Спiлкування i комунiкацiя

Спілкування - складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів  між людьми, що породжується потребою спільної діяльності і який містить у собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприймання і розуміння іншої людини. Спілкування зазвичай спрямоване на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію професійної цілі. Воно є необхідною умовою будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.

Зазвичай виокремлюють професійне (ділове) спілкування, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Воно вбирає в себе особливості цієї діяльності і є її важливою частиною. Професійне спілкування, ґрунтуючись на загальних нормах, часто має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх вибирає суб'єкт у певних комунікативних ситуаціях. Спілкування відбувається за визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки. Спілкування й комунікацію досить часто розуміють як тотожні (синонімічні) поняття. Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Ф.С. Бацевич виокремлює такі функції спілкування:

- контактну (створення атмосфери  обопільної готовності передавати  і сприймати інформацію та  підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;

- інформаційну (обмін інформацією,  запитаннями і відповідями);

- спонукальну (заохочення адресата  до певних дій);

- координаційну (узгодження дій  комунікантів):

- пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);

- емотивну (обмін емоціями);

- налагодження стосунків (розуміння  свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);

- регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування,  дотримується певної стратегії  й тактики).

Спілкування не розглядається в  одній системі координат. Це багатомірний процес. Відповідно, види спілкування  описують це явище з різних сторін:

* залежно від специфіки суб'єктів  (особистість чи група) виділяють  міжособистісне, міжгрупове, міжсоціумне  спілкування, а також спілкування  між особистістю і групою;

* за кількісними характеристиками  суб'єктів спілкування можна розрізнити: самоспілкування, міжособистісне  спілкування та масові комунікації;

* за характером спілкування  може бути опосередкованим та  безпосереднім, діалогічним та  монологічним;

* за цільовою спрямованістю  розрізняють: анонімне, рольове,  неформальне спілкування.

 

Комунікація — це не спілкування в усьому його комплексі та багатогранності, а лише складова спілкування. Природно, що ця складова також має соціальну природу й соціальний статус. Визначення терміна «комунікація» починається з характеристики множинних інформаційних систем передачі людської мови, сигналів і зображень. Відповідно до цього термін «комунікація» означає буквально міру «участі» (чи «співучасті») у процесі споживання, обміну й використання інформації. Але разом з цим перебувати в стані комунікації — це не просто передавати й одержувати інформацію. У процесі комунікації утворюється комунікативне співтовариство. Воно характеризується відносинами єдності, взаємозв’язку, обміну, взаємодії, взаєморозуміння та ін.

 

Розрiзняють такi комунікації як :

 

Міжособистісна комунікація здійснюється в тих видах спілкування, які передбачають прагматичні цілі і конструктивність рішень, і готовність кожного партнера до адекватної поведінки. А.П. Панфілова розрізняє п'ять видів комунікації: пізнавальну, переконувальну, експресивна, сугестивну, ритуальну. Для кожного з них характерні свої цілі і очікуваний результат, умови організації, а також комунікативні форми та засоби.                                                                         

Пізнавальна комунікація.                                                                                                                                  Мета: розширити інформаційний фонд партнера, передати необхідну інформацію, прокоментувати інноваційні відомості.                                                                                                       Умови організації комунікації: облік пізнавальних можливостей конкретних ділових партнерів, їх індивідуальних установок на отримання нової інформації та інтелектуальних можливостей для її переробки, розуміння та сприйняття.                                                                                               Комунікативні форми: лекції і семінари, доповіді та повідомлення, розмови і консультації, звіти, а також письмові роботи (реферати, контрольні, курсові, дипломні, проектні), що дозволяють оцінити ступінь засвоєння теорії питання, перегляд навчальних програм. Комунікативні засоби і технології: коментар, аргументація й доказ; характеристика причиново-наслідкових зв'язків, порівняльний аналіз; інтерпретація нової лексики, резюмування, використання вербальних і невербальних ключів доступу в аудіальний, візуальний і кінестетичний канали, мовна культура і ораторська майстерність. Очікуваний результат: освоєння нової інформації і її застосування в практичній діяльності, впровадження інновацій і саморозвиток.

Переконувальна комунікація.                                                                                                                       Мета: викликати у ділового партнера певні почуття і сформувати ціннісні орієнтації і установки; переконати в правомірності стратегій взаємодії; зробити своїм однодумцем.                               Умови організації комунікації: опора на сприйнятливість партнера, його особистісну мотивацію і інтелектуально-емоційну культуру.                                                                                                Комунікативні форми: мова переконня, заклику до дії, прес-конференція, дискусія, суперечка. Переговори, настанова, комплімент, бесіда, презентація, "круглі столи". Комунікативні засоби і технології: аргументація, демонстрація і доказ; роз'яснення та порівняльний аналіз; факти, цифри і приклади, що показують переваги; опора на емоційний настрій партнера і включення його кінестетичного каналу за допомогою вербальних і невербальних ключів доступу; облік контраргументів партнера; психологічні прийоми приєднання, формування атракції, створення атмосфери довіри. Очікуваний результат: залучення партнера на свою позицію, зміна особистісних установок, поглядів, переконань, переорієнтація цілей.

Експресивна комунікація.                                                                                                                                Мета: сформувати у партнера психоемоційний настрій, передати почуття, переживання, спонукати до необхідного дії.                                                                                                                                              Умови організації комунікації: опора на емоційну сферу партнера, використання художньо-естетичних засобів впливу на всі сенсорні канали партнера.                                                                 Комунікативні форми: промова зі спеціального приводу, презентації; бесіди і збори; мітинги; розповіді про ситуацію, про фірму, про людину; брифінги; мозковий штурм, демонстрації відео-, кінофрагментів; аналіз можливих наслідків; гасла і заклики, синектика. У методі синектика застосовані чотири види аналогій - пряма, символічна, фантастична, особиста.

При прямій аналогії даний об'єкт порівнюється з більш-менш схожим аналогічним об'єктом в природі або техніці. Наприклад, для вдосконалення процесу фарбування меблів застосування прямої аналогією полягає в тому, щоб розглянути, як пофарбовані мінерали, квіти, птахи і т.п. або як офарблюють папір, кіноплівки і т. п.

Символічна аналогія вимагає в парадоксальній формі сформулювати фразу, буквально в двох словах відображає суть явища. Наприклад, при вирішенні завдання, пов'язаного з мармуром, знайдено словосполучення "райдужна сталість", тому, що відполірований мармур (крім білого) - весь у яскравих візерунках, що нагадують веселку, але всі ці візерунки постійні.

При фантастичній аналогії необхідно уявити фантастичні засоби або персонажі, які виконують те, що потрібно за умовами завдання. Наприклад, хотілося б, щоб дорога існувала там, де її торкаються колеса автомобіля.

Особиста аналогія (емпатія) дозволяє уявити себе тим предметом або частиною предмета, про який йдеться в завданні. У прикладі з фарбуванням меблів можна уявити себе білою вороною, яка хоче пофарбуватися. Або, якщо удосконалюється зубчаста передача, то уявити себе шестернею, яка обертається навколо своєї осі, підставляючи бік сусідній шестерні. Потрібно в буквальному сенсі входити "в образ" цієї шестерні, щоб на собі відчути все, що їй дістається, і які вона відчуває незручності або перевантаження. Таке перевтілення значно зменшує інерцію мислення і дозволяє розглядати завдання з нової точки зору. Комунікативні засоби і технології: аудіо-, відео- і художні засоби; стислість мовних конструкцій; емоційно забарвлена, образна лексика; акторська майстерність: посмішка, голос, погляд; яскравість жестикулювання, міміки; демонстрація конгруентності; опора на актуальні потреби слухачів; щирість демонстрованих почуттів. Очікуваний результат: зміна настрою партнера, провокування необхідних почуттів (співчуття, співпереживання), залучення в конкретні акції та дії.

Сугестивна комунікація.                                                                                                                                       Мета: створити вплив з допомогою навіювання на ділового партнера для зміни мотивації, ціннісних орієнтацій і установок, поведінки і відносини. Умови організації комунікації: сугестивність партнера, його недостатня інформованість, недостатня критичність розуму, слабкий рівень контрсугестії, високий авторитет сугестора (який здійснює навіювання), створення атмосфери довіри. Комунікативні форми: бесіди, мітинги, прес-конференції, брифінги, дебати, реклама, зборів, консультації , тренінг. Комунікативні засоби і технології: роз'яснення установок; управління емоційною напругою; навіювання через прийоми: ідентифікація, посилання на авторитет, персоніфікація; попередження, загроза, шантаж, психологічний терор, мобінг та інші прийоми маніпулювання; психологічне приєднання. Очікуваний результат: зміна поведінки партнера, зміна установок, ціннісних орієнтацій.

 

Ритуальна комунікація                                                                                                                                         Мета: закріпити і підтримувати конвенціальні відносини в діловому світі; зберігати ритуальні традиції фірми, підприємства, створювати нові ритуали. Умови організації комунікації: ритуальний (церемоніальний) характер акцій, художньо оформлене просторове середовище; дотримання конвенцій; опора на національні, професійні традиції і норми спілкування. Комунікативні форми: урочиста, рамкова, траурна промови, ритуальні акти, церемонії, обряди; свята, посвячення, вшанування; презентації та урочисті збори. Комунікативні засоби і технології: використання вербальних і невербальних ключів доступу в аудіальний, візуальний і кінестетичний канали учасників; включення учасників в активну масову діяльність; неординарність сюжетів при збереженні традицій. Очікуваний результат: формування почуття патріотизму та національної гордості; збереження традицій, закріплення нових ритуалів.

Перераховані види комунікації  дозволяють визначити специфіку, грамотно використовувати жанр, комунікативні  засоби і технології, отримати запланований результат, більш ефективно підготуватися до тієї чи іншої комунікативної діяльності, розробити сценарії вербальної і невербальної поведінки в конкретній ситуації ділового спілкування і врахувати особливості ділового партнера.

 

Висновок:

У бесіді ми виступаємо "посередниками" між конкретною ситуацією і певною людиною або групою. Тому потрібно орієнтуватися як на співрозмовника, так і на ситуацію. Ми маємо й певні цілі відносно співрозмовника: пояснення (лекція, повідомлення), стимулювання ініціативи; формування або підсилення певного настрою. Відповідно до цього можна виділити такі види бесід: професійні бесіди, коли розглядаються спеціальні проблеми без впливу на почуття; промови, мета яких - досягнути домовленості щодо спільних дій у процесі інформації та аргументації. Такі промови впливають як на почуття, так і на розум та волю. Особливим видом таких бесід є дискусії й дебати; виступи, що торкаються певної події (вітальні промови, подяки, вступні слова).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної  лінгвістики : підручник. - ВЦ «Академія», 2004. - 344 с.

2. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук  С. В., Сучасні ділові папери : навч. посібник. - К. : Атіка, 2005 - С. 11-36, 340-342.

3. Жайворонок В. В. та ін. Українська  мова в професійній діяльності : навч. посібник. - К. : Вища школа, 2006. - 431 с.4. Мацько Л.І. Культура української фахової мови: навч. посіб. / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. - К.: ВЦ «Академія», 2007. - 360с.5. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. посібник.- К. : ВД «Професіонал», 2005. - С. 15-30.6. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : підручник. Вид. 5-те, доп. і перероб. - К. : Арій, 2009. - С. 13-15.