Конструювання і моделювання атласної сукні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3.Розробка модельної конструкції.

У практиці проектування одягу для індивідуального споживача  прираскрое виробів використовують базові конструктивні основи, що розробляються з урахуванням сучасної розмірної типології населення Криму і величин збільшень на вільнеоблегание, які у відповідність до найперспективнішим напрямом моди.

Вихідними для розробки креслень конструкцій одягу є розмірні ознаки постаті (типовий чи індивідуальної) і прибавки на вільнеоблегание, які у залежність від силуету і форми вироби з урахуванням напрями моди.

Для точного відтворення параметрівХКП (>художественно-конструктивних показників) проектованого фасону вироби на кресленні конструкції здійснюємо перенесенняфасонних особливостей, використовуючи метод геометричного подоби базової конструкції вироби інженерно заданої системи «>человек-одежда». Для перенесенняфасонних особливостей використовується креслення проектованого вироби як ГМО вМ1:10 на типовий фігурі заданого розміру. Використовують дві фронтальних проекції ГМО – вид попереду та ззаду. За наведеною формулі визначаємо розміри, конфігурацію і місцезнаходження всіхХКП:

>Аi/Bj =аi *Км *Кк, (16)

деАi/Bj– розмір деталі чи його ділянки  на кресленні конструкції;

>Км – масштаб, у якому  виконано креслення ГМО;

>Кк – коригувальний коефіцієнт, враховує втрату точності вимірів  під час переходу від зменшеного  масштабу (>М1:10).

>Рассчитанние значенняАi іBj зводять до форми таблиці 25.

ПараметриХКПАi/Bj розраховують з урахуванням  масштабу уявлення креслення базової  конструкції.

 

 

 

 

 

Таблиця 25 – Розрахунок параметрівХКП

№ >п/п	НайменуванняХКП, ділянки деталі	Кодування ділянкиХКП	Величинааi/bj, див	>Км для ГМО	>Кк	РозмірАi/Bj, див, для
						>М1:1	>М1:2	>М1:4
1	2	3	4	5	6	8		10
1	Довжина вироби від лінії талії  до лінії низу вироби	а	4,5	10	1,01	45	22,5	11,3
2	Довжина вироби від лінії кокетки  до лінії плеча	б	2,5	10	1,01	25	12,5	6,25
3	Відстань від лінії талії до лінії кокетки на поличці	в	0,9	10	1,01	9	4,5	2,25
4	Відстань від лінії талії  до лінії кокетки на спинці	р	0,9	10	1,01	9	4,5	2,25
5	>Ширина плечовий лінії	буд	1,0	10	1,01	10	5	2,5
6	Відстань міжвитачками на спинці	е	1,1	10	1,01	11	5,5	2,75
7	Довжинавитачки на спинці	ж	3,0	10	1,01	30	15	7,5
8	>Ширинавтачнойбейки горловини	із	0,35	10	1,01	3,5	1,75	0,88
9	Глибина горловини полички	і	0,3	10	1,01	3,0	1,5	0,75
10	Глибина горловини спинки	до	0,4	10	1,01	4,0	2,0	1
11	>Ширина горловини	л	1,7	10	1,01	17	8,5	4,3

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3.3. Моделювання деталей виробу відповідно до фасону

1. Моделювання одягу полягає в створенні всіляких зразків виробів і в розробці по ним креслень конструкцій. Процес моделювання розрізняють на творчий і технічний.
2. Творче моделювання - це створення нових моделей, що відображають напрям моди з врахуванням пред'явлених вимог до одягу (ескізи і зразки одягу створюються художниками-модельєрами). Технічне моделювання - це розробка конструкції по готовому зразку або ескізу з журналу мод.
3. У даній главі описується конструктивна розробка різних моделей платтів. Аби уміти використовувати основне креслення виробу для конструювання складніших моделей,треба добре засвоїти порядок зміни ліній креслення.
4. У одязі розрізняють лінії: силуетні, конструктивні і декоративні. Силуетні лінії визначають пропорції, виражають напрям моди, але вони не повністю розкривають форму виробу. Конструктивні лінії створюють форму одягу, це лінії з'єднання деталей одягу (плечові, бічні шви, шви ушивання рукавів і ін.). Деякі конструктивні лінії є одночасно декоративними (бічний шов із складкою, обробною строчкою та інші). Декоративні лінії використовуються при розробці фасону. Вони бувають вертикальні, горизонтальні і похилі і сприяють композиційній розробці виробів. Наприклад: вертикальні лінії підкреслюють стрункість, строгість;овальні - м'якість, плавність; похилі - динаміку, рух; горизонтальні лінії статичні, оглядово збільшують ширину виробу, Їх добре використовувати для фігур з вузькими плечима і грудною кліткою і широкими стегнами.
5. При індивідуальній розробці фасону слід звернути увагу на пропорцію фігури. Фігуру слід як би розділити на дві частини: від темряви голови до талії і від талії до стоп. Від того, як розташована лінія талії, різко міняються пропорції фігури і,отже, зовнішній вигляд людини в одязі. Природне розташування лінії талії відповідає співвідношенню верхньої і нижньої частин фігури як 1:2. Штучно знижуючи і підвищуючи лінію талії, можна регулювати пропорції в одязі, доводячи фігуру в ній до бажаних природних форм. Досягається це шляхом розчленовування одягу конструктивними і декоративними лініями.
6. Розробка моделі складається з декількох послідовних операцій:
7. 1)вивчення ескіза моделі або зразка;
8. 2)побудова креслення основи з врахуванням надбавок на вільне облягання і силует;
9. 3)нанесення конструктивних ліній фасону;
10. 4)підготовка викрійки до розкрою.
11. Перш ніж приступити до розробки нової моделі, треба уважно розібрати фасон плаття,блузи або іншого виробу, виявляючи силует моделі, крій, вигляд застібки,розташування рельєфів і інших конструктивних ліній фасону. Розробку викрійки виробу виконують послідовно. Спочатку конструктивні лінії фасону наносять на креслення основи, виконане в масштабі (зіставляючи масштаб малюнка з масштабом креслення), а вже після цього на креслення, виконане у натуральну величину. При розробці складних фасонів рекомендується перевірити конструктивні лінії фасону на фігурі людини або зшити виріб з тонкої недорогої тканини. Інколи, наприклад при індивідуальній розробці фасону плаття, сполучають в одній моделі деталі різних моделей. При цьому треба пам'ятати, що в платті необхідно зберігати гармонію ліній, деталі повинні поєднуватися формою (закруглені куточки коміра можуть повторюватися на манжетах, клапанах, кишенях і т. п.). Готові викрійки можна переробити відповідно до особливостей фігури і на суміжні розміри. Для цього знімають мірки з фігури і порівнюють їх з вимірами на кресленні викрійки.Визначивши різницю в розмірах, розширюють або зменшують викрійку.
12. Для перенесення ліній фасону плаття або іншого виробу на креслення основи необхідно спочатку на кресленні виробу нанести горизонтальні лінії шиї, грудей, талії,стегон, низу, провести вертикальну лінію через середину переду і спинки на кресленні, які умовно називають сіткою і потім визначити силует моделі, крій,розташування виточок, кокеток, рельєфів, оформлення лінії горловини, коміра,лацканів, розташування кишень і інших конструктивних ліній. Нанесення на малюнок горизонтальних і вертикальних ліній дає можливість визначити форму виробу, пропорції, положення лінії талії в моделі по відношенню до пропорцій фігури. За допомогою сітки відтворюється і уточнюється положення деталей фасону. Наприклад, глибину вирізу горловини плаття або іншого виробу визначають шляхом ділення на частини відстані між лініями підстави шиї і грудей, а також безпосереднім виміром на фігурі. Ширину вирізу визначають відстанню між підставою шиї і кінцем плеча шляхом ділення його на частини. Визначають положення ліній фасону відносно основних ліній. Якщо лінії фасону проходять між основними лініями, то відстані між ними ділять ще на частини як на самій моделі, так і на кресленні викрійки, зіставляючи масштаб моделі з масштабом креслення.
13. Основною конструктивною особливістю переду ліфа є верхні вытачки,необхідні для оформлення опуклості на груди. Класичною є вытачка,направлена від плечового зрізу. Цю вытачку можна переводити в різні напрями, причому кінець її з будь-якого положення має бути направлений до центру грудної залози.

 

 

 

 

 

 

 

3.4.1.Розробка  лекал деталей виробу.

   Під час  розкладання  лекал на тканині  слід враховувати рисунок і

вид тканини.Наприклад,якщо тканина з велиикмм рисунком,то  необхідно 

стежити за тим,щоб  центри  риисунка й середини деталей

збігалися,або,якщо тканина у велику  клітку або  смужку,то середина

клітки або  смужки має збігатися із серединою  спинки,переду й рукава.А

також при розкладанні  лекал  потрібно враховувати  ширину тканини,адже

ширина тканини  є різною.А також,ще потрібно дотримуватись  економності 

під час розкроювання.

 

Опис розкладання:

 

1.Підготовка  тканини для розкроювання.

 

2.Складання  тканини по повздовжній нитці  лицевим бокрм в середину.

 

3.Прикріплюємо  викрійку до тканини.

 

4.Обкрейдовуємо  викрійку.

 

5.Наносимо припуски.

 

6.Знімаємо викрійку,викроюємо  по припусках.

 

7.Прокладаємо сильце.

 

8.Зметуємо,тобто  готуємо до першої примірки.

 

9.Проводимо  першу примірку.

 

10.Зщиваємо.

 

11.Проводимо  другу примірку.

 

12.Виконуємо  ВТО.