Шляхи підвищення ефективності фінансового планування в сучасних умовах

     Зміст

Вступ                                                                                                                3 

1. Теоретичні  основи фінансового планування                                     5     
0. 1.1. Необхідність та значення фінансового планування
0. 1.2. Методи визначення фінансових потреб

 

2. Фінансове планування як інструмент управління фінансами 

      підприємств                                                                                          13           

2.1. Форма і зміст фінансового плану

2.2. Основні етапи складання фінансового плану

 

3. Контроль  і аналіз виконання фінансового  плану                              15
0. 3.1. Завдання і зміст фінансового контролю
0. 3.2. Контроль за надходженням і використанням грошових доходів
0. 3.3. Контроль за формуванням, розміщенням і використанням капіталу
0. 3.4. Аналіз і оцінка відхилень від прогнозованих показників за фінансовим              планом

 

4. Шляхи підвищення ефективності фінансового планування             20

      в сучасних умовах

• 4.1. Проблеми поточного фінансового планування на підприємстві в сучасних умовах
• 4.2. Ефективність фінансового планування на підприємствах державного сектора та шляхи її підвищення 
  

Висновок                                                                                                          26 


Література                                                                                                        28 


Додаток                                                                                                            29 
 
 
 


Вступ

     Поняття фінансового планування і стратегії  управління підприємством ще досить недавно були незнайомі широкому загалу в Україні. Та й сьогодні цим  поняттям більш оперують науковці, а ніж практики. Але будимо сподіватися, що в майбутньому планування фінансової діяльності підприємств буде більш розповсюджене явище, а ніж зараз.

     У своїй роботі я хочу дослідити  цю тему за допомогою інформації яку  вдалося знайти в зарубіжній та вітчизняній  літературі.

     Розглядаючи і аналізуючи матеріали в моїй роботі, я пропоную зупинитися на таких поняттях, як фінансове планування, фінансова стратегія та бізнес-план.

Фінансове планування це найширше поняття в  теорії фінансів, а стратегія та стратегічне планування найчастіше використовуються в менеджменті.

     У вітчизняних господарюючих суб`єктів склалося хибне поняття, що в ринковій економіці планування відіграє другорядну роль. Насправді це не так, адже на сьогоднішній день планування має не директивний характер, як за радянських часів, а індикативне тобто рекомендаційний характер.

     Фінансове планування на рівні підприємства - це процес планування надходжень і  використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у  розподілі доходів підприємств.

     У ринковій економіці вдосконалення  фінансового планування на мікро рівні відбувається безперервно, воно має якісно більш суттєве значення для підприємств порівняно з директивно-плановою економікою.

     Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською  діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Жоден з інших видів планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування.

     Фінансове планування пов`язане з плануванням  виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються на планах з  обсягу виробництва, асортименту товарів  і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому-основне призначення фінансового планування.

     Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить із необхідності найефективнішого використання виробничих потужностей нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку та обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребує дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дає змоги підприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити позапланові капітальні вкладення.

      У процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів.  Об'єктами планування є доходи підприємства в їх числі й нагромадження (прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерелах їх покриття. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


1. Теоретичні основи  фінансового планування 


1.1. Необхідність  та значення фінансового планування 


     Фінансовий  план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану  — узагальнити основні положення  всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обгрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

     Особливий інтерес до фінансового плану  пов’язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;
• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;

     обгрунтовується висновок щодо економічної доцільності  реалізації підприємницького проекту.

     Розрахунки, які містить фінансовий план, мають  дати чіткі та ясні відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів:

       звідки фірма отримуватиме кошти  і на що конкретно останні  будуть витрачені?

     - як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?

     - яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?

     - чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов’язання?

     - чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал?

     У процесі розробки цього розділу  бізнес-плану слід враховувати такі його особливості:

     по-перше  у багатьох відношеннях фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану. На відміну від  інших розділів він має містити  відповідний перелік фінансових документів (у тому числі таблиць і графіків). Кожен з цих документів повинен мати стандартну форму. Жорсткі вимоги до опрацювання цих документів спричиняються необхідністю забезпечення єдиної методики розрахунків фінансових показників. Це означає, що потенційний інвестор або кредитор може самостійно за стандартною методикою провести аналіз фінансової інформації, яку містить бізнес-план, оцінити фінансовий стан даної фірми та прийняти рішення щодо вкладання своїх коштів у даний проект;

     по-друге, інвестори та кредитори, як правило, вимагають, щоб фінансовий план складався з перспективою на три роки (до того ж із щомісячними показниками за перший рік та щоквартальними — за другий і третій);

     по-третє, фінансовий план не може мати розбіжностей з іншими розділами бізнес-плану. Якщо, наприклад, в маркетинг-плані йдеться про наміри розгорнути широкомасштабну рекламну кампанію, то це обов’язково має знайти відображення в плані доходів і видатків. Якщо на бізнес фірми впливає фактор сезонності продажу, то його слід ураховувати, проектуючи рух готівки, тощо;

     по-четверте, у зв’язку з тим, що будь-який фінансовий аналіз майбутнього неминуче характеризується певним ступенем невизначеності, у фінансовому плані доцільно опрацювати кілька сценаріїв розвитку подій. Рекомендується розробляти як мінімум два варіанти фінансових показників. Один з них має грунтуватися на консервативних припущеннях, а другий — враховувати повний потенціал бізнесу;

     по-п’яте, у фінансовому плані треба (по можливості) підкреслювати достовірність інформації, яку він містить. Якість первинної інформації безпосередньо позначається на точності фінансових розрахунків. Інвестори часто проводять власні дослідження з метою оцінки достовірності розрахунків у бізнес-плані. Тому у разі відхилення відповідних фінансових показників бізнес-плану від середніх по галузі, до якої належить даний бізнес, обов’язково треба дати вичерпне пояснення цього. 


     Мета  та особливості розробки фінансового  плану визначають його зміст, послідовність  і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить такі основні підрозділи:

     - План доходів і видатків (план прибутків і збитків).

     - План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).

     - Плановий баланс.

     Поряд з основними показниками цих  підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано. Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення. Лише після ретельного аналізу таких припущень можна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених фінансових документів грунтуються на таких передбаченнях, вони є важливою складовою фінансового плану.

     Для вже існуючої фірми у фінансовому  плані обов’язково слід навести  динаміку основних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за три). Копії  відповідних фінансових документів подаються в додатках.

     Відповідно  обгрунтований фінансовий план може бути використаний не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оцінки результатів діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу. Крім того, фінансовий план часто є основою для опрацювання детального робочого бюджету фірми. Таким чином, фінансовий план має стати керівним документом, що в ньому треба чітко визначити, звідки, коли та як залучатиметься та витрачатиметься необхідний капітал. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


     1.2. Методи визначення фінансових потреб 


     Є кілька методів оцінки фінансових потреб фірми. Попри те, що кожен з цих методів не може точно передбачити майбутні потреби, фінансовий менеджер повинен використовувати деякі методи для приблизної оцінки потреб у коштах хоча б на один рік наперед. 


     Метод відсотка від товарообороту. Мета методу полягає в тому, щоб показати, як можна обрахувати фінансові потреби в робочому капіталі. Цей метод передбачає, що зміна обсягу продажу продукції впливає на величину активів, які повинна мати компанія. За визначенням, активи, які змінюються внаслідок збільшення або зменшення товарообороту, називають спонтанними активами. Іншими словами, товарооборот значною мірою визначає, скільки коштів треба, щоб вести справу. Обсяг запланованого товарообороту і величина різноманітних активів компанії логічно пов’язані між собою. Наприклад, якщо планують збільшити продаж товарів, то компанія потребує більше грошей в обороті, більших запасів сировини та матеріалів готової продукції. Компанії слід сподіватись на приріст несплачених рахунків дебіторів. З іншого боку, якщо передбачається спад обсягу продажу товарів, запаси товарно-матеріальних цінностей мають понижуватись. Обсяг товарообороту також визначає величину боргів компанії. Коли зростає товарооборот, компанія починає брати в борг більше грошей, щоб закуповувати матеріали й сировину і в такий спосіб підтримувати їх запаси на необхідному рівні. Кредиторська заборгованість компанії, її коротко і довгострокові борги почнуть рости, що дасть можливість компанії нарощувати активи і розширювати операції.

     Аналізуючи  попередні фінансові звіти, фінансист може визначити залежність різних активів та пасивів від обсягу продажу товарів. Припустимо, що за зміни товарообороту на 100% активи змінюються на суму, що становить 60% від товарообороту, а заборгованість на 40% від товарообороту. Ці дані вказують на те, що, коли виручка зростає на 100 грн., активи і заборгованість компанії, можливо, зростуть відповідно на 60 і 40 грн. Віднявши 40% від 60%, одержуєте 20% від товарообороту, тобто чистого приросту активів. Отже, якщо компанія планує розширити обсяг продажу своїх товарів на 100 грн., вона потребує 20 грн. додаткового фінансування, частину якого можна забезпечити за рахунок внутрішніх джерел, через сподівані прибутки, хоча решту треба залучити ззовні. Наприклад, якщо фірма може заробити 5 грн. чистого доходу після сплати дивідендів, 15 грн. слід залучати шляхом позики та випуску привілейованих або звичайних акцій. Отже, тепер легко записати формулу для визначення фінансових потреб компанії за рахунок зовнішніх джерел: 


Необхідне фінансування

за  рахунок зовнішніх                  = А / Т (∆Т) – П / Т (∆Т) - КТ,           (1.1)

джерел  


     де, А – активи, які змінюються залежно  від товарообороту;

           ∆Т – запланована зміна обсягу  товарообороту за рік;

           П – пасиви, що змінюються залежно  від товарообороту;

           К – відношення чистого прибутку  після виплати дивідендів до                 товарообороту.

           Приклад: Метод відсотка від товарообороту.

           Завдання: За минулі періоди активи компанії АБВ змінювались у залежності від товарообороту компанії на величину, що становить 60% від зміни товарообороту, заборгованість на 30%. Виручка від продажу товарів, як передбачається, наступного року зросте на 200000 грн. Чистий прибуток компанії після вирахування дивідендів в минулому становить 3% від товарообороту компанії. Припускаючи, що товарооборот планується 1000000 грн., передбачте, скільки коштів треба залучити для  фінансування в наступному році за рахунок зовнішніх джерел.

           Розв’язок: Підставимо дані у формулу і одержимо: Обсяг фінансування за рахунок зовнішніх джерел = 0,60 *  (200000) – 0,30 * (200000) – 0,03 * (100000) = 120000 – 60000 – 30000 = 30000 грн. Отже, компанія, якщо вона хоче збільшити обсяги продажу своїх товарів на 200000 грн., як припускається у нашому випадку, має забезпечити фінансування за рахунок зовнішніх джерел у сумі 30000 грн. Без такого фінансування компанія не зможе купувати більше сировини і матеріалів, не зможе накопичувати інші активи та досягти наміченого обсягу товарообороту. 


           Метод балансу грошових надходжень. Менеджмент ліквідності – це основна частина фінансового планування. Мета менеджменту ліквідності полягає у постійному забезпеченні компанії грошима на рахунок. Для цього звичайно користуються методом балансу грошових надходжень.

           З допомогою цього  прийому фінансист щомісяця порівнює майбутні грошові надходження із сумами до виплат та визначає щомісячний надлишок надходжень або дефіцит. Як наслідок, складається баланс грошових надходжень, за яким можна передбачити майбутні фінансові потреби фірми. Таблиця 1 (додаток А) показує форму, за якою робиться оцінка грошових потреб.

           За таблицею 1, колонка 3, відніманням надходжень визначаються чисті грошові надходження за місяць. У 5-й колонці показано залишок  грошей на кінець кожного місяця. Цей  залишок визначається шляхом додавання залишку на початок кожного місяця до чистих грошових надходжень за місяць. У 6-й колонці дається мінімальний грошовий резерв, який підтримує компанія, щоб не опинитись у ситуації, коли на рахунку зовсім немає грошей. Якщо додати мінімальний грошовий резерв до залишку, що в колонці 5, одержимо сподіваний надлишок грошей або дефіцит. Якщо у колонці 7 маємо надлишок, то компанія може розглянути питання про інвестування цього надлишку у цінні папери, що приносять інтереси. А якби у колонці 7 виявився дефіцит, то компанії слід було б подумати як і де позичити гроші, щоб його покрити. Надлишок, або дефіцит, показані у колонці 7, це не прибуток або збитки, зазначені у фінансовому звіті. Складання балансу грошових надходжень – необхідна справа для передбачення і залагодження потреби майбутнього фінансування.

           На практиці цей  метод дуже поширений. Проте передбачуваний грошовий потік надійний лише тоді, коли правильно визначені надходження  і суми до виплат. Гроші здебільшого  надходять за рахунок виручки  від товарів, сплати рахунків дебіторами, надходжень інтересів та дивідендів (від інвестицій), продажу старого обладнання та доходів від оренди. Суми до виплат здебільшого складаються з платежів за куплені товари, сплати кредиторської заборгованості, заробітної плати, сплати процентів, орендної плати, страхових внесків, дивідендів та інших операційних витрат. 


           Метод врахування оборотності  грошей. За цим методом мінімальна сума грошей, потрібна компанії для проведення своїх операцій, визначається за допомогою такого рівняння: 


Мінімальна  необхідна

  сума грошей              = Річні операційні  витрати / Оборотність  грошей    ( 1.2) 


           Це рівняння дієве тоді, коли операційні витрати рівномірні за кожен період. Річні операційні витрати тут визначаються як сума витрат грошей, або витрати на купівлю товарів і сировини, заробітну плату, проценти та дивіденди. Оборотність грошей фірми вираховується так:  


Оборотність   =                 360 днів /

грошей                     Кількість днів між  купівлею сировини

                                 та надходженням виручки від продажу                     (1.3)

                                 готового товару 


або ж: 


Оборотність грошей = 360 днів / Цикл обороту коштів                           (1.4) 


     Цикл  обороту коштів - це кількість днів, які проходять між датою купівлі сировини і матеріалів та датою надходження виручки від продажу готової продукції.

     Приклад: Використання методу врахування оборотності грошей.

     Завдання: Припустимо, що цикл обороту коштів компанії становить 72 дні. Якщо припустити, що річні витрати компанії становлять 600000 грн., визначте мінімальну суму грошей, яку компанія має тримати в обороті.

     Розв’язок: Використовуючи рівняння, вирахуємо оборотність грошей фірми: Оборотність грошей = 360 днів / 72 дні = 5. Щоб визначити мінімальну необхідну суму необхідно: Мінімальна сума грошей = 600000 / 5 = 120000 грн. Отже, для підтримки своєї ліквідності протягом року фірма повинна тримати в обороті мінімум 120000 грн. Якщо в обороті буде менше, то це може призвести до фінансової скрути, можливо й до банкрутства. З іншого боку, тримати в обороті більше, для компанії невигідно, бо за позичені гроші треба сплачувати проценти. Метод врахування оборотності грошей рекомендується тільки тоді, коли грошові надходження та витрати стійкі, рівномірні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


     2. Фінансове планування  як інструмент  управління фінансами  підприємств 


     2.1. Форма і зміст фінансового  плану 


     Суб’єкти господарювання користуються правом самостійно моделювати форму фінансового плану, визначати його зміст.

     Фінансовий  план – результат творчого пошуку шляхів ефективного управління капіталом, забезпечення його дохідності.

     Форма фінансового плану:

• Баланс доходів і витрат
• Група балансів витрат та доходів
• Розрахунки, які обґрунтовують доходи та витрати

      Зміст фінансового плану:

1. перспективний фінансовий план
• програма інвестицій в економічний і соціальний розвиток підприємства на найближчі 3 – 5 і більше років
2. поточний фінансовий план
• план доходів, витрат і прибутку від операційної, фінансової та іншої діяльності
• баланс грошових ресурсів за джерелами їх формування і напрями використання
• баланс капітальних вкладень
• баланс використання коштів соціального розвитку
• прогноз активів і пасивів підприємства
3. оперативний фінансовий план
• баланс грошових потоків
• календар платників

     Слід  зазначити, що форма і зміст кожного  із видів фінансового плану визначаються підприємством самостійно. Вони можуть бути різними, але всередині підприємства вони повинні бути погодженими між  собою і підпорядкованими основним завданням фінансового планування:

• ресурсному забезпеченню виконання плану економічного і соціального розвитку
• забезпеченню рентабельності, фінансової стійкості, фінансової стабільності та платоспроможності  впродовж планового періоду
 
 
 


2.2. Основні  етапи складання фінансового  плану 


      Процес  розробки кожного з видів фінансового  плану має свої особливості, включає  певний. Притаманний даному виду фінансового  планування, цикл робіт, обумовлений  основною метою і завданням його розробки. В той же час можна виділити спільні узагальнюючі етапи робіт.

      Етапи складання фінансового плану

• аналіз та оцінка фінансового плану за звітний період і в динаміці за 3 – 5 останніх років
• оцінка фінансового стану підприємства на кінець звітного періоду і в динаміці за 3 – 5 останніх років
• аналіз і оцінка зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на величину і рівень досягнутих фінансових показників фінансового плану
• складання плану-прогнозу на наступний плановий період
• розробка заходів щодо забезпечення виконання плану
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Контроль  і аналіз виконання  фінансового плану
 

• 3.1. Завдання і зміст фінансового контролю 
  

     Фінансовий  контроль здійснюється на всіх етапах господарської діяльності організацій  і підприємств, починаючи з розробки плану економічного і соціального розвитку (бізнес-плану) і закінчуючи виконанням конкретних економічних операцій.

     Завдання фінансового контролю:

• Оперативне реагування на процеси формування, розміщення й використання власного капіталу
• Збереження і примноження власності підприємства
• Пошуки внутрігосподарських резервів, використання їх для зростання виробництва і нагромаджень
• Забезпечення режиму економії у витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів
• Запобігання ризику невиконання фінансового плану
• Інформування забезпечення керівництва підприємством про виконання фінансового плану
 


Інформаційне  забезпечення фінансового контролю

• Фінансова звітність
• Дані бухгалтерського обліку
• Матеріали фінансового аналізу діяльності підприємства
• Матеріали ревізій, внутрішнього аудиту
• Нормативні документи з фінансово-економічних питань
• Договори, угоди, контракти пов’язані з питаннями фінансування, інвестування, кредитування, тощо
 


Зміст фінансового контролю

• Контроль і регулювання руху грошових коштів
• Перевірка повноти надходження й ефективності використання грошових доходів
• Перевірка правильності розміщення та ефективності використання капіталу, вкладеного в активи підприємства
• Перевірка стану розрахунків з дебіторами й кредиторами
• Оцінка фінансового ризику контроль ефективності виконання планових завдань
• Визначення причини відхилень фактичних показників фінансово-господарської діяльності від запланованих
• Ініціювання рішень щодо усунення причин, що негативно впливають на виконання фінансового плану
 
 
 

3.2. Контроль за надходженням і використанням грошових доходів 

     Капітал, інвестований в активи підприємства, повинен приносити дохід (прибуток), оскільки процес відновлення кругообороту виробничих фондів потребує витрат, а з коштами, залученими в господарську діяльність, оперують за ринковими ставками.

     За  даними бухгалтерського обліку і  фінансової звітності здійснюється контроль грошових доходів підприємства:

1. залежно від характеру отриманих доходів

• від операційної діяльності (від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг)
• від участі в капіталі (від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі)
• від інших позареалізаційних операцій
2. за видами діяльності

• від торговельної діяльності
• від громадського харчування
• від виробничої діяльності
• від надання послуг неторгового характеру

 

У процесі  контролю необхідно перевірити:

• повноту і своєчасність надходження доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
• своєчасність і повноту сплати податків і зборів
• правильність віднесення витрат на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
• раціональність використання валового прибутку
• оптимальність витрат
• ефективність інвестиційної діяльності
• ефективність фінансових інвестицій
• своєчасність і повноту сплати податку на прибуток
• ефективність використання прибутку організацій і підприємств
• ефективність використання нерозподіленого прибутку

 

   У процесі перевірки слід провести факторний аналіз відхилень фактичних фінансових результатів від планових та ініціювати заходи щодо усунення упущень. 
 
 

3.3. Контроль за формуванням, розміщенням і використанням капіталу 

     Послідовність контролю за формуванням, розміщенням  і використанням капіталу:

1. перевірка забезпеченості підприємства власним капіталом у порівнянні із запланованим
2. забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій фінансової стійкості підприємства (організації)
3. забезпечення прогнозованої структури активів
4. перевірка ефективності використання інвестицій в основні фонди та інші необоротні активи
5. перевірка ефективності використання оборотного капіталу
6. висунення пропозицій щодо:
• мінімізації затрат на формування активів (оптимізації величини і структури капіталу за джерелами формування)
• прискорення кругообороту виробничих фондів та їх відновлення (оптимізації структури активів)

 
 
 

• 3.4. Аналіз і оцінка відхилень від прогнозованих показників за фінансовим планом 
   
  

     Фінансовий  контроль – невід’ємна складова виконання фінансового плану. У процесі контролю виявляються відхилення від плану, аналізуються причини відхилень, виявляються слабкі місця.

     Факторний аналіз відхилень дає можливість визначити і оцінити чинники  впливу, що зумовили відхилення, зробити  певні висновки, висунути пропозиції щодо подолання негативних факторів і слабких місць, використання наявних резервів, а за потреби – коригування запланованих показників.

     Аналіз  і оцінку відхилень доцільно проводити  з врахуванням основних ознак  фінансової стабільності.

     Основні ознаки фінансової стабільності:

• Фінансова стійкість
• Рентабельність
• Платоспроможність
• Кредитоспроможність
• Ліквідність
• Ділова активність

 

      За  методом коефіцієнтів необхідно  визначити оціночні показники фінансового  стану підприємства. 

      Періоди визначення:

• На початок планового періоду
• За даними прогнозованого балансу активів і пасивів
• На дату перевірки

 

      На  основі визначених показників проводять  причинно-факторний аналіз відхилень, який дає можливість виробити обґрунтовані пропозиції для прийняття конкретних рішень щодо забезпечення виконання фінансового плану та зміцнення фінансової стійкості підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Шляхи підвищення ефективності фінансового планування в сучасних умовах

 

4.1. Проблеми поточного фінансового планування на підприємстві в сучасних умовах  
 

     Однією  з основних функцій управління підприємством  є поточне планування його діяльності з наступним контролем за реалізацією прийнятих планів. Якщо в умовах соціалістичної системи управління основою методології планування була його централізація за принципом «зверху вниз», то для ринкових відносин основною вимогою ефективного управління виступає планування погодженої діяльності всіх підрозділів підприємства з метою організації ефективного використання його активів, що забезпечує динамічний розвиток бізнесу.

     В умовах переходу від адміністративної до ринкової економіки процес поточного планування діяльності підприємства зазнає корінних змін. Система планування, що існувала при адміністративній економіці, не відповідала новим післяприватизаційним умовам, а працювати без планування не може жодне підприємство. Таким чином, виникла необхідність розробки нової системи, яка б відповідала цілям і задачам підприємства в умовах ринкової економіки, допомагала б здійснювати ефективну управлінську діяльність. Зрозуміло, ця система повинна базуватись на нових для практики України підходах і технологіях, що багато років використовуються на західних підприємствах. Проте адаптування цього досвіду в умовах України потребує першорядного вирішення багатьох питань.

     За  своєю суттю фінансове планування в підприємницьких структурах –  сукупність методів і засобів визначення джерел, одержання фінансових ресурсів і напрямів їхнього використання для забезпечення господарської діяльності. На нашу думку, методи і засоби виступають лише інструментами розрахунку необхідних фінансових ресурсів підприємства на плановий рік. Крім того, а відповідно – і на розробку поточного фінансового плану.

     У сучасних умовах у процесі фінансового  планування на підприємстві мають вирішуватись завдання по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами, необхідними  для його нормальної господарської і інвестиційної діяльності; виявлення резервів виробництва; забезпечення раціональних і взаємовигідних економічних відносин підприємства з іншими суб’єктами господарювання, бюджетом і банками та здійснення внутрішнього контролю за утворенням і використанням фінансових ресурсів.

     В умовах невизначеності та нестабільності функціонування вітчизняних підприємств  поточне фінансове планування відіграє особливу роль, його вихідним пунктом  є фінансова стратегія та фінансова  політика. Поточне фінансове планування дає можливість підприємству визначити джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку платоспроможність, визначити структуру його активів та капіталу на кінець планового періоду.

     Найважливішою проблемою у сфері фінансового планування є забезпечення обґрунтованості розробки фінансового плану (його реальності), що значною мірою залежить від достовірності даних щодо продажу продукції, дебіторської заборгованості та строків її погашення, потреб у фінансуванні, злагодженої роботи підрозділів, задіяних у розробці фінансового плану та оперативності його розробки. Для забезпечення обґрунтованого фінансового планування необхідною є розробка регламенту його складання, залежно від розміру підприємства (велике, середнє, мале) та специфіки діяльності, організаційно-правової форми, належним чином опрацьованої та достовірної вихідної інформації. 
 
 
 
 
 

     4.2. Ефективність фінансового планування  на підприємствах державного  сектора та шляхи його підвищення 

     З метою удосконалення фінансового планування на підприємстві доцільно здійснювати розробку спеціального внутрішнього «регулятора». Останній має представляти собою сукупність внутріфірмових документів з фінансового планування або внутрішній регламент, який би передбачив:

• Мету і задачі фінансового планування на конкретному підприємстві
• Цикл фінансового планування (термін, на який розроблятиметься фінансовий план)
• Період, протягом якого розробляється фінансовий план
• Методику формування фінансового плану
• Коло учасників процесу фінансового планування на підприємстві з визначенням послідовності їх діяльності
• Пріоритетність платежів за фінансовим планом
• Розмір коштів, який повинен знаходитися в залишку в процесі складання фінансового плану
• Способи мотивації праці персоналу підприємства
• Заходи, направлені на реалізацію ініціативи працівників
• Органи контролю, які здійснюватимуть загальну координацію процесу, а також контролюватимуть виконання регламенту з фінансового планування
• Моніторинг виконання фінансового плану підприємства та його оцінку
• Форму звіту про виконання фінансового плану підприємства та порядок затвердження
• Порядок коригування фінансових планів при значних відхиленнях їх фактичних значень від планових

 
 
 

   З метою підвищення ефективності діяльності підприємств державного сектора необхідно доручити органам виконавчої влади, уповноваженим управляти державним майном та корпоративними правами держави:

• Забезпечувати оперативне проведення факторного аналізу чинників, що впливають на результати виконання фінансових планів підприємств, у першу чергу підприємств, що є суб’єктами природних монополій та підприємств, плановий розрахунковий обсяг яких перевищує 50 млн грн.
• Розробляти заходи поетапного виведення збиткових підприємств на беззбиткову діяльність сформувати постійно діючу міжвідомчу комісію для розробки заходів, направлених на виявлення причин збитковості підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки України і протягом звітного року збільшили обсяги збитку у порівнянні з відповідним періодом минулого року

 

   У контрактах, які укладаються з  керівниками державних підприємств, необхідно передбачити такі вимоги для довгострокового припинення їх дії:

1. невиконання плану по чистому прибутку підприємством
2. неефективне використання державного майна та прибутку підприємством
3. низький рівень зменшення збитковості підприємств або незабезпечення беззбиткової діяльності

 

   Розробляючи заходи, направленні на підвищення ефективності підприємств державної  форми власності, треба враховувати, що це більш складне завдання, ніж досягнення ефективності підприємств приватної власності, орієнтованих на прибуток. Тому до них не скрізь і не завжди потрібно застосовувати цей критерій оцінки. В окремих галузях державна форма власності може забезпечити одержання прибутку, а в інших її ефективність проявляється в таких показниках, як забезпечення надійної оборони країни, правопорядку, удосконалення рівня регіонального розвитку, прогресивна структурна перебудова економіки тощо.

   Однією  із ефективних систем внутріфірменного фінансового планування, контролю й аналізу, що використовується в управлінні фінансами підприємств, є бюджетування. В його основу закладено формування сукупності бюджетів надходження та витрат грошових коштів у підприємства.

   Бюджетування - це найважливіший елемент системи управління підприємством, а не просто інструмент фінансового менеджменту. За змістом бюджетування являє собою технологію планування, обліку, контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, а також отриманих результатів. Ця технологія охоплює всі функціональні сфери діяльності підприємства: маркетинг, адміністрування, управління персоналом, виробництво, закупівлі, контроль якості, дослідження, продаж.

   Необхідність  формування системи бюджетування на підприємствах визначається такими факторами:

• розвитком конкуренції між суб’єктами господарювання, що призводить до необхідності отримання додаткових конкурентних переваг, в тому числі і за рахунок більш ефективної системи управління фінансами
• зростання нестабільності зовнішнього середовища, що висуває додаткові вимоги до системи управління підприємством, яка обумовлює необхідність безперервного відстеження змін, які відбуваються у зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства, швидкої реакції на ці зміни та підвищення гнучкості підприємства
• потребою виявлення внутрішніх резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції на підприємстві та вирішення задач, пов’язаних з удосконаленням системи фінансового планування
• відставанням системи управлінського обліку багатьох вітчизняних підприємств від сучасних задач і вимог до їх розвитку, потребами значного обсягу первинної інформації, яка знаходиться у різних підрозділах, і в цьому зв’язку впровадження цільової і комплексної системи фінансового планування всередині підприємства
• потребою підвищення інноваційної привабливості підприємства, оскільки іноземні інвестори готові вкладати фінансові ресурси в підприємств з високим рівнем організації управління фінансовою діяльністю
• потребою в освоєнні нових методів планування, управлінського обліку і контролю, економічного аналізу
• необхідністю оперативного отримання підприємством необхідної інформації для прийняття управлінських рішень
• потребою своєчасної ідентифікації ризиків підприємства у майбутньому

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

     Таким чином фінансове планування - це процес визначення обсягів фінансових ресурсів, за джерелами формування та напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді.

     Мета  фінансового планування - забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування. Фінансове планування пов`язане з плануванням виробництва на підприємстві. Показники усіх планових фінансових документів тісно корелюються з планами з обсягу виробництва, асортименту товарів, собівартості продукції. Основне призначення фінансового планування в створенні необхідних умов для успішного виконання цих планів. В основу фінансового планування покладено стратегічні і виробничі плани. Стратегічний передбачає формування цілей і задач. А виробничий план складається на підставі стратегічного і передбачає визначення виробничої, маркетингової, науково - дослідної та інвестиційної політики.

     Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції.

     Значення  фінансового планування полягає  в тому, що воно дає можливість визначити  життєздатність проекту підприємства з умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

     Фінансове планування передбачає багато методів, найчастіше з яких використовується балансовий метод. Серед методів  також відомі: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко - математичне моделювання. При плануванні необхідно, вибирати найбільш вигідні варіанти капіталовкладень, враховувати собівартість тощо. В сучасних економічних умовах основним документом фінансового планування на підприємстві, є бізнес - план.

     Бізнес-план складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю. Одним із важливих елементів бізнес - плану є фінансовий план, який включає як правило наступні документи : прогноз обсягів реалізації, кошторис грошових видатків і надходжень, таблицю доходів і витрат, прогнозований кошторис активів та пасивів підприємства, розрахунок точки досягнення беззбитковості. Фінансовий план складається поетапно. Сукупність усіх планових розрахунків підприємства, тобто виробничі плани, маркетингові програми, план впровадження нової техніки і технології, план матеріально - технічного постачання, фінансовий план являє собою бізнес - план діяльності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література 

1. Біла О.Г., Мединська Т.В., Юсипович О.І. – Фінансове  планування і прогнозування: навч.посіб., - Л.: ЛКА, 2009.
2. Біла О.Г. – Фінансове планування і прогнозування: опориний конспект лекцій; - Л.; 2002.
3. Басовский Л.Е.- Прогнозирование и планирование в условиях рынка; - М.; 1999.
4. Бланк И.А. – Основы фінансового менеджмента. Т.1-2. – К.; 1999.
5. Коробов М.Я. – Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: навч.посіб. – К.; 2000.
6. Костіна Н.І., Алексеєв А.А., Василик О.О. – Фінансове прогнозування. – К.: 1997.
7. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств. – К.; 1998.
8. Нікбахт Е., Гроппеллі А. – Фінанси / Пер. з англ.. В.Ф. Овсієнка та В.Я. Мусієнка; - К.: Основи . 1993.
9. Подєрогін А.М. – Фінанси підприємства. К.: КНЕУ, 2000.
10. Пол Гейк, Пітер Джексон – Вчись аналізувати ринок. Пер. з англ.. – Л.: Сейбр – Світло, 1995.
11. Савчук В.П. – Фінансовий менеджмент підприємства: запитання з аналізом ділових ситуацій . – К.: Максимум. – 2001.
12. Слав’юк Р.А. – Фінанси підприємств: навч.посіб. – К.: Знання Прес. – 2004.
13. Фінанси підприємств: тенденції, стан і проблеми управління. Том 3; за ред. члена-кореспондента НАН України Даниленка А.Т. – К. – 2008.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток А 

Таблиця 1. Форма для складання балансу  грошових надходжень