Философия и политика

                      Чому філософія займається політикою і кому це вигідно?

                                                       (твір-ессе)

Політика, як соціальне явище супроводжує людину протягом усієї історії існування цивілізації. Тому й не дивно, що філософія ще з античних часів починає займатися розробкою питань пов’язаних з політичними феноменами і самою суттю політики.

Філософія як особлива форма духовно-практичного осягнення світу намагається скласти про нього узагальнене уявлення, осмислити його як цілісність і цінність у системі причинно-наслідкових зв'язків, зважити останнє з огляду на внутрішні цінності людини, ввести в контекст її світоглядної культури. Світ при цьому розглядається в найбільш широких вимірах — як природа (космос, всесвіт) і суспільство, людина і різноманітні форми культури, створені в процесі матеріальної та духовної діяльності. Аналізуючи найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і людського пізнання, філософія виконує чимало функцій, що дає їй змогу предметно проаналізувати конкретні форми буття у їх взаємовпливах, взаємодії і розвитку. Саме тому в предметне поле філософії входять також і конкретні явища та процеси, пізнання яких є важливою складовою загального пласту філософської картини світу. У цьому зв'язку цілком природними виявляються такі історично сформовані галузі філософського пізнання, як філософія природи, філософія науки, філософія мистецтва, філософія релігії тощо. З'ясовуючи зміст і роль політики як суспільного явища, філософія політики виходить у першу чергу з ролі людини, особистості з її інтересами і потребами, що й виступає першоосновою, першоджерелом, детермінантою політичного життя. Саме це, з одного боку, сприяє формуванню складної системи суспільних відносин, політичні відносини (інститути, процеси) у якій відіграють притаманну їм провідну роль, виконують провідну функцію, спрямовану на регулювання політико-владних проблем та процесів, що дають змогу певним групам людей реалізовувати, здійснювати свої цілі. З другого боку, під впливом інших факторів, що час від часу набувають у суспільстві домінантного значення, згадана функція нерідко деформується, її реалізація здійснюється у фальшиво-перекрученій, мінливій формі. Крапку над «і» у цьому випадку, знову ж таки, ставить людина, практичні інтереси якої збалансовують фактори, визначають місце і роль політики в житті суспільства, народу або нації. Тому, щоб правильно зрозуміти, особливості політичних подій, процесів, структур і явищ, як правило, недосить розглядати їх самі по собі, як це робить та чи інша відповідна спеціальна політологічна дисципліна, предмет якої вони становлять. Дуже важливо розглядати ті чи інші локальні політичні утворення і у їхніх взаємозв'язках, і у контексті політики в цілому як відносно самостійного соціокультурного феномена, і крізь призму взаємозалежностей політики з іншими сферами людської життєдіяльності і, нарешті, з суспільством загалом. Саме такий інтегральний, узагальнюючий розгляд і становить найважливіше завдання філософії щодо політики. Утворюючи відносно самостійну підсистему в структурі  системи філософського знання в цілому, філософія політики постає водночас як непроста, багатогранна, хоч при цьому й цілісна система філософських знань про політичну дійсність.

На сам кінець хочеться додати про те, що філософія політики виступає як галузь знань світоглядного характеру, тобто знань, які допомагають людині змінити передусім саму себе, а не зовнішній світ, сягнути якісно нових духовних горизонтів. І вже на рівні цих горизонтів — по-новому побачити та осягнути царину політичного буття людей. Постаючи одним з високоспеціалізованих різновидів сучасного пізнання, вона продукує, однак, при цьому не лише й подекуди навіть не стільки конкретно адресовані, «фахові», скільки загальнозначущі, «вселюдські» ідеї.