудового правовідношення;
• як форму існування трудового правовідношення у часі та передумову виникнення та існування інших правовідносин, тісно пов’язаних з трудовими;
• як елемент трудового правовідношення, який розкриває свій зміст у взаємних суб’єктивних правах та обов’язках його сторін;
• як один із центральних правових інститутів трудового права.

       Роль  та значення трудового договору в сучасних умовах господарювання зумовлюється насамперед його економіко-правовим, господарським значенням.

       На  цей час в науці виділились декілька тенденцій розвитку інституту  трудового договору. Одна із тенденцій - обмеження сфери застосування строкових трудових договорів (контрактів) та подальша розробка дієвого механізму застосування таких договорів на практиці з метою забезпечення неухильного додержання роботодавцем законних прав та інтересів найманого працівника, гарантій його правового та соціального захисту.

       Наступний напрям наукового пошуку та законодавчого  опрацювання стосується проблем  підвищення рівня, посилення правових та соціальних гарантій у випадку  перетворення строкового трудового  договору у договір на невизначений строк. Ця трансформація є важливою гарантією стабільності трудових відносин, забезпечення права працівників на постійну зайнятість. Слід зазначити, що ст.39-1 КЗпП не охоплює усіх випадків трансформації строкового трудового договору, а тому ця ситуація потребує подальшого законодавчого доопрацювання.

       Ще  одна тенденція - це диверсифікація (розширення) видів трудового договору за суб’єктним складом, специфікою змісту трудової функції (виду трудової діяльності), правового  статусу працівника.

       Воля  сторін є вирішальною при укладенні трудового договору і залишається такою ж і при припиненні правовідносин. Якщо звернутися до ст. 36 КЗпП України, то можна дійти висновку, що за деякими винятками критеріями класифікації підстав припинення трудового договору є воля сторін, яка знаходить відображення у різних формах: погодженні, вимозі, ініціативі, згоді, відмові тощо.

       На  практиці спостерігається тенденція  підміни інституту трудового  договору інститутом контракту. По суті контракт, як особлива форма строкового трудового договору, трансформувався в правовий інститут, що об'єднав елементи цивільного і господарського права, залишивши найманого працівника без захисту, гарантованого трудовим законодавством.

       Усунення  зазначених негативних тенденцій в  правовому регулюванні і порушенні трудових прав працівників можливе на основі посилення контролю і нагляду за дотриманням законодавства про працю з боку правоохоронних органів. Міністерства праці і соціальної політики, в тому числі їх структурних підрозділів у регіонах, притягнення до суворої відповідальності роботодавців, що ігнорують порядок застосування трудового договору. 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баранюк Ю. Особливості змісту трудових контрактів // Право України. - 1998. -№ 4. - с. 77
2. Гаврилюк О. Особливості припинення дії трудового контракту // Право України. -1999.-№ 8.-с. 19
3. Конституція України. - К.: 1996
4. Луценко А.С. Правовое регулирование контрактной формы трудового договора. - Донецк: Сталкер, 1999. - с. 210
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1994 р. №779 «Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею» // ЗП України. - 1995. - №2. - Ст. 30;
6. Прилипко С. Н. Трудовой контракт по законодательству Украины: Автореферат. -Харьков, 1995.-с. 1
7. Прилипко С.Н. Трудовой контракт по законодательству Украины: Автореферат. - Харьков, 1995. - с. 22