Соціальна допомогалюдям, які пережили домашнє насилля

 

МІНІСТЕРСТВ ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ФЕДЕРАЦІЙ  ПРОФСПІЛОК  УКРАЇНИ

 

 

Факультет соціального управління

Кафедра соціальної роботи та практичної психології

 

 

 

Соціальна допомогалюдям, які пережили домашнє насилля

 

Курсова робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента 2-го курсу

Ф-ту соціального управління

Левківського Р.О.

                                                                                              Науковий керівник:

Ст.викладач Гончар Л.К.

Київ-2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП____________________________________________________________3

1.Загальна характеристика «Домашнє насилля»____________________ 4

2.Види насильства________________________________________________7

3.Типи жорсткого поводження з дитиною___________________________14

4.Насильницька поведінка батьків_________________________________15

ВИСНОВКИ_____________________________________________________19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ____________________________21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Домашнє насилля -- це загальна проблема,а також одна з найбільш розповсюджених у світі форм порушення  прав людини. Домашнє насилля вважається серйозною проблемою в кожній країні де вивчається це питанняСам термін “домашнє насилля” на сьогодні достатньо розпливчастий. Не зовсім зрозуміло, що містить на увазі насилля здійснене кимось в домашній обстановці або в іншому місті, але членами однієї сім’ї.Частіше всього під домашнім насиллям розуміють насилля одного члена сім’ї над іншим, насилля батьків над дитиною, дорослої дитини над батьками тощо.Під домашнім насиллям або повторюючи дію одного з членів сім’ї (чоловіка або дружини, батька або матері, сина або дочки, інших родичів, друга чи подруги, гомосексуального партнера) направлену на те, щоб зберегти владу та контроль над іншими членами родини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Загальна характеристика  поняття «Домашнє насилля»

Домашнє насилля – це діяльність чи бездіяльність одного з членів сім’ї спрямована проти  інших. використання існуючої чи створеної, завдяки обставинам, переваги чи сили, те, що позбавляє членів родини особистих  прав і свобод, а передусім загрожує життю і здоров’ю (фізичному і  психічному) викликаючи у них страждання і ушкодження.

На відміну від іншого виду насилля, домашнє насилля має  свої особливості:

-  це насилля між  особами, які як правило, залежать  один від одного;

– насильство в сім’ї  завжди відбувається на відлюдді і  протягом тривалого проміжку часу;

-  це неодноразова дія.  Не з’являється зненацька і  не рідко коли буває одноразовим  епізодом;

-  має тенденцію до  посилення;

-  з точки зору винуватця  є швидким та результативним  способом досягнення мети з  найменшими затратами.

Слід також зазначити, що реакція суспільства на випадки  домашнього насилля часто є неадекватною і навіть ворожою, а кримінальні  покарання, за аналогічні порушення, є  набагато м’якшими, у порівнянні з  покараннями по відношенню до сторонніх  осіб.

Сім’я є первинним осередком  соціалізації особи. Тому можна зробити  акцент на тому, що з домашнім насиллям може формуватися насилля суспільства  в цілому. Законодавча база, яка  на сьогодні має захищати жертв домашнього насилля, на жаль, діє лише на папері. А допомога їм потрібна вже сьогодні.

Саме тому, дана проблема на сучасному етапі є досить гострою  і потребує дослідження і практичних дій, була обрана тема курсової роботи “Соціальна робота з людьми, які  пережили домашнє насилля”.

Об’єктом дослідження  курсової роботи є жертви домашнього насилля, а саме жінки і діти.

Предметом дослідження є  причини виникнення насилля в  сім’ї. Проблеми з якими стикаються жертви домашнього насилля, а також  Їх психологічний стан і моральні цінності.

Метою дослідження є вивчення і аналіз методів роботи з людьми, що пережили домашнє насилля.

Виходячи з предмету і  мети дослідження, були поставлені наступні завдання:

-  розглянути феноменологію  домашнього насилля;

-  розглянути види домашнього  насилля;

-  дослідити домашнє  насилля над дітьми;

Методи дослідження: соціально-педагогічні  методи, спостереження, опитування, аналіз, синтез, узагальнення, аналіз документів.

Раніше, говорячи про насилля  частіше мали на увазі фізичне  насилля в сім’ї або сексуальне насильство (зґвалтування) поза сім’єю. Над тим, що шлюб не дає чоловікові права жадати від жінки сексуальної  близькості без її волі, ніхто не замислювався. Фізичне і сексуальне насильство стосовно дітей періодично звертало увагу громадськості.

Подібне насильство було кримінальною карною дією. Проте, ані психологічне, ні соціальне консультування в подібних випадках не проводилося. Тай закон  часто мовчав. Розробка проблеми насильства чоловіків над жінками призвела до ускладнення феноменології насилля.

Насильство починається  тоді коли стосунки, засновані на любові і довірі, змінюються стосунками влади  і контролю.

Там, де стосунки співробітництва  підмінюються “Пануванням” і “Прислуговуванням”, де ставлення людини до людини “Я”  – “ТИ“ підмінюється ставленням людини до речі “Я” – “ВОНО”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види насильства

Залежно від того в якій сфері і якими засобами здійснюється насилля, виділяють емоційне, вербальне, сексуальне і фізичне насильство, а також економічне і психологічне насилля.

Емоційне і вербальне  насилля розмежовується умовно –  емоції занадто часто виражаються  словами або інтонацією мовлення. Емоційне насильство, як компонент  входить у будь-яку насильницьких, примусових стосунків. Навіть, фізичне  насилля в кінцевому рахунку  є проявом емоційного спалаху.

Емоційне і словесне насилля  – це ізоляція від членів сім’ї, друзів, погрози застосувати насилля, крик, ігнорування, називання особи  різними прізвиськами.

Навіть не говорячи ні слова, за допомогою так званої мови тіла – пози, міміки, поглядів – чоловік  змушує жінку думати, що вона дурна  або божевільна. Прикладом емоційного насилля щодо дітей чи дружини  є ізоляція – коли контролюється  усе, що робиться, з ким зустрічаються, з ким розмовляють, де бувають. В  кінцевому результаті діти (дружина) знаходяться в ізоляції і втрачають  природну емоційну підтримку знайомих, родичів, друзів.

Виділяють чотири рівні словесного насилля:

-  Критика особистості.  Весь час підкреслюються негативні  риси характеру.

-  Критика родини (сім’ї,  народу, групи, в тому числі  й статті як такої!). “ У твоїй  сім’ї всі не такі !”, “  Ти чиниш так само як твоя (тітка, бабуся, мати) у цих формах  особиста якість стає немовби  родовим прокльоном, тавром, яке  неможливо відмити. Тут відповіді  немає, – ні дорослої, ні дитячої.

-  Критика вчинків.  Тут про насилля можна говорити  тільки тоді, коли критикується  буквально кожен вчинок усе,що  зроблено, і усе що ще не  зроблено.

-  Лайки і образи. Частіше  всього словесне насилля відбувається  за закритими дверима. з плином  часу словесне насильство стає  все більш інтенсивним. жертва  звикає і адаптується до ситуації. Словесне насилля багато ликове. Воно може бути прихованим  або явним.

Сексуальне насилля -- це примушування до сексуальних дій, здійснення сексуальних дій проти волі партнера, використання принизливих слів типу “проститутка ”, “повія” тощо.

-  Сексуальне насильство  поряд з само руйнівною поведінкою  робиться одночасно з найсерйозніших  соціальних проблем суспільства.  Було б цілковитою помилкою  вважати, що наведені дані відображають  повну картину, пов’язану із  сексуальним насиллям, але і так  достатньо для оцінки серйозності  проблеми, яка до тепер так  і не стала предметом відкритого  обговорення в суспільстві вічного  стану жертви.

-  Домагання – примус  до сексуальної активності за  сприятливих умов, у яких від  відмови залежить добробут жертви.

-  Зґвалтування на побаченні.  Об’єктами зґвалтувань на побаченні  є жінки для яких те,що сталося  є цілком не прийнятним.

Систематично типи сексуального насилля можуть бути класифіковані  в такий спосіб: зґвалтування –  примус до статевої близькості всупереч волі із застосуванням фізичної сили, погрози зброєю або фізичною розправою  з використанням безпомічності.

Як літературні дані, так  і наш досвід свідчить про те, що “сімейне згвалтування” не є  ізольованим феноменом. Воно “доповнює” загальний деструктивний, садо-мазохістський  стиль стосунків у сім’ї. Найчастіше із сексуальним насильством поряд має місце і фізичне, і емоційне, і вербальне насильство. У багатьох випадках чоловік, ґвалтуючи свою жертву, одночасно обсипає її потоком нецензурної лайки. Зловживання спиртними напоями і (рідше) наркотичними речовинами доповнює похмуру картину стосунків у таких сім’ях.

Актуальним видом сексуального насильства останнім часом стало  спонукання до заняття проституцією. Особливо драматичним є становище  жінок, які опинилися за кордоном на запрошення різноманітних “фірм”. Відібраний і знищений паспорт, жорстоке роз’яснення того, що саме вимагається  від жінки, погрози, а то й і  грубе фізичне насильство йдуть  у хід. Досвід роботи кризових центрів  показує, що з ситуації сексуального рабства жінка виходить глибоко  травмованою, вона має потребу в  тривалій і продуманій програмі психологічної  реабілітації, яку наше суспільство  рідко може їй запропонувати...

Першим значним психологом, що звернув увагу на роль сексуального насилля в сім’ї, був Зиґмунд  Фрейд. У ранній період своєї діяльності він

висунув теорію “інфальтильного  розбещення” (тобто розбещення дитини близькими родичами), як головну  причину неврозів. Пізніше Фрейд  відмовився від своєї теорії, розцінивши теорію своїх пацієнтів як “фантазії”, що покривають реальні сексуальні потреби  дитячого віку, зокрема Едипів комплекс. Сьогодні, багато фахівців вважають, що Фрейд змінив свою початкову концепцію, виступивши перед суспільною думкою. Знадобилося понад 70 років, щоб психологи  знову звернули серйозну увагу на наслідки сексуального зловживання  дітьми в ранньому віці.

Сексуальне насильство в  сім’ї має такі ознаки:

а) нерівноправні взаємини;

б) одностороння влада старших  над молодшими;

в) задоволення статевого  потягу з боку дорослого, як головний мотив.

Форми зловживань бувають  різними: ексгібіціонізм або (і) дотик  до статевих органів, мастурбація, статевий акт або його спроба, інше.

Сексуальне насильство не тільки породжує дисгармонію сімейних відносин, але, починаючись у дитячому віці призводить до грубих змін особливості. Існує визначений зв’язок між  насильством у дитинстві і  наступною гомосексуальністю, проституцією, схильністю до розбещення малолітніх. З’являються часті приступи страху, фобій, тривоги, гніву, хронічна м’язова

напруга, депресій, що в сукупності іменується дослідниками “синдромом жертв згвалтування”. Вважається, що з насильством пов’язаний і підвищений ризик виникнення суїцидальних тенденцій.

Фізичне насилля в сім’ї  – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що має призвести  або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.

Там, де фізичне насильство вплітається в систему відносин, мають місце і інші форми насильницьких  стосунків. Спалахи фізичного насилля, що супроводжується жорстоким побиттям, а іноді каліцтвом і навіть вбивством не виростають із нічого і не з’являються раптово.

Психологи виділяють у  фізичному насиллі декілька фаз. Перша – фаза наростання напруги. Цей процес варто назвати замаскованою залежністю. Одна з функцій насильства – це те, що воно допомагає насильнику забути про свою залежність. Тут  є очевидним головне: насильство не відриває насильника від жертви, а зв’язує їх.

Друга фаза кола насильства – це гострий вибух гніву, який супроводжується асоціальними, руйнівними і відверто агресивними діями. Інтелект, знання усі кращі щиросердні якості немов розчиняються і рискають у  нападі люті. Сама фізична розправа супроводжується самозбудженням. Чим далі – тим слабше контролює себе насильник. Насильство допомагає йому відчути свою могутність. Воно дозволяє йому виграти суперечку з жертвою і встановити над нею жорстокий контроль.

Третя фаза – фаза каяття. Тут варто нагадати, що каяття майже  ніколи не буває повним. Насильник  завжди зберігає переконання в тому, що жертва сама винна в тому, що трапилося. Проте напруга спадає, і тепер  можна “розслабитися” – до наступного вибуху.