Разделы речи посполитой
01 Декабря 2011 в 18:58, реферат
Разде́лы Ре́чи Посполи́той (польск. Rozbiory Rzeczpospolitej или Разделы Польши польск. Rozbiory Polski, белор. Падзелы Рэчы Паспалітай, лит. Padalijimas) — раздел территории польско-литовского государства (Речи Посполитой) между Прусским королевством, Российской империей и Австрийской монархией в конце XVIII века (1772—1795).
Українські землі під владою Речі Посполитої
23 Декабря 2011 в 13:05, реферат
Стан феодальної роздробленості Русі, характерний для попереднього періоду, не міг тривати вічно. Навіть в умовах економічної і політичної відокремленості князівств відбувався, хоч і поступовий, але неухильний розвиток феодального способу виробництва. В його основі лежали такі фактори, як подальший розвиток продуктивних сил, поглиблення суспільного розподілу праці, розширення економічних зв'язків між окремими регіонами і областями. Припинилося дроблення окремих земель, з'явилися умови для їх об'єднання. Таким чином українські землі починають відроджувати територіальну цілісність.
Та в той час коли Україна тільки починає ставати на ноги її найбличі сусіди: Польща, Литва та Московія вже набули достатньо сили. Ці сусіди досить швидко розростаються, і їх, цілком природно, приваблює вакум влади, що виник на Русі.
Белорусские земли в составе Речи Посполитой во время войн 17 века
19 Декабря 2012 в 01:34, реферат
В первой половине XVII в. усложнились взаимоотношения Речи Посполитой с южными соседками – Австрией и Молдавией. Также границы страны постоянно нарушали крымские татары, зависимые от Османской империи. Для защиты от набегов крымчаков и турок короли Речи Посполитой стали использовать украинских казаков.
Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського і Речі Посполитої
13 Января 2012 в 18:15, доклад
Татаро-монгольська навала, князівські міжусобиці і свавілля великого боярства послабили, а згодом спричинились до остаточного розпаду Київської Русі. Найпершою відокремилась Галичина (у середині 11 ст.), а невдовзі Чернігівщина виділилась як князівство за Святослава Ярославича у середині 70-х рр. 11 ст., у 80-х рр. її захопив Великий Київський князь Всеволод Ярославич, але за Любецьким з`їздом 1097 р. Святославичі (а саме, Олег Святославич-Гориславич) повернули її собі і засіли тут, утримуючи другий “стіл” (престол) у Новгород-Сіверському.
Утворення Речі Посполитої. Соціально-економічний та політичний розвиток у 2-й пол. XVI-XVIII ст
13 Апреля 2011 в 03:17, реферат
1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія, яка об’єднала Королівство Польське і Велике князівство Литовське в одну державу – Річ Посполиту, яка була заснована для кращої боротьби із Московським королівством. Держава управлялась єдиним королем, який коронувався у Кракові. Литва втрачала право на власні сейми, зовнішні відносини, але зберігала державність – адміністрацію, армію, уряд, герб, фінанси. Правовою основою залишався Литовський статус. Польська та литовська шляхта отримали право володіти землями в будь-якій частині держави.
Сарматизм как державная идеология Речи Посполитой и идеология правящего шляхетского сословья
20 Апреля 2011 в 00:56, реферат
Сарматизм предопределил многие особенности польской знати в отличие от западноевропейской аристократии: условно «восточный» стиль парадной одежды (жупан), особые манеры и т. д.
Идеология сарматизма отразилась в искусстве: соответствующий стиль изображения польского дворянина получил название «сарматский портрет».
Церковно-релігійне становище на українських землях у складі Речі Посполитої. Передумови укладання та наслідки Берестейської унії (1596)
27 Сентября 2014 в 11:58, контрольная работа
Берестейська унія —об'єднання українсько-білоруської православної церкви з католицькою, яке мало наслідки в суспільно-політичному і релігійному житті українського народу. Була спричинена внутрішньою кризою православної церкви. Унію (від лат. unio — союз) формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року. [1]
Укладання Берестейської унії було викликано необхідністю виправити наслідки церковного розколу між Римським Престолом та Константинопольським Патріархатом, який відбувся у 1054.