МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

    ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра банківської і біржової справи 
 
 
 
 

Індивідуальне завдання

з дисципліни: «Соціальне страхування»

за темою: «Іноземний досвід недержавного пенсійного  страхування» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Донецьк, 2011

    Зміст 

ВСТУП………………………………………………………………….………….3

1. Недержавне пенсійне страхування в Україні……………………...……..4
2. Досвід іноземних країн в недержавному пенсійному страхуванні…......6

ВИСНОВКИ…………………………………...…………………………………10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….....12 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 

    У всіх цивілізованих країнах, де склалася традиція соціальної відповідальності держави перед літніми людьми, постійно ведуться пошуки ефективної моделі пенсійної системи. Окрім  причин економічного характеру, особливо важливою є тенденція старіння населення. У більшості країн світу, включаючи Україну, погіршення демографічної обстановки, великий ризик фінансових дефолтов і інші чинники сприяють збільшенню фінансового навантаження на економіку.

    В умовах формування соціально-економічної  відповідальності держави перед  громадянами, що закінчили трудову  діяльність у зв'язку зі своїм віком, питання пенсійного забезпечення є  одним з найактуальніших. Тому формування оптимальної моделі пенсійного забезпечення, що враховує соціальні і економічні аспекти життя суспільства, є важливим завданням багатьох держав. В ході реформування пенсійних систем були сформовані дві основні моделі пенсійного забезпечення: розподільна (солідарна) і накопичувальна (ощадна).  Невід'ємним інструментом накопичувального рівня пенсійного забезпечення є недержавні пенсійні фонди, вони акумулюють грошові внески застрахованих осіб в економіку країни через довірче управління, для подальшого їх збільшення.

    Необхідність  проведення аналізу аналогічних систем інших країн, що мають більший досвід їх використання, виявлення позитивних і негативних результатів діяльності в даній сфері з метою можливості вживання даного досвіду відносно ситуації, що склалася в системі недержавного пенсійного забезпечення в Україні, і вироблення необхідних рекомендацій, не викликає сумнівів. 
 
 
 

    

1. Недержавне  пенсійне страхування  в Україні

 

    Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова  
частина  системи  накопичувального  пенсійного  забезпечення,  яка ґрунтується  на  засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень  з  метою  отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення  додаткових   до   загальнообов'язкового   державного пенсійного страхування пенсійних виплат[1].

    Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

    - недержавні пенсійні фонди;

    - страхові організації,   які   уклали   договори   страхування  
довічної пенсії,  страхування  ризику  настання  інвалідності  або  
смерті;

    - банківські установи,   які   уклали  договори  про  відкриття  
пенсійних депозитних рахунків;

    - вкладники    та    учасники    пенсійних   фондів,   учасники  
накопичувальної  системи  пенсійного  страхування

    - вкладники пенсійних депозитних рахунків;

    - фізичні та юридичні особи,  які уклали  договори  страхування  
довічної  пенсії,  страхування  ризику  настання  інвалідності або  
смерті;

    - засновники пенсійних фондів;

    - роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів;

    - саморегулівні організації суб'єктів,  які надають  послуги  у  
сфері недержавного пенсійного забезпечення;

    - органи державного  нагляду  і  контролю  у сфері недержавного  
пенсійного забезпечення;

    - адміністратори пенсійних фондів;

    - компанії з управління активами;

    - зберігачі;

    - аудитори [2].

    В Україні домінуючу роль у недержавному пенсійному забезпеченні належить Недержавним  пенсійним фондам.

    НПФ - юридична особа,  створена  відповідно  до  цього  Закону,  яка  має  статус неприбуткової   організації    (непідприємницького    товариства), функціонує  та  провадить  діяльність виключно з метою накопичення пенсійних  внесків  на  користь  учасників  пенсійного   фонду   з  подальшим   управлінням  пенсійними активами,  а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного  фонду  у  визначеному Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення» порядку [1].

    Головна перевага недержавного пенсійного фонду  в тому, що він пропонує схеми  додаткового пенсійного забезпечення, які дозволяють впливати на величину майбутньої пенсії. Для працедавців недержавні пенсійні фонди – це можливість істотно оптимізувати свої фінансові ресурси і податкові виплати, одночасно вирішуючи питання стимулювання персоналу. Для працівників – це можливість отримати додаткові пенсійні виплати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Досвід  іноземних країн  в недержавному пенсійному страхуванні

 

    Сучасний світовий досвід свідчить про те, що за кордоном успішно функціонують система, що поєднує керовані державою пенсійні схеми з недержавними пенсійними фондами, що знаходяться в приватному управлінні. При цьому відбувається посилення уваги до недержавних накопичувальних схем і поступове впровадження їх в комплексну систему пенсійного страхування.

    Система пенсійного забезпечення у Великобританії вважається однією з найдоскональніших в світі. Фактично Великобританія - одна з країн, на яку майже не вплинула криза пенсійних систем в Європі. Причиною цього можна вважати введення британським урядом в числі перших системи особистого пенсійного забезпечення і поступове скорочення державних пенсій. Пенсійна система Великобританії має два рівні: Перший рівень - система державного страхування. Даний компонент є забезпечуваною державою фіксованою сумою, яка гарантує мінімальну (базову) пенсію (Basic State Pension). З квітня 2002г. введена друга державна пенсія (State Earnings Related Pension Scheme, SERPS), залежна від рівня заробітної плати. Другим рівнем є система недержавного пенсійного забезпечення.  До недержавних пенсій відносяться професійні пенсійні плани і персональні пенсійні плани.  Професійні пенсії призначаються працедавцем або групою працедавців. Здійснюється це для винагороди працівників, для залучення на підприємство нових кадрів і їх утримання, для здобуття податкових пільг і для підвищення іміджу в очах громадськості. Грошові кошти прямують до пенсійного фонду, де вони накопичуються, інвестуються і виплачуються у вигляді додаткових пенсій. Збереження вкладених засобів гарантується системою вторинного страхування. Розмір пенсій і інші умови визначаються правилами пенсійного плану. Фонд має податкові пільги при дотриманні певних умов. Пенсійний фонд відокремлений від працедавця.  Персональні пенсії формуються незалежно від працедавця. Працівник, за бажання індивідуально нагромаджує майбутню пенсію в страховій компанії. Застосовуються схеми зі встановленими виплатами, коли пенсія дорівнює частині останнього річного доходу за рік участі, і зі встановленими внесками, коли пенсія залежить від сформованого індивідуального рахунку і норми аннуїтета. У першому випадку інвестиційний ризик несе працедавець, в другому – працівники [3].

    Модель  пенсійної системи, що склалася у  Федеративній Республіці Німеччини, характерна для Австрії, Італії, Франції і більшості інших країн Західної Європи. В цілому система захисту старості у ФРН характеризується співіснуванням ряду різних окремих систем. В даний час ці окремі системи значно відрізняються один від одного, наприклад, по колу застрахованих осіб, по принципах фінансування і надання послуг і посібників, по організаційних структурах, а також по рівню захисту, до якого прагнуть ці структури. Не дивлячись на існуючі значні відмінності, вся система надання захисту старості у Федеральній Республіці Німеччини характеризується як "система трьох рівнів".

    До  першого рівня захисту в старості відносяться все ті окремі системи, які функціонують на основі законодавчих норм і є обов'язковими для певного кола осіб. До другого рівня захисту в старості відноситься забезпечення через старість від підприємств. Багато підприємств виплачують своїм колишнім співробітникам при виході на пенсію за віком т.з. "пенсії від підприємств" додатково до пенсій, запрацьованих в системі встановленого законом пенсійного страхування. У ФРН майже половина працівників охоплена договорами про забезпечення через старість від підприємств. Проте інша половина працівників не має права на здобуття пенсії від підприємства. Третій рівень захисту в старості - це турбота про свою старість приватним способом. Ця форма захисту в старості також є добровільною. В даному випадку кожен може сам приймати рішення, чи буде він щось робити для забезпечення своєї старості і якщо так, то в якому вигляді і в якому об'ємі. Для цього прийнятні всі форми створення приватного капіталу. Сюди, наприклад, відносяться: покупка нерухомості, створення фонду коштовних паперів або укладення договорів про довгострокові ощадні вклади. Хоча насправді ці форми створення капіталу часто направлені на інші цілі, а не на забезпечення в пенсійному віці. Типовою ж формою створення приватного капіталу є укладення договору про страхування життя з метою накопичення засобів або укладення індивідуального договору про пенсійне страхування. Досвід ФРН надає великий вплив на розвиток і формування пенсійних систем в багатьох країнах. Що стосується нашої країни, то і у нас робляться спроби врахувати німецький досвід поєднання елементів різних пенсійних моделей [4].

    Модель  пенсійної системи в США грунтується переважно на особистому пенсійному страхуванні населення. Зростання пенсійних активів в США в 80-90-і роки відбувалося виключно швидкими темпами. Всього за 16 років (1980-1996) їх об'єм збільшився в 6 разів навіть з врахуванням інфляції. Темпи зростання пенсійних активів в 4 рази перевищують темпи зростання ВНП США. Це зростання відбувається, перш за все, за рахунок розширення накопичувальних пенсійних систем. У пенсійному забезпеченні американців, починаючи з 80-х років, центр тяжіння зміщується від державної розподільної системи до накопичувальних схем, реалізованих в основному в приватному секторі, оскільки вони розвиваються випереджаючими    темпами [5].

      Австралія вигідно виділяється своєю пенсійною системою. Вона відноситься до країн, де приватне пенсійне забезпечення широко розвинене і тісно переплітається безпосередньо із страхуванням. Досить частий приватне пенсійне страхування комбінується із страхуванням на випадок втрати працездатності і із страхуванням на випадок смерті застрахованого (виплата пенсій близьким). Певна доля внесків до фонду приватного пенсійного страхування звільняється від прибуткового податку (для осіб вільних професій і підприємців, для яких не існує обов'язкового страхування життя, ця доля велика). Приватне пенсійне страхування є одночасно інструментом зміцнення матеріального положення застрахованних. Після настання моменту виплати накопиченого стану застрахований може отримати його целіком або щомісячними виплатами до кінця життя, по своєму бажанню. Страхова компанія регулярно оповіщає застрахованого про те, яка сума накопичилася в його особистому пенсійному фонді, а у випадку необхідності застрахований мо­жет не чекаючи встановленого терміну, розпорядитися вже накопиченим засобами.

    На  сьогоднішній день в Голландії паралельно існує три види пенсій:

    1. державне пенсійне забезпечення, що є базовим, 

    2. професійне пенсійне забезпечення, яке носить додатковий характер,

    3. індивідуальне пенсійне забезпечення.

    Третій  рівень пенсійної системи в Голландії  – недержавне пенсійне забезпечення - включає добровільне індивідуальне пенсійне страхування. Цей вигляд пенсійного забезпечення до недавніх пір не користувався популярністю серед голландців і лише останнім часом став набирати популярність.

    ВИСНОВКИ 

    Головна мета недержавного пенсійного забезпечення - здобуття людьми додаткових до загальнодержавного пенсійного страхування пенсійних виплат.         Головна перевага недержавних пенсійних фондів в тому, що вони пропонують схеми пенсійного забезпечення, які дозволяють впливати на величину майбутньої пенсії.

    Переваги  системи недержавного пенсійного забезпечення

    1. Добровільна участь фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення.

    2. Персоніфікація пенсійних внесків вкладників (учасників).