Цивільна оборона на підпримстві

Враховуючи, що поблизу знаходиться  залізнична станція та є гілка  колії до заводу необхідно також враховувати надзвичайні аварійні ситуації, що можуть трапитися на залізничному транспорті. Це зокрема і викиди в атмосферу димових газів, і можливе забруднення рідким паливом, що класифікується як хімічне забруднення.  В випадку біологічного та хімічного зараження на підприємстві передбачені засоби індивідуального захисту працюючого персоналу в надзвичайних ситуаціях: протигази ПМГ-КД – 20 шт., протигази ПП-4м – 4 шт., протигази ГП-5 – 357 шт., протигази ППФ-87 - 64 шт., протигази ПШ-2 - 4 шт., комплект ЗФО – 18 шт., костюми Л-1 – 14 шт., респіратори Р-2 – 120 шт., респіратори РУ-60мКД – 50 шт., додаткові патрони ДПГ-3 – 100 шт., запасні патрони до РУ-60мКД - 100 шт., пакети першої допомоги – 400 шт.

В випадку забруднення радіоактивними речовинами весь персонал підприємства евакуюється до найближчого населеного пункту, де знаходяться відповідні укриття від даного виду забруднення. 

В дипломному проекті я пропоную систему регулювання, сигналізації та захисту, що реалізується на базі мікропроцесорного контролера Modicon Telemecanique TSX Micro.

Система також передбачає оперативне відображення інформації про стан об’єкта  управління, контроль межових відхилень  технологічних параметрів і показників стану обладнання. Підтримуючи роботу всього підприємства в оптимальних умовах ми виключаємо можливість створення аварійних ситуацій, що так чи інакше плинуть на обслуговуючий персонал та обладнання. Якщо ж трапилися випадки хімічного, радіоактивного, біологічного забруднення то необхідно як найшвидше приймати рішення що до знезараження поверхонь на які це вплинуло.      

Дезактивація — це один з видів знезараження, є видалення радіоактивних речовин із зараженої території, з поверхні будівель, споруд, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, води, продовольства.

Дезактивація може проводиться  двома способами – механічним і физико-хімічним, які один одного доповнюють. Механічний спосіб припускає видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь змітанням щітками і підручними засобами, витрушенням, вибиванням одягу, обмиванням струменем води, здуванням (наприклад за допомогою авіаційних двигунів). Зменшити поверхневе натягнення води можна підвищенням температури і застосуванням поверхнево-активних речовин (мила, пральних порошків і т.д.). Механічний спосіб найбільш простий і доступний і, як правило, використовується для дезактивації техніки, автотранспорту, одягу засобів індивідуального захисту відразу ж після виходу із зараженої території.

Проте унаслідок тісного контакту радіоактивних речовин з поверхнею багатьох матеріалів і їх глибокого проникнення всередину поверхні, механічний спосіб дезактивації може не дати необхідного ефекту. Тому разом з ним використовують физико-хімічний спосіб, який припускає застосування розчинів спеціальних препаратів, що значно підвищують ефективність видалення (змивання) радіоактивних речовин з поверхні.

При дезактивації залежно  від обстановки і об'єкту дезактивації використовуються різні методи. Ділянки території, що мають тверде покриття дезактивувалися за допомогою змивання радіоактивних речовин (пил) під великим тиском за допомогою поливальних і пожежних машин. На територіях, де тверде покриття відсутнє, дезактивація може проводитися шляхом того, що зрізає і вивозу верхнього шару ґрунту або снігу, засипки чистим ґрунтом, засіву полів рослинами, що акумулюють радіонукліди, пристрій настилів і т.д

Знезараження – видалення отруйних речовин (ОР) із заражених об’єктів – проводиться тоді, коли ступінь  зараження перевищує допустимі межі.

Для проведення знезараження використовується вода, спеціальні препарати, які підвищують ефективність змивання ОР. Це – поверхнево активні комплексно утворюючі речовини, кислоти та луги. До перших відносяться порошок СФ-2 (СФ-27) та препарати ОП-7, ОП-10; до других - фосфати натрію, трилон Б, лимонна кислота та солі з цих кислот. Для знезараження транспортних засобів, обладнання, техніки використовуються 0,15%-й розчин    СФ-2 (СФ-27) у воді влітку чи аміачній воді взимку (150г порошку на 100 л води). При відсутності знезаражуючих засобів даний розчин може використовуватись і для дегазації (дезінфекції).

Норми витрати розчинів при проведені  знезараження залежать від стану знезаражуючих матеріалів і степені яка потребується для зниження їх забрудненості.

Після знезараження рівень забруднення  об’єктів повинен бути таким, щоб  виключалась можливість ураження людей  і забезпечувалась радіаційна безпека.

У якості основної характеристики ефективності знезараження прийнятий коефіцієнт знезараження Кд. Він показує, в скільки разів зменшилась в результаті знезараження забруднення поверхні.

Роботи по знезараженню повинен  проводити спеціально підготовлений персонал, який добре обізнаний про небезпеку іонізуючого випромінювання, заходів захисту і особистої гігієни.

При виконанні знезаражуючих робіт  обов’язково дотримання заходів  безпеки: забороняється вживати  їжу, палити, торкатися незахищеними руками незахищеної поверхні, сідати на забруднену поверхню.

Технологічне обладнання та майно  всередині приміщень знезаражують видаленням радіоактивного пилу шляхом його змивання знезаражуючими розчинами та обробкою поверхні вологими щітками та ганчірками. При використанні підігрітих розчинів ефективність знезараження збільшується.

Роботи проводять зверху вниз. Спочатку очищують від пилу стелі, потім стіни і підлоги. Обладнання знезаражують до обробки підлоги. Перед початком робіт рекомендується окремі ділянки підлоги засипати запобіжним шаром із незараженого піску чи ґрунту, товщиною 2-3 см. Металеві деталі попередньо очищують від мастила. Для знезараження важкодоступних місць може бути проведена частковий розбір обладнання.

Дезінфекція — це комплекс заходів, направлених на знищення збудників інфекційних захворювань і руйнування токсинів на об'єктах зовнішнього середовища. Для її проведення звичайно використовуються хімічні речовини, наприклад формальдегід або гипохлорит натрію. Дезінфекція зменшує кількість мікроорганізмів до прийнятного рівня, але повністю може їх і не знищити. Є одним з видів знезараження. Розрізняють профілактичну, поточну і завершальну дезінфекцію:

• профілактична — проводиться постійно, незалежно від епідемічної обстановки: миття рук, навколишніх предметів з використанням миючих і чистячих засобів, що містять бактерицидні добавки.
• поточна — проводиться у ліжка хворого, в ізоляторах медичних пунктів, лікувальних установах з метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань за межі вогнища.
• завершальна — проводиться після ізоляції, госпіталізації, одужання або смерті хворого з метою звільнення епідемічного вогнища від збудників, розсіяних хворим.

Методи дезінфекції:

1. Механічний — передбачає видалення зараженого шару ґрунту або пристрій настилів.
2. Фізичний — обробка лампами, випромінюючими ультрафіолет, кипячіння білизни, посуду, прибирального матеріалу, предметів догляду за хворими і ін. В основному застосовується при кишкових інфекціях.
3. Хімічний (основний спосіб). Полягає в знищенні хвороботворних мікроорганізмів і руйнуванні токсинів дезінфікуючими речовинами.
4. Комбінований.

 

 

Прилад радіаційної розвідки

Для визначення рівнів радіації пропоную використати дозиметричний прилад ДП-5В. (рис 6.1)

Рисунок 6.1. Дозиметричний прилад ДП-5В

 

ДП-5В (вимірник потужності дози) призначений  для вимірювання рівнів (потужності дози) радіації на місцевості, ступеня знезараження різних об’єктів та виявлення бета- зараження. Діапазон вимірювання 0,05 мР/г – 200 Р/г, похибка вимірювання ±30 %; джерело живлення -  три елементи 1,6 ПМЦ 10,5 (КБ-І); можна використовувати джерела зовнішнього живлення – акумулятори напругою 12 і 24В.

У комплект приладу входять: прилад у футлярі (пульт вимірювання  з’єднаний з блоком детектора кабелем 1,2 м); подовжувальна штанга;дільник напруги;телефони ТГ-7; складальний ящик;технічна документація (технічний опис).

На лицьовій панелі пульта вимірювання  розміщені: тумблер освітлення шкали мікроамперметра; мікроамперметр з двома шкалами (верхня 0,05-5 мР/г, нижня 5-200 Р/г);

Порядок проведення вимірювань.

Для визначення потужності дози гамма-випромінювання потрібно:

1. встановити рухомий екран детектора в положення “Г;
2. перемикаючи перемикач піддіапазонів з найбільшого, тобто “200” (на цьому піддіапазоні датчик автоматично відключається і вимірювання виконуються безпосередньо лічильником, розміщеним в кожусі приладу), виконати вимірювання. Визначається потужністю дози на висоті 1м, тому потрібно, щоб під час вимірювання на піддіапазоні “200” пульт приладу перебував на висоті 1м, а за вимірювання на інших піддіапазонах – на рівні 1м був зонд.

Після кожного вимірювання потрібно натиснути кнопку

“Сброс”, тобто повернути стрілку  мікроамперметра на позначку “0”.

Визначення ступеня зараження  радіоактивними речовинами поверхонь техніки, одягу тощо виконується в такому порядку:

1. на відстані 15-20м від об’єкта, радіоактивна зараженість якого визначається, проводять вимірювання гамма-фону місцевості;
2. на відстані 1,5-2 см між блоком детектування і об’єктом, зараженість якого вимірюється, проводять друге вимірювання.

Розрахунок виконують за формулою:

Р_вим=(Р_об – Р_ф),       (6.1)

 

де Р_об – потужність експозиційної дози, виміряна на відстані 1,5-2 см від об’єкта; Р_ф – радіаційний фон місцевості.

На підприємстві використовується аміак, що є СДОР і у разі винекнення аварії з викидом його в навколишнє середовище, для визначення концентрації пропонуємо встановити на території підприємства газоаналізатор «ГРАНТ».

Газоаналізатор «ГРАНТ»

Газоаналізатори ГРАНТ  є приладами для контролю повітря робочої зони небезпечних виробництв (рис.6.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6.2. Газоаналізатори  «ГРАНТ»

  
Призначення

Газоаналізатори призначені для вимірювання концентрації хлористого водню, хлора, фтористого водню, аміаку, оксидів вуглецю, діоксиду сірки, оксидів азоту, кисню і інших газів в атмосфері цехів промислових підприємств, а також в технологічних потоках газів, що відходять.

Газоаналізатори фтористого водню призначені для аналізу повітря робочої зони заводів по виробництву алюмінію і інших підприємств, виробничий процес яких пов'язаний з викидами фтористого водню. Дані аналізу фтористого водню можуть використовуватися не тільки для контролю екологічної обстановки, але і для оптимізації технологічного процесу.

Область застосування моніторинг навколишнього середовища;  електролізні цехи алюмінієвого виробництва, склади хімічних виробництв, хіміко-металургійні цехи, підприємства електронної, целюлозно-паперової, легкої, харчової промисловості, холодильні установки і ін.

Принцип дії 

Дія приладу заснована  на вимірюванні величини струму, що протікає через електрохімічний сенсор. Газоаналізатори випускаються в наступних модифікаціях:

• автоматичні стаціонарні загальнопромислові газоаналізатори ГРАНТ-СТ і ГРАНТ СТ-01;
• автоматичні стаціонарні вибухозахищені газоаналізатори ГРАНТ-ЕХ;
• переносні газоаналізатори ГРАНТ-П.

Газоаналізатори випускаються у варіантах :

• стаціонарний газоаналізатор, що складається з пристрою обробки інформації (блок управління) і перетворювачів (до 6 штук на один блок управління). Стаціонарний варіант має комп'ютерну модифікацію з можливістю установки до 8-ми перетворювачів на 1 блок управління при загальній кількості каналів до 24. Живлення від мережі змінного струму частотою 50 Гц, напругою 220 В.
• переносний з живленням від акумуляторних батарей і від мережі змінного струму.

Склад газоаналізатора

Стаціонарні газоаналізатори ГРАНТ-СТ і ГРАНТ-ЕХ складаються з блоку управління і перетворювачі з вбудованими електрохімічними сенсорами.  
Кількість перетворювачів, що приєднуються за допомогою кабелю до одного блоку управління, складає від 1 до 8 і визначається Замовником. Блок управління пов'язаний з перетворювачем двопровідною лінією зв'язку завдовжки не більше 150 м. Перетин кожної жили дротів 1 мм2 по міді. При спеціальному замовленні довжина лінії зв'язку може складати до 1000 м. Стаціонарні газоаналізатори випускаються також в комп'ютерному варіанті. В цьому випадку регулювання "нуля" і посилення здійснюється простіше і зручніше (за допомогою миші комп'ютера). Вхідні до складу газоаналізаторів пристрої гальванічної розв'язки дозволяють використовувати їх в цехах алюмінієвих виробництв. При необхідності газоаналізатор комплектується пристроєм підготовки проби УПП-1, що здійснює знепилювання і розбавлення аналізованої проби, зниження температури газу до номінальної і злив краплинної вологи. Постачання УПП-1 може здійснюватися в комплекті з газоаналізатором або по окремому замовленню.

Переносні газоаналізатори складаються з переносного газоаналізатора і зарядного пристрою. Кількість вимірювальних каналів в переносному газоаналізаторі може становити від 1 до 3 і визначається замовником.

Достоїнства і переваги

• висока надійність і простота експлуатації;
• світлова і звукова сигналізація гранично-допустимих значень концентрації газу;
• можливість аналізу декількох газів (див. таблицю) за допомогою одного блоку управління;
• можливість включення в систему багатоточкового контролю з ПК;
• відновлення калібрування в процесі експлуатації;
• використання перетворювачів у вибухозахищеному виконанні;
• оптимальне співвідношення ціна/якість.