НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

    ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

    ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

     ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

    Кафедра соціальної і гуманітарної політики 
 
 
 

    Контрольна  робота 

    з дисципліни «Демографія» 
 
 

Виконала: студентка УЗ-2-10

Кликова Ганна Ігорівна

Перевірила: старший викладач

Поступна  Олена Вікторівна 

    Харків-2011

    Мета та основні завдання контрольної роботи з теми «Репродуктивна поведінка» :

• сформувати  структурні поняття репродуктивної поведінки - репродуктивна установка, репродуктивна мотивація;
• дати уявлення про основні показники репродуктивної поведінки – середню ідеальну, бажану та очікувану кількість дітей;
• оцінити сучасну ситуацію з показниками репродуктивної поведінки на Україні;

    Визначення  понять, потрібних  для вивчення репродуктивної поведінки

 

    «Аналіз особливостей репродуктивної поведінки фахівцями нашої країни свідчить про високий рівень абортів в ній: 40% українських жінок репродуктивного віку хоча б раз в житті робили аборт» - говорять у новинах каналу ТСН¹. Так що ж таке репродуктивна поведінка?

    Репродуктивна поведінка – це система дій та відносин, яка опосередковано впливає на рішення особи народжувати дитину чи ні. Репродуктивна поведінка формується і реалізується під впливом таких чинників:

• умови та рівень життя особи, сім’ї;
• усвідомлена потреба в дітях.

    Всього  виділяють три типи репродуктивної поведінки:

1. багатодітна (коли є усвідомлена потреба у 5 і більше дітях);
2. середньодітна (коли сім’я бажає мати 3-4 дитини);
3. малодітна (коли родина, жінка вважає мати за потрібне 1-2 дитини).

    Репродуктивна установка – це психологічний регулятор поведінки, яка виявляє ставлення особи, подружжя до народження певної кількості дітей. Значною мірою репродуктивна установка залежить від того, скільки дітей було у родинах членів шлюбної пари.

    Репродуктивна мотивація  – це сукупність чинників, які спонукають особу, подружжя до народження певної кількості дітей. Виділяють такі види репродуктивних мотивів як соціальні, економічні та психологічні.

    Економічні  мотиви до народження дитини передбачають зміцнення добробуту сім’ї, одержання  пільг тощо. Соціальні мотиви –  це намагання продовжити рід або зберегти чи підвищити свій соціальний статус. Психологічні мотиви – це бажання піклуватися про рідну людину, прагнення продовжити себе в дітях, зміцніти дитиною, дітьми шлюб, турбота про те, щоб не залишитися у старості самотніми.

    На  багатодітну репродуктивну поведінку  більшою мірою впливають економічні мотиви, на середньодітну – соціальні  мотиви, а на малодітну – психологічні.

    Економічні  мотиви відігравали значну роль до початку ХХ століття. В аграрній державі, якою була Росія, а у її складі Україна, діти змалку допомагали батькам  по господарству, а утримання дітей  в незначній мірі відбивалося  на матеріальному становищі. З часом  виробнича функція сім’ї , яка  зумовлювала необхідність у більшій  кількості дітей, поступово втрачає  своє значення, і пріоритетними стають соціальні та психологічні мотиви.

    Свою  роль зіграла і боротьба жінок за рівні права з чоловіками. Бажання реалізувати себе зумовлювало жінок утримуватися від народження кількох дітей, обмежившись однією дитиною, або взагалі не народжувати.

Основні показники у репродуктивній поведінці

 

      Треба зазначити, що репродуктивна поведінка має свою певну структуру. Її можна представити у вигляді послідовності психологічних компонентів: репродуктивні потреби, установки, мотиви, інтереси, плани, рішення, дії, результати дій. У якості результатів репродуктивних дій опиняються необов’язково народження дитини, але й проти протизаплідні методи та аборти. Якщо поведінка (будь-яка, в тому числі і репродуктивна) розвивається від потреб та установок до дій та результатів, то вивчення поведінки проходить у зворотньому напрямку.

    Основними зовнішніми індикаторами репродуктивних установок є три основних показника:

• середня ідеальна кіл-ть дітей;
• бажана кількість дітей;
• очікувана (планована) кількість дітей.

    Середня ідеальна кількість  дітей (ІКД) – це уявлення індивіда про найкращу кількість дітей у родині взагалі без урахування будь-якої життєвої ситуації та особистих вподобань. Відповіді респондентів на запитання про ідеальну кількість дітей дають можливість говорити, скоріш за все, про їх уявлення про соціальну норму дітності.

    Запитання про ІКД запозичене нашою демографією  з американських досліджень, де він  часто використовується в анкетах  у наступній редакції: « Яка, за вашою думкою, ідеальна кількість  дітей для середньої американської  родини?», причому слово «середньої»  в анкеті підкреслюється.

    Бажана  кількість дітей (БКД)– це та їхня кількість, яку індивід хотів би мати у своїй родині, виходячи із власних побажань, без урахування конкретних обставин життя та індивідуальної біографії. Цей показник дає більш конкретну характеристику репродуктивних побажань респондентів.

    Запитання про БКД дослідники намагаються  формулювати таким чином, щоб  в ньому не містилося натяку на повинність чи залежність від навколишнього  середовища. Наприклад, в американських  дослідженнях це запитання подається  в такій редакції: «Якщо ви могли б мати дітей рівно стільки, скільки бажаєте, яка кількість могла б це бути?».

    Очікувана кількість дітей (ОКД)– третій показник, що характеризує репродуктивні наміри населення. ОКД – це кількість дітей, яку респондент планує мати у своїй родині до кінця репродуктивного періоду. Хоча у реальному житті ОКД не завжди збігається з фактичною, народжуваність, тим не менш, у значній мірі визначається репродуктивними планами сім’ї та особистості, які є, на думку багатьох вчених, доволі стійкими протягом репродуктивного періоду життя. 

Висновок

 

    Таким чином, доходимо до висновку про те, що дійсно контролювати народжуваність або ж скоріше планувати кількість  населення у найближчому майбутньому  часі можна з допомогою вивчення репродуктивної поведінки населення, а саме очікуваної кількості дітей. В Україні існує Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України, який саме цим і займається. 11 липня 2008 року в цьому Інституті відбулося засідання постійно діючого круглого столу на тему "Дітородні орієнтації та народжуваність в Україні: сучасний стан та перспективи". Результатом стало те, що його представники визначили зростання сумарного показника народжуваності в Україні від 1,35 наразі до 1,6 до 2050 року. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

 
    

1. Махорін Г.Л. Основи демографії. Курс лекцій/Житомир:Вид-во «Волинь»,2009. – 96 с.
2. А.Э. Саак, А.В. Тагаев. Демография: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во «ТРТУ», 2003. – 99 с.
3. Борисов В.А. Демография – М.: Издательский дом NOTABENE, 1999, 2001. — 272 с.
4. Медков В.М. Демография: Учебное пособие. — Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. — 448 с.
5. Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. – Режим доступу: http://www.idss.org.ua/
6. Идеальное, желаемое и ожидаемое число детей. – Режим доступу: http://demoscope.ru/weekly/2002/081/tema01.php