Види трудовоi адаптацii

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 ЗМІСТ 
 

1. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ.

 2. ВИДИ  ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ.

 3. СТАДІЇ  ПРОЦЕСУ ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ.

 4. ФАКТОРИ ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 1. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ. 

   Поняття «адаптація» (від лат. «Adapto» - пристосовувати) запозичено з біології та означає пристосування, пристосований до навколишнього середовища.

 Трудова адаптація - це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації, в якому, на відміну від біологічної, і особистість, і трудова середу надають активний вплив один на одного і є адаптивно - адаптуються системами. У даній ситуації можливі 3 шляхи розвитку подій:

  * особистість більшою мірою вплине на трудову середу, а впливу трудового середовища виявляться незначними ;

  * середу  надасть більший вплив на особу, при цьому можлива зміна поведінки особистості ;

  * порівнянне взаємний вплив особистості і середовища один на одного.

   Вступаючи на роботу, людина активно включається в систему професійних і соціально-психологічних відносин конкретної трудової організації, засвоює нові для нього соціальні ролі, цінності, норми,погоджує свою індивідуальну позицію з цілями і завданнями трудовогоколективу, тим самим, підпорядковуючи свою поведінку службовим приписамиданого підприємства чи установи.

   Однак при вступі на роботу людина вже має певні ціліі ціннісні орієнтації поведінки, відповідно до яких формує своївимоги до трудової організації даного підприємства. Трудоваорганізація, виходячи зі своїх цілей і завдань, що висуває свої вимоги допрацівнику, до його трудовому поведінки. Реалізуючи свої вимоги, працівник ітрудова організація взаємодіють, пристосовуються один до одного, ввнаслідок чого здійснюється процес трудової адаптації. Таким чином,трудова адаптація - двосторонній процес між особистістю і нової для неїсоціальним середовищем.

   Адаптованість людини у конкретному трудовому середовищі проявляється:

  * в  його поведінці,

  * в  показниках трудової діяльності, ефективності праці (його кількість, якість ),

  * в  засвоєнні соціальної інформації та її практичної реалізації,

  * в  зростанні всіх видів активності (трудової, суспільно - політичної, пізнавальної),

  * задоволеності різними сторонами трудової діяльності (змістом праці, заробітною платою, організацією праці, умовами праці, морально-психологічним кліматом в організації, можливістю загальноосвітнього і професійного зростання тощо)  
 

 2. ВИДИ ТРУДОВОЇ  АДАПТАЦІЇ. 

  1. Професійна адаптація виражається у певному рівніоволодіння професійними навичками та вміннями, у формуванні деякихпрофесійно необхідних якостей особистості, в розвитку сталогопозитивного ставлення працівника до своєї професії. Професійнаадаптація багато в чому виражається в ознайомленні з професійною роботою,придбання навичок професійної майстерності, вправності, необхіднихдля якісного виконання трудових обов'язків.

   2. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєннілюдиною соціально-психологічних особливостей трудової організації,входження в ситуацію, що в ній систему взаємин, позитивномувзаємодії з членами організації. Це включення працівника в системувзаємин трудової організації з її традиціями, нормами життя,ціннісними орієнтаціями. У ході такої адаптації працівник поступовоотримує інформацію про трудову організацію, її норми, цінності, про системуділових і особистих взаємин у групі, про соціально-психологічноїпозиції окремих членів групи. Ця інформація не засвоюється працівникомпасивно, а співвідноситься з його минулим соціальним досвідом, з його цінніснимиорієнтаціями і оцінюється ім. За відповідності інформації минулого досвідупрацівника, його орієнтацій, вона оцінюється позитивно, працівник починаєприймати групові норми, поступово відбувається процес ідентифікаціїособистості з трудовою організацією. У ході соціально-психологічноїадаптації працівник вступає в реальне життя організації, бере участь в ній,у нього встановлюються позитивні взаємини з колегами,безпосереднім керівником, адміністрацією. Тобто новий працівниквживається в колектив, освоює системи цінностей, встановлює зв'язки івступає у відносини з іншими членами колективу і т.д.

  3. Суспільно-організаційна адаптація - означає освоєння новимичленами трудового колективу структури організаційної системи, системиуправління та обслуговування виробничого процесу, режиму праці та відпочинкуі т.д.

  4. Культурно-побутова адаптація - це участь нових членівколективу в традиційних для даного підприємства культурних заходахпоза робочим часом. Характер цього виду адаптації визначається рівнемкультури виробництва, розвитком його інфраструктури, загальним рівнем розвиткучленів організації, члени якої пов'язані не тільки відносинами по роботі,але й спільним дозвіллям.

  5. Психофізіологічна адаптація - це процес освоєння людиноюсукупності умов праці. У сучасному виробництві морально старіють НЕтільки техніка і технології, а й санітарно-гігієнічні нормивиробничої обстановки. Поліпшення санітарно-гігієнічних умовпраці та побуту працівників, поява все більшої кількості зручних ісучасних квартир, одягу, предметів туалету не може не позначитися навиробничої діяльності. Сучасний працівник чутливо реагує набудь-які зміни суб'єктивно сприймаються їм санітарно-гігієнічних нормкомфорту, ритму праці і т.д. Матеріали багатьох досліджень свідчатьпро те, що для робітників питання, пов'язані з санітарно-гігієнічниминормами комфорту, досить актуальні.

   Також трудова адаптація ділиться на:

  * первинну (при первинному входженні працівника у виробниче середовище);

  * вторинну (при зміні робочого місця без зміни або зі зміною професії або при істотних змінах середовища).

   Вона має складну структуру і являє собою єдністьпрофесійної, соціально-психологічної, суспільно-організаційної такультурно-побутової адаптації.  

 3. СТАДІЇ ПРОЦЕСУ  ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ. 

   У процесі трудової адаптації працівник проходить наступні стадії:

  1. Стадія ознайомлення, на якій працівник отримує інформацію про нову ситуацію в цілому, про критерії оцінки різних дій, про норми поведінки в колективі.

  2. Стадія пристосування - на цьому етапі працівник переорієнтується, визнаючи головні елементи нової системи цінностей, але поки продовжує зберігати багато свої установки.

  3. Стадія асиміляції, коли здійснюється повне пристосування працівника до середовища, ідентифікація з новою групою.

  4. Ідентифікація, коли особисті цілі працівника ототожнюються з цілями трудової організації, підприємства, фірми, акціонерного товариства, кооперативу і т.д.

   За характером  ідентифікації розрізняють 3 категорії працівників:

  * байдужі,

  * частково ідентифіковані,

  * повністю ідентифіковані.

   Ядро будь-якої трудової організації складають повністюідентифіковані працівники. Як правило, це ядро складають непідлабузники, а найбільш кваліфіковані та сумлінні працівники.

 Швидкість адаптації залежить від багатьох факторів. Нормальний термін адаптаціїдля різних категорій працівників становить від одного до трьох років. Невмінняувійти в трудову організацію, адаптуватися в ній, викликає явищевиробничої і соціальної дезорганізації.

 4. ФАКТОРИ ТРУДОВОЇ АДАПТАЦІЇ. 

   Фактори трудової адаптації - це умови, що впливають на перебіг, строки,темпи і результати цього процесу. Фактори поділяються на суб'єктивні таоб'єктивні.

   Об'єктивні - це чинники (трудової організації - пов'язані звиробничим процесом), які в меншому ступені залежать відпрацівника. Це рівень організації праці, механізація і автоматизаціявиробничих процесів, санітарно-гігієнічні умови праці, розмірколективу, розташування підприємства, галузева спеціалізація і т.д.

   До суб'єктивних (особистісних) чинників відносяться:

  * соціально-демографічні характеристики працівника (стать, вік, освіта, кваліфікація, стаж роботи, соціальне становище і т.д.);

  * соціально-психологічні (рівень домагань, готовність трудиться, практичність, швидкість орієнтації у виробничій ситуації, самоконтроль і вміння діяти раціонально, комунікабельність, сприйняття самого себе і здатність формувати у інших почуття відповідальності і т.д.);

  * соціологічні (ступінь професійного інтересу, ступінь моральної та матеріальної зацікавленості в ефективності і якості праці, наявність установки на підвищення кваліфікації та освіти тощо) .

   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Використана література. 

  1. Ромашов  О.В.  Соціологія праці: Учеб. посібник. - М.: Гардарики, 1999. - 320с.

  2. Еникеев М.І., Кочетков О.Л. Загальна, соціальна і юридична психологія. Короткий енциклопедичний словник. М.: Юридична література, 1997. - 448 с.

  3. Веснин  В.Р. Практичний менеджмент персоналу. Посібник з кадрової роботи - М.:  Юристъ, 1998. - 496 с.

  4. Карпов  А.В.  Психологія менеджменту. Учеб. посібник. - М.: Гардарики, 1996. - 584 с.