Політичне життя і владні відносини

 

 Зміст

1. Вступ
2. Поняття, джерела та види влади
3. Легітимність політичної влади
4. Ресурси політичної влади
5. Структура, форми та функції політичної влади
6. Тенденції в розвитку політичної влади
7. Висновок
8. Література

Вступ

     Політика і влада – найважливіші складові суспільного життя. Виявлення їх сутності дозволяє розібратися в складних проблемах сучасності та визначити свою позицію до них.

     Сучасна людина постійно відчуває на собі вплив політики. в умовах демократичного переходу її ефективність постає важливим чинником стабільності нашого суспільства. Саме її регулюючий вплив на суспільні процеси повинен сприяти подоланню кризи. Кожен з нас повинен усвідомити для себе значення політики, політичної участі,сутність політичних відносин, влади та політичного життя, виявити для себе механізми їх функціонування. від вирішення цієї проблеми, нашим суспільством, залежить просування його шляхом демократії.

     Конкретним проявом політики та влади в суспільстві є політичні відносини та політичне життя. Політичні відносини виражають стійкий характер взаємозв’язків між собою та з інститутами влади. В змістовному плані вони характеризують різноманітні взаємодії еліти і електорату, еліти і контреліти, лідерів і груп підтримки, соціальних і національних спільностей, різноманітних груп інтересів і політичних інститутів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття,  джерела та види влади    

Сутність влади полягає  в її здатності надавати відносинам між людьми доцільність, розумність, впорядкованість. Влада здійснює упорядкування  соціальних відносин за допомогою різних засобів: насильства, примусу, переконання, заохочення, страху.    

Розрізняють такі види влади, політичну, економічну, соціальну, законодавчу, виконавчу, судову, інформаційну, військову, тіньову. Одним з основних видів  є політична влада. Це обумовлено тим, що вона охоплює, спрямовує і  регулює життя в суспільстві  і державі, панує над всіма  іншими видами влади. Політична влада - це здатність і можливість здійснювати  свою волю, робити визначальний вплив  на діяльність, поведінку людей за допомогою авторитету, права, насильства.     

Природа влади політики об'єктивна. Без влади в суспільстві настає хаос, тому основна мета влади, особливо політичної, - це регулювання, управління процесом суспільного і державного життя.    

Джерела влади:  

- Сила;  

- Багатство;  

- Положення, займане в  суспільстві;  

- Організація;  

- Знання та інформація.     

Джерелами влади можуть бути традиції, демократичні процедури (раціонально-правові  джерела), природна обдарованість (харизма).    

У політичній практиці вищої  влади досягають, як правило, використовуючи найрізноманітніші джерела влади. У певних ситуаціях основну роль серед них можуть грати демократичні процедури.    

Ознаки влади:

• домінування владної волі;
• наявність особливого апарату управління;
• монополія на регламентацію життя суспільства;
• право на примус щодо суспільства і особистості;
• легітимність;
• суверенітет.

 

 

2. Легітимність  політичної влади    

Слово "легітимність" походить від латинського "legitimus" - законний. Легітимність - це якість взаємин влади і підвладних, яке виражається в добровільному визнанні цінності влади, в її праві керувати. Легітимність обумовлена ​​здатністю влади формувати і підтримувати переконання в оптимальності існуючих політичних інститутів.    

Легітимність і легальність (законність) влади - незбіжні поняття. Якщо легальність означає юридичне обгрунтування влади, її відповідність  правовим нормам (юридична характеристика), то легітимність - довіра і виправдання  влади (характеристика моральна). Будь-яка  влада, що видає закони, навіть непопулярні, але забезпечує їх виконання - легальна. У той же час вона може: бути нелегітимна, не прийматися народом.    

Типи легітимності влади:

• Традиційний. Цей тип заснований на звичаях, звичці коритися владі, вірі в непохитність встановленого порядку. Розрізняють чотири види традиційної влади:
• Патріархалізма - повна залежність володарів від традицій. Являє собою "чистий" вид традиційної влади, властивий родовим відносинах.
• Патрімоніалізма - певна свобода володаря від традицій. З'являється тоді, коли виникає потреба у створенні армії та адміністративного апарату для управління захопленими територіями.
• Султанізм - різновид патрімоніалізма. Характерний для країн Сходу. Влада передається у спадок, а правитель фактично вільний від патріархальних традицій, що на ділі нерідко межує з абсолютним свавіллям.
• Феодалізм - відрізняється від султанізма тим, що чиновники рекрутуються з місцевої знаті, утворюючи стан нотаблів, які при виконанні управлінських функцій зазвичай не потребують оплати.
• Харизматичний (від грецького "charisma" - благодать, божественний дар). Заснований на вірі у виняткові якості і велич особистості вождя. Якщо лідер не призначить наступника, то між його послідовниками нерідко виникає боротьба за право успадковувати влада, яка загрожує перерости в кризу і призвести до втрати їх впливу на суспільство.
• Легальний. Заснований на підпорядкуванні законам, в рамках яких демократично обираються і діють представники влади. Найбільш розвиненою формою цього типу влади виступає раціональне держава, де владні відносини лімітуються нормами права. Основним правовим актом такої держави є конституція, яка встановлює певні правила соціальної поведінки, які зобов'язані дотримуватися усі без винятку громадяни, в тому числі і політичні керівники. Закони в раціональному державі приймають політики, а їх виконання здійснює бюрократія.

 

 

3. Ресурси  політичної влади    

Ресурси влади - це сукупність засобів, використання яких забезпечує вплив на об'єкт влади відповідно до цілей суб'єкта влади. У міру розвитку суспільства ресурси змінювалися. У примітивних суспільствах влада спиралася на авторитет правителя (вождя, воєначальника). Зміна характеру відносин між людьми, перехід від кровноспоріднених до майнових відносин привели до зміни ресурсів влади, якими стали багатство і сила.    

В індустріальних суспільствах переважним ресурсом володарювання  стає організація: бюрократія, партії, рухи. Владні відносини в сучасних суспільствах залежать від того, хто  володіє інформацією, яка, при збереженні ролі інших ресурсів, стає найважливішим  засобом володарювання. Відсутність  інформації викликає людини відчуття страху, дискомфорту, бажання підкорятися.     

Типи ресурсів влади:

• економічні ресурси: матеріальні цінності, гроші, родючі землі, корисні копалини;
• силові: зброя, апарат фізичного примусу;
• соціальні: різні привілеї, якими користується влада; кадрова політика;
• інформаційні: засоби масової інформації, знання та інформація, поширювані через навчальні заклади;
• політико-правові: конституція, закони, програмні документи політичних партій;
• демографічні: людина як універсальний ресурс, який створює інші ресурси.

 

 

4. Структура,  форми та функції політичної  влади    

Структура влади  включає в себе:

• Джерела влади: Авторитет, сила, престиж, закон багатство, знання, харизма, таємниця, інтерес.
• Суб'єкти влади: держава та її інститути, політичні еліти і лідери, політичні партії.
• Об'єкти влади: індивід, соціальна група, клас, суспільство.
• Функції влади: панування, керівництво, регулювання, контроль, управління, координація, організація, мобілізація.
• Ресурси влади: примус, насильство, переконання, заохочення, право, традиції, страх, міфи, матеріальні цінності, інформації.

 

    Функції влади:

• вироблення стратегії управління суспільством;
• розробка, прийняття конкретних рішень щодо основних напрямів розвитку суспільства;
• оперативне управління та регулювання суспільними процесами;
• контроль за важливими параметрами стабільності та спрямованості розвитку суспільства.

 

     Політична влада має  такі форми:  

- Демократичні;  

- Авторитарні;  

- Тоталітарні.    

Характер і  міра здійснення влади:

• загальний, не знаючий кордонів контроль і насильство;
• анклави, не доступні контролю;
• влада здійснюється представниками громадян, обраними відповідно до закону. Ставлення людей до влади:
• злиття з владою;
• відчуження від влади пересічних громадян;
• вибір конкретних носіїв влади.

 

    Характер заборон  влади:

• Дозволено те, що наказано владою, все інше заборонено;
• Дозволено те, що не має відношення до політики;
• Дозволено все, що не заборонено законом і відповідає нормам моральності і інтересам суспільства.

 

 

5. Тенденції  в розвитку політичної влади    

В останні десятиліття  в різних країнах і в цілому в світі сформувалися нові тенденції  в розвитку політичної влади.    

Перша тенденція - демократизація влади або відмова від авторитарних і тоталітарних форм на користь демократичних. Посилення демократичних тенденцій проявляється в підвищенні впливу на владні відносини громадських рухів і неполітичних об'єднань, становлення і розвиток в посттоталітарних країнах громадянського суспільства.    

Друга тенденція - інтернаціоналізація влади, зростання впливу міжнародних проблем (екологічних, сировинних, енергетичних, інформаційних) на конкретну політичну владу, законодавство окремих країн.    

Третя тенденція - розукрупнення політичної влади. Становлення системи поділу влади є одним з ключових моментів у функціонуванні політичної влади.    

Четверта тенденція - негативний процес наростання конфліктності між різними гілками влади. Вона негативно впливає на економічну та політичну стабільність.    

П'ята тенденція - проявляється у високих темпах бюрократизації апарату владних структур. Здійснюючи конкретні управлінські функції, бюрократія разом з тим піддається впливу різних зацікавлених груп та окремих осіб.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Розглядаючи особливості  політичного життя у сучасній Україні можна виділити декілька її особливостей: 

1. Україна знаходиться у перехідному стані від тоталітарної до демократичної системи. Вона - посттоталітарне суспільство. 
2. В Україні немає єдності нації. Суспільство розколоте з таких питань як незалежність, демократія, ринок, приватна власність, форми державного управління, мова та інше. 
3. Переважна більшість українських політиків. Які представляють більше 30 партій, формально проголошують свою належність до демократії. Але, нажаль, вони не володіють відповідними засадами культури компромісів, умінням зв’язувати інтереси усіх політичних сил та соціальних груп, що стоять за ними. 
4. Немає єдиної стратегії оновлення суспільства. Недостатній рівень політичних знань. 
5. Є спроби штучного прискорення прогресу українського суспільства. 
6. Важка соціально-економічна ситуація відбивається у світогляді людей. Але, у свою чергу, призводить до краху ідеалів, цілей, віри тощо.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Вебер М. Политика как призвание  и профессия // Вебер М. Избр. произв. -

М., 1990.

 

Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. - М., 1992.

 

Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.

 

Основи політології: Курс лекцій / Під ред. М. Сазонова. - Х., 1993.

 

Пугачев В., Соловьев А. Введение в политологию. - М., 1995.

 

Фетисов А.С. Политическая власть: проблемы легитимности // Соц.-полит.

журнал. - 1995. - №3.

 

Власть: Сб. - М., 1989.

 

Поппер К. Открытое общество и его враги. - М. 1993. В 2 т.

 

ТДАТУ

 

 

Кафедра        

 

 

 

 

Реферат   

На тему:  

«Політичне життя і  владні відносини»

 

 

 

Виконала:

Студентка 41АГ ГР.

Артеменко І.В.

 

 

 

 

Мелітополь 2013 р.