Корольов Сергій Павлович

Корольов Сергій Павлович

Народився  12 січня  1907 року в  Житомирі в сім'ї викладача російської словесності у гімназії  Павла Яковича Корольова, який походив із Білорусі, й доньки українського купця  Марії Миколаївни.  Їхнє подружнє життя не склалось, і з трьох років хлопчик жив у бабусі й діда, Марії Матвіївни й Миколи Яковича Москаленків, у  Ніжині (Чернігівська обл.). Від  батька  хлопчину  геть  відгородили. Намагання  Павла Яковича відстояти  свої  права через суд закінчилися  «дозволом»  надавати  синові  матеріальну  допомогу.  І ніяких  контактів!  Друзів-однолітків  Сергій  не  мав,  життя  його  йшло  буденно,  одноманітно  й нудно. Рано  навчившись  читати  й писати, він  відкрив  для  себе  арифметику. Давалась  вона йому  дуже  легко. «Він  мав  виняткову  пам'ять , — згадувала  потім  мати, — добре  вчився: завзято,  наполегливо,  без примусу.  Він  легко запам'ятовував.  1914 р. Москаленки  з  онуком  переїздять  до  Києва.

У  жовтні  1916-го  батьки  Сергія  офіційно  розірвали  шлюб,  а через місяць  мати  виходить  заміж  за  Григорія  Баланіна,  інженера-електрика,  який  невдовзі  одержав призначення  до  Одеси.  Тут Сергій  іде  в перший  клас  Третьої  гімназії . Людина  інтелігентна,  для котрої любов  до  сина  була  вищою  за  сімейні  чвари,  Павло  Якович  завжди  намагався  допомогти за  першої-ліпшої  нагоди.  Вчитись  у гімназії,  проте,  Сергієві  не  довелося.  Настали смутні  часи  — революція. На  вулицях  неспокійно,  стрілянина,  гімназію  закрили.  Григорій  Михайлович  записав Сергія  до  модельного  гуртка  портового клубу,  згодом  хлопчина запалився  мрією  побудувати  планер.  Але ж не  завадило  подбати  і про здобуття  офіційної  освіти.  У 1922 р., склавши екстерном усі іспити, Сергій вступає у передвипускний клас Першої одеської будпрофшколи. Але його стихія — авіація. Це більше, ніж юнацька мрія, це покликання. І Сергій стає членом щойно організованого Товариства авіації і повітроплавання України та Криму (ТАПУК), закінчуючи спочатку курси пропагандистів, а згодом — теорії і практики проектування літальних апаратів. Знання з планеризму він черпав переважно з книг. Тільки в оригіналі, німецькою, якою вільно володів не без допомоги вітчима, прочитав їх десятків зо три.

У  липні  1924 р.  президія  Одеського  відділення  ТАПУК затверджує  проект  планера сімнадцятирічного  конструктора — технічні  розрахунки,  дванадцять  аркушів  креслень і  пояснювальна  записка. В серпні  проект  безмоторного літака К-5  визнано  вартим  утілення  й надіслано  до  Центральної спортивної  секції в  Харкові,  тодішній  столиці  України. Паралельно  Сергій  закінчує  будпрофшколу  й одержує  свідоцтво  про середню  освіту,  де зазначено,  що  він  «склав  заліки  з політграмоти,  російської,  української і німецької  мов, математики,  опору матеріалів,  фізики,  гігієни  праці,  історії  культури, креслення,  практичних робіт у майстернях»  і,  крім  того,  здобув  спеціальність  муляра  та  черепичника.

Роки навчання в МВТУ Сергій Корольов поєднував із роботою на заводах авіаційної промисловості. З простого техніка він швидко виріс до інженера-конструктора, випробувача перших нових крилатих машин. Восени 1929 р. на VI всесоюзних планерних змаганнях у Криму вперше було заявлено та продемонстровано планер конструкції двох Сергіїв, Корольова й Іллюшина, названий ними на честь місця проведення польотів «Коктебель». Випробував планер К.Арцеулов. 15 жовтня підніме «Коктебель» у небо й сам Корольов. 1946 р. Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Десять років праці, творчих мук, радісних звершень і злетів, утім, мало кому відомих. На все накладено гриф «цілком таємно». То була справді державна таємниця надзвичайної ваги і значення. Перший штучний супутник Землі Сигнал супутника

Від серпня 1956 р. Корольов — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ. Його наукові й технічні ідеї вимагали розмаху, потужної матеріально-технічної бази. Наукові здобутки вченого, втілені в металі, спочатку вражали, а потім захоплювали планету.

27 серпня 1957 р. здійснено запуск наддалекої міжконтинентальної багатоступінчастої балістичної ракети. Людство аплодує повідомленню про виведення 4 жовтня того ж року першого в історії штучного супутника Землі. Кожен запуск — епохальне досягнення. Апогей ученого — 12 квітня 1961 р. Перший космічний політ на кораблі «Восток» Юрія Гагаріна. Перед стартом Сергій Павлович зовні спокійно й навіть сухо інструктував його: «Юрію Олексійовичу! Отже, я хочу вам просто нагадати, що після хвилинної готовності мине хвилинок шість, перш ніж почнеться політ. Тож ви не хвилюйтесь». Ділове, чітке наставляння, начебто ані найменших емоцій. Та скільки праці, хвилювань, безсонних ночей за цією незворушністю! 12 жовтня 1964 р. виведено на орбіту перший багатомісний корабель серії «Восход» з екіпажем на борту.

18 березня 1966 р. Член навколоземної експедиції корабля «Восход-2» О.Леонов уперше в історії виходить із корабля у відкритий космічний простір. Поштова марка видана у 1966 році Пам'ятник  Сергію  Павловичу Корольову в місті БайконурПід керівництвом головного конструктора  С.Корольова створено перші космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а також проект космічного корабля «Союз». Він не обмежував своєї діяльності ракетоносіями й космічними апаратами. Після старту другого супутника Сергій Павлович сказав: «Надійний міст із Землі в Космос уже перекинуто запуском штучних супутників, і дорога до зірок відкрита». Для практичного підтвердження цієї тези та перетворення її на робочу формулу вчений продовжував розробляти принципово нові конструкції космічних кораблів.

І так — до останнього свого дня. 14 січня 1966 р. Сергій Корольов, не доживши до 60 років, помер. Прах його поховано в Москві, у кремлівській стіні.

Коли Корольов був репресований, він неодноразово зносив катування, можна вважати і помер внаслідок отриманих травм. Його так били в НКВС, що зламали щелепи. Через багато років, коли 59-річному Корольову робили незначну операцію і потрібно було ввести через рот кисневий шланг, щоб відновити роботу серця, то зробити цього не змогли через пошкоджені щелепи. Серце зупинилось.^[3]. Робив цю операцію міністр охорони здоров’я СРСР Петровський...^[4]

Академік В.Котельников так охарактеризував роль головного конструктора: «Якщо Костянтин Ціолковський був фундатором теорії космічного польоту, то Сергій Корольов заклав підґрунтя практичної космонавтики».