Антимонопольне законодавство України

Зміст

 

1. Характеристика антимонопольного законодавства та його основні завдання.
2. Структура антимонопольного законодавства України.
3. Антимонопольний комітет України.
4. Роль антимонопольного законодавства та антимонопольних органів в підтриманні конкуренції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Характеристика  антимонопольного законодавства та його основні завдання

 

Антимонопольне  законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). В Україні основним антимонопольним законом є Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 15.03.1992 року.

Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а також наукові розробки, що призначені для використання їхніх результатів у виробництві та товарообороті, у платних послугах.

Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.

Антимонопольне  законодавство, як правило, спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів, проти їхньої змови з метою розподілу сегментів — регіонів, монополії цін, ізоляції конкурентів. Існують дві основні форми боротьби з монополіями: 1)попередження створення монополій; 2) обмеження використання монопольної влади.

Антимонопольне законодавство  містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

В Україні  антимонопольне законодавство базується  на таких законах:

1) Про захист від недобросовісної конкуренції

2) Про захист економічної конкуренції.

Антимонопольне  законодавство передбачає такі заходи:

1) організаційні —  диференціація та оптимальні  сполучення організаційно-економічних  форм і розмірів підприємств;

2) економічні — сприяння  розвиткові конкуренції, диверсифікації  діяльності, вільного утворення цін;

3) економічне стимулювання  та підтримка розвитку зовнішньоекономічної  діяльності;

4) адміністративно-правові  заходи для боротьби з монопольними  посяганнями, організація антимонопольного  державного контролю, контроль за  справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;

5) недопущення зловживання  монопольним становищем на ринку

 

Основні завдання антимонопольного законодавства:

а) забезпечення сприятливих умов і стимулів для розвитку конкуренції і підприємництва в національній економіці;

б) зняття всіх перепон на шляху активізації конкуренції на правовій основі, що дозволяє виключити монопольні дії суб'єктів ринку, центральних органів влади і управління, диктат суб'єктів, що хазяйнують на ринку;

в) визначення правового  режиму регулювання відповідальності за монопольні дії і порушення правил чесної конкуренції;

г) захист інтересів малого і середнього підприємництва від  сваволі великого бізнесу;

д) створення умов для  розвитку національного господарства.

Загалом, спираючись на зміст актів антимонопольного законодавства, можна виділити такі види санкцій, що застосовуються за порушення антимонопольного законодавства до суб'єктів підприємницької діяльності:

• майнова відповідальність як санкція за порушення антимонопольного законодавства (в тому числі — за зловживання монопольним становищем на ринку, укладання неправомірних угод між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади і управління та недобросовісну конкуренцію) передбачена статтею 19 Закону “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” у формі штрафу, що накладається на підприємців — юридичних осіб. Розмір штрафів та порядок їх обчислення залежать від виду порушення.
• оперативно-господарські санкції за порушення антимонопольного законодавства можуть застосовуватися як самим Антимонопольним комітетом (примусовий поділ монопольних утворень), так і відповідними органами влади і управління (скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Структура антимонопольного законодавства України

Структуру антимонопольного законодавства України становлять правові акти різної юридичної сили:

1) Конституція України;

2) Закони: “Про обмеження монополізму  та недопущення недобросовісної  конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992 року ; “Про Антимонопольний комітет України” від 18 лютого 1993 року ; “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 року;

3) Постанови Верховної Ради: “Про  введення в дію Закону України  “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992 року ; “Про порядок введення в дію Закону України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року ; “Про Державну програму демонополізації економіки та розвитку конкуренції” від 21 грудня 1993 року ; “Про порядок введення в дію Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 року;

4) Декрети Кабінету Міністрів:  “Про об’єднання державних підприємств  зв’язку та запровадження ліцензування деяких видів діяльності в галузі зв’язку” від 21 січня 1993 року ; “Про об’єднання підприємств вугільної промисловості” від 21 січня 1993 року;

5) Укази Президента: “Про заходи  щодо забезпечення виконання  рішень з питань реформування економіки” від 18 листопада 1994 року; “Про міжвідомчу комісію з питань демонополізації економіки” від 21 березня 1995 року; “Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України.

6) Постанови Кабінету Міністрів:  “Про ціноутворення в умовах реформування економіки” від 21 жовтня 1994 року; “Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків” від 11 листопада 1994 року; “Про положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень” від 22 лютого 1995 року;

Антимонопольний комітет України

 

Для постійного контролю за дотриманням  антимонопольного законодавства, за природними монополіями, а також для недопущення методів несумлінної конкуренції (дій суб'єктів, що хазяйнують, по дискредитації конкурентів), на Україні створений ( березень 1992 р) антимонопольний комітет - офіційна урядова організація, яка регулює ринки з метою підтримання вільної конкуренції у виробництві та продажі товарів та послуг, та недопущення встановлення монополії на ринку. Він утворився Верховною Радою України. І у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України.

Комітет здійснює попередній контроль за створенням, реорганізацією і ліквідацією (приєднанням) підприємств, асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань, відповідністю  їхньої діяльності антимонопольному законодавству.

Основними завданнями антимонопольного комітету України є:

• здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
• захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень;
• сприяння розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки.

У випадках, якщо підприємці зловживають монопольним положенням на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні керування видають розпорядження про примусовий поділ монопольних утворень.

Антимонопольний комітет  України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів  України «Про захист економічної  конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Штрафи на підприємців  накладаються Антимонопольним комітетом  України за ухилення від виконання  або несвоєчасне виконання його розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства.

Законом України про  обмеження монополізму та недопущення  недобросовісної конкуренції у  підприємницькій діяльності передбачено  також накладення Антимонопольним  комітетом України стягнень на посадових  осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роль антимонопольного законодавства та антимонопольних  органів в підтриманні конкуренції

 

Для розвитку конкуренції  та захисту прав споживачів від монополістичної  діяльності господарських суб'єктів  відповідним законодавством впроваджується обмеження свободи їхньої комерційної діяльності.

Зокрема забороняється: обмежувати або припиняти виробництво  товарів, а також виробництво  і поставку сировини, мате­ріалів, комплектуючих  виробів без попереднього узгодження з основними споживачами; скорочувати  поставку або затримувати реалізацію товарів з метою створення, підтримання або збільшення дефіциту і підвищення цін; нав'язувати контрагенту невигідні умови договору, включати умови, що не є предметом договору; примушувати споживача включати у договір непотрібні йому товари і послуги, вносити інші попередні дискримінаційні умови; припиняти чи затримувати поставки товарів або виконання послуг у відповідь на претензії контрагента щодо якості товарів, послуги, виконання інших зобов'язань, передбачених договором; підвищувати в односторон­ньому порядку ціни на товари і послуги, якщо це не обумовлено відповідним поліпшенням їхньої якості згідно з інтересами виробника та споживача; висувати під загрозою припинення поставок, розірвання договору або відмови від його пролонгації (подовження строку дії) нові умови на свою користь, що завдають шкоди інтересам контрагента; відмовлятись без певних об'єктивних підстав від укладання або пролонгації договору за профілем своєї діяльності.

Контроль за розвитком  конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників ринкової економіки здійснюють спеціально створені антимонопольні органи, їхніми функціями є такі:

1. розробка заходів щодо розвитку конкуренції, демонополізації виробництва і обігу;
2. розукрупнення високомонополізованих структур;
3. комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них;
4. експертиза нормативних актів, що стосуються функціонування ринку;
5. підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонополь-ного законодавства.

У будь-якій сучасній моделі ринкової економіки антимонопольне законодавство є невід'ємною частиною реалізації державою свого впливу на економічні процеси. При цьому основним завданням, яке вирішує антимонопольне законодавство, є захист і підтримання максимально можливого рівня конкурентних відносин, завдяки яким і може бути, в кінцевому рахунку, забезпечене ефективне господарювання та належний рівень добробуту народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Як бачимо, антимонопольне законодавство посідає  значне місце в економіці та господарському праві як один із способів державного регулювання економіки, а саме обмеження утворення монополій, використання ними монопольної влади, а також недопущення незаконних дій у конкурентній боротьбі.

Антимонопольне  законодавство тісно пов'язане з загальною системою заходів, за допомогою яких держава намагається впливати на ринкові відносини і форми об'єднання підприємців. Воно обмежує деякі найбільш грубі й очевидні прийоми монополістичної діяльності, робить певний вплив на конкурентну боротьбу, але ніколи не зачіпає найважливіших інтересів великих корпорацій. Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а також наукові розробки, що призначені для використання їхніх результатів у виробництві та товарообороті, у платних послугах.

Отже, вирішальну роль  у  створенні  на  ринку  сприятливого  конкурентного  середовища   грають   антимонопольне   законодавство    і    діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє  стабілізації  всієї економіки в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

Підручники:

 

1. Р. С. Піндайк, Деніел Л. Рубінфельд “Мікроекономіка”-К.: “Основи”, 1996. – 646 с.