Старість і старіння як соціальні феномени

y">Заняття 6. Організація надання допомоги

     ПЛАН

1. Установи на підтримку добробуту й стану здоров’я за кордоном
2. Організації допомоги людям похилого віку на Україні

 

     1. Для надання допомоги людям похилого віку реалізують спеціальні програми, спрямовані на підтримку добробуту й стану здоров'я, і створюють низку відповідних закладів. У деяких країнах такі установи функціонують у громаді, за місцем проживання клієнта, якому надають право вибору форми обслуговування. Наприклад, у Великобританії поширені такі види обслуговування для людей похилого віку:

     1) будинки  готельного  типу   (забезпечення  місцями проживання, де людям надається підтримка постійно проживаючим у будинку доглядальником. Кімнати забезпечені системою аварійного виклику.  Завдання доглядальника  в разі потреби забезпечити послуги іншої служби, а не безпосереднє надання догляду. Такі заклади не вирішують проблему самотності: люди мешкають у своїх квартирах і не надто .цілинні в спілкуванні);

     2) догляд у будинках постійного проживання (такі заклади утримує або місцева влада, або приватні чи добровільні організації; будинки відповідають потребам людини похилого віку, надаючи захищене проживання. Як правило, в таких будинках живуть люди, які не потребують постійної медичної допомоги. Але є й будинки з висококваліфікованим персоналом, де можуть проживати соматично ослаблені люди і люди з психічними розладами);

     3) будинки сестринського типу (такі заклади утримують приватні або добровільні організації; будинки призначені для догляду за людьми, які не можуть жити вдома. Люди, що там перебувають, мають сплачувати за послуги повністю чи частково, а решту сплачуватиме місцева влада. І'аз на півроку менеджер будинку, що займається питаннями надання допомоги, здійснює перегляд потреб клієнтів. У таких будинках часто мешкають люди з проблемами психічного здоров'я);

     4) денні стаціонарні центри (люди залишаються жити вдома, але відвідують спеціально створені центри, будинки постійного проживання чи сестринського тішу. Для перевезення цих людей місцева влада часто використовує таксі чи спеціальні транспортні засоби. У таких закладах поєднують роботу професіоналів та волонтерів, створюють мульти-дисциплінарні команди/багатопрофільні бригади для допомоги. Зазвичай клієнти перебувають у таких закладах з ранку й до середини дня, але останнім часом це стало можливо й увечері та у вихідні. Б багатьох центрах створено спеціальні відділення для підтримки тих, хто здійснює догляд за психічно хворими родичами, де можуть надати послуги й уночі, щоб підтримати доглядальників);

     5) денні центри/обідні клуби (якщо в денному стаціонарі здійснюють персональний догляд, то в клубах годують в обід і забезпечують спілкування. Такі заклади створюють громадські організації переважно  в приміщеннях церков, комунальних центрах. Такі послуги призначені для тих, хто живе  один,  вони  полегшують  переживання  стану  самотності та пов'язаної з нею депресії);

     6) доставка харчування за місцем проживання/«їжа на колесах» (доставка продуктів додому до клієнта, зазвичай в уже приготованому вигляді, з тим щоб їх можна було просто розігріти; така їжа може доставлятися з місцевих шкіл чи з будинків постійного проживання, у сільських районах це може бути використання заморожених продуктів харчування. Ця послуга може також передбачати залучення штатних працівників для приготування їжі вдома);

     7) догляд за місцем проживання (надання довготривалої і спланованої соціально-побутової допомоги згідно з потребами клієнта);

     8) чергові бригади невідкладної допомоги  (включають послуги соціальних  працівників,  які взаємодіють з практикуючим лікарем і організовують короткотерміновий догляд);

     9) служби прання білизни (зазвичай створені для людей, що страждають нетриманням сечі та калу; в багатьох випадках це запобігає передачі людей до резидентних закладів, оскільки суттєво полегшує роботу доглядальників);

     10) допомога і адаптація (якщо людина втрачає частину своїх функцій і потребує реабілітаційних пристроїв для користування власним помешканням - сидіння у ванні, поручнів, візочка на коліщатках тощо);

     11) консультування (надання можливості клієнтам і доглядачам вирішити, якої саме допомоги вони потребують і що вони хотіли б запланувати на майбутнє. Іноді соціальним працівникам потрібно витратити багато часу, щоб переконати людину похилого віку чи подружжя дати згоду відвідувати денний центр або будинок постійного проживання). 

     2. В Україні послуги людям літнього віку надають такі державні заклади, як територіальні центри із обслуговування одиноких непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів, будинки-інтернати, геріатричні пансіонати, пансіонати для ветеранів війни та праці. Як проміжна ланка між резидентним доглядом і доглядом у громаді створюються спеціальні житлові будинки для ветеранів та пенсіонерів (на зразок зарубіжних будинків компактного проживання). І хоча ці заклади до певної міри розв'язують соціально-побутові та соціально-медичні проблеми людей похилого віку, однак вони не повністю враховують сучасне розуміння старості як активного етапу в житті людини та права людей похилого віку на інтеграцію в суспільство. Також почали виникати недержавні організації, які надають послуги людям похилого віку, прагнуть створити мережу соціальної підтримки.

     Перспективним для України є створення нових  соціальних та соціально-медичних служб: будинків компактного приживання (для 12-15 осіб), будинків тимчасового проживання (наприклад, на зимовий період для 10-15 осіб), чмгііісів (служб допомоги термінально хворим), реабілітаційних центрів для тих, хто зазнав насильства у сім'ї, кризових центрів, клубів за інтересами тощо.

     До  соціальних служб, які працюють з  людьми похилого піку, висувають нові вимоги. Серед перспективних завдань .можна виділити такі:

     - налагодження зв'язку між амбулаторним, напівстаціонарним та стаціонарним доглядом;

     - створення умов за місцем проживання для самотніх людей похилого віку та членів сім'ї, які здійснюють догляд, щоб уникнути переміщення в будинки для престарілих;

     - підтримка соціокультурних ініціатив;  розвиток догляду вдома і короткотермінової  допомоги в догляді;

     - допомога/послуги для родичів:  «відпустка від догляду »;

     - допомога в життєвих справах  (від допомоги по господарству до організації поїздок);

     - медичний догляд (за змогою у  співпраці з геронтологом, і загальне медичне консультування);

     - надання психосоціальної підтримки,  індивідуального спілкування та участі, у загальних дискусіях;

     - допомога в організації вільного часу;

     - активна  підтримка членів сімей,  що здійснюють  догляд, шляхом проведення семінарів, груп самодопомоги, інформаційних вечорів (спільно з іншими соціальними службами міста чи  громадськими  організаціями); навчання, наприклад, того, як здійснювати догляд за родичами, що страждають на старече недоумство, способи надання їм допомоги;

     - допомога у фізичній та соціальній реабілітації: ерготерапія, гімнастика для людей похилого віку, фізіотерапія (в кооперації зі спеціалістами фізіотерапевтичних  центрів  чи  приватних   працівників),  організація профілактичного психіатричного обслуговування, яке сьогодні практично не ведеться і люди не отримують жодної допомоги (іноді минають роки від появи перших  симптомів захворювання до отримання  допомоги, хоч багато захворювань піддаються лікуванню);

     - організація місць для зустрічей з мстою створення нових соціальних зв'язків, налагодження дружніх стосунків, входження в мережу допомоги;

     - інформаційна та громадська  робота:  Інформація та консультування  щодо  можливостей  влаштування   в будинки престарілих, пошук місць проживання в будинках з обслуговуванням тощо;

     - залучення людей похилого віку до співпраці з соціальними  службами  (участь  в  обговоренні,  плануванні, оцінюванні послуг);

     - продовження освіти: підтримка навчальних груп [23].

     Поступовий  розвиток професійної соціальної роботи в Україні спонукає до осмислення розмаїтої зарубіжної теорії та практики, можливостей їх застосування в українському контексті.

Заняття 7. Приклади діяльності соціальних служб

1. Догляд  за людьми похилого віку за рубежем
2. Благодійна організація «Карітас». Види її допомоги
3. Проекти по догляду за «старими» в Україні

 

     1. Важливу роль у догляді за особами похилого віку та людьми з інвалідністю у багатьох країнах відіграють некомерційні благодійні організації. Однією з них є релігійна благодійна організація «Карітас», яка, наприклад у сфері  надання  послуг для непрацездатних осіб  похилого віку, є третьою за рейтингом у Німеччині й утримує 1200 відділень «Домашньої опіки», 500 лікарень, близько тисячі реабілітаційних установ. «Карітас» також надає допомогу особам похилого віку в Італії, Франції, Бельгії, Румунії та інших країнах Європи. 

     2. Домашня опіка хворих у «Карітас», як християнська турбота про людину, скерована на людину цілком, і її допомога охоплює тілесні, духовні, соціальні та матеріальні негаразди. Орієнтовані на особу, її життєву ситуацію, послуги з опіки керуються головною засадою «допоможи собі

     сам».

     Для поліпшення і забезпечення догляду  за людьми похилого віку «Карітас» ставить такі цілі:

     - поліпшення забезпечення населення доступними соціальним послугами;

     - залучення до співпраці й активація  власних сил населення;

     - сприяння здоров'ю шляхом інформування, консультацій і початкового скеровування, а також через раннє розпізнавання хвороб і запобігання порушень здоров'я;

     - створення відповідних умов праці,  а саме спеціалізація, диференціація І розвиток соціальної фахової діяльності «Карітас»;

     - утворення мережі співпраці з  іншими організаціями соціального  забезпечення. 

     3. Проект «Домашня опіка» реалізується в Україні з 1999 р. Метою проекту є поліпшення якості життя самотніх осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, які потребують сторонньої допомоги. За підтримки Міжнародної благодійної організації «Карітас», «Карітас» в Україні прагне створити, розвинути та запровадити надійну кваліфіковану модель домашнього догляду.

     «Карітас» надає такі послуги, які не в змозі виконати сам хворий, члени його родини чи інші люди, які здійснюють догляд, зокрема:

• медичне обслуговування і догляд за хворим;
• реабілітаційні рухові вправи;
• допомога під час відвідувань лікаря і приватних візитів до хворого;
• інформація, консультації, емоційна підтримка;
• прокат допоміжних засобів догляду;
• надання допомоги в домашньому господарстві й організації харчування;
• навчання догляду та інструктаж членів родини хворого.

     «Карітас» виявляє тих, хто потребує постійного стороннього догляду. Після складання списків таких людей та отримання необхідних матеріалів розробляються плани та графіки обслуговування. З особами, які приймаються під опіку відділення «Домашня опіка», укладаються угоди щодо надання послуг та узгоджується перелік послуг, необхідних для догляду. Відповідно до визначених потреб деякі клієнти відвідуються раз чи кілька разів на тиждень, Інші - щоденно. Кожного дня працівник відділення відвідує 8-10 осіб. За потреби клієнти отримують ліки, медичне обладнання, гарячу їжу (з благодійної їдальні при «Карітасі»), медичну та соціальну допомогу та послуги від працівників відділення «Домашня опіка». Медичні огляди здійснює лікар-терапевт, за потреби - у співпраці з дільничними лікарями-спеціалістами.

     «Карітас» співпрацює з іншими організаціями та установами, які здійснюють догляд, організовують своєчасне втручання лікаря, допомогу соціальних служб І консультаційних центрів, візит духівника, харчування та Іншу соціальну допомогу. Працівники «Карітасу» з домашнього догляду формують свої завдання у співпраці з членами родини, лікарями, духівниками, волонтерами тощо.

     Програма  «Домашня опіка» має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами. Важливим є налагодження мережі контактів з лікарнями, будинками престарілих, різними організаціями та установами у сфері охорони здоров'я, які виявляють подібні проекти чи напрямки діяльності з пропозицією послуг домашньої опіки за хворими.