Виховання учнів засобами християнської етики

     Виховання учнів засобами християнської етики 

     Однією  з найбільш характерних ознак  становлення незалежної української  держави є повернення до християнства.  Не стало винятком система народної освіти. При вивченні предметів гуманітарного  циклу вчителі все частіше звертаються до біблійних текстів.

     Незмінним залишається прагнення людей  пізнати істину, зрозуміти закони життя.

     Лише  у християнстві ми знаходимо чітко  визначену мету і призначення  освітніх систем. В усіх офіційних  документах знаходимо вказівку: “Виховати всебічно розвинуту особистість”. Без сумніву, це прекрасний заклик. Біде лише в тім, що такої особистості, принаймні останнім часом, ніхто не бачив.

     Як  вирішує цю проблему християнство?

     Розглянемо  уважніше поняття “освіта”. У цьому  цікавому слові можна відшукати ще два своєрідні поняття. По-перше, очевидним є слово “світ”. Цей факт є надзвича1но повчальним. Адже в такому випадку навчально-виховний процес повинне бути організований так, щоб підготувати молоду людину до життя у світі. По-друге, менш очевидним, але ще більш важливим у слові “освіта” є поняття “світло”. Розумно побудована система освіти повинна сприяти просвітленню душі людини.

     Серед моральних цінностей християнства відзначимо також ідею оптимістичного, радісного сприйняття світу. У щоденному житті маємо безліч факторів, які несуть із собою жаль і смуток. Без віри подолати всі негаразди надзвичайно важко.

     Християнство  є завершеною цілісною системою поглядів, дотримання яких дозволяє достойно прожити  і один день і все життя.

     У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

     Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами суспільства  до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання в школі – формування жити в гармонії з природою, обов’язку та відповідальності, поваги до закону, до старших.

     Релігія – це одна із важливих сфер людської культури. Особливий вплив на українських  дітей і молодь має християнська мораль.

     Таким чином, християнська етика несе і  втілює собою те най благородніше, що має бути властиве в душі, серці, думках і вчинках кожної порядної людини. Тому оволодіння учнями вдома  та в стінах школи християнською  мораллю й етикою аж ніяк не суперечить принципу світкості.

     Знати й виконувати українські народні  чесноти й вимоги християнської  етики має кожна культурна  людина.

     Метою і завданням навчального предмета з християнської етики, - визначав М.Стельмахович, - є формування особи школяра на засадах християнської моралі, плекання духовності, доброти, людяності, милосердя, чесноті, працьовитості, виховання духовно багато особистості, яка усвідомлювала б свою відповідальність перед Україною і рідним народом”.

     Заняття з християнської етики сприяють розвитку у дітей мислення, зв’язного мовлення, пам’яті, інтересу до знань, естетичних смаків, творчих здібностей, виробленню правильних уявлень про світ, взаємозв’язок у цьому світі, формуванню у дітей високих духовних якостей.

     Теми  курсу дають знання з історії християнства, культури, етики і мистецтва, мови, природознавства і географії народознавства, довкілля.

     Вчитель-методист СШ № 1 Центру естетичного  виховання учнів  у м. Луцьк Ткачук В.А. чітко визначає методи і форми роботи з учнями на уроках християнської етики: “На заняттях з християнської етики слід використовувати ті ж методи і форми роботи, що й на заняттях з читання, природознавства, народознавства, але враховувати контингент учнів класу, вимоги батьків і пам’ятаємо, що тут не має бути нічого нав’язливого, примусового. Працювати необхідно за принципом добровільності.

     Моральне (духовне) виховання – “Сіль” усього виховного процесу. На прикладах  загальнолюдських моральних якостей, 10 Божих Заповідей, 7 смертних гріхів і 3-х доброчинств, тільки з вірою в кожного учня буду весь виховний процес. Важливе місце у моральному розвитку особи посідають бесіди на морально-етичні теми, тестування. Психологічні ситуації і, звичайно, приклад поведінки конкретних, відомих дітей біблійних героїв.

     Майбутнє  нашої держави, що має багату тисячолітню християнську культуру, залежить від християнського виховання, від змісту тих цінностей, які закладаються в серця молоді, від усвідомлення ідентичності зі своїм народом, його історією, традиціями, від мудрої книжки, рідного слова.

     Враховуючи  потребу духовного відродження  України не кожна покликана забезпечити  наповнення всіх ланок навчально-виховного  процесу змістом, який би допомагав  педагогам виховувати душу, чесні  і сильні характери, формувати сумління і громадянські чесноти: працьовитість, самопожертву, пошану до старших і спонукав би школярів у єдності з Богом вирости корисними своєму народові.

     В основу реформування системи освіти за Державною національною програмою  “Освіта”  (Україна – ХХІ ст.) покладена духовність, сьогодні роль релігії у духовному відродженні не викликає заперечень. Релігійне виховання у школі не суперечить її світському характеру і не розглядається як щось окремішнє, а як складова частина національного виховання в цілому. Адже, допомагає кожній людині стати людиною. А нації – нацією. У християнській моралі сконцентровані найвищі цінності європейської цивілізації, тому християнські аргументи залишаються найвагомішими. Релігійне виховання виправдало себе у світовій педагогіці, чудово зарекомендувало себе в етнопедагогіці Галичини 1939 р. Тому, щоб виховати здорову, культурну спільному людей, нам необхідна цілюща, сила християнської моралі. Імперативом нашого часу стало релігійне виховання. Віримо, що воно поверне нашу народові справжні ідеали.

     Уроки християнської етики мають освітньо-виховний характер, підкріплений прикладами на які багата наша історія, література і культура. Як показує життєвий досвід, такий матеріал у духовному вихованні стає внутрішнім переконанням, спонукає до відповідних вчинків, дій.

     Важливо при викладанні предмета не обмежуватись чисто текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом чи євангельською подією, а на їх підставі вміти дати оцінку вчинками з точки зору етичної вартості, моральної правди, і ці вартості впроваджувати у життя дитини і родині, класі, державі.

     Враховуючи  те, що на уроках християнської етики  дітям прищеплюються ціла низка  добрих почуттів: співчуття, жалість, милосердя, любов, для досягнення цього я  на уроці послуговую різноманітними формами навчання: читання Святого Письма, слухання духовної музики, ознайомлення з основами іконографії, малювання. Поезія, конкурси, вікторини, кросворди, дискусії, інсценізації.

     У формуванні духовності дітей не слід орієнтуватись на швидку віддачу, а  на результати, які, можливо, не відразу яскраво помітні, але обов’язково будуть. Вчитель тут не “живує” – про епілог буде говорити саме життя.

     Курс  християнської етики пропонує систему  принципів і методів, що є однією із складових в необхідності морального розвитку особистості. Насамперед відокремлює принцип цілеспрямованості морального виховання, який відображає необхідність визначення мети виховного впливу.

     Однією  з цілей морального розвитку особистості  є формування етичних знань і  переживань.

     У процесі формування морального розвитку особи одним з найефективніших є активні форми й методи (ситуаційно-рольові ігри, аналіз соціальних ситуацій морально-етичного характеру, ігри-драматизації тощо), які дають можливість предметно, безпосередньо й емоційно залучатися до ситуації морального вибору та морального пошуку.

     Особливе  місце у вихованні посідають  такі форми й методи прилучення дітей  до світу християнських цінностей, які передбачають поєднання за допомогою  художньо-музичних образів традиційних  форм роботи з художньою діяльністю самих учнів. Крім цих методів я у  своїй практиці використовую й традиційні бесіди, лекції, роботу з книгою, творчі роботи.

     Одним із напрямків прилучення дітей до християнських цінностей може бути краєзнавча та екскурсійно-пошукова робота  в процесі якої діти ознайомлюються з досвідом і традиціями адаптації християнських моральних цінностей до культури рідного краю.

     Результативність  застосування інтегрованого підходу, різноманітних виховних форм, методів  і впливів значною мірою залежить від того, наскільки вони відповідатимуть індивідуальним і віковим особливостям дітей, задовольнятимуть їхні духовні потреби, викликатимуть відповідну мотивацію і стимулюватимуть саморозвиток і самовиховання учнів, спонукатимуть їх до морального удосконалення.

     В своїй практиці на перше місце я ставлю принцип індивідуального підходу в моральному вихованні. Він відображає необхідність урахування вихователем індивідуальних особливостей вихованця пов’язаних з вірою різних конфесій.

     Необхідним  для формування морального розвитку дитини виступає системних підхід. Він заб6зпечує цілісний, ієрархічний, взаємозалежний і відкритий процес залучення дітей та молоді до цінностей у їх постійному розвитку й саморозвитку, а також наступність і безперервність цього процесу, тобто постійне ускладнення та урізноманітнення змісту й напрямів розвитку моральних чеснот, його комплексність та інтегрованість, які полягають в організації, взаємодії навчання й виховання, поєднанні зусиль сім’ї, позашкільних закладів, дитячих об’єднань у вихованому процесі.

     На  сучасному етапі розвитку суспільства виховні методи повинні бути зорієнтовані на становлення та розвиток такої особистості, яка б оптимально могла вирішувати складні проблеми, успішно досягати, індивідуальних та суспільних цілей, керуючись при цьому моральними нормами.

     На  уроках християнської етики я  стараюся користувати різними методами діяльності – це розповідь, пояснення, бесіда, зокрема виділяю вступну, репродуктивну, катехідисну бесіду.

     Першою  необхідністю на уроках є Святе Письмо, тому велику перевагу надаю роботі з Біблією, тобто розвивається вміння користуватися та орієнтуватися у книгах Святого Письма. Теж важливе місце на уроці відіграють наочні методи навчання: ілюстрування, демонстрування та самостійне спостереження, що розвивають вміння аналізувати та висловлювати свої почуття і думки.

     Щодо  форм організації навчання, то урок – основна форма, а типи уроку  підбираю стосовно складності матеріалу.

     Найголовнішим завданням моїх уроків є: всебічний  розвиток особи; моральне та християнське виховання дітей на уроці; розвиток здібностей та таланту в умовах організації навчального процесу.

     Прикладами  моєї роботи в сфері морального виховання  є урок “надія на краще майбутнє”, зустрів з Аллою Кох “На  крилах Любові, театралізований тематичний вечір “Нова радість стала”, та вся моя праця на благо виховання моральності та духовності особистості.

     Моральне  виховання досягає мети, якщо може спрямувати діяльність дитини у потрібне русло.

     Уявлення  кожної дитини про навколишній світ складається не стільки з наших  розмов про нього, скільки з тих моральних виборів, які вона робить. Саме через розв’язання моральних завдань можна навчити її здійснювати правильний вибір, деякою мірою регулювати  й формувати готовність до нього, сприяти зміцненню позитивних ціннісних орієнтацій.

     Таким чином, у центрі уваги курсу має бути проблема джерел християнської, загальнолюдської, моральності. Важливо навчити дітей вірити і відрізняти моральне від аморального. Головним завданням християнської етики стає віра в Бога, але обов’язково з наведенням прикладів у сьогоденні, коли наймогутнішою силою душі виступає краса і доцільність правильної поведінки, пізнання доброти і любові до людей. Результатом поставленої мети курсу виступає моральна всебічно розвинена особистість.

     Дбаючи  про піднесення релігійно-морально виховання молоді, маю на меті показати глибину, мудрість, добро, красу Заповідей Божих, які були дороговказом для наших дідів і прадідів.