Гранична продуктивність праці

Гранична продуктивність праці (граничний продукт праці) — це збільшення в натуральному вираженні до випуску продукції на підприємстві, отримане за рахунок використання додаткової одиниці праці. Кількісно вона цілком може не збігатися із середнім значенням продуктивності праці, що обчислюється щодо всіх задіяних у виробництві одиниць праці. Динаміка граничної продуктивності праці, як і інших граничних величин, підпорядковується так званому закону спадної віддачі. Це означає, що на ринку досконалої конкуренції, за інших однакових умов, зокрема при фіксованих величинах інших факторів виробництва, зі збільшенням одиниць праці в певному виробництві гранична продуктивність кожної наступної одиниці праці спочатку зростає, але після деякого числа цих одиниць з кожної наступної, навпаки, знижується. Граничні величини і правило їхньої динаміки використовуються звичайно при розгляді теоретичних моделей тих чи інших ринкових взаємозв'язків.

Граничний продукт (Мarginal Рroduct, MP) — це приріст загального продукту (ΔТР), отриманий у разі використання додаткової одиниці витрат змінного фактора (Δх): 
MP=∆TP/∆x (2.5) 
Відповідно граничний продукт праці розраховують за формулою 
MPL=∆TP/∆L 
а граничний продукт капіталу (у тому разі, коли капітал є змінним фактором) за формулою 
MPk=∆TP/∆K

Предельный продукт труда  в стране определяется произведением  между количеством рабочих и  производительностью труда одного рабочего. Суммарный продукт –  это сумма предельного продукта двух стран. Уровень заработной платы  определяется в соответствии с уровнем  производительности труда. Миграция выше туда, где выше заработная плата. Масштабы миграции (количество лиц, которые переедут с одной страны до другой) регулируются выравниванием производительности труда, который определяется выравниванием  заработной платы. Прирост