Особливості соціально-демографічних процесів в Україні на сучасному етапі

Зміст

1. Вступ                                                                                                               с.3-4
2. Особливості соціально-демографічних процесів в Україні на сучасному етапі                                                                                                                с.5-7
3. Висновок                                                                                                       с.8
4. Література                                                                                                     с.9

Вступ

   Одним з визначальних чинників для забезпечення стабільного, ефективного та інноваційного розвитку держави є демографічна (демографія – одна із суспільних наукових дисциплін, що вивчає населення та закономірності його розвитку. Головне місце в ній посідають дослідження проблем відтворення населення, змін його кількісного складу, розміщення під впливом як звичайного руху(народжуваність, смертність), так і міграції населення. При цьому слід пам’ятати, що відтворення населення залежить не лише від природних факторів. Значною мірою воно зумовлене соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства)                                        ситуація в країни. Вирішення проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергове завдання держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Головною ознакою державності є наявність населення, а розвиток народного господарства будь-якої країни можливий лише за певної його кількості, яке здійснює виробництво продукції, необхідної для життя суспільства. Виробництво засобів існування становить суть господарювання людей, без нього існування суспільства неможливе. Роль демографічного стану як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються на споживача. Найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства. Нині Україна переживає демографічну кризу, тому дослідження різноманітних чинників, що впливають на демографічну ситуацію та процеси є актуальним. Підвищення народжуваності та зниження смертності населення в Україні можливе лише у випадку ґрунтовного дослідження наявної проблеми.                                          З початку 90-х років в процесі становлення і розвитку української державності виникли і набрали сили нові соціально-економічні явища: почали активно формуватися стійкі руйнівні процеси демореальності, які стали виразниками швидкої депопуляції і деградації  якісних характеристик населення країни.                                                                                              Наукові дослідження стану і розвитку демографічної ситуації в Україні і прогнози, виконані вченими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України і Інституту економіки НАН України обґрунтовано довели, що демографічна ситуація в Україні набула ознак гострої демографічної кризи. Вона є результатом деформацій у суспільному житті і, перш за все, у виробництві, коли порушено узгоджене функціонування і розвиток його основних компонентів, сфер, що призвело до пошкодження механізму демовідтворення. Демографічна криза є наслідком кризового стану основних сфер життя суспільного організму, нагромадження і загострення суперечностей, поглиблення яких вкрай негативно впливає на демореальність.                                                                                                Розкриваючи зміст феномену  демографічної кризи, одні дослідники-фахівці  наголошують переважно на довготривалому  скороченні населення за рахунок його  природного руху як ознаці кризи, інші — цілком  слушно зазначають, що кризовий стан  демореальності визначається саме поєднанням  природного збитку з погіршенням якості  населення (стан здоров’я), а отже депопуляція є лише однією зі складових демографічної кризи.  Тому відстеження і дослідження результатів природного руху населення України,  взаємозв’язків кількісних та якісних компонентів  його відтворення набуває особливої актуальності  в сучасний період розвитку країни. 
 
 
 

Особливості соціально-демографічних  процесів в Україні  на сучасному етапі

   Природне відтворення населення є не  тільки фактором розвитку, а і головною умовою  його виживання. Трансформаційні процеси, які  відбулися в політичній і соціально-економічній  сферах України, негативно вплинули на  соціально-демографічну ситуацію в суспільстві та визначили перспективи її розвитку на  наступні десятиліття.  Починаючи з 1992 року, в країні стали  активно діяти деструктивні, руйнівні процеси  демореальності. Загальна

чисельність населення  з цього року (52056,6 тис. осіб) стала  інтенсивно зменшуватись: за період 1992-1995 рр. — на 328,2 тис. осіб; 1996-2000 рр.

— на 229,86 тис. (-4,44%); 2001-2005 рр. — на 214,9 тис. (-4,35%); 2006-2010 рр. — на 131,8 тис. (-2,79%). За весь період незалежності України 

втрачено понад 6,0 млн. населення. Чисельність чоловіків  зменшилась на 2,8 млн., жіночого населення — на 3,2 млн. осіб.

   Таблиця  1

Динаміка основних показників відтворення населення за 1990-2010 рр.

* На 1000 населення; 

** Народжених  в середньому на одну жінку. 

   Тобто  в житті українського суспільства  як наслідок економічних і  соціальних деформацій продовжують  діяти деструктивні фактори у  функціонуванні механізму демовідтворення.  Значно знизилась здатність соціального  організму до самовідтворення  населення як суб’єкта суспільного  життя у необхідній кількості  і якості. Такі тенденції соціально-демографічного  розвитку викликають в українському  соціумі серйозне занепокоєння.

        Важливими факторами, що впливають на відтворення населення, є соціальні та природні умови його життєдіяльності. Особливо гостро їх дія проявилася в областях Донбасу та Придніпров’я, де сформувалися значні гіперурбанізовані території з високим рівнем забруднення повітря, води, ґрунтів та продуктів харчування. Усе це знижує показники здоров’я населення, зокрема дітей. Негативний вплив несприятливих природних умов проявляється і в інших високо урбанізованих регіонах України. До того ж, ще довго матиме значне радіоактивне забруднення територій. Нині понад 3 млн. чоловік проживає на території з різним ступенем радіоактивного забруднення. Вплив різних факторів, пов’язаних з цим явищем, погіршує стан демовідтворення. Це стосується насамперед таких областей України, як Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська та Чернігівська.

       Іншими факторами, які впливають на народжуваність – є законодавча діяльність держави. Так, депутати Верховної Ради відмовились зарахувати період знаходження у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами до страхового стажу. Крім цього, Україна має намір підвищувати пенсійний стаж і пенсійний вік для жінок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Як  свідчить світова практика, демографічні процеси в суспільстві розвиваються надто бурхливо і не рівномірно. За останнє десятиліття ця проблема стала однією з найважливіших  у сучасному світі. Суть її, з одного боку, у високих темпах збільшення населення світу, а з іншого –  у зниженні народжуваності. Сучасні  демографічні процеси торкнулися багатьох держав, у тому числі й України, де, починаючи з 1992 року, рівень смертності населення перевищує рівень народжуваності. А це, як відомо, негативно впливає  на відтворення трудових ресурсів, на розвиток соціально-економічних  та інших життєво важливих сфер суспільства.

     Демографічні  процеси відбуваються в сучасному  світі бурхливо і досить неоднозначно. У зв’язку з тим, що існують два типи демографічної поведінки населення, і сама демографічна політика, стосовно народжуваності може діяти у двох протилежних напрямах. Вона може бути націлена або на зростання народжуваності або, навпаки, на її зниження.

     Нині  очевидною є необхідність наукової розробки нової стосовно нових умов демографічної політики в Україні. Вона, мабуть, повинна стати передусім  диференційованою для різних регіонів, завчасно прогнозувати як сприятливі, так і несприятливі тенденції  в розвитку демографічної ситуації. 
 
 
 
 
 
 

     Література

1. Лукашевич М.П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков, Ю.І. Яковенко. – К.: Каравела, 2008. – 544 с.
2. Піча В.М. Соціологія: Підручник / В.М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – 277 с.

3.Біляцький С. Демографія – найголовніший чинник майбуття / С. Біляцький, А. Хахлюк // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 5. – С. 45-49.

4.  Концепція  демографічного розвитку України  на 2005-2015 рр.— К.: ІВЦ Держкомстат  України, 2004.