Страховий менеджмент

1. Поняття і функції  страхового менеджменту

Як і всяка господарська діяльність, страхування вимагає  управління. Однак страхова справа має деякі особливості, що відрізняють  його від інших видів господарювання. Ці особливості полягають у наступному: страхова діяльність визначається в Україні як виняткова діяльність і регламентується Законом України "Про страхування" від 7 березня 1996 року № 86/96-ВР.

У країнах з розвиненою ринковою економікою страхувачі значну частину прибутку одержують не від  страхової діяльності, а від інвестиційної. Головне завдання для страхувача — збільшити кількість страхувальників і використати зібрані страхові премії для інвестиційної діяльності.

Усе це стало можливим завдяки продуманій і зваженій політиці управління. Страхувачі почали підходити до питання прийняття ризиків зваженіше, ефективніше запрацював інститут перестрахування, більше уваги почали приділяти превентивним заходам, навчилися управляти ризиками.

Страхування — одна з  галузей бізнесу, найзалежніших  від інформаційного забезпечення. Кожен страхувач відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх факторів, що можуть уплинути на наслідки роботи компанії. Тому електронна обробка даних є важливим моментом стратегії розвитку компанії-страхувача. Потрібно розвивати інтегровані комп'ютерні системи інформаційного забезпечення діяльності компанії.

Інший важливий аспект менеджменту  страхової компанії — показник обсягу страхових платежів. Майже вся  діяльність страхувача в Україні  заснована на збиранні страхових  платежів. З цих грошей формуються страхові резерви, виплати страхових сум і страхових відшкодувань, витрати компанії. Тому найбільшої актуальності набувають питання, пов'язані з управлінням страховими платежами та з їх плануванням. Вимоги підвищити фінансову стійкість спонукають страхувачів збільшувати кількість договорів страхування. Ще одним способом підвищення фінансової стійкості може бути збалансованість страхового портфеля — збільшення видів страхування і перерозподіл відповідальності між страхувачами. Існує вид страхування, де збитковість майже 100 %, однак він користується популярністю серед населення і є обов'язковим видом. Щоб не працювати у збиток страхувачі змушені розвивати інші види страхування і за їх рахунок перекривати свої збитки.

Важливий аспект менеджменту страхування — інвестиційна діяльність страхувача. Способи найкращого розміщення страхових резервів становлять інвестиційну стратегію. У країнах з розвиненою ринковою економікою і твердою конкуренцією страхові компанії не ставлять собі за мету одержати великі прибутки від страхової діяльності. Основне завдання страхових компаній полягає в максимальному збільшенні страхувальників і як наслідок зібраних страхових премій з метою інвестування. І в цьому плані страхова компанія є учасником інвестиційного процесу і змушена знати усі тонкості його ринку. Це і є інший бік інвестиційного ринку, де для розвитку і зміцнення позицій інвесторів страхувачі можуть виступати не як інвестори, а як суб'єкти страхового ринку, тобто страхувати інвестиційні ризики. Цей аспект страхового менеджменту важливо враховувати як розширення сфери впливу на страховий ринок.

Функції менеджменту. Під  цим терміном  мається на увазі  конкретний вид управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними прийомами  і способами, а також відповідна організація роботи. Прийнято вважати, що у процесі управління виконуються такі  основні функції: планування, організація, мотивація й контроль. Функція планування. Суть цієї функції у визначенні, якими повинні бути цілі організації і як їх досягти. Планування  в залежності від періоду, який воно охоплює ділиться на три види: стратегічне, тактичне і оперативне.

Функція організації. Ця функція управління забезпечує упорядкування  всіх сторін діяльності ( технічної, економічної, соціально-психологічної, правової). Вона дозволяє визначити хто повинен виконувати конкретне завдання і які для цього потрібні ресурси.

Функція мотивації. Мотивувати співробітників страхової компанії означає зачепити їх важливі інтереси, дати їм шанс реалізувати свої здібності.

Функція контролю. Її можна  визначити як процес співставлення  фактично досягнутих результатів із запланованими. Вірний і своєчасний контроль дозволяє утримувати страховика в належному стані, дотримуючись при цьому фінансових завдань  або нормативів. Як приклад можна назвати контроль за дотриманням страховиком нормативів платоспроможності. Він здійснюється не лише менеджерами страховика, а й державним органом нагляду за страховою діяльністю. Контроль буває попереднім, поточним і наступним. У процесі контролю можна отримати інформацію про те, що  потрібно зробити краще.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методика визначення платоспроможності страховиків (вітчизняна та в країнах ЄС).

Змісту та методологія визначення показників платоспроможності у  фінансовому аналізі різних галузей господарства дозволяє виділити його специфічні ознаки. Враховуючи галузеві особливості страхової справи, показник платоспроможності можна охарактеризувати так:

• Платоспроможність – оціночний показник, що повинен давати цій якості можливість для порівняння як у динаміці так і територіально. Показник вимагає визначення порогового значення, на основі якого можна віднести даного страховика до платоспроможних чи до таких, що не є такими.
• Показник платоспроможності, як і його складові, необхідно розглядати в динаміці, оскільки економічні процеси безперервні, і будь-яка їх фіксація має умовний характер. Підхід у динаміці є дуже важливим, бо без цього не можна дати реального прогнозу подальшого розвитку подій та рекомендації щодо покращення фінансового стану.
• Платоспроможність компанії. Об’єм платоспроможності змінюється з кожним укладеним договором, а зміна стану уставного капіталу фіксується при підведенні фінансових результатів.

Забезпечення платоспроможності  страховиків України контролюється  згідно зі ЗУ «Про страхування», яким передбачено:

• Наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;
• Створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
• Перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Методика визначення платоспроможності страховика полягає  в порівнянні обсягу зобов’язання страховика перед страхувальниками з обсягом власних коштів, які  можуть бути використанні на покриття зобов’язань. Порівння фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом відображає частку власних коштів страховик в загальних зобов’язаннях.

Фактичний запас платоспроможності  страховика визначається вирахуванням із вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань  в тому числі страхових. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Важливим моментом в  українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим, де розрахунковий нормативний запас встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,18 та 0,26, відповідно взятих від надходжень страхових премій за звітний період та від страхових відшкодувань за той самий період.

Законодавством України  не встановлено нормативного співвідношення власних коштів та зобов’язань страхової  компанії.

Особливої уваги щодо платоспроможності страхової компанії потребує аналіз формування, обліку та розміщення страхових резервів. Фінансова надійність та платоспроможність страховика забезпечується й таким інструментом як перестрахування. Умови укладення договорів перестрахування містяться в страховому законодавстві практично кожної країни з розвинутим страховим ринком. Відповідно до діючого законодавства України страховики, які прийняли на себе страхові зобов’язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик зазначених зобов’язань у пере страховиків, як правило, резидентів

Методика визначення платоспроможності страховиків  у країнах ЄС. У зв’язку з  тим, що єдиний страховий простір  припускає єдині стандарти платоспроможності  та вільний ринок для страховиків країн-учасниць, розрахунок межі платоспроможності проводиться в європейських валютних одиницях (євро). Курс переведення національної валюти в евро на 12 місяців публікується в офіційному часописі країн ЄС в останній день жовтня того року, що передує розрахунковому. Оцінювання платоспроможності страховика проводиться трьома етапами:

1. за спеціальною формулою розраховується необхідний рівень п платоспроможності  (межа платоспроможності);
2. визначається фактичний резерв платоспроможності як різниця між активами і зобов’язанням, причому ті й інші підраховуються відповідно до прийнятого для цієї мети правила оцінювання;
3. розрахунковий показник необхідного рівня платоспроможності (межа платоспроможності) зіставляється з фактичним розміром резерву платоспроможності, що дає можливість оцінити фінансовий стан страхової організації.

Межа платоспроможності  розраховується окремо по ризикових  видах страхування та по страханню  життя у зв’язку з різним характером розподілу ризику й різною структурою активів і пасивів.

Розрахунок межі платоспроможності  по ризикових видах страхування. У Європейському Союзі у зв’язку  зі специфікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя. У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною.

Директивами ЄС передбачено  визначати фактичний запас платоспроможності, як різницю між активами і зобов’язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій з двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій, а друга – на підставі страхових виплат.

Директивами ЄС передбачено  також наявність гарантійного фонду, тобто вільних від зобов’язань  коштів в обсязі 1/3 фактичного запасу платоспроможності. Цей фонд створюється  страховиками для контролю за додержанням фактичного запасу платоспроможності.

Розрахунок межі платоспроможності  по страхуванню життя.  У розрахунках  меж платоспроможності по ризикових  видах страхування і по страхуванню  життя ііснує принципова різниця: у  першому випадку розрахунок базується на концепції руху (страхова премія за рік, претензії за трирічний базовий період), а в другому випадку – на концепції зобов’язань (полісів) по договорах на визначену дату. При розрахунку межі платоспроможності по страхуванню життя визначаються два самостійних розміри, проте, на відмінну від ризикового страхування, вони додаються.

Фінансове наповнення резерву  платоспроможності. Відповідно до директиви  ЄС резерв платоспроможності містить  у собі:

• оплачений акціонерний капітал або оплачений початковий фонд (для товариств взаємного страхування);
• половину неоплаченої частини акціонерного капіталу або початкового фонду в тих випадках, коли оплачена частина цього капіталу або фонду досягає 25%;
• резерви не повязані зобов’язаннями;
• майбутні прибутки;
• оплата додаткових внесків, яких можуть вимагати від своїх членів товариства взаємного страхування й подібні їм товариства з непостійними преміями, із розрахунку половини різниці між максимальними та фактичними внесками. Проте можливості подібної оплати додаткових внесків не можуть перевищувати 50% резерву;
• на прохання страхової організації і за згодою органів страхового нагляду – прибутки від недооцінки окремих статей активу й переоцінки статей пасиву, якщо ці прибутки не мають виняткового характеру.

при упорядкуванні фінансового плану страхова організація може  враховувати в складі резерву платоспроможності частину прибутку, що перенесений із минулих років і відняти можливе перенесення частки втрат минулого року. Організації, що проводять страхування життя, можуть враховувати в складі власних засобів також частину резервів, призначених для повернення внесків, а також визначену частину надлишку математичних резервів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача

Оцінити фінансову стійкість  страхової компанії щодо стійкості страхового фонду. Розрахувати рівень відшкодування зі страхування життя з ризикових видів страхування та суму податків, які повинна сплатити компанія. Страхова компанія має страхових платежів (доходів) 67 млн. гривень з них внесків з страхування життя 36 млн. гривень. Сума коштів у резервних фондах на кінець звітного періоду 21 млн. гривень, сума страхових відшкодувань – 46 млн. гривень. З них за ризиковими видами страхування 17 млн. гривень. Витрати на ведення справи 15 млн. гривень.

 

 

	Ризикові види	Страхування життя	сума
СП	31*0,03%	36*0%	67
СР			21
СВ	17	29	46
ВВС			15