Марія Склодовська

    Разом з тим популярність, яку принесла ця щаслива подія, виявилася важким тягарем для людини, не підготовленої і незвичної до неї. Це була лавина візитів, листів, прохань про лекції і про статті — постійних причин втрати часу, хвилювання і втоми». 

    Ще до того, як подружжя Кюрі завершило свої дослідження, їх роботи спонукали інших фізиків до вивчення радіоактивності. 1903 року Ернест Резерфорд і Фредерік Содді висунули теорію, за якою радіоактивні випромінювання виникають під час розпаду атомних ядер. Під час розпаду (випромінювання якихось частинок, що утворюють ядро) радіоактивні ядра зазнають трансмутації — перетворення на ядра інших елементів. Кюрі не без коливань прийняла цю теорію, оскільки розпад урану, торію і радію відбувається настільки поволі, що в своїх експериментах їй не доводилося його спостерігати. Щоправда, були дані про розпад полонію, але поведінку цього елементу Кюрі вважала нетиповою. Все ж таки 1906 року вона погодилася прийняти теорію Резерфорда-Содді як найправдоподібніше пояснення радіоактивності. Саме Марія започаткувала терміни розпад і трансмутація.

   Подружжя Кюрі відзначило дію радію на людський організм (як і Анрі Беккерель, вони отримали опіки, перш ніж зрозуміли небезпеку поводження з радіоактивними речовинами) і висловили припущення, що радій може бути використаний для лікування пухлин. Терапевтичне значення радію було визнано майже відразу, і ціни на радієві джерела різко піднялися. Проте Кюрі відмовилися патентувати процес екстракції і використовувати результати своїх досліджень в будь-яких комерційних цілях. На їх думку отримання комерційної вигоди не відповідало духу науки, ідеї вільного доступу до знань. Попри це, фінансовий стан подружжя Кюрі поліпшився, оскільки Нобелівська премія та інші нагороди принесли їм певний достаток. У жовтні 1904 року П'єр був призначений професором фізики в Сорбонні, а місяць по тому Марія стала офіційно іменуватися завідувачкою його лабораторії. У грудні у них народилася друга дочка, Ев, яка згодом стала концертною піаністкою та біографом своєї матері.

    Марія Кюрі черпала сили у визнанні її наукових досягнень, улюбленій роботі, любові і підтримці П'єра. Як вона сама зізнавалася:«Я знайшла в шлюбі все, про що могла мріяти у момент укладення нашого союзу, і навіть більше того». 

    Але в квітні 1906 року П'єр загинув у вуличній катастрофі. Втративши найближчого друга і товариша по роботі, Марія замкнулася у собі. Проте вона знайшла сили продовжувати роботу. У травні, після того, як Марія відмовилася від пенсії, призначеної міністерством суспільної освіти, факультетська рада Сорбонни призначила її на кафедру фізики, яку раніше очолював її чоловік. Коли через шість місяців Кюрі прочитала свою першу лекцію, вона стала першою жінкою-викладачем Сорбонни.

    Після смерті чоловіка Марія залишалася ніжною і люблячою матір'ю для двох своїх дочок. Одна з них, Ірен, що стала відомим фізиком, згадує: 

    «Моя мати дуже любила проводити вільний час у прогулянках за містом або працювати в саду, а під час відпустки вона надавала перевагу горам чи морю. Марія Кюрі захоплювалася фізичними вправами і завжди знаходила привід, щоб зайнятися ними і примусити нас з сестрою ними зайнятися. Вона любила природу і вміла насолоджуватися нею, але тільки не споглядаючи. У саду вона поралася з квітами; у горах любила ходити, зупиняючись, звичайно, іноді, щоб відпочити і помилуватися пейзажем…

    Марія Кюрі не вела світського життя. Вона бувала тільки в будинках небагатьох друзів, і до того ж досить рідко. Коли їй доводилося бути присутньою на якихось прийомах або офіційних урочистостях, це завжди було для неї втомно й нудно. Але вона знайшла спосіб використовувати цей час найкращим чином, розмовляючи зі своїми сусідами за столом про їхню спеціальність. Розвиваючи цю тему, будь-хто з них майже завжди міг розповісти щось цікаве.

    Той факт, що мати не шукала ані світських зв'язків, ані зв'язків з людьми впливовими, іноді вважають свідченням її скромності. Я вважаю, що це скоріше якраз навпаки: вона дуже вірно оцінювала своє значення і їй аніскільки не лестили зустрічі з титулованими особами або з міністрами. Мені здається, вона була дуже задоволена, коли їй довелося познайомитися з письменником Джозефом Редьярдом Кіплінгом, а те, що її представили королеві Румунії, не справило на неї ніякого враження». 

    У лабораторії Марія Кюрі зосередила свої зусилля на виділенні чистого металевого радію, а не його сполук. У 1910 році їй вдалося в співпраці з Андре-Луї Деб'єрном отримати цю речовину і тим самим завершити цикл досліджень, початий 12 років тому. Вона переконливо довела, що радій є хімічним елементом. Кюрі розробила метод вимірювання радіоактивної еманації і приготувала для Міжнародного бюро мір і ваг перший міжнародний еталон радію — чистий зразок хлориду радію, з яким належало порівнювати решту всіх джерел.

    У кінці 1910 року за наполяганням багатьох учених кандидатуру Марії Кюрі було висунуто на виборах до одного з найпрестижніших наукових товариств — Французької академії наук. П'єр Кюрі був обраний до неї лише за рік до своєї смерті. До того протягом всієї історії Французької академії наук жодна жінка не була її членом, тому висунення кандидатури Кюрі призвело до жорсткої сутички між прихильниками і супротивниками цього кроку. Після кількох місяців полеміки в січні 1911 року кандидатура Марії Кюрі була відхилена на виборах більшістю в один голос.

2.6 Нобелівська премія з хімії

    За кілька місяців Шведська королівська академія наук присудила Марії Кюрі Нобелівську премію з хімії «за її видатні заслуги в розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонію, виділення радію та вивчення природи і сполук цього чудового елементу». Кюрі стала першим двічі лауреатом Нобелівської премії. Представляючи нового лауреата, Е. В. Дальгрен відзначив, що «дослідження радію привело останніми роками до народження нової області науки — радіології, що вже має власні інститути та журнали».

   Марія Кюрі доклала немало зусиль, щоб домогтися гідної лабораторії для розвитку нової науки про радіоактивність. Незадовго до початку Першої світової війни Паризький університет і Пастерівський інститут заснували Радієвий інститут для досліджень радіоактивності. Кюрі була призначена директором відділення фундаментальних досліджень і медичного застосування радіоактивності. Під час війни вона навчала військових медиків застосуванню радіології, наприклад, виявленню за допомогою рентгенівських променів шрапнелі в тілі пораненого. У прифронтовій зоні Кюрі допомагала створювати радіологічні установки, забезпечувати пункти першої допомоги переносними рентгенівськими апаратами. Накопичений досвід вона узагальнила в монографії «Радіологія і війна» 1920 року.

    Після війни Кюрі повернулася до Радієвого інституту. Останніми роками життя вона керувала роботами студентів і активно сприяла застосуванню радіології в медицині. Нею написано біографію П'єра Кюрі, яку було опубліковано 1923 року. Періодично Кюрі здійснювала поїздки до Польщі, яка наприкінці війни здобула незалежність. Там вона консультувала польських дослідників. У 1921 році разом з дочками Кюрі відвідала Сполучені Штати, щоб прийняти в дарунок один грам радію для продовження дослідів. Під час свого другого візиту до США (1929) вона отримала пожертвування, на яке придбала ще грам радію для терапевтичного використання в одному з варшавських госпіталів. Але внаслідок багаторічної роботи з радієм її здоров'я стало помітно погіршуватися.

  Марія Кюрі померла 4 липня 1934 року від лейкемії в санаторії Санселлемоз містечка Пассі у французьких Альпах

2.7 Марія Склодовська-Кюрі і Польща

    Хоча велику частину свого життя Марія мешкала у Франції, вона назавжди зберегла відданість справі боротьби за польську незалежність. Незважаючи на напружену творчу діяльність, Склодовська-Кюрі завжди пам'ятала про свою історичну батьківщину — Польщу. Так, після відкриття Радієвого інституту в Парижі аналогічний інститут був відкритий у Варшаві.

    Склодовська-Кюрі подарувала Львову, місту, що між світовими війнами входило до складу Польщі, 80 мг радію (у 1920 лабораторія вченої володіла лише трохи більше, ніж 1 г радію). Так вперше у Львові зародився невеликий радіологічний відділ, що сприяв, зокрема, лікуванню онкологічно хворих.

2.8 Нагороди та наукові визнання

    Марії Склодовський-Кюрі було присуджено 10 наукових премій та 16 медалей. Вона була почесним членом 106 академій, наукових установ і товариств. Вона стала першою жінкою, що здобула Нобелівську премію, і першим двічі лауреатом цієї нагороди.

Нобелівська премія з фізики (1903)

Медаль Деві (1903)

Медаль Маттеуччі (1904)

Нобелівська премія з хімії (1911)

   Мадам Кюрі була нагороджена французьким орденом Почесного легіону. Її старша дочка, Ірен Жоліо-Кюрі, отримала Нобелівську премію з хімії 1935 року. Молодша дочка, Єва Кюрі, пізніше написала біографію своєї матері.

    У Польщі вона отримала звання почесного доктора Львівської політехніки — 1912 року, Познанського університету — 1922 року, Краківського Ягеллонського університету — 1924 року та Варшавської політехніки — 1926 року.

    У 1967 році у Варшаві було створено музей Марії Склодовської-Кюрі.

2.9 Вшанування пам'яті Марії Кюрі

     Марія Склодовська-Кюрі є єдиною жінкою, котра двічі отримала Нобелівську премію, а також єдиним науковцем в історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук.      У 2009 журнал «New Scientist» визнав Марію Склодовську-Кюрі найвидатнішою жінкою-науковцем всіх часів.

     1995 року вона стала першою жінкою, похованою серед найвідоміших французів під куполом Пантеону Парижа, поряд із її чоловіком, П'єром Кюрі.

     Одиницю виміру радіоактивності — кюрі («Кi») — названо на честь подружжя Кюрі, як і елемент з атомним номером 96 — Кюрій.

    Три радіоактивні мінерали названо на честь Кюрі: кюрит (curite), склодовськіт (sklodowskite) і купросклодовськіт (cuprosklodowskite).

    Портрет Склодовської-Кюрі було зображено на польській грошовій банкноті номіналом 20 000 злотих наприкінці 1980-х (інфляційних) років. Її портрет зображували на поштових марках і монетах, а також на останніх французьких банкнотах — 500 франків, незадовго до заміни франка на євро.

    Польські наукові та навчальні заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:

    Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (пол. Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej), засновано 1944 року;

    Інститут імені Марії Склодовської-Кюрі у Варшаві.

    Французькі наукові та навчальні заклади імені Марії Склодовської-Кюрі:

     Університет імені П'єра і Марії Кюрі — найбільший науково-технічний та медичний університет у Франції; спочатку це був Інститут природничих наук Паризького університету, де вона викладала, а тепер його названо на честь подружжя Кюрі. В університеті збережено дім-лабораторію, де вони відкрили радій.

    2007 року станцію «П'єра Кюрі» Паризького метрополітену було перейменовано на станцію «П'єра та Марі Кюрі».

   Одну з вулиць Дніпропетровська названо ім'ям Марії Кюрі.

   Сейм Польщі в грудні 2010 прийняв ухвалу присвятити 2011 рік — пам'яті Марії Склодовської-Кюрі.

    У Польщі напередодні Міжнародного жіночого дня 2011 року оголосили ім'я польки всіх часів. На думку сучасників, найвеличнішою жінкою в історії країни є Марія Склодовська-Кюрі. Підсумки голосування, яке тривало кілька тижнів у січні і лютому 2011 року, були оголошені у Варшаві.

    У 2011 наукова бібліотека Львівської політехніки підготувала віртуальну виставку, присвячену пам'яті вченої[10].

2.10 Дивовижні факти із життя Марії Кюрі.

1. Марія Кюрі на грудях  носила свій незмінний талісман  – ампулу з радієм. Працюючи  з радіоактивними речовинами, Марія  Кюрі не вживала жодних заходів  безпеки. При цьому дожила велика  жінка до 66 років.

2. Марія Кюрі – двічі  лауреат Нобелівської премії: з  фізики в 1903 році та з хімії  в 1911 році.

3. Марія Кюрі – засновниця  інститутів Кюрі в Парижі та  у Варшаві.

4. Один з елементів, який  Марія Кюрі відкрила разом  зі своїм чоловіком, називається  полоній – на честь батьківщини  Марії – Польщі.

5. Другий елемент, над  відкриттям якого Марія Кюрі  працювала разом із чоловіком 12 років, називається радій.

6. Марія Кюрі була членом 85 наукових товариств із усього  світу та власницею 20 наукових  почесних ступенів.

7. У Марії Кюрі було  дві доньки, хоч вона все життя  працювала з радіоактивними речовинами.

8. Старша донька Марії  Кюрі – Ірен Жоліо-Кюрі, як  і мама, вийшла заміж за хіміка  і, через 24 роки від дня присудження  Марії Кюрі Нобелівської премії, сама стала Нобелівським лауреатом із хімії. До речі, Ірен одержала премію, як і мама, разом із чоловіком і за роботу над радіоактивними елементами.

9. Марія Кюрі стала  першою в історії університету  Сорбонни жінкою-викладачем.

10. У роки Першої світової  війни Марія Кюрі, разом зі  старшою донькою, яка тоді була  ще підлітком, їздила по госпіталях  із першим рентген-апаратом і  навчала лікарів робити рентген  для того, щоб більш успішно  проводити операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Висновок

   Найбільшим достоїнством Марії Кюрі-Складовської як ученого була  її незламноа наполегливість у подоланні труднощів: поставивши перед собою проблему, вона не заспокоїлася доти, поки їй не вдавалося знайти рішення. Тиха, скромна жінка, якій докучала її слава, Марія зберігала непохитну вірність ідеалам, до яких вона вірила, і людям, прояких вона піклувалася.    Після смерті чоловіка вона залишалася ніжною і відданою матір'ю для двох своїх дочок. Вона любила природу, і, коли був живий П'єр,подружжя Кюрі часто здійснювали заміські прогулянки на велосипедах.