Особливості рейтингу страхових коммпаній

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 
 

РЕФЕРАТ

з курсу  «Страховий менеджмент»

на тему: «Особливості рейтингу страхових коммпаній» 
 
 
 
 
 
 
 

2011 

     Рейтингування (тобто присвоєння рейтингу) страхових  компаній — поширений у закордонній  практиці процес незалежного оцінювання, який здійснюється за визначеними правилами  і методиками. Це дає змогу:

     •  страховим компаніям засвідчити свою фінансовою надійність, можливість виконувати поточні і майбутні зобов'язання за страховими продуктами (послугами), що реалізуються;

     •  потенційному страхувальнику визначитися  з вибором страховика не за критерієм  популярності і рекламної активності, а з урахуванням ширшого спектра  чинників, що впливають на якість і надійність страхового захисту;

     • стати могутнім інформаційним інструментом для її інвесторів та кредиторів, оскільки очікувана ефективність діяльності, перспективи зростання страхової  компанії також багато в чому обумовлені його рейтинговою оцінкою.

     Теоретичні  основи, методичні принципи і практичний досвід рейтингування в іноземних  країнах викладено у фахових виданнях [2; 6; 7; 8; 9; 11; 12].

     Провідними  світовими рейтинговими агентствами в галузі страхування є Standard&Poor's Corp., Moody's Investor Service Inc., F.M.Best Company, Duff&Phelps Credit Rationg Co., Fitch IBCA. Кожна з цих компаній застосовує свої методичні підходи і до процедури рейтингування, і до присвоєння рейтингу [2]. В усьому різноманітті підходів, що використовуються, можна виділити спільні риси, характерні для цієї процедури:

     1)       рейтингові агентства, як правило,  працюють за замовленням страхових  компаній, які хочуть отримати  рейтинг надійності;

     2)       присвоєння рейтингу відбувається  на основі опрацювання великого переліку інформаційних джерел, які добровільно надаються рейтинговому агентству страхо-вою компанією. Ці джерела охоплюють практично всі аспекти її життєдіяльності і основні бізнес-процеси (характеристика страхових продуктів, поля (ніші) страхового ринку, каналів збуту (просування) страхових продуктів, страхові та фінансові звіти, дані про інвестиційний портфель і розміщення страхових резервів, інтеграційні зв'язки страхувальника тощо);

     3)      остаточний рейтинг, який виставляється  в буквеній, цифровій або символьній  формі, є узагальнюючою оцінкою  як поточної фінансової надійності (безпеки), так і оцінки галузевих  і корпоративних ризиків втрати  фінансової стійкості під впливом чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ, наявності у страховика потенціалу розвитку (розширення поля страхування, власного капіталу, підвищення ефективності управління, фінансової гнучкості тощо), і, як наслідок, підвищення в майбутньому його страхової та інвестиційної привабливості;

     4)      методичні прийоми присвоєння  рейтингів, як правило, є інтелектуальною власністю рейтингових агентств і не розголошуються, зокрема і для запобіганнякнесумлін-ності і шахрайства у наданні інформації;

     5)      враховуючи значущість рейтингу  для успішності бізнесу страховика, він може надавати рейтинговому  агентству додаткову інформацію, вивчення якої сприяє присвоєнню  вищого рейтингу, а також відмовлятися  від публічного оголошення рейтингової  оцінки, з якою він не згоден  або яка може нанести збиток  його бізнес-інтересам;

     6)        після присвоєння рейтингу рейтингове агентство продовжує здійснювати моніторинг страхового ринку, інвестиційної та фінансової діяльності страховика і у разі різкої його зміни може відкликати або відкоригувати присвоєний рейтинг;

     7)        іноді використовують практику, коли відбувається присвоєння  рейтингу за власною ініціативою  (так званий публічний або дистанційний  рейтинг) на основі аналізу даних публічної звітності страховика, про що обов язково роблять відповідну ремарку. Як правило, він присвоюється на першому етапі роботи зі страховою компанією як первинна оцінка ступеню її розвитку і надійності або для основних операторів ринку у разі їх відмови від надання повної інформації про себе.

     Практика  рейтингування страхових компаній за останні роки набула розвитку в Російській Федерації. Визнаним лідером цієї діяльності є агентство «Експерт РА», докладна інформацію про діяльність якого публікується у журналі «Эксперт», а також на сайті агентства [13]. Основне ранжування страхових компаній здійснюється на основі оцінки їх платоспроможності, тобто здатності виконати відповідні страхові зобов'язання перед клієнтами, виходячи з наявних активів, участі перестрахувальників у відшкодуванні збитку за ризики, передані для перестрахування. Як базова характеристика платоспроможності використовується коефіцієнт поточної ліквідності.

     Основою для присвоєння рейтингу є не тільки фактичний стан платоспроможності, а й фінансова стійкість компанії, здатність зберігати існуючий рівень платоспроможності впродовж певного часу за можливих несприятливих внутрішніх і зовнішніх діях. Тут важливі: розмір компанії, досвід її роботи на ринку, збалансованість портфеля страховки, стійкість клієнтської бази, перестрахувальна політика, збалансованість фінансових потоків, обсяг власного капіталу й інші чинники.

     Присвоєння  рейтингу вимагає обов'язкового порівняльного  аналізу стану оцінюваного страховика, під час якого його показники порівнюють із середніми значеннями аналогічних компаній або для ринку загалом. Це порівняння дає підстави зарахувати страхову компанію до одного з чотирьох рейтингових класів: А — високий рівень надійності, В — прийнятний рівень надійності, С — низький рівень надійності, D — незадовільний рівень надійності (банкрутство). Усередині кожного класу предметом оцінки є перспективи розвитку підприємства-страхо-вика: ++ — позитивні перспективи (вірогідність переходу до вищого класу надійності) + — стабільні, без індексу — негативні (вірогідність зниження рейтингової оцінки).

     Досьогодні  процедуру рейтингування провели  більше 20 страхових організацій  Росії. Всі вони були зараховані до класу А (високий рівень надійності), проте перспективи збереження або зміни цього стану оцінені по-різному (А, А+, А++).

     Страховий брокер ТОВ «ФінСтрахСервіс» продить рейтингування (насправді — ранжований перелік) 100 провідних російських компаній за обсягом внесків і виплат (у розрізі видів страхування), динаміки розвитку (рейтинг за місцем і приростом внесків (у % до попереднього року), збитковості страхової діяльності страховки, а також рейтинг за рівнем стратегічності управління (за 2001 рік) [14]. Інформація про основних операторів ринку необхідна для надання якісних послуг з вибору найви-гідніших і надійних страхових компаній.

     У розбудові ринкової економіки і  становленні реального страхового ринку Україні потрібен науково обґрунтований, об'єктивний рейтинг розвитку страхових компаній. Це передбачає розробку можливих методичних підходів до процедури рейтингування, які можуть застосовуватися вже сьогодні для оцінювання за матеріалами публічно оприлюдненої інформації про діяльністіь страхових компаній без втручання об'єкта оцінювання і без використання додаткової інформації про компанію, яку (інформацію) вона надала.

     Спроби  рейтингування страхових компаній України вже п'ять років проводить  «Інвестиційна газета» та публікує свій рейтинг ТОП-100, що складається за окремими сегментами фінансового ринку. По суті назвати це рейтинговою оцінкою не можна. Публікується ранжований за певним критерієм набір п'яти найважливіших показників діяльності страхових компаній: збір страхових платежів, обсяг страхових виплат, страхових резервів, активів і статутного капіталу. Необхідну інформацію надає Ліга страхових організацій України. Оприлюднений перелік даних має певні недоліки:

     1)     в рейтинг не потрапляють оператори  ринку, що не є членами Ліги страхових організацій;

     2)     трапляються певні неточності  і помилки в опублікованій інформації, порівняно з даними фінансової звітності деяких страхових компаній;

     3)     перелік оприлюднених показників  надзвичайно обмежений, що істотно  знижує його значущість для  аналізу і прийняття відповідних  управлінських рішень.

     Оприлюднена інформація не включає таких істотних показників: обсяг перестрахувальних  платежів (що не дає змоги оцінити  ступінь власного утримання ризику), участь перестрахувальника в покритті збитків (що є індикатором надійності перестрахувального захисту), обсяг  власного капіталу (що стає перешкодою для аналізу структури капіталу і відповідно фінансової стійкості компанії-страховика). В Україні ніколи не було оприлюднено інформації про розміри прибутку страхових компаній України, рівень рентабельності обороту, про їх активи або капітал, хоча в усьому світі саме ці показники найбільше цікавлять інвесторів .

     Накопиченням  інформації про стан страхового ринку і ефективність діяльності його основних операторів почали серйозно займатися і страхові посередники, зокрема фірма «Дедаль», що спеціалізується на маркетингу і консалтингу страхових та фінансових послуг. Як свідчить інформація із сайту цієї компанії [15], вона має вже більш як 10-річний досвід роботи страховим посередником, розгорнену мережу клієнтури, власні канали отримання інформації, програмні засоби її обробки, що є підставою для надання потенційним страхувальникам максимально докладної інформації про якість страхового захисту і обґрунтованість страхових тарифів, про рентабельність певних видів страхування. Заради об'єктивності вибору страхувальника компанія «Дедаль» готує і оприлюднює рейтинг страхових компаній України за показником збитковості, де представлено такі важливі індикатори реального захисту страховки: сплачені збитки, збитковість суми страховки і брутто-збитковість.

     Здійснений  аналіз засвідчив, що інтерес до процедури  рейтингування в Україні збільшується. Основною проблемою, що ускладнює становлення  ринку рейтингових послуг, зокрема  у сфері страхування, є вкрай  закрита позиція провідних операторів ринку щодо надання докладної  інформації про організацію і  ефективність своєї страхової, інвестиційної  і фінансової діяльності. Причиною цього є значне поширення у  сфері страхування різних тіньових схем оптимізації оподаткування, «кишенькового страхування» та інших негативних явищ. За свідченнями провідних експертів ринку, тільки 25% ринку становить реальне страхування. За таких умов вельми значна частина страхових компаній не зацікавлена у використанні процедури рейтингування як інструменту залучення страхувальників і збільшення збору страхових платежів, оскільки їх основний бізнес або забезпечений засновниками, або може серйозно зацікавити компетентні органи.

     В основі методики дистантного рейтингування  — інтегральне оцінювання інвестиційної  привабливості підприємств та організацій, затверджені Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств [1].

     Дистантне оцінювання стану розвитку певних суб'єктів  страхового бізнесу (підприємництва) може здійснюватися такими методами.

     Порівняльний  метод. Ідентифікація стану розвитку деяких напрямів (сфер) страховика здійснюється за 9-ва-ріантною шкалою оцінювання (табл. 1), порівняння даних експрес-оцінки розвитку страховика порівняно з  середнім значенням за сукупністю та розміром стандартного відхилення від  середнього для досліджуваної галузі. 

 

     Таблиця 1

     Рекомендована шкала оцінювання окремих аналітичних  показників стану та перспектив розвитку страхової компанії

 
 

     Метод середньозваженої оцінки. В основі оцінювання співвідношення між показником експрес-оцінки розвитку страховика та середнім значенням цього показника для сукупності оцінюваних страховиків, а також вагомість певних показників для формування узагальнюючого висновку.

     3.  Розраховується узагальнюючий показник  розвитку за формулою:

                   n

     УПРj = Σ (ВОПij х ОПij / ОПij cp) , 

                 i= 1

     де  ВОПij — вагомість оцінки певного показника розвитку (експертна оцінка);

     Ollij — значення певного оціночного  показника розвитку для страхової  компанії;

     Onij cp — середнє значення оціночного  показника розвитку для сукупності  досліджуваних компаній; п — загальна кількість оціночних показників розвитку.

     4.  Проводиться ранжування страхових  компаній у порядку зменшення  інтегрального показника розвитку. Критерієм вибору найкращої страхової  компанії за ступенем розвитку  є максимальне значення УПР j.

     Метод рангів. Найпростіший та поширений  метод узагальнюючої оцінки, використання якого передбачає виконання такої  роботи:

     1)  визначення індивідуального рангу (місця) страховиків за окремими показниками експрес-оцінки розвитку (за критерієм максимізації показника оцінювання);