Сальвадор Далі

Сальвадо́р Далі́ (повне ім'я  Сальвадор Доме́нек Феліп Жасінт Далі і Доме́нек, маркіз де Пуболь, ісп. Salvador Domènec Felip Jacint Dalí i Domènech, Marqués de Dalí de Púbol, кат. Salvador Felipe Jacinto Dalí Domènech) (* 11 травня 1904 р.— † 23 січня 1989 р.) — іспанський художник, один з найвидатніших сюрреалістів ХХ століття.

 

1. Дитинство

 

Сальвадор Далі народився 11 травня 1904 року в родині дона Сальвадора Далі-і-Кусі і доньї Феліпи Доменеч. Дитинство  Далі пройшло в Каталонії, на північному сході Іспанії. Ще у ранньому дитинстві, судячи з поведінки і пристрастей маленького Сальвадора, можна було відзначити його нестримну енергію та ексцентричність характеру. Часті вередування й істерики приводили батька Далі в гнів, але мати, навпаки, всіляко намагалася догодити улюбленому синові. Вона прощала йому навіть найогидніші витівки. Як наслідок, батько став для сина втіленням зла, а мати — символом добра.

 

Талант Сальвадора до живопису проявився  у досить юному віці. У чотири роки він, з дивними для такої  маленької дитини стараннями, намагався малювати. Першу свою картину Сальвадор Далі намалював, коли йому було 6 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами. Талант генія рвався назовні. Далі цілими днями просиджував у маленькій, спеціально виділеній йому кімнаті, малюючи картини. У містечку Фігерасі Далі брав уроки малюнка у професора Жоана Нуньєса. Серед улюблених картин молодого Далі була композиція французького художника Міллє «Анжелюс», вечірня молитва про померлих.

 

2. Юність

 

Під досвідченим керівництвом професора  талант юного Сальвадора набув своїх  реальних форм. Вже в 14 років годі було й сумніватися в здатності  Далі до малювання. Коли Далі виповнилося 15 років, його вигнали з чернечої школи за погану поведінку. Але він зміг успішно скласти всі іспити і вступити до інституту (так в Іспанії називали школу, яка надає закінчену середню освіту). Інститут у 1921році йому вдалося закінчити з блискучими оцінками. Далі вступив у Мадридську Художню академію. У шістнадцять років Далі почав викладати свої думки на папері. З цього часу живопис і література стали рівноцінними частинами його творчого життя. У 1919 році в саморобному виданні «Студіум» він публікує нариси про Веласкеса, Гойю, Ель Греко, Мікеланджело і Леонардо. Бере участь у студентських виступах, за що на добу потрапляє у в'язницю.

 

На початку 20-х років Далі захоплювався роботами футуристів, але все-таки був  сповнений рішучості створити власний  стиль у живописі. У цей час  у нього з'явилися нові друзі  і знайомі. Серед них були такі видатні і талановиті люди, як поет Федеріко Гарсіа Лорка і Луїс Бюнюель. Екстравагантний вигляд художника дивував і шокував пересічних мадридців. Це приводило самого юнака в невимовний захват. У 1921 році помирає мати Далі.

 

У 1923 році за порушення дисципліни він був на рік відсторонений від занять в академії. У цей період інтерес Далі був прикутий до витворів великого генія кубізму Пабло Пікассо. У картинах Далі того часу можна помітити вплив кубізму («Молода дівчина» (1923)). У 1925 році з 14 по 27 листопада проходить перша персональна виставка його робіт у галереї Далмау. На цій виставці були 27 картин і 5 малюнків великого генія-початківця. Школа живопису, у якій він навчався, поступово розчаровувала його і в 1926 році Далі покинув академію. У цьому ж році Сальвадор Далі виїхав до Парижу, намагаючись знайти там для себе щось до душі. Вступивши до групи, яка об'єдналася навколо Андре Бретона, він почав створювати свої перші сюрреалістичні роботи («Кров солодше меду» 1928; «Світлі радощі» 1929). На початку 1929 року відбулася прем'єра фільму «Андалузький пес» за сценарієм Сальвадора Далі і Луїса Бунюеля. Сам сценарій був написаний за шість днів! Після скандальної прем'єри цього фільму був задуманий ще один фільм під назвою «Золоте століття». У 1929 році сюрреалізм став спірним питанням, для багатьох — неприйнятною течією у живописі.

 

3. Молоді роки

 

Особисте життя Сальвадора Далі до 1929 року не мало яскравих моментів (якщо тільки не брати до уваги його численні захоплення нереальними дівчатками, дівчатами та жінками). Але саме у 1929 році Далі закохався в жінку — Олену Дьякову або Галу. У той час вона була дружиною письменника Поля Елюара, але стосунки її з чоловіком на той час вже були прохолодними. Саме ця жінка на все життя, що залишилося, стала музою, натхненням генія Далі.

 

У 1930 році картини Сальвадора Далі почали приносити йому популярність («Час, що розплився»; «Постійність пам'яті»). Незмінними темами його творінь були руйнування, тлінність, смерть та світ сексуальних переживань людини (вплив книг Зіґмунда Фрейда). У січні 1931 року в Лондоні відбулася прем'єра другого фільму Далі — «Золоте століття».

 

4. Далі в Італії

 

У 1937 році Далі відвідує Італію з метою  ознайомлення з живописом епохи  Відродження. Далі у захваті від  творів Відродження. У його власних роботах починає домінувати правильність людських пропорцій і інші риси академізму. Незважаючи на відхід від сюрреалізму, його картини, як і раніше наповнені сюрреалістичними фантазіями. Пізніше Далі (в кращих традиціях свого зарозумілості і епатажності) приписує собі порятунок мистецтва від модерністської деградації, з чим пов'язує своє власне ім'я («Salvador» в перекладі з іспанської означає «Спаситель»).

 

5. Музей Далі

 

У 1973 році у Фігуерасі був відкритий  «Музей Далі». Цей незрівнянний сюрреалістичний витвір і нині приводить у захват відвідувачів. Музей є ретроспективою життя великого художника.

 

Сальвадору  Далі прийшла ідея побудувати музей  для своїх робіт. Незабаром він  взявся за перебудову театру у Фігерасі, своїй батьківщині, що був зруйнований під час громадянської війни в Іспанії. Над сценою був споруджений гігантський геодезичний купол. Розчистили і розділили на сектори глядацьку залу. У секторах могли бути представлені його роботи різних жанрів.

 

Далі сам розписав вхідне фойє, зобразивши себе і Галу, які відмивають золото у Фігерасі, з ногами, що звисаюють зі стелі. Салон був названий Палац Вітрів, за однойменною поемою, в якій розповідається легенда про східний вітрі, чия любов одружилася і живе на заході, тому завжди, коли він наближається до неї, він змушений повернутися назад, на свою землю. Коли він повертаються - то плаче і на землю падають його сльози. Ця легенда дуже сподобалася містику Далі.

 

 

 

6. Останні роки

 

Ближче до 80-х років у Далі почалися проблеми із здоров'ям. Смерть Франка приголомшила й налякала Далі. Будучи патріотом, він не міг спокійно переживати зміни в долі Іспанії. Лікарі підозрювали у Далі хворобу Паркінсона. Ця хвороба колись стала смертельною для його батька. 10 червня 1982 року померла Гала. Хоча їхні стосунки не можна було назвати близькими, Далі сприйняв її смерть як жахливий удар.

 

Через сильне бажання бути поруч з її духом, Далі переїхав в замок Пубол, майже припинивши з'являтися у суспільстві. Незважаючи на це, його репутація зростала. У 1982 році Музей Сальвадора Далі, відкритий в Клівленді, штат Огайо, і містив велику частину його робіт, зібраних Є. і О. Рейнолдз Морз, переїхав до значний будинок в Санкт-Петербург, штат Флорида. Центр Жоржа Помпіду у Парижі влаштував велику ретроспективу робіт Далі в 1979 році, яка пізніше була послана через Ла-Манш до галереї «Тейт» у Лондоні. Подвійний показ ретроспективи дозволив широким верствам населення Європи ознайомитися з роботами Далі і приніс йому величезну популярність.

 

Серед нагород, які посипалися на Далі, було членство в Академії витончених мистецтв Франції. Іспанія удостоїла  його найвищої честі, нагородивши Великим хрестом Ізабелли-католички, який йому вручив король Хуан Карлос. Далі був оголошений Маркізом де Пубол в 1982 році. Незважаючи на все це, Далі був нещасний і почував себе погано. Він багато працював. Все своє життя він захоплювався італійськими художниками епохи Відродження, тому почав малювати картини ближче до стилю епохи Відродження. Він також почав малювати у вільному стилі. Лінійний, експресіоністський стиль, що нагадує манеру Вінсента ван Гога, проявився у такій його картині, як «Ліжко та приліжкові столик люто атакують віолончель» (1983), де чіткі класичні лінії ранніх робіт Далі поступаються більш вільному, більш романтичному стилю.

 

У кінці 1983 року його настрій, як здавалося, трохи покращився. Він почав іноді  прогулюватися по садку, писати картини. Але це тривало, на жаль, не довго. Старість брала верх над геніальним розумом. 30 серпня 1984 року в будинку Далі сталася пожежа. Він уже кілька днів був прикутий до ліжка, коли якимось чином воно загорілося. Можливо, причиною була несправна лампа, що стояла біля ліжка. Запалала вся кімната. Йому вдалося доповзти до дверей. Роберт Дешарне, який керував справами Далі протягом багатьох років, врятував його від смерті, витягши з палаючої кімнати. Опіки на тілі художника займали 18% шкіри. У лютому 1985 року стан Далі дещо покращився і він зміг дати інтерв'ю найбільшій іспанській газеті «Паїс».

 

Але в листопаді 1988 року Далі поклали  в клініку з діагнозом «серцева недостатність». Серце Сальвадора Далі зупинилося 23 січня 1989 року. Його тіло забальзамували, на його прохання, і протягом тижня він лежав у музеї в Фігуерасі. Тисячі людей приїхали, щоб попрощатися з великим генієм. Сальвадора Далі поховали в центрі музею його імені під плитою, що немає жодних позначок.

 

Іншу частину свого музею  Сальвадор Далі присвятив еротиці. Як він часто любив підкреслювати, «... еротика відрізняється від порнографії тим, що перше приносить всім щастя, а друге - лише невдачі».

 

У Театрі-музеї Далі було виставлено багато його робіт та інших дрібничок. Музей відкрився у вересні 1974 року і був схожий не стільки на музей, скільки на базар. Там, серед іншого, були результати експериментів Далі з голографією, з якої він сподівався створити глобальні тривимірні образи. (Його голограми спочатку виставлялися в галереї Кнедлер в Нью-Йорку в 1972 році. Він перестав експериментувати в 1975 році.) Крім того, в Театрі - музеї Далі демонструвалися подвійні спектроскопічні картини із зображенням оголеної Гали на тлі картини Клода Лорена та інші предмети мистецтва, створені Далі.

 

7. Винаходи Далі

 

Сальвадор Далі був не лише геніальним художником, а й винахідником. Багато його винаходів втілені в реальності, незважаючи на те, що первинний задум  здавався абсолютно божевільним. Далі писав: «Все мною винайдене, втілилося  в життя — але не мною і  настільки бездарно, що й сказати не можна».

 

Ось деякі з винаходів:

1. Спектральні окуляри-калейдоскоп,  що змінюють дійсність. Це Далі  придумав їх для автотуристів  у випадку, якщо пейзаж наводить  нудьгу.

2. Туфлі на ресорах, щоб насолоджуватися  ходьбою.

3. Грим, що приховує тіні. Далі дійсно з ним експериментував, ретельно вивчаючи склад, яким користуються японські гейші.

4. Фотомаски для репортерів.

5. Пластикове крісло, що застигає  у відповідності з фігурою  господаря.

6. Сукні з різноманітними анатомічними накладками, сконструйованими з точних розрахунків і в повній відповідності з ідеалом жіночої краси, народженим чоловічою еротичною уявою. Мабуть, єдиною не зовсім звичайною деталлю суконь Далі є додаткові груди, які потрібно причіплювати до спини. Далі вважав, що вони повинні були зробити переворот в моді.

7. Накладні нігті з маленьким  дзеркальцем у кожному з них.

8. Прозорий манекен, всередину  якого наливають воду і запускають  рибок.

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.   Олексій Надемлінський про Антоніо Страдіварі, Михайла Грушевського, Джима Корбетта, Леоніда Утьосова, Сальвадора Далі / О. Надемлінський. — Київ : Грані-Т, 2007. — 144 с. (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN: 978-966-292-381-0 (рос.)

2.   Делассен С. Гала для Дали. Биография супружеской пары. — М.: Текст, 2008. (рос.)

 

 

 

 

План

1. Дитинство

 

 

2. Юність

 

 

3. Молоді роки

 

 

4. Далі в Італії

 

 

5. Музеї Далі

 

 

6. Останні роки життя

 

 

7. Винаходи

 

 

8. Література

 

 

 

 

Реферат

на тему:

 

«Сальвадор Далі»

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконала:

Учениця 11 класу

Куделя Тетяна