Роль страхових організацій у недержавному пенсійному забезпеченні

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

    «ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ» 
 
 
 
 

    Кафедра фінансів та кредиту 
 
 
 

    Контрольна  робота

    з дисципліни «Соціальне страхування»

    Варіант №20 
 
 
 
 

                                                      Виконала:

                                                      Студентка ЗФ – 06/1

                                                      Тібеж Юлія Олексіївна

                                                      Перевірила:

                                                      Викладач

                                                      Гавриш В.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Оцінка:

    

     Підпис викладача:  
 
 
 

    м. Кривий Ріг

    2011 рік

 

     План 

     

1. Роль страхових  організацій у недержавному пенсійному забезпеченні 3
2. Тести 6
3. Задача 8
4. Список використаної літератури 10

 

     1.Роль  страхових організацій  у недержавному пенсійному забезпеченні 

     У 2003 році Верховна Рада України прийняла Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, що набув чинності 1 січня 2004 року, у межах реалізації національної пенсійної реформи. Законом чітко визначено, що страхові компанії можуть брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні на етапі пенсійних виплат, пропонуючи ануїтети, а також на етапі накопичення, пропонуючи додаткові продукти, такі як договори страхування ризику настання інвалідності та/або смерті.

     Проте, положення Закону стосовно участі страхових  компаній на етапі накопичення недержавних пенсій не є досить чіткими. Така двозначність призвела до широкої дискусії стосовно права страхових компаній на участь у добровільній пенсійній системі (третій рівень) на етапі накопичення. Страхові компанії прагнуть брати участь як на етапі накопичення, так і на етапі пенсійних виплат. Вони переконані, що відкрита конкуренція між різними видами постачальників фінансових послуг сприятиме посиленню конкуренції і знизить ціни на послуги.

     Пенсійна  система України базується на найкращій сучасній міжнародній  практиці.

     Держава вирішила встановити для діяльності недержавних пенсійних фондів схему з “визначеними внесками”. Відповідно до схеми з визначеними внесками учасники недержавного пенсійного забезпечення при виході на пенсію отримують пенсійні виплати у розмірі, що визначається, виходячи з розміру сплачених внесків та отриманого інвестиційного доходу за вирахуванням витрат для оплати надавачам послуг. У міжнародній практиці намагаються відійти від схем з “визначеними виплатами”, які вважаються ризикованими, оскільки забезпечення довгострокового фінансування таких програм є проблематичним. Відповідно до схеми з “визначеними виплатами”, зазвичай передбачається, що роботодавець гарантує пенсійні виплати кожному учаснику в залежності від його останньої або середньої заробітної плати.

     Міжнародний досвід свідчить, що схеми з “визначеними виплатами” не лише обходяться роботодавцю дорожче; крім цього, нерідко право власності на внески роботодавця не набувається працівниками негайно, а роботодавці не мають можливості чи бажання фінансувати у повній мірі видатки таких пенсійних програм.

     Коли  працівники досягають пенсійного віку, дуже часто виявляється, що роботодавці не здійснили належне фінансування чи інвестиції не забезпечили необхідний рівень пенсійних виплат, і працівники не отримують пенсій на обіцяному рівні.

     Надаючи першочергового значення захисту інтересів  майбутніх пенсіонерів, у Законі України “Про недержавне пенсійне забезпечення” передбачено кілька запобіжних заходів, включаючи, але не обмежуючись наступними:

• відокремлення активів пенсійного фонду від активів роботодавців, засновників, адміністратора фонду, компаній з управління активами, зберігача і страхових компаній;
• персоніфікований облік учасників НПФ, їх внесків, інвестиційного доходу та майбутніх пенсій;
• вимога, за якою НПФ залучає ліцензованих адміністратора фонду, компанію з управління активами і зберігача;
• негайне та у повному обсязі набуття учасником НПФ права власності на усі пенсійні кошти, обліковані на його індивідуальному пенсійному рахунку;
• залежність майбутньої пенсії від суми коштів на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, що складається з пенсійних внесків та інвестиційного доходу;
• диверсифікація і встановлення обмежень при інвестуванні пенсійних активів;
• державний нагляд і контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

     З метою забезпечення оптимальної  участі у системі недержавного пенсійного забезпечення і захисту коштів для майбутніх виплат пенсій учасникам системи недержавного пенсійного забезпечення, необхідно створити однакові "правила гри" для всіх організацій, що беруть участь у цьому секторі, включаючи недержавні пенсійні фонди, страхові компанії і банки. Для досягнення цієї мети рекомендується:

     1. Внести зміни до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, чітко визначивши, що страхові компанії можуть брати участь на етапі накопичення недержавних пенсій виключно шляхом створення і реєстрації окремої юридичної особи – недержавного пенсійного фонду, а також шляхом залучення адміністратора, компанії з управління активами та зберігача і здійснення діяльності згідно з Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

     2. Внести зміни до Закону України “Про страхування”, передбачивши, що компанії із страхування життя можуть здійснювати недержавне пенсійне забезпечення лише відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

 

     2.Тести 

     1.До  можливих причин відмови у  виплатах у рамках загальнообов'язкового  страхування від нещасних випадків  на виробництві та професійних  захворювань можна віднести:

     а) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

     б) подання свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

     в) відсутність на підприємстві належного стану охорони праці.

     До  можливих причин відмови у виплатах у рамках загальнообов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань можна віднести навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; подання свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок. 

     2.Для  осіб перед пенсійного віку  тривалість виплати допомоги  по безробіттю:

     а) не може перевищувати 360 календарних дні протягом2 років;

     б) не може перевищувати 720 календарних днів;

     в) не може перевищувати 365 календарних днів протягом 2 років.

     Для осіб перед пенсійного віку тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. 

     3.До  цілей реформування пенсійної  системи України можна віднести:

     а) максимальну залежність пенсійних виплат від персоніфікованих внесків застрахованих осіб;

     б) підвищення рівня доходів осіб пенсійного віку;

     в) повну відмову від солідарної системи пенсійного забезпечення.

     До  цілей реформування пенсійної системи  України можна віднести підвищення рівня доходів осіб пенсійного віку.

     4.Адміністратор  недержавного пенсійного фонду  (НПФ) може 
здійснювати:

     а) надання агентських та рекламних послуг НПФ;

     б) ведення бухгалтерського обліку НПФ;

     в) зберігання пенсійних активів НПФ.

     Адміністратор недержавного пенсійного фонду (НПФ) може здійснювати зберігання пенсійних активів НПФ. 

     5.Радянська  система соціального захисту  була найбільш подібною до:

     а) ліберальної системи соціального захисту;

     б) консервативної системи соціального захисту;

     в) соціал-демократичної системи соціального захисту.

     Радянська система соціального захисту  була найбільш подібною до ліберальної системи соціального захисту. 

     6.Що  впливає на розмір тарифної  ставки?

     а)група ризику;

     б)група ризику, вид страхування;

     в)вік застрахованих.

     На розмір тарифної ставки впливає група ризику, вид страхування.

 

     3.Задача 

     З Б. на заводі стався нещасний випадок. В березні 2008 р. він звернувся  у МСЕК для встановлення групи  інвалідності. Така інвалідність йому була встановлена. Наступний термін переосвідчення був визначений березень 2010 р. Б. у березні 2010 р. на переосвідування не з'явився, оскільки в грудні 2009 р. йому виповнилося 60 років, і він вважав, що інвалідність його стала безстроковою. На який термін встановлюється інвалідність? Які наслідки нез'явлення громадянина на переосвідування МСЕК у встановлений термін? В яких випадках інвалідність встановлюється безстрокове?

     Відповідь.

     ВИТЯГ З НАКАЗУ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я  УКРАЇНИ від 07.04.2004 N 183 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності".

     Переогляд інвалідів з нестійкими, зворотними морфологічними змінами та порушеннями  функцій органів і систем організму  з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних  заходів, стану здоров'я і ступеня  соціальної адаптації проводиться  через 1-3 роки.

     Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яким встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні  стану здоров'я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності.

     Група інвалідності без зазначення строку переогляду встановлюється громадянам при анатомічних дефектах і прирівняних  до них станах (розділ 4), стійких  необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і  систем організму, неефективності реабілітаційних  заходів, неможливості відновлення  соціальної адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з  урахуванням реальних соціально-економічних  обставин у районі проживання інваліда, а також чоловікам старше шістдесяти років і жінкам старше п'ятдесяти п'яти років, інвалідам, у яких строк переогляду настає у чоловіків після досягнення шістдесяти років, жінок - п'ятдесяти п'яти років.

 

     

     Список  використаної літератури 

     1. Конституція України : Прийнята  на п'ятій сесії Верховної Ради  України 28 червня 1996 р. // Голос України. - 1996. - 13 липня.

     2. Закон України "Про пенсійне  забезпечення" № 1788-ХІІ від  5.11.1991р. //Відомості ВРУ. - 1992. - № 2.

     3. Закон України "Про збір  на обов'язкове державне пенсійне  страхування" № 400/97-ВР від  26.06.1997р. // Все про бухгалтерський  облік. — 2002. — № 12-1.

     4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" № 1105-ХІІ від 23.09.1999р. // Все про бухгалтерський облік. — 2001. — № 40.

     5. Закон України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття" № 2213-ІІІ  від 02.03.2000р. // Все про бухгалтерський  облік. - 2001. - № 21.