ВІЛ СНІД як соціальна проблема

Захворюваність на СНІД в  Одеській обл. 2006 - 2008 рр.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

абс. число

на 100 тис.

абс. число

на 100 тис.

абс. число

на 100 тис.

Одеська обл.

251

10.5

186

7.8

179

7,5

Смертність від захворювань, зумовлених СНІД в Одеській обл. у 2006-2008 рр.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

абс. число

на 100 тис.

абс. число

на 100 тис.

абс. число

на 100 тис.

Одеська обл.

144

6.0

110

4.6

95

4.0

АНАЛІЗ СУЧАСНОЇ СИТУАЦІЇ ЩОДО КОНТРОЛЮ ТА ПОДОЛАННЯ  ЕПІДЕМІЇ ВІЛ/СНІДу В УКРАЇНІ 
(журнал "Медичний всесвіт", 1, том 3, 2003)

 
Резюме: проаналізовано сучасну ситуацію з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні.  
Ключові слова: ВІЛ/СНІД, статистика, протидія. 
 
 
В Україні боротьба з ВІЛ/СНІДом є одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров'я та соціального розвитку завдяки ставленню до цієї проблеми Президента України, парламенту та уряду країни, розумінню того, що СНІД - це глобальна проблема і торкається всього суспільства та кожної людини зокрема. Розв'язання проблеми СНІДу стало своєрідним критерієм, який визначає рівень демократичності держави. Свідченням того, що проблема СНІДу в нашій країні набула державної значущості, стали закони України від 1991 і 1998рр., які відповідають сучасним міжнародним нормам, а також укази Президента України, видані протягом останніх років, що визначили основні політичні, організаційні, фінансово-економічні та медико-соціальні аспекти боротьби з епідемією в Україні. Відповідно до указу Президента створена й активно функціонує міжсекторальна Урядова комісія з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом, а 2002 рік був проголошений Роком боротьби зі СНІДом в Україні. 
Проте ситуація з ВІЛ/СНІДом лишається напруженою. 
Перший ВІЛ-інфікований українець був зареєстрований у червні 1987р., перший випадок СНІДу - у квітні 1988р., перша смерть від СНІДу - у жовтні 1988р. 
Поширення хвороби набуло епідемічного характеру з 1995 року і сьогодні характеризується трьома хвилями. 
Перша - навальне розповсюдження ВІЛ серед споживачів ін'єкційних наркотиків. 
Друга сформувалася за рахунок осіб, інфікованих статевим шляхом, насамперед сексуальних партнерів наркоспоживачів. 
Третя є наслідком двох перших і поширюється серед дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів. 
Нині ми констатуємо, що в Україні (за 1987-2003 рр.) офіційно зареєстровано майже 57 тисяч ВІЛ-інфікованих, із них 5 108 дітей. Захворіли на СНІД дорослих - 4 959, дітей - 170. Померли від СНІДу: дорослих - 2788, дітей - 95. За оцінками спеціалістів ЮНЕИДС, реальні масштаби епідемії значно більші й сягають 1% дорослого населення. 
Ін'єкційні наркомани все ще залишаються середовищем, де триває активне розповсюдження ВІЛ (у середньому вони становлять 71% у загальній масі інфікованих). Це група найвищого ризику інфікування, до якої включаються також діти, які пробують наркотики просто з цікавості. Наше завдання - вберегти молодих людей, а отже, майбутнє нашої країни. Врятувати тих, чию поведінку ще можна змінити, зупинити людську трагедію, до якої призводить СНІД. 
Ми переконані, що формула успіху відома і дуже проста: це профілактика, профілактика і ще раз профілактика. 
Ситуація на сучасному етапі епідемії характеризується збільшенням кількості ВІЛ-інфікованих серед благополучного прошарку населення, вагітних жінок, а тоді - й дітей. Зазначимо, що 2002 року ВІЛ-інфіковані жінки народили майже 1282 дітей, і з них кожна четверта дитина може лишитися інфікованою. 
Основою стратегії подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні є міжсекторальний підхід до розв'язання проблеми, закладений у четвертій загальнодержавній Програмі профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 роки. 
Пріоритетні напрямки програми повністю відповідають Декларації Генеральної Асамблеї ООН, де головна увага приділяється профілактичній роботі з дітьми, молоддю та вразливими групами. Програма відображає комплексний багатосекторальний підхід до реалізації профілактичних заходів, участь багатьох зацікавлених міністерств, відомств, комітетів, неурядових і міжнародних організацій. Уперше в процесі роботи над формуванням програми були використані положення стратегічного планування, рекомендовані ЮНЕИДС, досвід найефективнішої суспільної відповіді на епідемію, що дозволило розширити потенціал національних можливостей в цілому. Особливу увагу приділено активності неурядових організацій, що працюють у сфері профілактики, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, зменшення негативних наслідків епідемії. 
Суттєвим досягненням у розширенні масштабів меддопомоги ВІЛ-інфікованим і хворим стало включення України до числа учасників міжнародної програми прискореного доступу хворих до антиретровірусної терапії. У квітні 2002 року за участю ВООЗ проведено переговори з представниками провідних фармацевтичних фірм, досягнуто домовленості про суттєве зниження закупівельних цін на антиретровірусні препарати (в середньому на 75%), а також про участь фірм в освітніх програмах та навчанні лікарів сучасних методів антиретровірусної терапії. Україна є дев'ятнадцятою країною світу і другою у Європі, яка має такі пільги. 
Україна робить важливі кроки у пошуках нових ресурсів і засобів для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу, для проведення профілактичних заходів серед груп ризику і населення в цілому, лікування хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, зміцнення національних можливостей діагностики ВІЛ/СНІДу та контролю за якістю лікування.

Протягом останніх років  зміцнюється співробітництво з  Представництвом ООН в Україні, відкрилися нові горизонти співробітництва з неурядовими і міжнародними організаціями, які стали рівноправними партнерами у виконанні загальнодержавної Програми профілактики ВІЛ-інфекції/СШДу на 2001-2003 роки. Прикладом такої міжсекторальної кооперації зусиль уряду країни та ООН є програма "Діємо сьогодні", створена за ініціативою резидента координатора ООН пана Дагласа Гарднера. Впровадження вказаної програми створило нову модель співробітництва організацій, причетних до ВІЛ/СНІДу, а саме: жіночі консультації - пологові будинки - центри СНІДу - дитячі будинки - центри соціальної служби для молоді. 
Агенції ООН докладають чимало зусиль в організації протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в країні, консолідації діяльності державних і недержавних установ, залучення міжнародних донорських організацій. 
2002 року 91% усіх ВІЛ-інфікованих вагітних отримали антиретровірусну профілактику, яка втричі зменшила кількість дітей з ВІЛ-інфекцією. Попереджено понад 200 випадків педіатричного СНІДу, що становить економію майже 33 мільйони доларів. 
Сьогодні можна впевнено стверджувати, що об'єднання зусиль суспільства, залучення до цієї роботи тих, хто найкраще відчуває потреби ВІЛ-інфікованих, є запорукою успіху в боротьбі з ВІЛ/СШДом. У профілактичну діяльність у країні за безпосередньої участі Представництва ООН включилися близько 100 неурядових організацій. Вони в областях виконують профілактичні програми серед споживачів наркотиків, представників секс-бізнесу, ув'язнених у місцях позбавлення волі; створені й функціонують ВІЛ-сервісні організації. Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, об'єднала представників багатьох міст України. Представники неурядових організацій беруть участь на всіх етапах реалізації заходів протидії епідемії, починаючи від розробки стратегічних планів до їх впровадження. 
Позитивні зрушення, стабілізація епідемічної ситуації можливі лише за умови глибокої інтеграції проблеми ВІЛ/СНІДу в усі сектори народного господарства, залучення нових партнерів та ресурсів у державі й поза її кордонами для розв'язання загального стратегічного завдання - подолання епідемії ВІЛ/СНІДу. 
 
Ілюстративну інформацію наведено за даними епідеміологічного моніторингу.