Публічні виступи

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План

1. Введення……………………………………………………. 3
2. Підготовка до публічного виступу………………………... 4
3. Види публічних виступів…………………………………... 11
4. Зв’язок з аудиторією під час виступу……………………... 13
5. Ораторське мистецтво промовця………………………….. 15
6. Висновки…………………………………………………….. 17
7. Список використаної літератури…………………………... 18

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Введення

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення  з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова.

Найвищим  виявом мовної майстерності людини є  вміння виступати перед публікою, словом впливати на неї. Цим видом  мовної діяльності повинна оволодіти  кожна освічена людина, і особливо коли професійна діяльність вимагає  такої майстерності. Звичайно,важко,а  інколи й неможливо навчати ораторському мистецтво особу,яка вже обіймає  високу посаду. Краще цьому навчитися  заздалегідь.

Метою публічних виступів є передавання  інформації, знань, оцінок та вражень.

Завданням цього реферату є  розглянути що таке публічний виступ,як правильно готуватися  до нього,що треба для того щоб аудиторії було цікаво вас слухати, а також які існують види публічних виступів.

Публічний виступ є дуже актуальною темою,тому що кожен спеціаліст повинен оволодівати  мистецтвом публічного виступу хоча б його основами, тому що в процесі  роботи доведеться виголошувати перед  співпрацівниками лекції, промови чи доповіді, робити повідомлення.

Головною  метою цього реферату є навчиться правильно готуватися до публічних виступів та які треба дотримуватися правила виступаючи   перед аудиторією. 
 
 
 
 
 

2. Підготовка до  публічного виступу.

В основі класичної схеми ораторського мистецтва  лежить 5 етапів: 1)добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу (inventio - «винахід»), 2)Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності (dispositio - «розташування»), 3)»Словесне вираження», літературна обробка мови (e|ocutio), 4)Завчання, запам'ятовування тексту (memoria - «пам'ять»), 5)Проголошення (pronuntiatio).

Сьогодні  в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний , комунікативний і посткомунікативний. 

 

Антична риторика винятково велике значення надавала підготовці публічного виступу (це чотири з п'яти етапів приведеної схеми). Греки говорили, що промови Демосфена промащені  олією нічної лампади, при світлі якої він їх складав.

Підготовка  до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам  автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва виступу  повинна бути зрозумілою  , чіткою , по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів (Наприклад: « Чи потрібні нам атомні електростанції?»,  «Стан охорони праці і техніки безпеки », «Про підготовку до проведення сертифікації виробів»). При розробці порядку денного для нарад необхідно особливу увагу звертати на формулювання тим доповідей і повідомлень. Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно «розшифровувати» пункт порядку денного «Різне»- людина буде мати можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі промови не мають назв: привітальна, мітингова й інші.

Починаючи розробку тексту, необхідно визначити мету виступу. Оратор повинен ясно уявляти , якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості . Чи він розраховує схвилювати аудиторію, сформувати у людей переконання, уявлення , що стануть мотивами їхньої поведінки , тобто закликає до якихось дій . Часто ці завдання перехрещуються, сполучаються в одному виступі. Свої прагнення і задачі варто повідомити слухачам.

Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії. Хайнц Леммерман - автор підручника з риторики – закликає заздалегідь настроїтися на своїх слухачів, поставити себе на їхнє місце, «побачити речі їх очима». Необхідні дані про тих , на кого розрахована промова - це: освітній рівень, напрямок освіти (гуманітарна, технічна ...), пізнавальні інтереси, стать , вік, ставлення до теми і до оратора.

Завжди  легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного ) складу (дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів і т.д.). Що однорідніша аудиторія, то більш передбачена  реакція на виступ. Звертаючись до молоді, не можна загравати, лестити, повчати, дорікати в незнанні, некомпетентності, підкреслювати свою перевагу, ухилятися від гострих проблем і питань. Перед слухачами з високим рівнем професійної чи наукової підготовки не можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми, не можна допускати повтори, тривіальні судження, демонструвати свою перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми.

У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову сутужніше. Якщо публіка різна за складом, треба, по можливості, адресувати якийсь  фрагмент кожній групі. Варто заздалегідь подумати про те, що сказати окремим, особливо авторитетним, важливим персонам, якщо ви знаєте, що вони прийдуть.

Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю слухачів складніше  керувати. У переважній більщості людина легковірна, схильна до знеособлювання, не здатна до критики, бачить усе у чорно - білих фарбах, реагує на емоції. Що більша аудиторія, то простіше, наочніше, образніше варто говорити. Знання своїх слухачів, «прицільна» підготовка промови здобувають особливе значення під час обговорення якогось  важкого питання у вузькому колі фахівців, ділових людей.

Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити виступ - у залі, у кабінеті, є чи там кафедра, стіл, мікрофон ...

Кафедра допомагає сконцентрувати увагу  на ораторі, за нею треба розташовуватися  вільно, невимушено, установивши і намагаючись зберігати постійну відстань у 20 - 30 сантиметрів між ротом і мікрофоном.

Проксеміка - наука про тимчасову і просторову організацію спілкування - описує наступні способи розміщення слухачів в аудиторії:

 

Треба з'ясувати також, після яких інших промов планується ваш виступ.       Адже кожна наступна промова повинна бути цікавішою за змістом і формою, ніж попередня.

Наступна  стадія докомунікативного етапу - « кодування » - складання тексту  - починається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а декілька . Джерела матеріалу поділяються на групи:

1.Безпосередні - матеріали, здобуті автором з життя шляхом спостережень, власного досвіду:

     а) знання, практика;

     б) особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;

     в) уява - уявне створення нових картин, образів, проектів на основі минулого досвіду з елементами творчості.

2.Опосередковані:

     а) офіційні документи:

     б) наукова і науково - популярна  література;

     в) художня література;

     г) статті газет і журналів;

     д) передачі радіо і телебачення;

     е) довідкова література: енциклопедії, словники;

     ж) результати соціологічних опитувань.

«Живий» досвід завжди добре сприймається слухачами, він переконливий і йому вірять.

Матеріал  публічного виступу може бути теоретичним  і фактичним . Насиченість промови тим чи іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так, у звітній доповіді потрібно наводити безліч фактів, щоб довести положення і переконати слухачів. Матеріал виступу повинен бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.

Систематизуючи  матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає  і редагує текст.

Підготовка  письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати треба на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений оратор може обмежитися складанням тез, чи конспекту розгорнутого плану виступу.

Репетиція являє собою проголошення тексту думкою або вголос, краще перед  дзеркалом. Треба знайти таку позу, у якій ви почуваєте себе легко  і зручно, і постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити нахмурені брови, мімічні зморшки, що набігають на чоло; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Досвід показує, що на 3 хвилини виступу витрачається 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ ретельно розроблений , то в момент зустрічі зі слухачами оратор буде триматися впевнено.

 Існує  три способи виголошення промови: 1)Читання тексту, 
2) Відтворення по пам'яті з читанням окремих фрагментів (з опорою на текст), 3) Вільна імпровізація (експромт).

Читають ті промови, від тексту яких не можна відступити: дипломатичні, урочисті, доповіді і співдоповіді офіційного змісту. Інші види, як правило, вимовляють з опорою на письмову основу. Досить опустити погляд на сторінку, щоб відновити хід викладу, знайти потрібну цифру і т.п. Такий виступ створює враження вільного володіння матеріалом, дає можливість оратору впевнено спілкуватися зі слухачами. У мовця  , однак, не завжди є можливість попередньо підготувати текст. Іноді на нарадах, засіданнях, зборах, зустрічах доводиться виступати експромтом. При цьому потрібна велика мобілізація пам'яті, енергії, волі. Імпровізація можлива тільки на базі великих знань, володіння риторичними навичками.

Після виступу оратор часто відповідає на питання слухачів, полемізує з ними. Така форма спілкування жадає від оратора швидкої реакції, доброзичливості, володіння гумором. Відповідь доповідача призначається не тільки опоненту але і всім присутнім.

Методика  ораторського мистецтва рекомендує не квапитися з відповіддю, а спочатку переконатися, що питання правильно зрозуміле; відповідати лаконічно, ясно і не давати необґрунтованих чи сумнівних відповідей; мати під рукою довідковий матеріал для тих, хто хоче одержати більш докладне обґрунтування ваших припущень.

Таким чином головним етапом є обрання  теми і мети виступу, тема повинна  бути цікавою для слухачів. Слід дотримуватися усіх етапів підготовки до публічного виступу. Також важливо  оцінити майбутній склад слухачів,численність  аудиторії та місце проходження  виступу. Важливим є  матеріал для  виступу,якщо це власний досвід це завжди дає вам перевагу і аудиторії буде набагато цікавіше вас слухати. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Види публічних виступів

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також  обставин публічний виступ поділяється  на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Доповідь - це розгорнуте повідомлення з певної  теми з метою сформувати думку слухачів про порушені питання, визначити характер подальших практичних дій. У доповіді дається аналіз проблеми , наводяться відомості, ставляться задачі, даються рекомендації й оцінки діяльності колективу. У звітній доповіді характеризуються результати роботи  підприємства чи організації за певний період, а також формуються перспективи розвитку.    Промова - це вид публічного виступу, у якому здійснюються короткі повідомлення на службових нарадах, у ході дискусії, на урочистих зустрічах, презентаціях. Промова відрізняється від інших жанрів концентрацією ряду якостей: емоційністю, чіткістю постановки проблем, насиченістю, конкретністю, дієвістю, а також стислими часовими межами.