Батьківсько-дитячі стосунки як чинник соціалізації особистості дитини

Теоретична та практична значущість дослідження полягає у соціально-педагогічному аналізі дитячо-батьківських взаємин; встановленні причин виникнення негативних та умов формування позитивних стосунків між батьками та дітьми.
Об'єкт дослідження: батьківсько-дитячі стосунки як чинник соціалізації особистості дитини.
Предмет дослідження: умови формування позитивних взаємин між батьками та дітьми у сім’ї.

Вступ ………………………………………………………………………..3
Розділ І. Сімя як об’єкт теоретичного дослідження……………………..6
1.1 Сімя і її основні ознаки………………………………………………...6
1.2 Соціальні функції та дисфункції сімї………………………………..11
1.3 Особливості взаємин дітей та батьків……………………………….16
1.4 Самостійність як компонент становлення самоорганізації дитини..22
Розділ ІІ. Умови та шляхи оптимізації взаємовідносин в сімї…………29
2.1 Діагностування особливостей сімейного спілкування……………..29
2.2 Самостійність як особистісна якість і фактор позитивних відносин між батьками та дітьми…………………………………………………...33
Висновок…………………………………………………………………..36
Список використаної літератури………………………………………...37
Додаток