Сутність оптової торгівлі та її функції і класифікація

Брокерська контора  — це юридична особа, що займається посередництвом на біржі. Залежно від  організаційно-правового статусу  брокерська фірма може бути створена як приватне чи колективне підприємство, структурний підрозділ підприємства. Брокерські контори відкриваються членами біржі, розрізняються між собою спеціалізацією. Вони можуть бути створені двома способами: на основі придбання акцій біржі чи шляхом купівлі брокерського місця. 

Комісіонер — це посередник, який за встановлену винагороду (комісію) укладає угоди за дорученням і за рахунок комітента, але від свого імені. 

Правовою основою  регулювання відносин між комісіонером і комітентом є договір комісії. Комітент — сторона договору комісії, яка дає доручення комісіонеру на здійснення за винагороду однієї чи кількох угод від імені комісіонера, але за свій рахунок. 

Комісіонер одержує  від комітента (фізичної чи юридичної  особи) товар у тимчасове фізичне  володіння. Встановлюється продажна ціна за домовленістю і за згодою комітента. Після реалізації продукції віднімають з виторгу комісійні та витрати, пов'язані зі збутом, а залишок суми передається комітентові. 

До послуг комісіонерів звертаються у разі продажу непродовольчих товарів, сільськогосподарської продукції. В організаційному аспекті комісіонери можуть бути представлені як комісійні магазини, відділи (секції) комісійної торгівлі при універмагах, спеціалізованих магазинах. Продавці дрібнороздрібних пунктів продажу товарів (павільйонів, кіосків) також можуть брати на комісію вітчизняні й імпортні товари. 

Комітент повинен  сплатити комісіонеру винагороду за проведення комісійної операції. Розмір комісії встановлюється у вигляді  певного відсотка від суми угоди. 

Консигнатор —  це посередник, який продає товар зі свого складу за дорученням консигнанта на підставі консигнаційного договору чи угоди. 

Консигнант —  це юридична або фізична особа, яка  дає доручення про реалізацію продукції зі складських приміщень  консигнатора. 

Особливості діяльності консигнатора: 

• є власником  складських приміщень і водночас оптови-ком-посередником; 

• бере в консигнанта  товари під відповідальне зберігання з метою їх подальшої реалізації (як правило, оптом); 

• переважно  діє у сфері відносин між консигнантом і роздрібними торговцями. 

Комівояжер —  це збутовий посередник, який за дорученням підприємства не тільки продає, а й  доставляє товар покупцю. Особливості  діяльності комівояжера: 

• організація  продажу товарів, як правило, вдома  в покупців, здійснення післяпродажного обслуговування; 

• роз'їзний  характер роботи, формування особистих  контактів із клієнтами, постійний  пошук нових споживачів; 

• наявність  у комівояжера зразків товарів, рекламних проспектів для показу продукції і надання інформації про неї. 

Як представники торгових фірм комівояжери забезпечують досить ефективну рекламу товарів, сприяють зміцненню каналів збуту, створюють зручні умови для споживачів при покупці продукції з метою мінімізації витрат часу. Вони мають справу з обмеженим асортиментом товарів першої необхідності й нетривалого зберігання. 

Організатори  оптового обороту — оптові ярмарки, товарні біржі, аукціони, оптові продовольчі  ринки. Вони є важливим елементом  оптової інфраструктури, і головне  їх завдання — створення умов для  організації оптової торгівлі. Втім, вони не виступають як суб'єкти оптової торговельної діяльності. 

Оптові ярмарки. Продаж-закупівля товарів на оптових  ярмарках — одна з традиційних  форм оптової торгівлі. Оптові ярмарки  проводилися ще в дореволюційний період, коли далеко знаними й популярними були Харківський, Нижегородський, Київський та інші ярмарки. У період адміністративної економіки оптові ярмарки були поширені в середині 60-х років. Вони мали тоді позитивне, прогресивне значення, тому що дозволяли покупцям більш вільно закуповувати товари за поданими зразками, швидше оформляти угоди, посилювати вплив на промисловість, відроджувати дух конкуренції між виробниками ідентичних товарів. Надалі оптові ярмарки почали мати більше адміністративно-директивний характер — їх організовували державні органи управління, порядок їх проведення суворо регламентувався, переважав продаж і закупівля товарів, що розподілялися централізовано, за твердими роздрібними цінами, відповідно з планом прикріплення покупців до постачальників. 

В умовах переходу до ринкових відносин оптові ярмарки  в їхньому адміністративно-директивному вигляді втратили своє значення, оскільки вони не забезпечували вільних ринкових відносин і комерційної ініціативи виробників товарів і споживачів. У цей період комерційним цілям більшою мірою почали відповідати нові торгово-посередницькі структури — постійно діючі товарні біржі. Разом з тим, оптові ярмарки як епізодично проведені торги на вільній ринковій основі зберігають своє значення, їх роль збільшується. Мають перспективу розвитку оптові ярмарки міжнародного чи загальнодержавного масштабу, а також оптові ярмарки регіонального (місцевого) значення. В оптових ярмарках міжнародного чи загальнодержавного значення беруть участь міжнародні компанії (фірми) — постачальники товарів із ближнього і далекого зарубіжжя, їх організовують торгово-промислові палати України, виставкові центри, великі комерційні структури. На оптових ярмарках місцевого масштабу (на відміну від постійно діючих товарних бірж з торгівлі однорідними стандартизованими товарами) укладаються угоди з купівлі-продажу товарів складного асортименту місцевих виробників. На таких оптових ярмарках покупці здійснюють закупівлю товарів на основі індивідуального підбору, порівняння, вибору з асортименту продукції різних виробників за вільними цінами. На оптових ярмарках підсилюється вплив торгових організацій на виробництво товарів щодо асортименту і якості товарів, прискорюється процес укладення договорів, оскільки постачальники і покупці знаходяться в безпосередньому контакті. Керує роботою оптового ярмарку ярмарковий комітет, який може створювати робочі органи ярмарку (дирекцію, арбітраж, групу з обліку договорів та ін.). 

Оптові продовольчі  ринки — це місце купівлі-продажу  конкурентоспроможної сільськогосподарської сировини і продовольства оптовими і роздрібними торговими підприємствами і приватними особами. Оптовий продовольчий ринок має власне складське господарство на відміну від оптового ярмарку і товарної біржі. 

Дрібнооптові  магазини-склади — це різновид оптового ринку. Вони орієнтовані переважно на дрібних покупців — роздрібних торговців, власників наметів, ларків, невеликих магазинів. Дрібнооптові магазини-склади за кордоном (США, Франція, Німеччина, Італія) дуже поширені і називаються "кэш энд керри" — у перекладі "плати і відвозь". Вони з'явилися вперше в 30-ті роки, і мережа їх розвивається донині. 

Види і характеристика послуг оптових підприємств 

Підприємства  оптової торгівлі крім основної діяльності із закупівлі та реалізації товарів  надають суб'єктам товарного ринку такі види послуг: 

1. Комерційні  послуги (посередницькі з пошуку  необхідних товарів, постачальників, оптових покупців, у проведенні  маркетингових досліджень, у наданні  допомоги в рекламуванні товарів  та ін.). 

2. Технологічні  послуги (фасування, підсортування, пакування, обмірювання, нарізка, розкрій; виготовлення тари, нестандартних виробів; складання складної техніки та меблів; монтаж устаткування; налагодження, обкатування, регулювання машин, механізмів, устаткування). 

3. Інформаційно-консультаційні послуги (забезпечення виробників, покупців науково-технічною, економічною, правовою, рекламною інформацією, а також інформацією щодо асортименту, якості, правил експлуатації, способів використання товару; науково-технічне й організаційно-правове консультування). 

4. Фінансово-розрахункові  й кредитні послуги (участь  у розрахунках, видача комерційних  грошових позичок виробникам  і покупцям товарів, інвестування  виробництва найбільш дефіцитних  і перспективних товарів). 

5. Орендні та  прокатні послуги (надання в оренду складської, виробничої, службової та іншої площі, машин, устаткування; видача напрокат устаткування, приладів, інструментів, тари, контейнерів, підйомно-транспортних машин, механізмів, транспортних засобів та ін.). 

6. Транспортно-експедиційні послуги (централізована доставка товарів у роздрібну торговельну мережу і доставка великогабаритних товарів додому споживачам, організація доставки окремих матеріалів, виробів, продуктів спеціальними транспортними засобами, отримання вантажів з пунктів відправлення або призначення за дорученням покупців, відправлення посилками штучних і дрібних партій товарів та ін.). 

Підприємства  оптової торгівлі працюють в умовах часто змінюваної кон'юнктури товарного  ринку, тому ефективність їх комерційної  діяльності залежить від уміння прогнозувати споживчий попит на товари, послуги, а також оперативності дій. Підприємствам оптової торгівлі варто прагнути до того, щоб задовольняти потреби покупців і не змушувати їх самостійно шукати на товарному ринку будь-які товари, матеріали, послуги. 

Список використаної та рекомендованої літератури

Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. —  М.: ПРИОР, 2001. — 256 с.

Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: Учеб. пособ. / Под ред. А. В. Зырянова. — Екатеринбург: РНФ "Солярис", 1995. — 416 с.

Леви М., Вейте  Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.

Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка  торговельного підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с

Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.

Осипова Л. В., Синяева  И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.

Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник. — 2-е  изд. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. — 320 с.

Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 2000. — 580 с.

Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом "ФИЛИНЪ", 1997. — 772 с.

Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ, 1998. — 659 с.

Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М. Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.