Соціальні сироти

Бельман Альна

Соціальна робота

Група К 13-11

Прогресивні зміни, що відбуваються сьогодні в суспільстві, з одного боку, сприяють саморозкриттю, самовизначенню й самоствердженню  людини, з іншого – виявляють  дефіцит добра і милосердя. Багато труднощів навколо нас саме через безсердечність та байдужість до всього того, що на даному етапі нас не стосується. Але кожен з нас має право відчути батьківську любов та родинне тепло. Печально, що є діти, які позбавлені такого, які потребують особливого ставлення з боку чужих, нерідних йому людей – це діти - сироти.

Актуальність проблеми соціального сирітства полягає в тому,що в Україні постійно зростає відсоток дітей-сиріт,позбавлених батьківського піклування. Це є великою проблемою сьогодення,тому що якщо не допомагати таким дітям, то вони почнуть вирішувати свої проблеми самі.В країні підвищиться рівень злочинності і будуть джерелом інфекції.Тобто в суспільстві стане жити небезпечно.

Проблеми сирітства знайшли  своє відображення в роботах таких  дослідників як: Догалевская А.І., Кравченко А.І., Максимов Є.І., Мельников В.П.,, Холостова Є.І., Сафонова Т.Я., Павленок П. Д. Капська А та багато інших.

Мета дослідження: вивчити і виявити шляхи її вирішення в рамках компетенції соціального працівника.

Завдання  дослідження:

 1. Вивчити історію розвитку піклування по відношенню до сиріт.

2. Дослідити особливості  психологічного розвитку дітей-сиріт. 

3. Вивчити діяльність  соціального працівника з дітьми, що залишилися без піклування  батьків.

Об'єкт дослідження: діти, що залишилися без піклування батьків.

У будь-якій державі, в будь-якому  суспільстві завжди були, є і будуть діти, які з якихось причин залишилися без піклування батьків. У цьому  випадку турботу про таких  дітей бере на себе суспільство і  держава.

В даний час у повсякденній мові й у теоретичних дослідженнях широко використовуються два поняття: сирота (сирітство) і соціальний сирота (соціальне сирітство). Спробуємо розмежувати ці поняття.

Діти-сироти - це діти, які не досягли віку повноліття, у яких померли  батьки.

Соціальний  сирота - це дитина, яка має біологічних батьків, але вони з якихось причин не займаються вихованням дитини і не дбають про нього . Це і діти, батьки яких юридично не позбавлені батьківських прав, але фактично не піклуються про своїх дітей . [5]

Соціальне сирітство - це соціальне явище, яке обумовлюється наявністю в суспільстві дітей, які залишилися без піклування батьків внаслідок позбавлення їх батьківських прав, визнання батьків недієздатними, безвісно відсутніми і т.д.

В даний  час існують наступні види сирітства:

• діти, батьки яких рано померли (власне сироти);
• діти, батьки яких позбавлені батьківських прав
• діти, батьки яких відмовились від батьківських прав
• діти, які виховуються в інтернаті далеко від батьків, так що батьки практично не беруть участь у їх вихованні;
• діти, у яких повний «комплект» батьків, і дитина живе з ними, але їм - не до дитини (домашні сироти).

У всіх цих випадках, крім першого, мова йде саме про соціальне сирітство.

В даний час  соціальне сирітство значно розширюється, з'являються його нові характеристики. Виникло так зване «приховане»  соціальне сирітство. Воно розповсюджується в результаті погіршення умов життя  значної частини сімей, падінням моральних підвалин сім'ї. І як наслідок змінюється ставлення до дітей, аж до повного витіснення їх з родин, зростає безпритульність великої кількості дітей і підлітків.

Сирітство - це фактор, через який дитина втрачає зв'язок з навколишнім його соціальним середовищем, з світом дорослих і однолітків, що розвиваються в найбільш сприятливих умовах, тим самим, викликаючи глибокі вторинні порушення в розвитку особистості.

У дитини, яка віддалена від батьків і поміщена в умови інтернату, знижується загальний психічний тонус, порушуються процеси саморегуляції, домінує погіршення настрою. У більшості дітей розвиваються почуття тривоги і невпевненості в собі, зникає зацікавлене ставлення до світу, погіршується емоційна регуляція, емоційно-пізнавальні взаємодії і, як результат, гальмується інтелектуальний розвиток. Чим раніше дитина відривається від батьківської сім'ї, чим довше і в більшій ізоляції він знаходиться в установі, тим більш виражені деформації в усіх напрямках психічного розвитку. У більшості випадків (85-92%) випускники дитячих будинків не здатні до навчання за програмою загальноосвітньої школи, тоді як у загальній дитячій популяції частка осіб із затриманим психічним розвитком не перевищує 8-10%. У дитини-сироти формується комплекс складних порушень емоційного розвитку: збіднення емоційних проявів, труднощі в спілкуванні, аж до повної відсутності тенденції до співпраці, наростання пасивності, швидка втрата спонукальних мотивів.

Які ж шляхи  вирішення настільки трагічного і масштабного соціального явища? Традиційно виділяють наступні[7] :

• стабілізація соціально-економічних і політичних процесів у суспільстві, підвищення життєвого рівня;
• відродження духовної культури нації, реабілітація інституту сім'ї;
• створення системи економічної, законодавчої, соціальної підтримки сім'ї, материнства і дитинства;
• відродження, розвиток і пропаганда кращих виховних традицій, заснованих на любові, гуманізм і повазі до дитини;
• реорганізація життєдіяльності системи закладів для дітей-сиріт, виховних систем цих установ;
• вдосконалення системи влаштування дітей-сиріт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. О. В. Безпалько  - Соціальна педагогіка  Київський  міський педагогічний університет  Імені Б. Д. Грінченка

2.Л.Слюсар – Проблема  соціального сирітства . Вісник  пенсійного фонду України. 2011 №8

3.Красножон Т.В.- Соціальне сирітство в Україні, як соціально – педагогічне явище/Т.В.Красножон //Вісник – Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини.2009.- №3

4. Дубровська М. Профілактика  соціального сирітства / / Соціальна  робота. - 2006, № 1. С. 58-60.

5.Соціальна педагогіка: Курс  лекцій / / За загальною ред. М.А.  Галагузова - М., «Владос», 2000.