Фінансова послуга зі страхування життя

40

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра управління

фінансовими послугами

Курсова робота

з навчальної дисципліни «Ринок фінансових послуг»

Фінансова послуга зі страхування життя

Керівник роботи

Викладач
С. А. Ачкасова

Виконала

Студентка фінансового факультету, 5 курсу, 2 групи

К. А. Золотухіна

Харків, ХНЕУ, 2011

Зміст

Стор.

ВСТУП

 Усі види людської діяльності й усе життя в суспільстві пов'язана з ризиком втратити життя, здоров'я і майна, внаслідок зміни ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки прибутку. Причому час і масштаби подібних подій заздалегідь не можуть бути оцінені. Вони визначаються широким набором випадкових факторів.

Наявність непередбачених обставин, що супроводжують господарську та побутову діяльність людини, визначає необхідність у заходи запобігання або відшкодування втрат, що виникають у результаті випадкових подій. Розробка, впровадження в практику і повсякденне застосування системи подібних заходів стають частиною людського побуту і культури.

Страхування ‑ це такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, за якої громадяни і організації заздалегідь страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків у особливий фонд спеціалізованої організації (страховика), яка надає страхові послуги, а ця організація при настання вказаних наслідків виплачує за рахунок коштів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму.

Страхування життя ‑ це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити виплату згідно договору страхування при настанні смерті в період дії договору або дожиття застрахованої особи до закінчення договору, а також при настанні нещасного випадку або захворювання. Страхування життя є надійним інструментом примноження коштів і перетворення ймовірних ризиків у вигідне положення для страхувальника і, що не менш важливо, для всієї його родини.

На розвиток ринку страхування життя здійснюють значний вплив процеси глобалізації та міжнародної інтеграції.  В даний час у чистому вигляді національних страхових ринків практично немає,  оскільки усі вони завдяки експансії іноземного капіталу, системі перестрахування ризиків на зарубіжних страхових ринках, створенню спільних страхових компаній об’єдналися в єдиний страховий простір та зазнали при цьому суттєвих змін.  У зв’язку з цим загострились проблеми,  пов’язані із забезпеченням економічної та фінансової стійкості страхових компаній, а також забезпечення їх конкурентоспроможності в новому економічному середовищі.

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що зараз страхування стає об'єктивно необхідним елементом всього господарського механізму. Сфера його застосування значно розширюється, охоплюючи всі форми власності, сімейні відносини, залучаючи широке коло нових зацікавлених страхувальників.

Метою курсової роботи є виявлення проблем та перспектив розвитку страхування життя в Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання: розібрати поняття страхування життя; розглянути його форми та види; провести аналіз провідних страхових компаній в Україні; окреслити проблеми і перспективи розвитку страхування життя.

Предметом дослідження є страхування життя як вид особистого страхування.

Об'єктом дослідження є особисте страхування, як галузь страхування, пов'язане з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи.

Суб'єктом є страхові компанії, що здійснюють страхування життя.
 

Розділ 1. Теоретичний аналіз страхування життя

1.1.           Загальна характеристика сутності страхування життя

Розглядаючи економічну сутність страхування життя, слід відзначити її особливість, яка полягає у поєднанні властивостей страхового захисту та заощадження коштів. У зв'язку з цим для страхування життя змінюють своє значення поняття страхового ризику та страхового випадку. Так, страховий ризик має у своїй основі непередбачуваність настання події. Таке поняття страхового ризику прийнятне для таких ризиків страхування життя, як ризик смерті або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку. Проте закінчення терміну дії договору страхування, повноліття застрахованої особи не мають ознак страхового ризику. Водночас ці події не підпадають під визначення страхового випадку, для якого характерним є заподіяння шкоди об'єкту страхування.

При страхуванні життя страховим випадком може бути подія досить приємна, радісна і навіть бажана (наприклад, одруження, повноліття). Такого роду події, як правило, передбачувані, а часом і просто неминучі (як, наприклад, закінчення строку дії договору страхування життя). Внаслідок страхування життя не має на меті відшкодування збитків, заподіяних страховим випадком, що суперечить самій концепції страхування як економічній категорії [9].

В основі особистого страхування, як і страхування майна, також лежить замкнений перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого страхування через спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й розбіжності між ними, тому що об'єктами страхових відносин в особистому страхуванні є працездатність, здоров'я, життя людей, тобто воно пов'язане із специфічною особливістю виробництва – відтворенням робочої сили. На відміну від страхування майна особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріальних збитків, а дає змогу одержати грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім сім'ям [1].

Ще однією особливістю страхування життя є те, що за договором, який передбачає виплату страхової суми у випадку передчасної смерті застрахованої особи або у випадку дожиття її до закінчення терміну дії договору, страховик бере на себе зобов'язання гарантовано виплатити страхову суму. Так, укладаючи такий договір страхування життя та вчасно сплачуючи страхові премії, страхувальник точно знає, що страховик виплатить страхову суму йому або третій особі, він не знає лише чи станеться це в кінці строку дії договору чи раніше. В цьому полягає важливий економічний сенс страхування життя, оскільки маючи такі гарантії, страхувальник здійснює довгострокове планування своїх фінансів. З іншого боку, таких гарантій особі не може забезпечити більше жодний фінансовий інструмент.

На відміну від договорів страхування життя, за договорами страхування майна страховик не виплачує страхову суму, якщо об'єкт страхування не зазнав шкоди внаслідок страхового випадку до кінця строку дії договору страхування. Такі високі зобов'язання страховика за договорами страхування життя формують високу вартість страхування. Так, для того, щоб забезпечити ефективне функціонування страхової компанії, страхова премія, яку сплачує страхувальник за договором страхування життя, має перевищувати страхову суму. На практиці страхова сума розраховується з врахуванням гарантованого доходу, визначеного в договорі страхування життя, а тому вона деколи перевищує розмір страхової премії. Водночас розмір страхової премії залежить від віку, статі та стану здоров'я застрахованої особи, а також терміну дії договору, тому для молодих людей з хорошим станом здоров'я, які укладають договір страхування життя на довший термін, умови страхування є значно вигіднішими. Перевищення розміру страхової премії над розміром страхової суми та наявність інвестиційного доходу за договорами страхування життя також є особливими рисами страхування життя, нехарактерними для майнового страхування.

Враховуючи таку велику кількість відмінностей страхування життя від майнового страхування, можна сказати, що страхування життя – це видозмінений фактор народного заощадження у вузькому значенні цього слова, але в жодному разі не може підходити під визначення "майнове страхування" [10].

Водночас існує думка, що страхування життя охоплює ті види страхових операцій, у яких момент ризику полягає в невизначеності строку людського життя. Основним страховим ризиком за договорами страхування життя є тривалість людського життя, тобто не сама смерть, а час її настання, тобто:

–                   ймовірність померти в молодому віці або раніше від середньої тривалості життя;

–                   ймовірність померти або вижити протягом певного періоду часу;

–                   ймовірність жити у старості, маючи більшу тривалість життя, що потребує одержання регулярних доходів без продовження трудової діяльності [11].

Основних ризиків життя є два. Перший з них пов'язаний з ймовірністю передчасної смерті особи, що може призвести до негативних фінансових наслідків для людей, які були на утриманні застрахованої особи (літніх батьків, малолітніх дітей, непрацездатних членів сім'ї). В такому випадку застрахована особа не відчує на собі негативних наслідків страхового випадку, а її бажання застрахуватися від цього ризику життя продиктоване почуттям любові до близьких людей та турботою про їх благополуччя. Страхування життя в цьому випадку можна розглядати як високоетичний, безкорисливий і навіть зворушливий вчинок.

Другий ризик життя пов'язаний з ймовірністю пережити працездатний вік та не мати засобів до існування у зв'язку з втратою працездатності на старості. В цьому випадку особа, яка страхується на випадок дожиття, виходить зі своїх власних інтересів, а також інтересів своїх близьких людей, яких вона не хоче обтяжувати турботою про неї на старості. Мотивацією для укладання договору страхування на дожиття є відчуття страху перед злиденним життям без засобів до існування або мрії, які особа планує реалізувати на пенсії та для яких вона заощаджує кошти.

Отже, сутністю убезпечення життя є економічні відносини, які виникають за договором убезпечення життя, передбачають обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі смерті убезпеченого на користь вигодонабувача (член сім'ї, підприємство чи інша особа), за вирахуванням не повернених убезпеченим кредитів за таким договором та передбачених відсотків, а також, якщо це передбачено договором, у разі дожиття убезпеченого до закінчення строку дії договору та (або) досягнення убезпеченим визначеного договором віку. Умови договору убезпечення життя можуть також передбачати як доповнення до основного ризику обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався з убезпеченим, та (або) його хвороби. Водночас під убезпеченням життя слід розуміти управління соціальними ризиками за рахунок організації централізованого страхового фонду з децентралізованих джерел [8].

На сьогодні в галузі страхування життя, на ринку України, свою діяльність здійснюють вітчизняні та іноземні страхові компанії, але це ще не свідчить про успішну діяльність всього сегменту ринку страхування життя. Станом на 30.09.2010 р. в Україні на ринку страхування життя діє 70 страхових компаній, які активно здійснюють свою діяльність.

Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя:

–        ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;

–        змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити певний капітал до потрібної дати (приміром, для придбання будинку, навчання у вузі, весілля тощо);

–        накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (приміром, щомісячного) доходу протягом певного терміну чи довічно, після виходу на пенсію або досягнення певного віку.

Змішане страхування життя ‑ вид страху­вання, який об'єднує в одному договорі кілька само­стійних договорів страхування, зокрема три випадки:

–        дожиття до закінчення строку страхування;

–        смерть застрахованого;

–        втрата здоров'я від нещасних випадків. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи.

Договори змішаного страхування життя уклада­ються з громадянами віком від 16 до 75 років стро­ком на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової суми визначає страхувальник [1].

При страхуванні на дожиття до закінчення до­говору страхування страхувальник отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір, неза­лежно від того, отримував він страхові суми у зв'яз­ку з нещасними випадками впродовж дії договору, чи ні.

У разі смерті застрахованого в період дії страхо­вого договору страхова сума в розмірі 100% випла­чується правонаступнику, зазначеному в договорі страхування. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т. ін. не є страховим випадком.

При страхуванні від нещасних випадків з настан­ням страхової події застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я. Отримання страхової суми за стра­ховим договором від нещасних випадків не зале­жить від виплат, на які має право страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення.

Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою (у розвинутих країнах), оскільки зменшує кількість людей, що залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених прошарків суспільства ‑ працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичені страховими компаніями активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.

Нетто‑тариф за договором страхування життя для кожного з наведе­них щойно страхових ризиків (страхових подій) визначають з урахуванням статистичних закономірностей страхових ризиків протягом дії договору страхування та інвестиційного доходу від розміщення страхових резервів.

Математичною моделлю випадкових процесів дожиття та смертності, непрацездатності, хвороби в разі переходу застра­хованих осіб з однієї вікової категорії в іншу є регіональні таблиці дожиття та смертності і відповідні регіональні чи се­лективні (за статтю, станом здоров'я, тривалістю непрацездат­ності або хвороби, професією, регіоном проживання тощо) статистичні таблиці страхових ризиків, що їх формують стра­ховики.

При визначенні нетто‑тарифу за договором страхування життя використовують;

–        регіональну або селективну таблицю дожиття та смертності;

–        регіональні або селективні таблиці додаткових страхових ризиків;

–        річну ставку інвестиційного доходу і;

–        таблиці комутаційних чисел для встановленої в договорі страхування річної ставки інвестиційного доходу та ймовірнос­тей відповідних страхових ризиків.

Основні параметри таблиці дожиття та смертності:

lх ‑ кількість осіб, що дожили до віку х років (змінна х позна­чає повну кількість років застрахованої особи на час укладення договору страхування життя);

‑ кількість осіб у віці х років, які не доживуть до віку х + 1 рік, при цьому:

‑ коефіцієнт смертності для особи у віці х років (Імовір­ність смерті протягом року для особи у віці х років), при цьому:

‑ імовірність дожити до віку х + 1 для особи у віці х років;

‑ імовірність смерті протягом t років для особи у віці х років;

‑ імовірність прожити не менш ніж t років для особи у віці х років, при цьому:

звідки

; ;

;

При укладанні договору страхування життя, умови якого пе­редбачають страхові ризики, які щойно визначено, для кожного із цих страхових ризиків розраховують відповідні статистичні таб­лиці, розрізняючи їх за допомогою індексів (j = 0, 1, 2 ...), при цьому індекс j = 0 використовують для таблиць дожиття та смерт­ності.

Основні параметри статистичних таблиць додаткових ризиків такі:

lх ‑ кількість осіб, котрі дожили до віку х років (має дорівню­вати значенню такого самого параметра в таблиці дожиття та смертності);

‑ кількість осіб у віці х років, для яких j‑та страхова подія настане протягом року (до настання віку х + 1 рік);

‑ кількість осіб у віці х років, для яких j‑та страхова подія настане протягом t років (на проміжку часу від х до х + t років);

‑ імовірність настання протягом року j‑ї страхової події для особи у віці х років;

              ‑ імовірність настання протягом t років j‑ї страхової події для особи у віці х років, при цьому

‑ імовірність того, що , j‑та страхова подія не на­стане протягом t років для особи у віці х років.

Розрахунки нетто‑тарифів за договорами страхування життя виконують на основі статистичних таблиць страхових ризиків. При цьому для кожного страхового ризику розраховують такі комутаційні числа:

;

;

;

де ω‑ граничний згідно з таблицею смертності вік;

t ‑ змінний індекс, що дорівнює повній кількості років з часу початку дії договору страхування життя;

v ‑ дисконтувальний множник, який для встановленої річ­ної ставки інвестиційного доходу і визначається співвідно­шенням:

Таблиця комутаційних чисел складається для всіх значень віку х та ставки і річного інвестиційного доходу, застосовуваних у розрахунках нетто‑тарифу [5].

1.2. Порівняння умов страхування життя різними страховими компаніями

Для того, щоб визначити рейтинг страхових компаній, які займаються страхуванням життя в Україні представлено таблицю, в якій містяться дані про кількість договорів страхування життя, укладених в 1 кварталі 2011 в розрізі  страхових компаній.

40

Таблиця 1.1

Кількість договорів страхування [15]

40

Найбільшу кількість договорів було укладено зі страховою компанією «Ренесанс Життя». При чому ця кількість істотно відрізняється від інших. Компанія «Дельта Життя» уклала майже в 5 разів менше договорів, що свідчить про вибір населення компанії «Ренесанс‑життя» як найбільш привабливого страховика.

Страхувальниками даної компанії переважно були фізичні особи. Частка юридичних осіб становить всього 0,1 %.

Наведемо також кількість застрахованих осіб в розрізі страхових компаній на 30.06.2011 та за 6 місяців 2011 року в табл. 1.2.

Кількість осіб, застрахованих в компанії «Ренесанс‑Життя» значно більша за кількість застрахованих в інших компаніях (майже в 5 разів більша за кількість застрахованих в найближчій по кількості страховій компанії – «Аска Життя»).

За перші півроку 2011 року кількість застрахованих в СК «Ренесанс‑Життя» збільшилося на 234362 осіб, що є дуже великим показником та знову свідчить про лідерство цієї компанії серед населення.

В табл. 1.3 представлено величину активів страхових компаній. Лідером з найбільшою кількістю активів є страхова компанія «ТАС». Як відомо, для закріплення позиції компанії, СК «ТАС» уклала договір про співпрацю з найбільшою світовою консалтинговою компанією в галузі страхування життя – LIMRA, яка допомагає СК «ТАС» у створенні власної мережі та структуризації бізнесу. Але зміни кількості активів даної компанії у порівнянні з «Ренесанс‑Життя» незначні (всього 10%), тоді як величина активів СК «Ренесанс‑Життя» збільшилася в 2011 році на 270,7%. На другому місці «КД Життя», яка збільшила свої активи на 142,8%.

40

Таблиця 1.2

Кількість застрахованих осіб [15]

40

Таблиця 1.3

Активи страхових компаній [15]

40

1.3.           Особливості реалізації страхування життя на ринку фінансових послуг

   Страхування життя посідає важливе місце серед інших видів страхування, що пов’язано саме з його сутністю, адже найважливішим є життя людини.

Розвиток ринку страхування залежить як від певних чинників, що безпосередньо впливають на діяльність страхових компаній та населення, так і від загальних темпів і тенденцій становлення ринку страхових послуг загалом. Нажаль, страхування життя на національному ринку страхових послуг становить найменшу частку (0,5%), тоді як у західноєвропейських країнах цей показник досягає 40%

Негативним залишається той факт, що питома вага чистих премій по страхуванню життя до загальних валових премій по ринку залишається на досить низькому рівні, близько 5%, у той час коли на інші види страхування припадає 95% чистих премій. Рівень страхових виплат становить лише 3%, тоді як за іншими видами страхування за останні три роки він становив 21% у 2005 році, 27,8% - 2006 році, 33,4% ‑ 2007році [7].

Проведений короткий аналіз ринку страхових послуг показує, що страхування життя в Україні знаходиться на дуже низькому рівні, навіть порівняно з іншими видами страхування,але  як свідчить статистика, страхування ‑ чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг.
За 2008 рік страховики України зібрали 3031 млн. грн страхових премій з добровільних і обов’язкових видів страхування, що у 1,4 рази перевищує показники 2007 року. З урахуванням офіційного рівня інфляції обсяги ринку страхових послуг зросли цілком реально. Проте питома вага страхових платежів у всьому ВВП ще невелика (1,3 %), що значно менше не лише, ніж у розвинених країнах Європи, а й у Росії, Польщі, Угорщині.
Із загальної суми страхових премій, отриманих українськими страховиками протягом 2008 року, на добровільні види страхування припадало 88,4 %, а питома вага, %, страхових надходжень за окремими галузями страхування розподілилася так: майнове страхування ‑ 73,3; страхування відповідальності ‑ 8,0; особисте страхування ‑ 7,1, зокрема 0,5 зі страхування  життя [11].

Основною причиною стримування розвитку страхування життя є саме недовіра населення до страхових компаній. Український страховий ринок зазнав провал державної системи соціального страхового забезпечення, масового банкрутства підприємств, гіперінфляції, яка з’їдає вкладені кошти людей. Після розвалу радянського Держстраху та Ощадбанку, громадяни України втратили величезні гроші, які були заощаджені ними в карбованцях через банківську систему та систему страхування. Як наслідок, у суспільстві сформувався досить значний рівень недовіри до страховиків.

Важливим чинником для розвитку страхування життя є рівень життя і заробітної плати населення. Формування добровільного ринку страхування життя в розвинутих країнах почався із заробітної платні на рівні $500 на місяць. Якщо середньомісячна зарплата громадян становить менше зазначеної суми, то масового страхування життя не відбуватиметься. В Україні цей показник не досяг навіть $200 [4].

Отже, за роки незалежності в Україні було зроблено чимало кроків для відновлення довіри населення до ринку страхування та його розвитку. Такими заходами були: прийняття закону „Про страхування”, який одразу визначав страхування життя як окрему галузь і була створена нормативна база.

У 2001 році Закон було викладено у новій редакції та максимально наближено до норм європейської практики. У 2003 році великим поштовхом стало прийняття податкових пільги по груповому страхуванню життя за рахунок коштів працедавця, з віднесенням таких сум на валові витрати, а у 2004 році подібні податкові пільги були встановлені для фізичних осіб. Також важливим кроком у розвитку страхування життя став старт пенсійної реформи, в якій страхуванню життя відводиться солідна роль. А у 2011 був прийнятий  новий Податковий Кодекс у якому продовжено реформування операцій із довгострокового страхування життя та надання більш широких податкових привілеїв. Крім того, що збережено нульовий податок за довгостроковими договорами страхування життя і пенсійного страхування, суттєво змінено термін "договір довгострокового страхування життя". Згідно з діючим законодавством, договір вважається довгостроковим, якщо його укладено на 10 років і більше, за ним не передбачено часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних зі смертю застрахованої особи, нещасним випадком, хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності І групи [1].

Податковим кодексом передбачено, що договір довгострокового страхування життя вважається таким, якщо його укладено на 5 років і більше і він не передбачає виплат протягом 5 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних зі смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності І або II груп чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку.

Отже, податкову пільгу значно розширено як для лайфових страхових компаній, так і для роботодавців‑страхувальників.

Водночас вказаний термін з метою недопущення під час виплати страхової суми будь-яких зловживань з боку роботодавця‑страхувальника по відношенню до застрахованих працівників доповнено забороною для роботодавця мати статус вигодонабувача за довгостроковим договором страхування життя в цілях збереження податкової пільги.

Отже,страхування життя є об'єктивно необхідним атрибутом ринкової економіки та однією з важливих галузей особистого страхування на світовому страховому ринку, яка забезпечує надійний захист застрахованих осіб у випадку настання несприятливих подій для життя і здоров'я.

   Страхування життя в усьому світі ‑ один з найбільш сильних інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування [12].      

  У країнах з давніми традиціями ринкової економіки держава стимулює розвиток страхування життя за рахунок продуманої системи оподатковування, у якій страхові внески розглядаються як привілейована частина оплати праці, що має ретельно продумані податкові пільги.

   При цьому податковий акцент, відповідно до світової практики, зміщується на момент здійснення страхових виплат, для того, щоб забезпечити ефективну роботу цих коштів на вітчизняну економіку та формування страхових резервів для гарантування соціального захисту. Такий підхід, окрім іншого, стимулюватиме легалізацію тіньових доходів громадян та повернення їх в економіку України.

   З метою підвищення життєвого рівня населення необхідно вжити необхідних заходів щодо подальшого реформування пенсійного забезпечення в Україні і приведення його до світових стандартів. Важливою складовою у системі недержавного пенсійного забезпечення повинно стати залучення страхових компаній і запровадження як одного з типів недержавного пенсійного забезпечення договорів страхування. Страхові компанії пропонуватимуть споживачам своїх послуг як засіб накопичення заощаджень на старість або механізм здійснення періодичних виплат протягом життя пенсіонера.

   Страхові виплати за добровільними договорами пенсійного страхування життя в усьому світі становлять основну частину валового доходу пенсіонера. На частку довгострокових видів страхування в західних країнах припадає 35‑78% загального обсягу страхових внесків. В Україні ж цей показник за підсумками 2008 року становив 0,45%.

   Окрім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є потужним джерелом інвестицій у вітчизняну економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, які, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. В європейських країнах світу частка внесків по довгостроковому страхуванню життя сягає 6 ‑ 10 відсотків ВВП [13].

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

В усіх країнах з ринковою економікою страхування життя є найважливішим елементом соціальної системи держави, що дозволяє успішно вирішувати багато суспільних проблем, а також задовольняти потреби юридичних та фізичних осіб в забезпеченні стійких гарантій захисту їх економічних інтересів, пов'язаних зі здійсненням різних видів господарської діяльності, збереженням визначеного рівня добробуту і здоров'я.

Причини, що зумовили гальмування розвитку страхування життя в Україні:

–       втрата довіри не тільки до держстраху, а і до комерційних страхових організацій, котрі виявилися нездатними виконати взяті на себе зобов'язання;

–       низький рівень доходів населення змушує людей турбуватися сьогодні про виживання, а не про своє майбутнє;

–       наявний рівень інфляції ускладнює можливості страховика, що займається страхуванням життя, компенсувати знецінення заощаджувальних внесків страхувальників;

–       недосконале законодавство;

–       відсутність належної турботи держави стосовно забезпечення привабливості цього вкрай важливого для економіки виду діяльності і т. ін.

На розвиток ринку страхування життя здійснюють значний вплив процеси глобалізації та міжнародної інтеграції.  В даний час у чистому вигляді національних страхових ринків практично немає,  оскільки усі вони завдяки експансії іноземного капіталу, системі перестрахування ризиків на зарубіжних страхових ринках, створенню спільних страхових компаній об’єдналися в єдиний страховий простір та зазнали при цьому суттєвих змін.  У зв’язку з цим загострились проблеми, пов’язані із забезпеченням економічної та фінансової стійкості страхових компаній, а також забезпечення їх конкурентоспроможності в новому економічному середовищі.

РОЗДІЛ 2. РОЗРАХУНКОВО‑ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Фінансовий аналіз страхових компаній

Почнемо аналіз з визначення фінансового стану найбільш впливових страхових компаній за 2010 рік за допомогою тестів раннього попередження.

Тести раннього попередження – це система порівняння фактичних фінансових показників діяльності страховиків з визначеними Держфінпослуг показниками, їх узагальнення та оцінка ризиків діяльності страховиків.

Тести раннього попередження використовуються для визначення рівня фінансової надійності страховиків, який розраховується за даними річної фінансової звітності, складеної відповідно до Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 39 від 03.02.2004.

Відповідно до Рекомендацій здійснюється аналіз капіталу, активів, перестрахування, страхових резервів, дохідності, ліквідності і надається відповідна оцінка.

Оцінки виставляються по 4‑бальній системі в залежності від діапазону, в який потрапило значення відповідного показника.

Для проведення розрахунку тестів раннього попередження нам знадобляться наступні дані:

Капітал (або Чистий капітал) ‑ це активи по балансу за вирахуванням нематеріальних активів та зобов’язань по балансу. Розраховується за допомогою форми Ф1 за формулою: 280‑010‑430‑480‑620‑630.

Високоліквідні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти. Розраховується за допомогою форми Ф1 за формулою: 230+240.

Зобов’язання – включає до себе загальну суму зобов’язань за балансом. Розраховується за допомогою форми Ф1 за формулою: 430+480+620+630.

Дебіторська заборгованість – всі види дебіторської заборгованості відповідно до балансу. Розраховується за допомогою форми Ф1 за формулою: 050+160+170+180+190+200+210+060.

Сума чистих премій – валовий обсяг зібраних премій за вирахуванням частки, належної перестраховикам. Розраховується за допомогою форми Р1 за формулою: 010‑020.

Чистий прибуток (або збиток) відповідно до звіту. Рядок 220 (або 225) у формі звітності Ф2.

Виплати і витрати – страхові виплати та відшкодування, а також витрати, пов’язані з врегулюванням страхових випадків, збільшені на суму резервів збитків на кінець звітного періоду та зменшені на суму резервів збитків на початок звітного періоду. Визначається за допомогою форм Р1, Р3 та Р4 за формулою: (Р1:240 + 320 + 330) +Р3(К)070 ‑ Р3(П)070 + Р4(К)070 ‑ Р4(П)070, де П – дані на початок звітного періоду, К – дані на кінець звітного періоду.

Прибуток від фінансової діяльності – Дохід від участі в капіталі та інші фінансові доходи за вирахуванням витрат від участі в капіталі та інші фінансові витрати. Розраховується за допомогою форми Ф2 за формулою: 110+120+130‑140‑150‑160.

Середній обсяг фінансових інвестицій протягом року – це сума довгострокових фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі   в капіталі інших підприємств, та інших фінансових інвестицій та поточних фінансових інвестицій на початок і кінець звітного періоду, поділена на два. Розраховується за допомогою форми звітності Ф1 за наступною формулою: (040(П) + 045(П) + 220(П) + 040(К) + 045(К) + 220(К)) / 2.

Чисті страхові резерви – страхові резерви за балансом за вирахуванням частки перестраховиків у страхових резервах. Розраховується за допомогою форми Ф1 за такою формулою: 415–416 [2].

Таблиця 2.1

Дані компаній «ТАС» та «Ренесанс‑Життя» [17]

Тепер ми маємо достатньо даних для того, щоб розрахувати безпосередньо показники тестів раннього попередження. Для цього у наступній таблиці наведемо назву показників, методику їх розрахунку та конкретні значення окремих показників для кожного підприємства.

Таблиця 2.2

Розрахунок показників для компаній «ТАС» та «Ренесанс‑Життя»

Закінчення табл. 2.2

Фактична оцінка кожного показника визначається шляхом порівняння розрахованого значення показника з відповідною шкалою значень та множенням цього значення на відповідний коефіцієнт. Результати наведені у табл. 2.3:

Таблиця 2.3

Оцінка показників компаній «ТАС» та «Ренесанс‑Життя»

Закінчення табл. 2.3

Фактична оцінка для компанії «Ренесанс‑Життя» становить 2, а для компанії «ТАС» ‑ 3. Тобто фінансовий стан компанії «ТАС» краще за фінансовий стан компанії «Ренесанс‑Життя», що переважно зумовлено високим показником дебіторської заборгованості, високою ліквідністю активів та високим зворотнім показником платоспроможності.

2.2. Таксономічний аналіз показників діяльності страхових компаній

Необхідність оцінки страхової компанії обумовлена багатьма причинами. По-перше, до них можна віднести важливість стану фінансової діяльності для керівника компанії з метою ефективного управління та контролю, а також у випадках нестабільності або помітної динаміки зі зменшення страхових платежів, страхових резервів або погіршення якості страхових послуг. По-друге, даний підхід є актуальним для зовнішніх користувачів відкритої інформації страхових компаній, оскільки він дозволяє оцінити стан фінансової діяльності компанії не лише у динаміці, але і порівняти страхові компанії між собою. Так, серед великої кількості показників, якими можна характеризувати фінансову діяльність провідних українських страхових компаній, які займаються страхуванням життя є такі показники як: страхові виплати, страхові платежі, сума активів компаній, страхові резерви, частка позичкового капіталу тощо.

Проте, внаслідок їхньої багатоманітності виникає необхідність пошуку єдиного узагальнюючого інтегрального показника. Це дозволило б проаналізувати динаміку організації фінансової діяльності українських страхових компаній в першій половині 2011 року та на основі отриманих даних стверджувати про стан та рівень досліджуваного об’єкту, а також визначити саме ті фактори, які впливають на його зміну.

Для вирішення даної проблеми було використано таксономічний аналіз. Треба зазначити, що проведення даного аналізу дозволить вирішити проблему упорядкування багатомірності показників фінансової діяльності страхових компаній відносно нормативного вектору‑еталону [12].

Проведемо таксономічний аналіз організації фінансової діяльності страхових компаній України, які займаються страхуванням життя в першій половині 2011 року за показниками наведеними у табл. 1.

Використовуючи значення даних показників сформовано матрицю спостережень (Х).

Таблиця 2.1

Фінансові показники діяльності українських страхових компаній на 30.06.2011р. [15]

Закінчення табл. 2.1

Після проведення розрахунків щодо визначення середнього значення ознаки та розрахунку стандартизованих значень матриці отримаємо матрицю стандартизованих значень Z (табл. 2.2).

Побудова показника ефективності діяльності компаній полягає у визначенні елементів матриці спостереження і їх стандартизації, після чого проводиться диференціація ознак. При цьому всі змінні необхідно розділити на стимулятори та де стимулятори. Основою такого розділення є характерний вплив кожного з показників на рівень розвитку об’єкту, що вивчається. Ознаки, що впливають позитивно (стимулюють) на загальний рівень розвитку об’єкту, називаються стимуляторами, ознаки, що уповільнюють розвиток компанії, називається дестимулятором. Розділення ознак на стимулятори та дестимулятори є основою для побудови вектору‑еталону.

Суму активів, страхові платежі, страхові резерви та кількість укладених договорів страхування позначимо як стимулятори, а страхові виплати та частку позичкових коштів в структурі капіталу страхових компаній − як дестимулятори. Зазначимо також, що страхові виплати страхових компаній для її клієнтів виступають як стимулятори, тобто у клієнта більше довіри викликатиме компанія, яка має велике значення суми страхових виплат. Але в даному випадку, аналізується діяльність з точки зору страхової компанії,тому відносимо страхові виплати до дестимуляторів.

Таблиця 2.2

Стандартизовані значення та точка еталону

Тепер проведемо побудову вектора‑еталону (Р). Для цього зі значень ознак матриці відбиралися найбільші та найменші значення залежно від того, чи є показник стимулятором, чи дестимулятором відповідно.

Р0 = ( 2,38; −0,99; 2,64; −1,44; 3,2; 3,4)

Цей вектор характеризує компанію з ідеальними значеннями всіх вибраних показників і на практиці не існує, тому необхідно визначити найбільш наближену до нього страхову компанію.

Визначивши вектор‑еталон, необхідно розрахувати «відстані» між еталоном та фактичним спостереженням, а також коефіцієнти таксономії. Розрахунки представлені у додатку В.

В табл. 2.3 представлено коефіцієнти таксономії для кожної страхової компанії.

Таблиця 2.3

Коефіцієнти таксономії страхових компаній

Таким чином, найбільшим значенням коефіцієнту таксономії в першій половині 2011 року характеризується страхова компанія «Ренесанс‑Життя» з коефіцієнтом 0,3735. На другому місці компанія «ТАС» з коефіцієнтом 0,37138. Тести раннього попередження в пункті 2.1 також показали кращий фінансовий стан компанії «Ренесанс‑Життя» у порівнянні з компанією «ТАС». На третьому місці стоїть компанія «УНІКА Життя», на четвертому – «Лемма‑Віте».

Найнижчий коефіцієнт таксономії має компанія «Аска‑Життя», що зумовлено великою сумою страхових виплат та великою часткою позичкових коштів в структурі капіталу компанії. Зауважимо, що маючи велику суму страхових виплат, ця компанія може приваблювати цим своїх клієнтів, так як цей показник не є однозначним.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Необхідність оцінки страхової компанії обумовлена багатьма причинами. По-перше, до них можна віднести важливість стану фінансової діяльності для керівника компанії з метою ефективного управління та контролю, а також у випадках нестабільності або помітної динаміки зі зменшення страхових платежів, страхових резервів або погіршення якості страхових послуг. По-друге, дані підходи є актуальними для зовнішніх користувачів відкритої інформації страхових компаній, оскільки вони дозволяють оцінити стан фінансової діяльності компанії не лише у динаміці, але і порівняти страхові компанії між собою.

Провівши аналіз фінансових показників компаній «ТАС» та «Ренесанс-Життя» за допомогою тестів раннього попередження, визначено, що фінансовий стан компанії «ТАС» в 2010 році був краще, ніж фінансовий стан компанії «Ренесанс-Життя».

Щоб оцінити конкурентоспроможність страхових компаній, необхідно порівняти та проаналізувати багато різнорідних показників, таких як страхові виплати, страхові платежі, розмір страхових резервів, частку позичкового капіталу в структурі пасивів. Використання ідеї порівняння кожного багатомірного об’єкту з «ідеальним» зразком, яке реалізується в таксономічних процедурах, дозволяє успішно вирішувати цю проблему.

У роботі визначено, що найближчі показники до ідеальних має компанія «Ренесанс-Життя».

Але відомі таксонометричні процедури поки що не передбачають облік різного ступеню впливу різних ознак на підсумкову «ефективність» багатомірних об’єктів. Тому напрямком наступних досліджень має бути розвиток цього методу в інтересах усунення цього недоліку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.                 Про страхування : Закон України від 07.03.1996  № 85/96 // Відомості Верховної Ради. – 1996. – №1. – C. 3‑47.

2.                 Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків : Розпорядження Держфінпослуг від 17.03.2005  № 3755 – 2005.

3.                 Адамович В. В. Реформування галузі страхування життя в Україні: вимога часу, потреба суспільства, завдання влади/ В. В. Адамович // Страхова справа. – 2002. –  № 3(7).

4.                 Барановський О. Страховий ринок України/ О. Р. Барановський // Альманах фінансових послуг. – 2007. – С. 48‑52.

5.                 Борисова В.А. Організаційно‑економічний механізм страхування/ Борисова В.А.,  Огаренко О.В. // Суми: Довкілля, 2001. – 194 с.

6.                 Городнов В. П.  Методология и организация научных исследований: Уч. пособие / В. П. Городнов. – Х.: Изд‑во АВВ МВД Украины, 2009. – 214 с.

7.                 Заруба О.Д. Проблеми страхування життя в Україні/ О. Д. Заруба // Вісник НБУ. – 2008. – № 4. – С. 2‑7. 

8.                 Мних М. В. Страхування як механізм надання гарантій соціального захисту населення/ М. В. Мних, Н. М. Мних// Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – №2. – С. 12‑15.

9.                 Сахацький І. П. Страхування життя: проблеми і протиріччя/ І. П. Сахацький // Вісник ім. Т. Шевченка. Економіка. – 2006. – №(81‑82).

10.             Страхування життя. Тенденції та прогнози. Міжнародний досвід // Страхова справа (укр.). – 2004. – № 3. – C. 37‑44.

11.             Супрун А. А. Проблеми розвитку в Україні страхування життя та шляхи їх вирішення // Фінансова система України: Збірник наукових праць. ‑ Острог: Видавництво НАУ "Острозька академія". – 2007. – Вид. 9. – С. 283‑291.

12.             Трігуб П. В. Аналіз сучасного стану страхового ринку України // Європейський вектор економічного розвитку. – 2009. – № 2. – С. 32‑41.

13.             Фурман В. М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку / В. М. Фурман. – К. : Наукова думка, 2006. – С. 125‑133.

14.             Яворська Т. В. Страхові послуги : навч. посібн. / Т. В. Яворська. – К. : Знання, 2008. – С. 98‑105.

15.             Рейтинг страхових компаній [Електронний ресурс] − режим доступу: http://www.insurancetop.com/

16.             Офіційний сайт Держфінпослуг [Електронний ресурс] − режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/

17.             Фінансова звітність страхових компаній [Електронний ресурс] − режим доступу: http://www.smida.gov.ua/

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Баланс СК «ТАС» на 31.12.2010

Закінчення дод. А

ДОДАТОК Б

Баланс СК «Ренесанс‑Життя» на 31.12.2010

Закінчення дод. Б

40

ДОДАТОК В

Розрахунок коефіцієнту таксономії

40

ДОДАТОК Г

Положення щодо заповнення Заяви на укладання Договору (Полісу) добровільного страхування життя

Закінчення дод. Г