Политология как наука

    Політична філософія у найпіирпіому розумінні є розділом філософії, який з"ясовує концепти, що є базовими для дослідження суспільства, держави, права.  

    У вузькому розумінні цей термін відповідає дослідженням базових понять лише політичної діяльності.  

    Академічне  застосування цього терміна охоплює  аналіз базових концептів політичних доктрин, теорій або політичної науки взагалі. Отже, філософське тлумачення політичних концептів дає змогу вдосконалити методологічну базу політичних теорій, що є стратегічно важливим для розвитку політичної науки взагалі.  

    Чим же відрізняються підходи філософії  зокрема? Насамперед тим, що вона пізнає природу явищ і речей загалом, а політична філософія спиняє свою увагу на сутності природи політичного  світу (добро — зло, справедливість — несправедливість, збереження —  зміни, схвалення — засудження і т. ін.).

    Політична історія 

    Історія майже цілком перебуває в зоні особ- ливої уваги дослідників  політичної сфери суспільства, оскільки вивчає реальні історичні процеси  й різні погляди на них різних людей, досліджує історію політичної думки. Вона є надзвичайно важливою для політології, передусім для вивчення політичної історії, аналізу генезису сучасної політики, її зумовленості подіями та процесами минулого.  

    Інакше  кажучи, історія сприяє використанню генетичних і функціонально-генетичних пояснень під час дослідження політичних подій та явищ, і це вельми істотно для політології.  

    Політична географія 

    Географія вивчає розташування у просторі певних об"єктів та явищ і має розділи, що тісно пов"язані з аналізом політичних процесів: економічну та політичну географію.  

    Економічна  географія особливо наголошує на просторовій зумовленості економічної  діяльності та її наслідках для навколишнього  середовища, показує природні основи формування дій суб"єктів політики, географічних детермінант зовнішньої політики та міжнародних відносин (геополітика).  

    Політична географія, що розвивається в межах  соціально-економічної географії, вивчає просторову організацію політичного  життя суспільства (кордони, політико-територіальний поділ і т. ін.), територіальні співвідношення політичних сил у зв"язку зі специфічними впливами соціально-економічних чинників, насамперед географічних особливостей розвитку виробничих сил і виробничих відносин.  

    Політична географія вивчає територіальні  аспекти політичного життя суспільства, що розглядається як сукупність багатьох явищ, процесів, суспільних інститутів.  

    Власне, термін політична географія введений в науковий обіг німецьким географом  Ф. Ратцелем, який 1897 р. надрукував однойменну книгу.  

    Згодом  було опубліковано цілий ряд праць з цієї проблематики.  

    Серед них наукові розробки німців К. Ріттера  і А. Геттнера, американців Р. Хартшорна, С Коєна, Л. Розенталя, Н. Паундса, І. Маєргойза, австралійця Дж. Прескотта, росіян Н. Каледіна, К. Аксьонова, В. Колосова і Н. Мироненка.  

    Серед ряду запропонованих концепцій привертає  увагу діяль-нісна концепція політичної географії, запропонована представником  петербурзької школи Н. Каледіним, яка оперує поняттями політико-географічного  простору і політичних відносин.  

    Ґрунтуючись на цьому, пропонуємо читачам таку версію.  

    Політична географія — наука, яка досліджує  інтегральний геопростір з погляду  взаємодії суб"єктів політики в контексті територіально-політичних систем, географічного простору, а  також економічної, соціальної, політичної і духовної сфер суспільства.  

    Об"єктом  політичної географії виступають територіальні  політичні системи (ТПС), які взаємодіють  між собою і географічним простором  і характеризуються взаємозалежністю елементів політичної сфери, що функціонують на певній території. В цьому плані політичні географи оперують такими елементами політичної сфери ........... громадської думки, психобіографії та психоісторії, мас-медіа та комунікацій, організаційної та групової динаміки, масового вибору; етнокультурні досліди; політична соціалізація; ухвалення політичних рішень; політичне лідерство; політичний когнітивізм; аналіз конфліктів; біополі-тика та ін.  
 

    Формальні науки 

    Вони  не вносять до політології специфічного предметного змісту. Такі науки, як теорія систем, кібернетика, статистика, логіка, методологія, дають політології форму, кількісне вимірювання, конструкції подання наукових повідомлень з погляду абстрактних тлумачень політичних явищ і процесів.  

    Формальні науки сприяють цілісному і динамічному  розумінню явищ (наприклад, кібернетичні моделі політичних систем), аналізу умов, а також процесів втілення ідей і концепцій у практику (праксеологія).  

    Політична антропологія (етнолержавознавство)  

    Політична антропологія сформувалась як окрема наукова дисципліна на Заході. Своїм предметом вона мала інститути управління та їх практичні функції в етнічних співтовариствах, зокрема у примітивних суспільствах і таких, що розвиваються. Ця наука вивчала зв"язки з політичною поведінкою ширшої культурної групи, колективу, співтовариства.  

    Завдяки таким дослідженням стає можливим порівнювати  різні політичні системи, виокремлюючи етнічні чинники, які визначають політичну поведінку людей.  

    Але з кінця 80-х років XX ст. після розпаду  Радянського Союзу та утворення  нових незалежних держав актуальність питань розвитку етносів та їх зв"язків з державотворчими процесами зумовлює створення в політології нового напряму дослідження — етнодержавознавства. Найбільше цей напрям розвивається саме в Україні, де останнім часом з"явилося багато цікавих досліджень із зазначеної тематики, а сама назва була конституйована в переліку наукових спеціальностей з політології.  

    Насамкінець зазначимо, що практично всі суспільні  науки подають матеріал для аналізу  політичних подій і явищ. Такі науки, як демографія (про народонаселення), етнографія (про етноси), герменевтика (вивчає тексти, у даному разі — політичні) та багато інших, усебічно висвітлюють різноманітні аспекти політичного життя суспільства, "позичаючи" політології свій інструментарій і результати досліджень. Останнім часом наука про політику перетинається також з науками природничими (біологією, екологією та ін.), що розширює сферу застосування як зазначених наук, так і політології.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки 

    Отже, майже всі суспільні науки  тією чи іншою мірою є живодайними джерелами політології, що використовує їх потенціал для аналізу проблем політичної сфери суспільства. І саме цим — більшою міждисциплінарністю й системністю — наука про політику істотно відрізняється від своїх сестер у царині людського знання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури: 

    1. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций.  — М., 2003.  

    2. Хайек Ф. Пагубная самонадеянность.  Ошибки социализма. — М., 1992.  

    3. Херман М. Дж. Стили лидерства и формирование внешней политики // ПОЛИС. — 1991. — № 1.  

    4. Ходос Э. Еврейский синдром-3, забавные  протоколы сионских мудрецов. —  К., 2002.  

    5. Хто є хто в європейській  та американській політології  / За ред. Б. Кухти, А. Романюка, М. Поліщука. — Л., 1995.  

    6. Цимбалістий Б. Тавро бездержавності. Політична культура українців.  — К., 1994.  

    7. Шабров О. Ф. Политическая система:  структура, типология, устойчивость. — М., 1993.  

    8. Шаповал В. Вищі органи сучасної  держави. Порівняльний аналіз. —  К., 1995.  

    9. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.  

    10. Шаповал Ю. І. Людина і система:  штрихи до портрета тоталітарної  доби в Україні. — К., 1991.  

    11. Шаповаленко М. В. Роль політичної  діяльності у забезпеченні політичної  стабільності суспільства: Автореф. дис. . канд. політ, наук. — К., 1993.  

    12. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием.  — М., 1980.  

    13. Шира Дж. Введение в библиотековедение.  — М., 1983.  

    14. Шуба О. Релігія в етнонаціональному  розвитку України. — К., 1999.  

    15. Щёкин Г. Теория социального управления. — К., 1996.  

    16. Юридична енциклопедія. — К., 1998.  

    17. Юрьев А. И. Введение в политическую  психологию. — Л., 1992.  

    18. Яковлів А. Українське право  // Українська культура / За ред.  Д. Антоновича. — Мюнхен, 1988.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    План 

    1. Вступ 

    2. Політологія в системі суспільних наук 

    - Державно-політичне право 

    - Політична економія 

    - Політична соціологія 

    - Політична психологія 

    - Політична філософія 

    - Політична історія 

    - Політична географія 

    - Формальні науки 

    3. Висновки  

    4. Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Міністерство освіти і науки України

    Луганський  національний університет імені  Тараса Шевченка 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РЕФЕРАТ  

    на  тему: 

    Політологія в системі суспільних наук 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     

                                                                                                        студентки 4 ДО

                                                                                                          Бєлоусової Аліни 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Луганськ 2011