Одеська національна ордена Дружби народів наукова бібліотека ім. М. Горького

     Одеська національна ордена Дружби народів  наукова бібліотека імені М.  Горького є загальнодержавним сховищем творів національного і зарубіжного  друку;  регіональним універсальним  депозитарієм; галузевим органом  наукової інформації з питань культури та мистецтва; координаційним центром  науково-дослідної і науково-методичної роботи у галузях бібліотекознавства, бібліографознавства, загальних проблем  книгознавства, пропаганди природничо-наукових та екологічних знань, питань, релігії  та атеїзму; центром міжнародного книгообміну  і міжбібліотечного абонемента; культурним центром державного  значення.

     Вже 70 років ОННБ носить ім’я М. Горького.  Максим Горький (Олексій Максимович Пєшков) (1868–1936) – російський письменник, драматург, публіцист і громадський діяч, один із найвидатніших реалістів ХХ ст. Організував часопис «Літопис», видав серію збірок різних національних літератур. Ініціатор створення Спілки письменників СРСР і перший  її голова. Багато зробив для врятування наукової і творчої інтелігенції від голодної смерті і розстрілів.

                 

                    ІСТОРІЯ ОННБ ІМ. М. ГОРЬКОГО

     13(25) вересня 1829 року за поданням  графа Воронцова iмператор Микола I видав наказ, який дозволив  започаткувати в Одесi Мiську публiчну  бiблiотеку. Це була друга в  Росiйськiй iмперii (пiсля iмператорської  у Санкт-Петербурзi) i перша в Українi публiчна бiблiотека.

       Ця знаменна культурна подія  у житті молодого портового  міста стала можливою завдяки  громадським ініціативам. Так,  у лютому 1829 року редактор газети "Одесский вестник" дiйсний  статський радник (i градоначальник  Одеси у 1831-1837 рр.) Олексiй Іраклiйович  Льовшин подав генерал-губернатору  Воронцову доповiдну записку: "Я  употребил бы во зло снисходительное  внимание Вашего Сиятельства  и даже оскорбил бы особу  Вашу, если б стал доказывать  перед Вами пользу учреждения  публичной библиотеки... Если мысль  сия заслуживает одобрения Вашего  Сиятельства, то позвольте употребить  составленный газетой капитал  в сумме 15 тысяч рублей на  покупку книг, кои составят основание  здешней городской библиотеки. Полагать  должно, что частные приношения  деньгами и книгами доставят  значительные средства к достижению  желанной цели. Щедрость и любовь  к просвещению Ваши послужат  первым примером. Подражая оному,  и я буду покорнейше просить  общество городское принять от  меня приношение книгами."

     Спочатку  для новоствореної бібіліотеки  були видiленi кiмнати у будинку на Приморському бульварi. Оскiльки в Одесi в кiнцi 1829 року спалахнула епiдемiя чуми, вiдкриття бiблiотеки вiдбулося лише 15(27) квiтня 1830 року. До цього часу зiбрання нараховувало вже 5 тисяч книг.

     Граф  Воронцов принiс у дар бiблiотецi "зiбрання дорогих за рiдкiстю творiв". Це були 600 томiв французьких класикiв  у розкiшному виданнi Фiрмена Дiдо. Приклад губернатора наслiдували багатi одесити, i кiлькiсть книг у  бiблiотецi почала швидко збiльшуватися.

     Із  зiбрань лiтератури, яку у рiзнi роки було пожертвовано бiблiотецi приватними особами, особливу цiннiсть становили такi колекцiї: графа М.М.Толстого (понад 40 000 видань), Г.Г.Маразлi (10 000 томiв), колекцiя з технiки професора В.i Тимонова (1 085 книг i брошур), з економiки i юридичних наук - О.О.Борзенка (851 вид.), бiблiотека археолога П.О.Бурачкова (3 176 томiв) та iн.

       Не можна не згадати iноземних жертводавцiв: так, ще з 50-х рокiв ХIХ ст. у звiтах бiблiотеки фiгурують Смiтсонiанський унiверситет (Вашингтон), унiверситети – Паризький, Празький, Пекiнський, Гарвардський, бiблiотека Британського музею, Паризька нацiональна бiблiотека, бiблiотека Конгресу у Вашингтонi.

     Оскiльки фонди зростали, доводилося кiлька разiв  мiняти примiщення. У 1883 роцi для Бiблiотеки i музею Товариства iсторii i старожитностей було побудовано, в основному, на кошти  мiського голови Григорiя Григоровича  Маразлi, окрему будiвлю (у даний час  вона належить Археологiчному музею).

     А у 1907 роцi бiблiотека ще раз вiдсвяткувала  новосiлля – переїхала у спецiально побудовану для неї споруду - один з кращих зразкiв бiблiотечної архiтектури в країні (архiтектор Ф.П.Нестурх).

     У життi бiблiотеки було багато чудових  людей, якi у рiзний час очолювали  її. Це iсторик Микола Никифорович Мурзакевич, професор Володимир Олексiйович  Яковлєв, лiтератор Михайло Фелiксович Дерiбас та його син, популярний в  Одесi письменник-iсторик Олександр  Михайлович Дерiбас, автор книги "Старая Одесса", який багато уваги придiляв  краєзнавству (вiн же ввiв до вжитку слово "Одесика"). Усi вони обiймали  дуже почесну тодi в мiстi посаду, яка скромно називалася "бiблiотекар". Необхiдно також вiдзначити важливу  роль в iсторiї нашої бiблiотеки iнституту попечительства, що був введенний  у 1874 роцi. Попечителями вiд мiської  думи були: барон А.Ф.Стуарт, К.К.Сiкард, i.В.Тимонов, О.i.Кирпичников.

     Двi особи, якi вiдiграли особливо важливу  роль у розвитку бiблiотеки,- директор з 1896 року професор Новоросiйського  унiверситету Михайло Георгiйович  Попруженко (автор iсторичного нарису "Одесская городская публичная  библиотека. 1830 - 1910") i попечитель бiблiотеки  з 1897 по 1917 рр., почесний громадянин Одеси  граф Михайло Михайлович Толстой.

     Саме  їхня дiяльнiсть зробила мiську публiчну  бiблiотеку одним з найбiльших  культурних центрiв Одеси початку  ХХ столiття. Було споруджено нову будiвлю, налагодженi найтiснiшi контакти з багатьма бiблiотеками свiту, випущено новi друкованi каталоги i органiзовано палiтурну майстерню, вiдкрито "бiблiотечний музей", який за своїми функцiями фактично вiдповiдав  статусу першого музею iсторiї  Одеси.

     В 1998 роцi започатковано спiльно з Одеською обласною Радою миру Галерею портретів  Почесних благодійників Одещини "Люди щедрих сердець", яка стала мiстком  вiд меценатiв минулого до меценатiв  наших днiв. Вона знайомить громадян мiста з доброчинною дiяльнiстю  сьогоднiшнього дня. За допомогою таких  людей бiблiотека також змогла вирiшити деякi зi своїх нагальних  проблем. Вона збереже для наступних  поколiнь не лише портрети цих доброчинцiв: у базах даних ОННБ закладено  вiдомостi про їхні добрi справи.

 

                                          З ХРОНІКИ ПОДІЙ

13 (25) вересня 1829 – імператор Микола І підписав рескрипт про організацію в Одесі публічної бібліотеки. Ця дата вважається днем її заснування.

1829-1873 –  Бібліотека містилася у приміщенні  міських присутствених місць  за адресою Приморський бульвар, 7.

5 (17) квітня 1830 – затверджено статут Одеської публічної бібліотеки та правила користування нею; першим бібліотекарем (директором бібліотеки) призначено колезького асесора А.Ф.Спаду; 15 (27) квітня відбулося офіційне відкриття Бібліотеки для читачів.

1831 – А.Ф.Спада складає перший рукописний каталог.

1834 – за розпорядженням градоначальника О.І.Льовшина Бібліотека починає одержувати безплатні примірники кожного одеського видання.

1843 – проведено першу інвентаризацію і складено перший звіт про роботу Бібліотеки.

1847 – за розпорядженням одеського військового губернатора до Бібліотеки починають безплатно надходити монографічні та періодичні видання, що виходили на Кавказі.

1848 – надруковано перший систематичний каталог; з 16 відділень надруковано 5; з’явилася перша докладна публікація про роботу Бібліотеки.

1851 – затверджено посаду помічника бібліотекаря.

1853 – розділилося сумісництво посад директора міського музею та бібліотекаря публічної бібліотеки; вперше ставиться питання про спорудження спеціальної будівлі для Бібліотеки.

Жовтень 1855 – у зв’язку з можливим бомбардуванням Одеси англійським флотом все майно Бібліотеки задля безпеки було вивезено до Водяної балки (Молдаванка).

20 лютого 1858 – після повернення й упорядкування фонду Бібліотеку знову відкрито для відвідування.

Листопад 1873 – Бібліотека містилася в будинку Веліканова на вул. Грецькій, 48.

1874 – міська дума з складу комісії з народної освіти визначає попечителя Бібліотеки, який є офіційним представником Бібліотеки у міській управі.

1874-1883 –  Бібліотека містилася на Соборній  площі, 1 в будинку Папудова (нині  вул. Преображенська).

1875 – побачив світ перший друкований звіт Бібліотеки за 1874 р.; виділено пріоритетні підрозділи: "Novorossika", Міський благоустрій, Народна освіта.

1882-1883 –  споруджено спеціалізовану будівлю  для Бібліотеки на Думській  площі (нині належить Археологічному  музею).

1883 – вийшов перший друкований каталог; згодом виходять три друкованих додатки до нього, а також зведений алфавітний покажчик; до Бібліотеки на службу прийнято першу жінку Мальвіну Миколаївну Пфейфер, яка проробила в Бібліотеці до 1906 р.

1883-1906 –  Бібліотека містилася в будинку  на Біржовій площі, спорудженому  на кошти одеського голови  Г.Г.Маразлі.

      1887-1916 – видаються щорічні друковані  звіти Бібліотеки.

      1890 – здійснене перше наукове видання Бібліотеки – “Новороссийский календарь на 1891 г.”.

      1890-1892 – добудовано триповерхове приміщення  книгосховища на Думській площі.

      1891 – міська управа затверджує нові правила для відвідувачів Бібліотеки.

      1901 – виходить перший том нового видання каталогів Бібліотеки; всього їх вийшло 5 томів; проводиться остаточний перерозподіл книг по двадцятьох відділах ("двадцятка"), якою Бібліотека послуговується й донині; створено рукописний відділ Бібліотеки.

      1903 – відведено ділянку під будівництво нового приміщення для міської публічної Бібліотеки на вул. Херсонській.

      1904 – винесено постанову Одеської міської думи "Про затвердження проекту й кошторису на спорудження нового будинку для Бібліотеки".

      1904-1906 – за проектом і під керівництвом  відомого українського архітектора  Ф.П.Нестурха (Нештурхи) на вулиці  Херсонській (нині Пастера), 13, споруджено  будинок спеціально для Одеської  публічної бібліотеки.

      1906 – встановлено розпорядок роботи Бібліотеки – від 10-ї до 22-ї.

      19 лютого (4 березня) 1907 – освячено й відкрито нове приміщення Бібліотеки; Одеську міську публічну бібліотеку найменовано ім’ям імператора Миколи ІІ за його згодою; ім’ям графа М.М.Толстого названо один з залів Бібліотеки, де було розміщено пожертвувані ним цінні колекції.

      1909 – попечитель Бібліотеки граф М.М.Толстой дарує додаткову ділянку землі для подальшого розширення Бібліотеки.

      1916 – постановою головного командування Бібліотеку дорівняно до об’єкту оборонного призначення; працівники Бібліотеки звільняються від мобілізації в діючу армію.

      1920 – під час перебування в Одесі нарком освіти РРФСР А.В.Луначарський видав Бібліотеці охоронну грамоту.

      1922 – створено музей книги (нині – відділ рідкісних видань і рукописів); 1 листопада – Бібліотеці надане право на безплатне одержання обов’язкового примірника видань, надрукованих в СРСР, які Бібліотека одержувала аж до 1941 року; створено довідково-бібліографічний відділ; до 5-річчя Радянської влади Бібліотека влаштовує розгорнуту книжкову виставку (3342 книжки, 754 журнали, 170 газет).

      30 січня 1924 – Бібліотеку включено до числа наукових установ (постанова колегії Наркомату освіти УРСР).

      1925 – створені спеціальний довідковий відділ, відділ марксизму-ленінізму та відділ української книги.

      1926 – розпочато створення предметного каталогу.

      1 серпня  1930 – Одеська державна публічна бібліотека і Центральна наукова бібліотека об’єднуються в єдину Одеську державну бібліотеку; 8 травня за розпорядженням НКО № 249 при Бібліотеці утворюється таємний відділ, куди було передано всю неходову та ідеологічно шкідливу літературу. Відділ проіснував до 1988 року; при Бібліотеці започатковано аспірантуру, яка працювала до 1938 р.

      1931 – створено кабінет одесознавства "Оdеssіса" з посадою консультанта, який приєднується до відділу українознавства; 1 грудня засновано відділ технічної літератури; Бібліотеку перейменовано в Одеську державну наукову бібліотеку.